Рішення

від 21.08.2022 по справі 201/1567/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1567/21

Провадження № 2/201/199/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

22 серпня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого - судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

за участю представника позивача і третьої особа адвоката Дрозда Р.Ю.,

за участю представника відповідача - адвоката Бардаченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржи (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 ) про визнання результатів аукціону з продажу майна недійсними, а саме, визнання недійсними протоколу про проведення аукціону, договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, акта про передання права власності на нерухоме майно, свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2021р. ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Дрозда Р.Ю. (діє на підставі довіреності від 05.02.20189р. а.с. 45 т. 1) звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржи про визнання результатів аукціону з продажу майна недійсними, а саме, визнання недійсними протоколу про проведення аукціону, договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, акта про передання права власності на нерухоме майно, свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 2-11 т. 1).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 12.02.2021р. позовну заяву залишено без руху (а.с. 48 т. 1).

Після усунення позивачем недоліків шляхом сплати судового збору (а.с. 51 т. 1) ухвалою судді Наумової О.С. від 01.03.2021р. відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду у порядку загального позовного провадження, витребувано докази (а.с. 52 т. 1).

Ухвалою суду від 17.05.2021р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бардаченка Д.В. про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржи про визнання публічних торгів недійсними, застосувавши наслідки зловживання правом, а також відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бардаченка Д.В. про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржи про визнання публічних торгів недійсними (а.с. 100 101 т. 1).

Підготовче засідання закрите 12.08.2021р. та справа призначена до судового розгляду (а.с. 188 т. 1).

Ухвалою суду від 25.02.2022р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_3 (а.с. 225 т. 1).

Ухвалою суду 09.08.2022р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно квартири АДРЕСА_1 (а.с. 55-58 т. 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 01.10.1987р. перебувають у зареєстрованому шлюбі.

21.04.2000р. під час шлюбу ОСОБА_3 придбала дві квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 . Після переобладнання квартири були об`єднанні в одну квартиру АДРЕСА_1 , право власності реєстровано за ОСОБА_3 , останній видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.11.2013р., право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

26.04.2016р. невідома особа, яка назвалася ОСОБА_3 і надала підроблені документи, звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на належну їй квартиру, посилаючись на те, що квартира куплена нею до шлюбу та не є спільним майном. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016р. у справі № 201/6047/16-ц позов задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

На підставі цього судового рішення між так званою ОСОБА_3 і покупцем ОСОБА_5 30.05.2016р. укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кононенко С. А. за номером 568.

За заявою представника ОСОБА_3 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2016р., рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016р. у справі № 201/6047/16-ц (провадження 2/201/1891/2016) скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. зазначене рішення залишено без змін.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р.,яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений між так званою ОСОБА_3 і ОСОБА_5 від 30.05.2016р.

Однак, через декілька днів після реєстрації права власності за собою, ОСОБА_5 вступила до складу учасників ТОВ «Сільгосптандем» і внесла квартиру як внесок до статутного фонду ТОВ «Сільгосптандем».

23.08.2016р. до Господарського суду Запорозької області звернулася голова ліквідаційної комісії ТОВ «Сільгосптандем» із заявою про порушення справи про банкрутство. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2016р. у справі № 908/2234/16р. ТОВ «Сільгосптандем» визнано банкрутом.

12.09.2016р. між ТОВ «Сільгосптандем» і Правобережною товарною біржею укладено договір про організацію та проведення аукціону № 1209/16 від 12.09.2016р.

28.10.2016р. Правобережною товарною біржею проведені торги з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», за результатами яких ОСОБА_2 придбав зазначену квартиру.

За результатом зазначених торгів Правобережною товарною біржою складено протокол про проведення аукціону від 12.10.2016р., акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016р. та договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016р.

Отже, наразі власником квартири є ОСОБА_2 .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018р. по справі № 908/2234/16 постанову Господарського суду Запорізької області від 05.09.2016р. скасовано, провадження по справі про визнання ТОВ «Сільгосптандем» банкрутом закрито. Постановою Верховного Суду від 21.06.2018р. постанову Донецького апеляційного Господарського суду від 12.02.2018р. у справі № 908/2234/16 залишено без змін.

Позивач вказує, що за ч. 1 статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Отже, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вказують на обов`язковість існування провадження у справі про банкротство для продажу майна за встановленою процедурою.

Протокол про проведення аукціону від 12.10.2016р. містить підставу проведення такого аукціону - постанову Господарського суду Запорізької області від 35.09.2016р. по справі №908/2234/16 та відповідну справу про банкрутство ТОВ «Сільгосптандем».

Таким чином, проведення аукціону 12.10.2016р. здійснювалось на виконання судового рішення, що скасовано у встановленому законом порядку.

Виходячи із подовжень ст.ст. 9, 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнання незаконною постанови про відкриття провадження у справі про банкротство призводить до незаконності всіх дій вчинених в межах справи про банкротство, в тому числі і продаж майна.

Той факт, що торги проведені в той час коли судове рішення про банкрутство скасовано не було, жодним чином їх не «легалізовує», адже судовий акт, який скасовано, не породжує правових наслідків саме з моменту його ухвалення, а не з моменту скасування.

Таким чином, правових підстав для банкрутства ТОВ «Сільгосптандем» та реалізації його майна в рамках процедури банкрутства не було, а тому публічні тоги, проведені 2.10.2016р. Правобережною товарною біржею з реалізації майна банкрута ТОВ «Сільгосптандем» є недійсними у силу норм ст.ст. 203, 215, 650, 656 ЦК України.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.216 ЦК в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно позиції Верховного Суду у постановах від 16.09.2020р. у справі №1522/21119/12, від 27.05.2020р. №336/7019/17, від 06.02.2018р. у справі №911/845/17 та від 14.03.2018р. у справі №910/1454/17 у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) результатів аукціону за позовом учасника аукціону або іншої заінтересованої особи, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно, виникнуть права та збов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору. Відчуження майна на спірних публічних торгах є багатостороннім правочином і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі, крім організаторів електронних торгів, залучається також особа, визнана їх переможцем.

На цьому наголошено у постанові Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2021р. у справі № 335/1595/19 у справі, у якій ОСОБА_6 не було залучено в якості відповідача.

Таким чином, вважає, що наявні правові підстави для повернення відповідачем ОСОБА_6 всього, що він одержав на виконання договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів.

Також зазначив, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі (треті особи: Державна податкова інспекція Печорському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві), про визнання публічних торгів недійсними. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2020р. у справі № 335/1595/19 у задоволенні позову відмовлено, постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2021р. вказане рішення змінено лишу у частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову. Ця справа не є тотожною.

Позивач вважає, що оскільки квартира є спільною сумісною власністю подружжя (квартира набута ОСОБА_3 за час шлюбу), він має право на звернення до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи викладене, просив визнати результати аукціону з продажу майна ТОВ «Сільгосптандем», проведеного Правобережною товарною біржею недійсними, а саме визнати недійсними протокол про проведення аукціону від 12.10.2016р., складений Правобережною товарною біржою, договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016р., акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016р. та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , видане 28.10.2016р. приватним нотаріусом Джурук Н. В. на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. 01.06.2021р. представник відповідача адвокат Бардаченко Д.В. (діє на підставі ордеру від 09.03.2021р. і договору про надання правової допомоги від 09.03.2021р. а.с. 59-62 т. 1) надав відзивна позовнузаяву (а.с. 103 - 107 т. 1), у якому вказав, що дійсно рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. по справі № 201/15400/16-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 , визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського МНО Кононенко С.А. 30.05.2016р. за реєстровим №568, рішення залишено без змін в апеляційній та касаційній інстанції.

Тобто, перший правочин, на підставі якого майно вибуло з володіння власника в судовому порядку визнано недійсним, а визнання наступних правочинів недійсними є неналежним способом захисту, та позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вважав, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п. 10 Постанови пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. 215, 216 ЦК України. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

З огляду на ряд правових висновків Верховного Суду України у постановах від 18.01.2017р. по справі за № 6-2723цс16, від 30.11.2016р. по справі №6-2069цс16, від 21.11.2019р. по справі № 725/4830/16-ц - не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Отже, договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016р. не може бути визнаний недійсним, адже визнання недійсним наступних правочинів, які були вчинені після недійсного правочину, є неналежним способом захисту та суперечить позиціям Верховного Суду.

Так само, як і не можуть бути визнаний недійсними результати аукціону, адже вони також в розумінні чинного законодавства є правочином, що не заперечується позивачем по справі, й відповідно він є наступним правочином, який був вчинений після недійсного, та ця вимога не підлягає задоволенню.

Та у випадку відмови в задоволенні цієї позовної вимоги всі інші вимоги також не підлягають задоволенню, адже є похідними від основної вимоги.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 03.04.2018р. по справі № 917/927/17 свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Тому, саме по собі свідоцтво про право власності не може бути визнане недійсним з підстав передбачених главою 16 ЦК України, адже не є правочином, а видається нотаріусом в порядку передбаченому Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Так само й акт про передання права власності на куплене нерухоме майна не є правочином, а лише похідним документом, який видається на підставі укладення договору купівлі-продажу (правочину), й відповідно сам по собі не може бути визнаний недійсним з підстав передбачених главою 16 ЦК України без визнання недійсним правочину.

Аналогічною є позиція відповідача стосовно протоколу про проведення аукціону, адже протокол про проведення аукціону виходячи з положень ст. 69 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» складається організатором аукціону негайно після оголошення переможця або закінчення аукціону без виявлення переможця, тобто протокол є лише документом, який засвідчує факт того, що торги відбулись або не відбулись, а тому його окреме визнання недійсним без визнання недійсним результатів аукціону неможливо.

Також вважав, що позивач пропустив установлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності. Так, 11.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із цим позовом, мотивуючи вимоги тим, що спірна квартира придбана його дружиною під час перебування у шлюбі, а на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016р. у справі № 201/6047/16-ц - вибула з їх володіння. 18.11.2016р. представник його дружини ОСОБА_3 подав заяву про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами.

Також 07.11.2016р. дружина позивача ОСОБА_3 звернулася з позовом до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання недійсним публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. по справі № 201 /15400/16-ц ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, протоколу загальних зборів учасників, на підставі якого прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Сільгосптандем» спірної квартири, витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 спірної квартири. Рішення залишено без змін в апеляційній та касаційній інстанції.

Тобто з цієї дати (07.11.2016р.) позивачеві було достеменно відомо про ту обставину, що спірна квартира, яка зі слів позивача є об`єктом права спільної сумісної власності, вибула з його володіння й відповідно строк позовної давності почав перебіг 08.11.2016р. та сплинув 08.11.2019р.

Крім того, 12.10.2018р. особисто ОСОБА_1 звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2018р. по справі № 201/15333/17 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір іпотеки укладений 09.11.2016р., у задоволенні позовних вимого щодо витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 відмовлено. Рішення набрало законної сили 24.07.2018р.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (надалі справа передана до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська) з позовом до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, треті особи - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, ОСОБА_2 про визнання недійсним протоколу про проведення аукціону від 12.10.2016р., акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016р., договору купівлі продажу майна банкрута на аукціоні від 12.10.2016р. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2020р. у справі 335/1595/19 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог. Дане рішення суду було змінено постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2021р. у частині правового обґрунтування, а в іншій частині залишено без змін, в касаційному порядку рішення та постанова не оскаржувалися та рішення набрало законної сили 28.01.2021р.

У грудні 2017 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зверталася ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат у розмірі 3 558 935 гривень за начебто за її речі, які знаходилися в квартирі (справа № 201/18192/17).

Також в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська вже перебуває цивільна справа № 201/15400/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , треті особи - приватний нотаріус ДМНО Джурук Н.В., приватний нотаріус ДМНО Кононенко С.А., про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 28.10.2016р., скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності.

За заявою ОСОБА_3 відкрито кримінальне провадження № 12017040650002658 від 05.08.2017р, у межах якого двічі накладався арешт на квартиру.

Відповідач ОСОБА_2 вважає, що у зв`язку з тим, що єдиний належний механізм захисту прав позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який б відповідав речово-правовому характеру правовідносин вже було використано, та їм обом було відмовлено у задоволенні позовних вимог про витребування квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , а всі інші позови є зловживанням процесуальними правами. Фактично задоволення будь-яких інших позовних вимоги не призведе до реального захисту їх прав, адже квартира перебуває у володіння ОСОБА_2 та вибула з володіння подружжя ОСОБА_8 , тому єдиним можливим способом захисту був віндикаційний позов у задоволенні яких було відмовлено як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники інших відповідачів ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржи у судовезасідання жодногоразу нез`явилися,про дату,місце тачас розглядусправи повідомлялисясудом неодноразовоналежним чином.Їм направлялисясторонами копіїпроцесуальних документів,однак правомна відзиввідповідачі нескористалися (а.с. 57, 67, 96, 167 174, 189, 196 198, 211-216, 226240, 241 т. 1, а.с. 7-9, 59-62 т. 2).

Представник позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 адвокат Дрозд Р.Ю. в судовому засідання позовні вимоги та позицію третьої особи підтримав повністю і просив їх задовольнити. Після оголошення судом перерви 22.08.2022р. надав заяву, у якій просив звершити розгляд справи без його участі, позовні вимоги задовольнити (а.с. 64 т. 2).

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат БардаченкоД.В. судовому засідання проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. Після оголошення судом перерви 22.08.2022р. надав заяву, у якій просив звершити розгляд справи без його участі, у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 65 т. 2).

Суд, вислухававши в судовому засіданні учасників справи, оцінивши їх позиції, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, встановив такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 01.10.1987р. перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 01.10.1987 р. (а.с. 12 т. 1).

Під час шлюбу, а саме, 21.04.2000р. ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 102,7 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулініч С.А., зареєстрованим у реєстрі за номером 837 (а.с. 12-13 т. 1).

Того ж дня, а саме, 21.04.2000р. ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 151,2 кв.м, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулініч С.А., зареєстрованим у реєстрі за номером 839 (а.с. 13-14 т. 1).

Після переобладнання квартири були об`єднанні в одну квартиру АДРЕСА_1 , право власності на цю одну квартиру АДРЕСА_1 реєстровано за ОСОБА_3 , про що ОСОБА_3 , видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.11.2013р. Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с. 14 т. 1).

Право власності зареєстроване за ОСОБА_3 , що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 12811518 від 14.11.2013р. (а.с. 15 т. 1).

У квітні 2016 року невідома особа, яка назвалася ОСОБА_3 та надала підроблені документи, звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на належну їй квартиру, посилаючись на те, що квартира куплена нею до шлюбу та не є спільним майном.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016р. у справі № 201/6047/16-ц позов задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016р. у справі № 201/6047/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р., за результатами перегляду вказаного рішення за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_3 , рішення скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру відмовлено (а.с. 16 20 т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2017р. касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2016р. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. повернуто заявнику.

Як установлено судом у цій справі, визнавши право власності за ОСОБА_3 , суд керувався тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 21 квітня 2000 року, які посвідчені нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулініч С.А. та зареєстровані в державному реєстрі правочинів за реєстровими номерами №№ 837 та 839, позивачці належали квартири АДРЕСА_4 , які після переобладнання були об`єднані в кв. АДРЕСА_1 , на яку позивачем 14.11.2013 було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. 01 липня 2000 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , який між ними був розірваний 07 лютого 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 07 лютого 2008 року, яке видане Ленінським РАГС м. Дніпропетровська. Отже, нерухоме майно, яке було набуте нею до реєстрації шлюбу є особистою власністю позивача. Судом встановлено, що належна позивачу квартира АДРЕСА_3 була придбана до укладання шлюбу з відповідачем, крім того переобладнання та об`єднання даних квартир в одну, а також отримання свідоцтва про право власності на дану квартиру відбулося вже після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, а отже правових підстав, вважати дане нерухоме майно таким, яке придбане під час шлюбу та таким, яке є спільною власністю подружжя, судом не встановлено. Судом також встановлено, що отримуючи свідоцтво про право власності на вказану квартиру, позивач була громадянкою Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта позивача та довідкою, наданою Генеральним консульством Російської Федерації в м. Харкові. Також судом встановлено, що з громадянства України позивач не виходила, а навпаки вийшла з громадянства Російської Федерації 18.04.2014, що підтверджується довідкою за № 1905 від 22.02.2016, яка надана Генеральним консульством Російської Федерації в м. Харкові про вихід ОСОБА_3 із громадянства Російської Федерації.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Нижній Тагіл Свердловської області, є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується завіреною належним чином копією паспорту громадянина Російської Федерації, виданого УВС ЗАО ОВД району Раменки м. Москви 20 лютого 2007 року, а також завіреною належним чином копією паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон № НОМЕР_2 .

Згідно завіреної належним чином копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 12809103, виданого Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина Російської Федерації серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 20 лютого 2007 року, видавник УВС ЗАО ВВС района Ременки м. Москви) належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 265, 1 кв.м. та житловою площею 186, 6 кв.м.

Отже, при перегляді рішення за нововиявленими обставинами, судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 265, 1 кв.м. та житловою площею 186, 6 кв.м., та у період розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська цивільної справи не перебувала на території України, що підтверджується паспортом громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон, підстав для звернення до суду про визнання права власності вона не мала, оскільки оригінал правовстановлюючого документа не втрачала та спору щодо права власності з ОСОБА_4 на квартиру не мала, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності відмовлено.

Водночас, на підставі судового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2016р. у справі № 201/6047/16-ц, між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 30.05.2016р. укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кононенко С. А. за номером 568.

Після укладення договору купівлі продажу від 30.05.2016р. та реєстрації права власності за собою, ОСОБА_5 вступила до складу учасників ТОВ «Сільгосптандем» і внесла квартиру, що їй не належала, як внесок до статутного фонду ТОВ «Сільгосптандем».

23.08.2016р. голова ліквідаційної комісії ТОВ «Сільгосптандем» звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство. 05.09.2016р. Господарський суд Запорізької області визнав ТОВ «Сільгосптандем» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. У межах справи про банкрутство 12.10.2016р. проведені торги з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», про що на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщене відповідне повідомлення.

12.10.2016р. Правобережною товарною біржею на підставі договору №1209/16 про організацію та проведення аукціону були проведені торги з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», в результаті яких ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_3 . За результатами проведених торгів складено протокол про проведення аукціону від 12.10.2016р. та акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12.10.2016р.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Джурук Н.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво за реєстровим № 403, зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32157508 від 01.11.2016р. (а.с. 34 41 т. 1).

12.10.2018р. ОСОБА_1 звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про витребування майна з незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2018р. по справі № 201/15333/17 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір іпотеки, укладений 09.11.2016р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстровим номером № 3465, визнано недійсним договір позики від 9 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . У задоволенні позовних вимого щодо витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 відмовлено. Рішення набрало законної сили 24.07.2018р. (а.с. 132 139 т. 1).

Також встановлено,що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. у справі № 201/15400/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. та поставною Верховного Суду від 27.06.2018р., частково задоволені ОСОБА_3 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, договору іпотеки, протоколу загальних зборів, публічних торгів, свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, договір купівлі-продажу квартири від 30.05.2016р. визнано недійсним, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 112 131 т. 1).

Як видно зі змісту судових рішень у цій справі, у листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н.В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, договору іпотеки, протоколу загальних зборів, публічних торгів, свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позивач уточнювала позовні вимоги і просила визнати недійсними: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 30 травня 2016 року від її імені з ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С. А. за реєстровим №568; договір іпотеки, укладений 09 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстровим №3465; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року № 7, на підставі якого прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Сільгосптандем» спірної квартири, та витребувати цю квартиру із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними публічних торгів, проведених 12 жовтня 2016 року Правобережною товарною біржою з реалізації майна банкрута ТОВ «Сільгосптандем», а саме квартири АДРЕСА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на цю квартиру, виданого 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. на ім`я ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на вказану квартиру за ОСОБА_2 та поновлення реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_3 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 30 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С. А. за реєстровим №568.

У позові ОСОБА_3 про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного 09 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В. за реєстровим № 3465, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року № 7 та про витребування з чужого незаконного володіння спірної квартири відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. скасовано в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності та передано питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.12.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. залишено без змін.

Рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій про задоволення позову ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладеного 30 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та відмови в позові ОСОБА_9 про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного 09 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року № 7 та про витребування із чужого незаконного володіння спірної квартири мотивовані тим, що оскільки позов про визнання публічних торгів недійсними пред`явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від установленого законом порядку проведення торгів, то обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають. У разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору організатор торгів та їх переможець. Після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, на виконання якого такі торги були проведені. Ураховуючи, що за встановленою законом процедурою публічні торги визнані недійсними не були, вимоги позивача про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння є передчасними. Безпідставними також є позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року, на підставі якого прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Сільгосптандем» спірної квартири. Згідно з абзацом 3 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України. Таким чином, пред`явлення ОСОБА_3 позовних вимог про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства не є належним способом захисту у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 09 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , не підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно з пунктом 2.1 договору іпотеки кінцевим строком погашення заборгованості за договором позики, забезпеченої іпотекою, є 09 травня 2017 року; заборгованість за позикою на час розгляду справи судом не повернута, а тому іпотекодержатель набув право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в порядку, встановленому цим Законом.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування із незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що застосування судами до спірних правовідносин положень частини другої статті 388 ЦК України є безпідставним, оскільки у справі, що розглядається, прилюдні торги проводилися на виконання постанови Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2016 року у справі № 908/2234/16, якою ТОВ «Сільгосптандем» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатора зобов`язано завершити процедуру ліквідації товариства. Ця постанова скасована постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року, провадження у справі про визнання ТОВ «Сільгосптандем» банкрутом припинено. Постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Отже, постанова Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2016 року не набрала законної сили. Таким чином, реалізація спірної квартири на прилюдних торгах здійснювалась на виконання судового рішення, яке не набрало законної сили, тому така реалізація не може ототожнюватись із продажем майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Реалізація майна під час ліквідаційної процедури підприємства боржника не є тотожною процедурі примусового виконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем, оскільки усвідомлював протиправний характер продажу майна, придбавши на торгах квартиру за ціною, що втричі нижча за її ринкову вартість. Крім зазначеного, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки ухвалене з порушенням норм матеріального права, оскільки оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину. Оскільки право розпорядження майном належить виключно власнику майна, то ОСОБА_2 не мав права передавати спірну квартиру в іпотеку.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд при перегляді рішень, були такими.

Відповідно до частин першої, другої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину.

Зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів тощо.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи), правильно виходив із того, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 якпереможцем зарезультатами проведенняпублічних торгів,які невизнані недійснимиу встановленомупорядку, та перебуває у його володінні на відповідній правовій підставі, зокрема на підставі свідоцтва, виданого 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. за реєстровим № 403, яке не визнане недійсним у судовому порядку.

Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем, оскільки усвідомлював протиправний характер продажу майна, придбавши на торгах квартиру за ціною, що втричі нижча за її ринкову вартість. Водночас, ОСОБА_3 просила задовольнити її позовні вимоги про витребування майна, посилаючись на норми частини першої статті 388 ЦК України, які визначають підстави витребування майна від добросовісного набувача, що є взаємовиключним. Разом з тим, ОСОБА_3 посилається на норми статті 387 ЦК України та зазначає, що у недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-кому разі. Проте факт придбання ОСОБА_2 квартири на публічних торгах за ціною, що втричі нижча за її ринкову вартість, сам по собі не свідчить про те, що набувач є недобросовісним та повинен був усвідомлювати протиправний характер продажу майна, з огляду на те, що це майно покупець придбав на прилюдних торгах, які проводились у встановленому законом порядку та не визнані недійсними судом.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що оскільки за встановленою законом процедурою публічні торги визнані недійсними не були, то вимога позивача про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння є передчасною.

Відхиляючи доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , суд касаційної інстанції виходив з того, що спір у частині визнання недійсними публічних торгів, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , виданого 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. на ім`я ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на вказану квартиру за ОСОБА_2 та поновлення реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_3 , знаходиться на розгляді в суді першої інстанції.

Ураховуючи, що спір у вказаній частині не розглянуто, а позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння є взаємопов`язаними, розгляд останніх вимог без вирішення інших вказаних вище, є передчасними.

Верховний Суд вказав, що з дотриманням положень статті 49 ЦПК України ОСОБА_3 має право збільшити позовні вимоги з метою захисту порушеного права у суді першої інстанції, де розглядаються позовні вимоги після скасування ухвали від 21 червня 2017 року про закриття провадження у справі.

За данимиЄдиного реєструсудових рішеньвстановлено,що за наслідками скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. у справі № 201/15400/16-ц в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н.В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А.), про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності та передано питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, справа передана на розгляд судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщева С.С.

Ухвалою судді від 27.07.2018р. справу прийнято до свого провадження. Рішення у справі ще не винесене. Остання ухвала яка міститься у реєстрі це ухвала судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщева С.С. від 19.07.2022р. про скасування заходів забезпечення позову вжиті ухвалою, Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/15400/16-ц від 08.11.2016р. у вигляді заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб квартири АДРЕСА_1 (до переобладнання квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та припинити обтяження, номер запису про обтяження 17461367 від 16.11.2016 року.

Предметом розглядуу данійцивільній справіпід головуваннямсудді ФедоріщеваС.С.(зурахуванням того,що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.06.2017р. по справі 201/15400/16-ц позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 30.05.2016р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у позовних вимогах про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного 09.11.2016р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15.06.2016р. № 7 та про витребування з чужого незаконного володіння спірної квартири відмовлено) залишаються позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності.

Також з матеріалів справи встановлено та перевірено за даними Єдиного реєстру судових рішень, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звертався до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом, у якому просить суд: визнати результати аукціону з продажу майна ТОВ «Сільгосптандем» проведеного Правобережною товарною біржею недійсними, а саме: визнати недійсними протокол про проведення аукціону від 12 жовтня 2016 року, складений Правобережною товарною біржею, акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12 жовтня 2016 року та договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12 жовтня 2016 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.02.2019р. вищевказану справу передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2020р. у справі № 335/1595/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, треті особи Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві, ОСОБА_2 про визнання публічних торгів недійсними відмовлено (а.с. 78 83 т. 1).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2021р. рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.09.2020р. змінено у частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог (а.с. 84 86 т. 1).

Змінюючи правове обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд не погодився із підставою відмови у позові як то не звернення із заявою про визнання недійсним результатів аукціону від 12 жовтня 2016 року з продажу майна боржника і застосування наслідків недійсності договору у справі про банкрутство ТОВ «Сільгосптандем» у порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія апеляційного суду зазначила, що відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №465/650/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі №522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Враховуючи особливості, передбачені законодавством, щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Згідно із ч.1 ст.650 ЦК особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК).

У ч. 4 ст.656 ЦК встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей та цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті.

Наведене узгоджується з нормами ч.4 ст.656 ЦК, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їх суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

У п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст.216 ЦК в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) результатів аукціону за позовом учасника аукціону або іншої заінтересованої особи, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно, виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.

Відчуження майна на спірних публічних торгах є багатостороннім правочином і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі. Відповідачами у справі, крім організаторів електронних торгів, залучається також особа, визнана їх переможцем.

Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №1522/21119/12, від 27 травня 2020 року №336/7019/17, від 06 лютого 2018 року у справі №911/845/17 та від 14 березня 2018 року у справі №910/1454/17.

Звідси належним суб`єктним складом, а відтак сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону (правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 14/325"б").

Однак, звернувшись із позовом щодо визнання результатів аукціону недійсними, ОСОБА_1 фактично оспорює відповідне право на це майно ОСОБА_2 , який був визначений у позовній заяві як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не як співвідповідач, пред`явив позов лише до однієї зі сторін правочину - продавців, а саме: ТОВ «Сільгосптандем» та організатора - Правобережної товарної біржі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Наслідки вирішення цієї справи можуть безпосередньо впливати на речові права ОСОБА_2 , тому для правильного вирішення справи, участь переможця публічних торгів, право на майно якого оспорюється, як відповідача, є обов`язковою.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним, проте суд першої інстанції помилково зазначив необхідність вирішення спору в межах справи про банкрутство як підставу відмови у задоволенні позову, в той час, як позов не підлягає задоволенню через неналежний суб`єктний склад відповідачів.

Наразі власником квартири є ОСОБА_2 .

Сторонами спорупро визнанняаукціону тайого результатівнедійсними уданому випадкумають бутиТОВ «Сільгосптандем», ОСОБА_2 іПравобережна товарнабіржа (якорганізатор аукціону).Разом ізтим,з урахуваннямобставин уданому спорі,а саме,тих,що квартира,яка булапредметом торгіввнесена достатутного фондуТОВ «Сільгосптандем» ОСОБА_5 за правочином,який визнанийсудом недійсним,а провадженняу справіпро банкрутствоТОВ «Сільгосптандем»закрите,то учасникиторгів неможуть реалізуватиправо назвернення досуду ізвимогами провизнання договорукупівлі продажу майнабанкрута від12.10.2016р.недійсним.

Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 201/15400/16-ц Верховний Суд, відхиляючи доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , виходив з того, що спір у частині визнання недійсними публічних торгів, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , виданого 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. на ім`я ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на вказану квартиру за ОСОБА_2 та поновлення реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_3 , знаходиться на розгляді в суді першої інстанції. Ураховуючи, що спір у вказаній частині не розглянуто, а позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння є взаємопов`язаними, розгляд останніх вимог без вирішення інших вказаних вище, є передчасними. Тому із дотриманням положень статті 49 ЦПК України ОСОБА_3 має право збільшити позовні вимоги з метою захисту порушеного права у суді першої інстанції, де розглядаються позовні вимоги після скасування ухвали від 21 червня 2017 року про закриття провадження у справі.

З наведеного слідує, що належним позивачем у такому спорі є ОСОБА_3 , тобто титульний власник спірного майна, якій видане 14.11.2013р. свідоцтво про право власності (а.с. 14, зворот, т. 1).

Позивач ОСОБА_1 , пред`явивши позов у справі, що розглядається, до ОСОБА_2 , ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржи, просить визнати результати аукціону з продажу майна недійсними визнати недійсними протокол про проведення аукціону, договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, акт про передання права власності на нерухоме майно, свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Суд не приймає доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 як чоловік ОСОБА_3 може заявляти такі вимоги, оскільки квартира перебуває у спільній сумісній власності подружжя, адже даний спір не спрямований на захист спільної сумісної власності подружжя - як то визнання недійсним правочину, укладеного без згоди іншого подружжя, визнання права власності у порядку поділу майна тощо.

Квартира вибула з власності саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , а тому у справі № 201/15400/16-ц, яка розглядається за позовом ОСОБА_3 про захист її порушеного права, може бути відновлене право власності останньої на всю квартиру, що може стати наслідком також і захисту законного інтереса ОСОБА_1 як одного із подружжя.

Як визначено у п. 8 Постанови пленум Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» ЦПК не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду.

Не передбачено можливості заміни позивача і діючим ЦПК України.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної даності.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Така позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018р. у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018р. у справі № 575/476/16-ц.

Судом установлено, що право позивача не порушене, а у позові відмовлено по суті, тому позовна давність судом не застосовується.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України не стягуються із відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 155, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Сільгосптандем»,Правобережної товарноїбіржи (третяособа безсамостійних вимогна предметспору настороні позивача ОСОБА_3 )про визнаннярезультатів аукціонуз продажумайна недійсними,а саме,визнання недійснимипротоколу пропроведення аукціону,договору купівлі-продажумайна банкрутана аукціоні,акта пропередання прававласності нанерухоме майно,свідоцтва проправо власностіна нерухомемайно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 01 вересня 2022 року

Суддя Наумова О.С.