Постанова

від 28.02.2023 по справі 201/1567/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/862/23 Справа № 201/1567/21 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними протоколу про проведення аукціону, договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, акта про передання права власності на нерухоме майно, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними протоколу про проведення аукціону, договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, акта про передання права власності на нерухоме майно, свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він з ОСОБА_3 з 01 жовтня 1987 рокуперебувають у зареєстрованому шлюбі. 21 квітня 2000 року під час шлюбу ОСОБА_3 придбала дві квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 . Після переобладнання квартири були об`єднанні в одну квартиру АДРЕСА_1 , право власності реєстровано за ОСОБА_3 , останній видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14 листопада 2013 року, право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

26 квітня 2016 року невідома особа, яка назвалася ОСОБА_3 і надала підроблені документи, звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на належну їй квартиру, посилаючись на те, що квартира куплена нею до шлюбу та не є спільним майном.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року у справі № 201/6047/16-ц позов задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3 . На підставі цього судового рішення між так званою ОСОБА_3 і покупцем ОСОБА_5 30 травня 2016 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кононенко С. А. за номером 568.

За заявою представника ОСОБА_3 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року у справі № 201/6047/16-ц (провадження 2/201/1891/2016) скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року зазначене рішення залишено без змін.

В подальшому, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений між так званою ОСОБА_3 і ОСОБА_5 від 30 травня 2016 року.

Проте, через декілька днів після реєстрації права власності за собою, ОСОБА_5 вступила до складу учасників ТОВ «Сільгосптандем» і внесла квартиру як внесок до статутного фонду ТОВ «Сільгосптандем», а 23 серпня 2016 року до Господарського суду Запорозької області звернулася голова ліквідаційної комісії ТОВ «Сільгосптандем» із заявою про порушення справи про банкрутство. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2016 року у справі № 908/2234/16р. ТОВ «Сільгосптандем» визнано банкрутом. 12 вересня 2016 року між ТОВ «Сільгосптандем» і Правобережною товарною біржею укладено договір про організацію та проведення аукціону № 1209/16 від 12 вересня 2016 року. 28 жовтня 2016 року Правобережною товарною біржею проведені торги з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», за результатами яких ОСОБА_2 придбав зазначену квартиру. За результатом зазначених торгів Правобережною товарною біржою складено протокол про проведення аукціону від 12 жовтня 2016 року, акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12 жовтня 2016 року та договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12 жовтня 2016 року. Отже, наразі власником квартири є ОСОБА_2 .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року по справі № 908/2234/16 постанову Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2016 року скасовано, провадження по справі про визнання ТОВ «Сільгосптандем» банкрутом закрито. Постановою Верховного Суду від 21 червня 2018 року постанову Донецького апеляційного Господарського суду від 12 лютого 2018 року у справі № 908/2234/16 залишено без змін.

Крім того, позивач зазначає, що за ч. 1 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Отже, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вказують на обов`язковість існування провадження у справі про банкрутство для продажу майна за встановленою процедурою. Протокол про проведення аукціону від 12 жовтня 2016 року містить підставу проведення такого аукціону - постанову Господарського суду Запорізької області від 35 вересня 2016 року по справі №908/2234/16 та відповідну справу про банкрутство ТОВ «Сільгосптандем». Таким чином, проведення аукціону 12 жовтня 2016 року здійснювалось на виконання судового рішення, що скасовано у встановленому законом порядку. Виходячи із подовжень ст. ст. 9, 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнання незаконною постанови про відкриття провадження у справі про банкрутство призводить до незаконності всіх дій вчинених в межах справи про банкрутство, в тому числі і продаж майна. Той факт, що торги проведені в той час коли судове рішення про банкрутство скасовано не було, жодним чином їх не «легалізовує», адже судовий акт, який скасовано, не породжує правових наслідків саме з моменту його ухвалення, а не з моменту скасування.

Таким чином, правових підстав для банкрутства ТОВ «Сільгосптандем» та реалізації його майна в рамках процедури банкрутства не було, а тому публічні тоги, проведені 2 жовтня 2016 року Правобережною товарною біржею з реалізації майна банкрута ТОВ «Сільгосптандем» є недійсними у силу норм ст.ст. 203, 215, 650, 656 ЦК України. Таким чином, позивач вважає, що наявні правові підстави для повернення ОСОБА_6 всього, що він одержав на виконання договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів. Також зазначив, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі (треті особи: Державна податкова інспекція Печорському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві), про визнання публічних торгів недійсними. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2020 року у справі № 335/1595/19 у задоволенні позову відмовлено, постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2021 року вказане рішення змінено лишу у частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову. Ця справа не є тотожною. Позивач вважає, що оскільки квартира є спільною сумісною власністю подружжя (квартира набута ОСОБА_3 за час шлюбу), він має право на звернення до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати результати аукціону з продажу майна ТОВ «Сільгосптандем», проведеного Правобережною товарною біржею недійсними, а саме, визнати недійсними протокол про проведення аукціону від 12 жовтня 2016 року, складений Правобережною товарною біржею, договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12 жовтня 2016 року, акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12 жовтня 2016 року та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , видане 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Джурук Н. В. на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Рішення суду мотивоване тим, що право позивача не порушене, оскільки даний спір не спрямований на захист спільної сумісної власності подружжя - як то визнання недійсним правочину, укладеного без згоди іншого подружжя, визнання права власності у порядку поділу майна тощо. Квартира вибула з власності, саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , а тому у справі № 201/15400/16-ц, яка розглядається за позовом ОСОБА_3 про захист її порушеного права, може бути відновлене право власності останньої на всю квартиру, що може стати наслідком також і захисту законного інтересу ОСОБА_1 як одного із подружжя.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що він є неналежним позивачем, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не спростована, а тому позивач має рівні з ОСОБА_3 право володіння, користування та розпорядження квартирою. Також, апелянт зазначив, що право на захист свого порушеного права не може бути обмежено, так як правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону правочину, але й інших осіб, які не були стороною правочину. Крім того, апелянт вказує, що обставина скасування ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для визнання результатів з продажу майна недійсними.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 01 жовтня 1987 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу, а саме, 21 квітня 2000 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири.

Того ж дня, а саме, 21 квітня 2000 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири

Після переобладнання квартири були об`єднанні в одну квартиру АДРЕСА_1 , право власності на цю одну квартиру АДРЕСА_1 реєстровано за ОСОБА_3 , про що їй видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14 листопада 2013 року Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції.

У квітні 2016 року невідома особа, яка назвалася ОСОБА_3 та надала підроблені документи, звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на належну їй квартиру, посилаючись на те, що квартира куплена нею до шлюбу та не є спільним майном.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року у справі № 201/6047/16-ц позов задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року у справі № 201/6047/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року, за результатами перегляду вказаного рішення за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_3 , рішення скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року повернуто заявнику.

Визнавши право власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру, суд керувався тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 21 квітня 2000 року та зареєстровані в державному реєстрі правочинів за реєстровими номерами №№ 837 та 839, позивачці належали квартири АДРЕСА_4 , які після переобладнання були об`єднані в кв. АДРЕСА_1 , на яку позивачем 14 листопада 2013 було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. 01 липня 2000 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , який між ними був розірваний 07 лютого 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 07 лютого 2008 року, яке видане Ленінським РАГС м. Дніпропетровська. Отже, нерухоме майно, яке було набуте нею до реєстрації шлюбу є особистою власністю позивача. Судом встановлено, що належна позивачу квартира АДРЕСА_3 була придбана до укладання шлюбу з відповідачем, крім того переобладнання та об`єднання даних квартир в одну, а також отримання свідоцтва про право власності на дану квартиру відбулося вже після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, а отже правових підстав, вважати дане нерухоме майно таким, яке придбане під час шлюбу та таким, яке є спільною власністю подружжя, судом не встановлено. Судом також встановлено, що отримуючи свідоцтво про право власності на вказану квартиру, позивач була громадянкою російської федерації, що підтверджується копією паспорта позивача та довідкою, наданою Генеральним консульством російської федерації в м. Харкові. Також судом встановлено, що з громадянства України позивач не виходила, а навпаки вийшла з громадянства російської федерації 18 квітня 2014, що підтверджується довідкою за № 1905 від 22 лютого 2016 року, яка надана Генеральним консульством російської федерації в м. Харкові про вихід ОСОБА_3 із громадянства російської федерації.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Нижній Тагіл Свердловської області, є громадянкою російської федерації, що підтверджується завіреною належним чином копією паспорту громадянина російської федерації, виданого УВС ЗАО ОВД району Раменки м. Москви 20 лютого 2007 року, а також завіреною належним чином копією паспорту громадянина російської федерації для виїзду за кордон № НОМЕР_1 .

Згідно завіреної належним чином копії свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 ..

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 12809103, виданого Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина російської федерації серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 20 лютого 2007 року, видавник УВС ЗАО ВВС района Ременки м. Москви) належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 265, 1 кв.м. та житловою площею 186, 6 кв.м..

Отже, при перегляді рішення за нововиявленими обставинами, судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 265,1 кв.м. та житловою площею 186,6 кв.м., та у період розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська цивільної справи не перебувала на території України, що підтверджується паспортом громадянина російської федерації для виїзду за кордон, підстав для звернення до суду про визнання права власності вона не мала, оскільки оригінал правовстановлюючого документа не втрачала та спору щодо права власності з ОСОБА_4 на квартиру не мала, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності відмовлено.

Водночас, на підставі судового рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2016 року у справі № 201/6047/16-ц, між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 30 травня 2016 року укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .

Після укладення договору купівлі продажу від 30 травня 2016 року та реєстрації права власності за собою, ОСОБА_5 вступила до складу учасників ТОВ «Сільгосптандем» і внесла квартиру, що їй не належала, як внесок до статутного фонду ТОВ «Сільгосптандем».

23 серпня 2016 року голова ліквідаційної комісії ТОВ «Сільгосптандем» звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство.

05 вересня 2016 року Господарський суд Запорізької області визнав ТОВ «Сільгосптандем» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру. У межах справи про банкрутство 12 жовтня 2016 року проведені торги з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», про що на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщене відповідне повідомлення.

12 жовтня 2016 року Правобережною товарною біржею на підставі договору №1209/16 про організацію та проведення аукціону були проведені торги з реалізації майна банкрута - ТОВ «Сільгосптандем», в результаті яких ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_3 . За результатами проведених торгів складено протокол про проведення аукціону від 12 жовтня 2016 року та акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12 жовтня 2016 року.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Джурук Н.В. видано ОСОБА_2 свідоцтво за реєстровим № 403, зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32157508 від 01 листопада 2016 року.

12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про витребування майна з незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2018 року по справі № 201/15333/17 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір іпотеки, укладений 09 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , визнано недійсним договір позики від 9 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .. У задоволенні позовних вимог щодо витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 відмовлено. Рішення набрало законної сили 24 липня 2018 року.

Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року у справі № 201/15400/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року та поставною Верховного Суду від 27 червня 2018 року, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, договору іпотеки, протоколу загальних зборів, публічних торгів, свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, договір купівлі-продажу квартири від 30 травня 2016 року, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що у листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н.В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, договору іпотеки, протоколу загальних зборів, публічних торгів, свідоцтва про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Позивачка уточнювала позовні вимоги і просила визнати недійсними: договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 30 травня 2016 року від її імені з ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. за реєстровим №568; договір іпотеки, укладений 09 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим №3465; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року № 7, на підставі якого прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Сільгосптандем» спірної квартири, та витребувати цю квартиру із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними публічних торгів, проведених 12 жовтня 2016 року Правобережною товарною біржею з реалізації майна банкрута ТОВ «Сільгосптандем», а саме квартири АДРЕСА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності на цю квартиру, виданого 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. на ім`я ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на вказану квартиру за ОСОБА_2 та поновлення реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_3 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 30 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ..

У позові ОСОБА_3 про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного 09 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за реєстровим № 3465, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року № 7 та про витребування з чужого незаконного володіння спірної квартири відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року скасовано в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н.В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності та передано питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року залишено без змін.

Рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій про задоволення позову ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладеного 30 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та відмови в позові ОСОБА_8 про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного 09 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року № 7 та про витребування із чужого незаконного володіння спірної квартири мотивовані тим, що оскільки позов про визнання публічних торгів недійсними пред`явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від установленого законом порядку проведення торгів, то обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна задоволенню не підлягають. У разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору організатор торгів та їх переможець. Після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, на виконання якого такі торги були проведені. Ураховуючи, що за встановленою законом процедурою публічні торги визнані недійсними не були, вимоги позивача про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння є передчасними. Безпідставними також є позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року, на підставі якого прийнято рішення про внесення до статутного капіталу ТОВ «Сільгосптандем» спірної квартири. Згідно з абзацом 3 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України. Таким чином, пред`явлення ОСОБА_3 позовних вимог про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства не є належним способом захисту у розумінні статті 16 ЦК України. Позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 09 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , не підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно з пунктом 2.1 договору іпотеки кінцевим строком погашення заборгованості за договором позики, забезпеченої іпотекою, є 09 травня 2017 року; заборгованість за позикою на час розгляду справи судом не повернута, а тому іпотекодержатель набув право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в порядку, встановленому цим Законом.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування із незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що застосування судами до спірних правовідносин положень частини другої статті 388 ЦК України є безпідставним, оскільки у справі, що розглядається, прилюдні торги проводилися на виконання постанови Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2016 року у справі № 908/2234/16, якою ТОВ «Сільгосптандем» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатора зобов`язано завершити процедуру ліквідації товариства. Ця постанова скасована постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року, провадження у справі про визнання ТОВ «Сільгосптандем» банкрутом припинено. Постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2017 року скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2017 року та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Отже, постанова Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2016 року не набрала законної сили. Таким чином, реалізація спірної квартири на прилюдних торгах здійснювалась на виконання судового рішення, яке не набрало законної сили, тому така реалізація не може ототожнюватись із продажем майна в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Реалізація майна під час ліквідаційної процедури підприємства боржника не є тотожною процедурі примусового виконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем, оскільки усвідомлював протиправний характер продажу майна, придбавши на торгах квартиру за ціною, що втричі нижча за її ринкову вартість. Крім зазначеного, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки ухвалене з порушенням норм матеріального права, оскільки оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину. Оскільки право розпорядження майном належить виключно власнику майна, то ОСОБА_2 не мав права передавати спірну квартиру в іпотеку.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд при перегляді рішень, були такими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину.

Зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів тощо.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи), правильно виходив із того, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 як переможцем за результатами проведення публічних торгів, які не визнані недійсними у встановленому порядку, та перебуває у його володінні на відповідній правовій підставі, зокрема на підставі свідоцтва, виданого 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н. В. за реєстровим № 403, яке не визнане недійсним у судовому порядку.

Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем, оскільки усвідомлював протиправний характер продажу майна, придбавши на торгах квартиру за ціною, що втричі нижча за її ринкову вартість. Водночас, ОСОБА_3 просила задовольнити її позовні вимоги про витребування майна, посилаючись на норми частини першої статті 388 ЦК України, які визначають підстави витребування майна від добросовісного набувача, що є взаємовиключним. Разом з тим, ОСОБА_3 посилається на норми статті 387 ЦК України та зазначає, що у недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-кому разі. Проте факт придбання ОСОБА_2 квартири на публічних торгах за ціною, що втричі нижча за її ринкову вартість, сам по собі не свідчить про те, що набувач є недобросовісним та повинен був усвідомлювати протиправний характер продажу майна, з огляду на те, що це майно покупець придбав на прилюдних торгах, які проводились у встановленому законом порядку та не визнані недійсними судом.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що оскільки за встановленою законом процедурою публічні торги визнані недійсними не були, то вимога позивача про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння є передчасною.

Відхиляючи доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , суд касаційної інстанції виходив з того, що спір у частині визнання недійсними публічних торгів, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , виданого 28 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Джурук Н.В. на ім`я ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на вказану квартиру за ОСОБА_2 та поновлення реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_3 , знаходиться на розгляді в суді першої інстанції.

Ураховуючи, що спір у вказаній частині не розглянуто, а позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння є взаємопов`язаними, розгляд останніх вимог без вирішення інших вказаних вище, є передчасними.

Верховний Суд вказав, що з дотриманням положень ст. 49 ЦПК України ОСОБА_3 має право збільшити позовні вимоги з метою захисту порушеного права у суді першої інстанції, де розглядаються позовні вимоги після скасування ухвали від 21 червня 2017 року про закриття провадження у справі.

За даними Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що за наслідками скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року у справі № 201/15400/16-ц в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності та передано питання в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішення у справі ще не винесене.

Предметом розгляду у даній цивільній справі під головуванням судді Федоріщева С.С. (з урахуванням того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2017 року по справі 201/15400/16-ц позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 30 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у позовних вимогах про визнання недійсними договору іпотеки, укладеного 09 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сільгосптандем» від 15 червня 2016 року № 7 та про витребування з чужого незаконного володіння спірної квартири відмовлено) залишаються позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення реєстрації права власності.

Також з матеріалів справи встановлено та перевірено за даними Єдиного реєстру судових рішень, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звертався до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом, у якому просив суд: визнати результати аукціону з продажу майна ТОВ «Сільгосптандем» проведеного Правобережною товарною біржею недійсними, а саме: визнати недійсними протокол про проведення аукціону від 12 жовтня 2016 року, складений Правобережною товарною біржею, акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 12 жовтня 2016 року та договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 12 жовтня 2016 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2019 року вищевказану справу передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2020 року у справі № 335/1595/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржі, треті особи: Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві, ОСОБА_2 про визнання публічних торгів недійсними відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2020 року змінено у частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд вказав, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним, проте суд першої інстанції помилково зазначив необхідність вирішення спору в межах справи про банкрутство як підставу відмови у задоволенні позову, в той час, як позов не підлягає задоволенню через неналежний суб`єктний склад відповідачів.

Наразі власником квартири є ОСОБА_2 .

Сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними у даному випадку мають бути ТОВ «Сільгосптандем», ОСОБА_2 і Правобережна товарна біржа (як організатор аукціону).

Разом із тим, з урахуванням обставин у даному спорі, а саме, тих, що квартира, яка була предметом торгів внесена ОСОБА_5 до статутного фонду ТОВ «Сільгосптандем» за правочином, який визнаний судом недійсним, а провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сільгосптандем» закрите, то учасники торгів не можуть реалізувати право на звернення до суду із вимогами про визнання договору купівлі продажу майна банкрута від 12 жовтня 2016 року недійсним.

У постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 201/15400/16-ц Верховний Суд, відхиляючи доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , виходив з того, що спір у частині визнання недійсними публічних торгів, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , виданого 28 жовтня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на вказану квартиру за ОСОБА_2 та поновлення реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_3 , знаходиться на розгляді в суді першої інстанції. Ураховуючи, що спір у вказаній частині не розглянуто, а позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння є взаємопов`язаними, розгляд останніх вимог без вирішення інших вказаних вище, є передчасними. Тому із дотриманням положень статті 49 ЦПК України ОСОБА_3 має право збільшити позовні вимоги з метою захисту порушеного права у суді першої інстанції, де розглядаються позовні вимоги після скасування ухвали від 21 червня 2017 року про закриття провадження у справі.

ОСОБА_1 , пред`явивши позов у справі, що розглядається, до ОСОБА_2 , ТОВ «Сільгосптандем», Правобережної товарної біржи, просить визнати результати аукціону з продажу майна недійсними визнати недійсними протокол про проведення аукціону, договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, акт про передання права власності на нерухоме майно, свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що що належним позивачем у такому спорі є ОСОБА_3 , як титульний власник спірного майна, якій видане 14 листопада 2013 року свідоцтво про право власності.

Судом вірно зазначено, що квартира вибула з власності, саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , а тому у справі № 201/15400/16-ц, яка розглядається за позовом ОСОБА_3 про захист її порушеного права, може бути відновлене право власності останньої на всю квартиру, що може стати наслідком також і захисту законного інтересів ОСОБА_1 як одного із подружжя.

При цьому, судом обґрунтовано не взято до уваги доводи представника ОСОБА_1 , що останній як чоловік ОСОБА_3 може заявляти такі вимоги, оскільки квартира перебуває у спільній сумісній власності подружжя, адже даний спір не спрямований на захист спільної сумісної власності подружжя - як то визнання недійсним правочину, укладеного без згоди іншого подружжя, визнання права власності у порядку поділу майна тощо.

Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , так як він є неналежним позивачем у справі, тоді як діючим ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача.

При цьому, розглядаючи заяви відповідача про застосування строків позовної даності, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Така позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018р. у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.

Встановивши, що право позивача не порушене, а у позові відмовлено по суті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовна давність у даному випадку не застосовується.

Доводи апелянта в скарзі про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що він є неналежним позивачем, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не спростована, а тому позивач має рівні з ОСОБА_3 право володіння, користування та розпорядження квартирою, а також те, що право на захист свого порушеного права не може бути обмежено, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Вказані доводи суд першої інстанції прийняв до уваги та дав на них чіткі та обґрунтовані відповіді, які відповідають нормам чинного законодавства та з якими погоджується колегія суддів.

Твердження апелянта про те, що обставина скасування ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для визнання результатів з продажу майна недійсними, - колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на те, що у справі № 201/15400/16-ц, яка розглядається за позовом ОСОБА_3 про захист її порушеного права, може бути відновлене право власності останньої на всю квартиру, що може стати наслідком також і захисту законного інтересів ОСОБА_1 як одного із подружжя.

Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко