Ухвала

від 18.07.2022 по справі 496/1862/21

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/1862/21

Провадження № 1-кс/496/1195/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження № 12021167250000041 від 02.03.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням і просить накласти арешт на всі грошові кошти, які знаходяться та можуть поступити на банківський рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Ощадбанк», який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 та зупинити розрахунково-касові операції у видатковій частині вказаного рахунку, а також зобов`язати відповідальних посадових осіб банку АТ «Ощадбанк» надати письмово інформацію щодо залишків грошових коштів на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк», який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на час пред`явлення ухвали суду про накладення арешту на грошові кошти, а також повідомляти орган досудового слідства щодо надходження грошових коштів на вказаний банківський рахунок та повідомляти про намагання зняти грошові кошти з вказаного рахунку.

При цьому посилається на те, що в провадженні СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12021167250000041 від 02.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2, 3 ст. 191 КК України. Слідством встановлено, що у невизначений час та місці, не пізніше початку грудня 2020 року, в ОСОБА_5 , яка на той час займала посаду головного бухгалтера КП «Благоустрій», виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, а саме частиною бюджетних коштів, які призначені для виплати заробітної плати працівникам вказаного комунального підприємства, шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей щодо фактично відпрацьованого часу особами, які ніколи не працювали на підприємстві та нарахування на їх банківські рахунки бюджетних коштів у вигляді заробітних плат та інших передбачених законом виплат, які в подальшому мала намір привласнити, шляхом зняття готівкових коштів через термінали банкоматів, здійсненням розрахунків в торгових мережах та використовуючи їх іншим чином на власний розсуд. З цією метою, ОСОБА_5 , керуючись злочинним умислом, спрямованим на заволодіння бюджетними коштами, які належать Нерубайській територіальній громаді в особі Нерубайської сільської ради, шляхом їх привласнення, з корисливих мотивів розробила злочинний план, згідно з яким здійснила ряд дій, спрямованих на вчинення злочину. Так, наказом директора КП «Благоустрій» № 16-П/тр від 16.09.2019 року на посаду оператора агрегата оброблення відходів відділу благоустрою, збору і вивозу твердих побутових відходів КП «Благоустрій» призначено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , який є батьком ОСОБА_5 , наказом директора №22-П/тр від 18.03.2021 року ОСОБА_4 звільнений із займаної посади. При цьому, фактично ОСОБА_4 на комунальному підприємстві не працював та функціональні обов`язки не виконував. В результаті злочинних дій ОСОБА_5 заволоділа бюджетними грошовими коштами, внаслідок чого Нерубайській територіальній громаді в особі Нерубайської сільської ради завдано матеріальні збитки. Дані відомості 02.03.2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021167250000041, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Встановлено, що ОСОБА_5 має у володінні рахунок НОМЕР_1 , яким безперешкодно користується. Вищевказаний номер банківського рахунку відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_4 , який є батьком підозрюваної. Розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_4 , використовувався з метою вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину, та відповідно до відомостей досудового розслідування грошові кошти, які можуть перебувати на вказаному рахунку, можуть бути отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Слідчий вказує, що майно, яке належить підозрюваній ОСОБА_5 , у разі визнання судом її винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, може бути використано для забезпечення виконання конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, тому, з метою забезпечення виконання конфіскації майна та відшкодування шкоди, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з викладеним слідчий ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням.

Прокурор Біляївськоїокружної прокуратуриОдеської області ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, але у клопотанні вказав, що просить справу розглянути без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя вважає за можливе прийняти рішення по суті клопотання за відсутності прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , яким погоджено клопотання, та власника майна ОСОБА_4 , на підставі наявних доказів.

Вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Згідно абзацупершого ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК Українипередбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Судом встановлено, що в провадженні СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12021167250000041 від 02.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2, 3 ст. 191 КК України.

31.05.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2, 3 ст. 191 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 має процесуальний статус свідка.

Однією з підстав накладення арешту слідчий вказує можливість відшкодування заподіяної шкоди та забезпечення виконання конфіскації майна.

Між тим, слідчим до клопотання додано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_5 , із визначенням ціни позову 599257,42 грн.

Однак, як зазначено вище, у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_5 , а відтак відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення особами, зокрема ОСОБА_4 , який не є підозрюваним, є неможливим та безпідставним, не ґрунтується на вимогах закону, що виключає можливість накладення арешту на майно осіб, які не є підозрюваними.

Санкціями ч. 2, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України не передбачений такий вид покарання як конфіскація майна.

Крім того, згідно ч.1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

З наведеного вбачається, що у разі визнання винною ОСОБА_5 майно, належне іншій особі, а саме ОСОБА_4 , конфіскації не підлягатиме.

Що стосується спеціальної конфіскації, слід зазначити наступне.

Так, ч. 1 ст. 96-1 КК України регламентовано, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченогочастиною першоюстатті 150,статтею 154, частинами другою і третьоюстатті 159-1, частиною першоюстатті 190,статтею 192, частиною першою статей204,209-1,210, частинами першою і другою статей212,212-1, частиною першою статей222,229,239-1,239-2, частиною другоюстатті 244, частиною першою статей248,249, частинами першою і другоюстатті 300, частиною першою статей301,302,310,311,313,318,319,362,статтею 363, частиною першою статей363-1,364-1,365-2цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

При цьому слідчий у клопотанні обмежується виключно формальним цитуванням положень КПК України, КК України та припущеннями, що грошовий рахунок відповідає критеріям ч. 1 ст. 96-2 КК України, проте будь-яких обґрунтувань викладених обставин клопотання сторони обвинувачення не містить.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що підстави для задоволення клопотання відсутні.

Керуючись ст. 171, 172 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження № 12021167250000041 від 02.03.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1