Ухвала

від 08.08.2022 по справі 201/1567/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1567/21

Провадження № 2-з/201/199/2022

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

09 серпня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.

представника позивача адвоката Дрозда Р.Ю.,

представника відповідача адвоката Бардаченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржи (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 ) про визнання публічних торгів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржи (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 ) про визнання публічних торгів недійсними.

Ухвалою судді Наумової О.С. від 01.03.2021р. відкрито провадження у справі, призначене проведення підготовчого засідання.

Підготовче засідання закрите 12.08.2021р. та справа призначена до судового розгляду.

02.08.2022р. представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дрозд Р.Ю. подав до суду заяву про забезпечення зустрічного позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявленого посилався на те, що продаж квартири здійснено як майна банкрута ТОВ «Стльгосптандем» на аукціоні на підставі скасованої постанови господарського суду Запорізької області від 05.09.2016р. по справі №908/2234/16, тобто без правових підстав. Позивач, як співвласник майна, просить суд визнати результати аукціону з продажу майна ТОВ «Стльгосптандем», проведеного ТБ недійсними, а саме, просить визнати недійсними протокол про проведення аукціону від 12.10.2016р., складений ОСОБА_4 , договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016р., акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016р. та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . видане 28.10.2016р. приватним нотаріусом Джурук Н.В. на ім`я ОСОБА_5 .

Позивач є співвласником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджено копією нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу квартири та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.11.2013р., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.11.2013р.

26.04.2016р. невідома особа, яка назвалася ОСОБА_3 (дружиною позивача) та надала підроблені документи звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на належну їй квартиру, справа № 201/6047/16-й. посилаючись на те, що квартира куплена нею до шлюб та не є спільним майном. Рішенням Жовтневого районною суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016р. позов задоволено, визнано за ОСОБА_3 (невідомою особою, яка назвалася ОСОБА_3 та надала підроблені документи) право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення невідомою особою, яка назвалася ОСОБА_3 і покупцем ОСОБА_7 30.05.2016р. укладено договір купівлі-продажу цієї ж квартири, посвідчений ПН ДМНО Кононенко С.А. за номером 568.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2016р. скасовано за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016р., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання права власності відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. зазначене рішення залишене без змін.

Вже через декілька днів після реєстрації права власності за ОСОБА_7 , вона вступила до складу учасників ТОВ «Стльгосптандем» і внесла квартиру як внесок до статутного фонду «Стльгосптандем».

23.08.2016р. до господарського суду Запорозької області звернулася голова ліквідаційної комісії ТОВ «Стльгосптандем» із заявою про порушення справи про банкрутство. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2016р. у справі № 905/2234/16р. ТОВ «Стльгосптандем» визнано банкрутом.

12.09.2016р. між ТОВ «Стльгосптандем» і ОСОБА_4 укладено договір про організацію та проведення аукціону.

28.10.2016р. ОСОБА_4 проведені торги з реалізації майна банкрута ТОВ «Стльгосптандем» (квартири), у результаті яких ОСОБА_2 придбав квартиру. Складено протокол про проведення аукціону від 12.10.2016р., акт про передачу права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016р. та договір купівлі-продаже майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016р.

Отже, власником квартири значиться ОСОБА_2 .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018р. по справі №908/2234/16 скасовано постанову господарського суду Запорізької області від 05.09.2016р., провадження по справі про визнання ТОВ «Стльгосптандем» банкрутом - закрито. Постановою Верховного Суду від 21.06.2018р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 908/2234/16 залишено без змій.

Відповідач бажає відчужити квартиру, що вказує на те, що ухвалою слідчого суді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2022р за клопотанням заявника ОСОБА_2 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2020р. у справі № 201/337/20 в межах кримінального провадження № 12017040650002658, арешт скасовано.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2022р. за клопотанням ОСОБА_2 скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/15400/16-ц від 08.11.2016р. у вигляді заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який способом квартири АДРЕСА_2 (до переобладнання квартири АДРЕСА_2 та. АДРЕСА_3 та припини ні обтяження, номер запису про обтяження 17461367 від 16.1 1.2016 року.

Продаж квартири може унеможливити ефективний захист та можливість поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, призведе до порушення прав покупця у позивача квартири, оскільки такий об`єкт у подальшому може бути витребуваний його власником.

На підставі викладеного, просив забезпечити позов шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо квартири, у т.ч. посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У судовому зсіданні представник позивача вимоги заяви підтримав.

Від представника відповідача - ОСОБА_2 адвоката Бардаченка Д.В. надійшли 09.08.2022р. письмові заперечення на заяву, у яких представник не погодився із наявністю підстав для забезпечення позову та зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що спірна квартира придбана його дружиною під час перебування у шлюбі, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016р. у справі № 201/6047/16-ц спірна квартира вибула з їх володіння та 18.11.2016 р. представник його дружини ОСОБА_3 подав заяву про перегляд рішення Жовтневого районного суду по справі № 201/6047/15.

Проте 07.11.2016р. дружина позивача ОСОБА_3 також звернулася із позовом до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсним публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, та їй було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників на підставі якого прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Сільгосптандем» спірної квартири, про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , спірної квартири, що було встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21,06.2017р. у справі № 201/15400/16-ц, дане рішення залишено без змін в апеляційній та касаційній інстанції.

12.10.2018р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 22.06.2018р. по справі № 201/15333/17, позовні вимоги задоволено частково, а саме, визнано недійсним договір іпотеки укладений 09.11.2016р., посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим номером № 3465 в задоволенні позовних вимого щодо витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 було відмовлено, дане рішення набрало законної сили 24.07.2018р.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надалі справа була передана до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, треті особи ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_2 про визнання недійсним протоколу про проведення аукціону від 12.10.2016р., акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12,10.2016р., договору купівлі продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016р. (справа № 335/1595/19). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2020р. відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, треті особи ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_2 про визнання недійсним протоколу про проведення аукціону від 12.10.2016р., акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016р., договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016р. Дане рішення суду змінено постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2021р. в частині правового обґрунтуванням, а в іншій частині рішення залишено без змін, у касаційному порядку рішення та постанова не оскаржувалися та рішення набрало законної сили 28.01.2021р.

У грудні 2017 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат у розмірі 3 558 935 гривень начебто за її речі, які знаходилися в квартирі, справа № 201/18192/17.

Також у провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська вже перебуває цивільна справа № 201/15400/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , треті особи - приватний нотаріус ДМНО Джурук Н.В., приватний нотаріус ДМНО Кононенко С.А., про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 28.10.2016 року, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності.

За заявою ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження № 12017040650002658 від 05.08.2017р., у межах якого двічі накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , вперше на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.09.2017р. по справі №201/13172/17 та повторно на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2020р. по справі № 201/337/20.

Відповідач ОСОБА_2 вважає, що у зв`язку з тим, що єдиний належний механізм захисту прав позивачів ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , який б відповідав речово- правовому характеру правовідносин вже було використано, та їм обом відмовлено у задоволенні позовних вимог про витребування квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , а всі інші позови є нічим іншим ніж зловживанням ними своїми процесуальними правами. Зокрема застосування «тактики» затягування розгляду справи на десятки років (зважаючи на ту обставину, що судові тяганини вже тривають п`ять років та протягом усього цього часу він не може вільно володіти, користуватися і розпоряджатися належним майном), з тією метою щоб зумовити відмову від права на квартиру, витрачати коштів на адвокатів, що призведе до дарування квартири або отримання грошової компенсації.

Фактично задоволення будь-яких інших позовних вимог не призведе до реального захисту прав позивачів, адже квартира перебуває у володіння ОСОБА_2 та вибула з володіння подружжя ОСОБА_9 , тому єдиним можливим способом захисту був віндикаційний позов у задоволенні яких було відмовлено як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 .

Такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності. Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності. Водночас, в даному випадку, позивачем жодним чином не обгрунтовано, яким чином будуть відновлені його права (у разі встановлення їх порушення оспорюваним аукціоном) у випадку визнання недійсним оспорюваного аукціону договору купівлі- продажу, протоколу про проведення аукціону, акту про передання права власності на куплене нерухоме майно та свідоцтва про право власності на квартиру сторонами якого він не є та відповідно, виникнення у нього прав та інтересів відносно майна, що є предметом оспорюваного аукціону.

Отже, навіть за умови задоволення позовних вимог квартира не перейде у власність позивача, а залишиться у власності ОСОБА_2 , а відповідно будь-яке забезпечення позову, пов`язане з обтяженням спірної квартири, є на думку відповідача, неспівмірним та не відповідає заявленим позовним вимогам.

У судовому зсіданні представник відповідача підтримав власні заперечення.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: зокрема 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За змістом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову обов`язково зазначаються: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, тобто вказівка на спосіб забезпечення позову, який на думку заявника, є найбільш адекватним, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 своєї постанови від 22.12.2006р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Представник позивача, завертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, зазначає, що відповідач бажає відчужити квартиру, свідченням чого є скасування арешту у кримінальному провадженні ухвалою слідчого суді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2022р. та скасування ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2022р. заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/15400/16-ц від 08.11.2016р. у вигляді заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який способом квартири АДРЕСА_2 (до переобладнання квартири АДРЕСА_2 та. АДРЕСА_3 та припини ні обтяження, номер запису про обтяження 17461367 від 16.1 1.2016 року.

Продаж квартири може унеможливити ефективний захист та можливість поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, призведе до порушення прав покупця у позивача квартири, оскільки такий об`єкт у подальшому може бути витребуваний його власником. Тому просив забезпечити позов шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо квартири, у т.ч. посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Предметом позову визнання недійсними результатів аукціону, а саме, визнання недійсним протоколу аукціону від 12.10.2016р., договору купівлі-продажу майна банкрута від 12.10.2015р., свідоцтва про реєстрацію права власності на квартиру. Тобто, результатом розгляду спору не є набуття права власності на квартиру. Окрім того, як видно із матеріалів справи, власником квартири був ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2006р., а не ОСОБА_3 .

З огляду на це заборона реєстраційних дій щодо квартири не співмірними з заявленими позивачкою вимогами, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Також до матеріалів заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів того, що відповідач має намір відчужити квартиру, що призведе до ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду. Тому, у задоволенні заяви про забезпеченні позову позивачці слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволеннізаяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно квартири АДРЕСА_2 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржи (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 ) про визнання публічних торгів недійсними - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 12 серпня 2022 року.

Суддя О.С. Наумова