Постанова

від 09.08.2022 по справі 191/1524/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 191/1524/19

провадження № 61-13168св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство «Надія» (змінено найменування на Фермерське господарство «Надія 75»),

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Надія» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року в складі колегії суддів:Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Селянське (фермерське) господарство «Надія» (далі - С(Ф)Г «Надія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказав, що 01 січня 2009 року між С(Ф)Г «Надія» та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 6,63 га, кадастровий номер 1224881300:01:003:0137, державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 003600, який зареєстрований у Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК 10 березня 2009 року за

№ 040913100635.

У день укладення договору оренди спірна земельна ділянка передана згідно акту про передачу та прийом. Договір оренди укладено строком на 10 років та відповідно до пункту 3.1. договору оренди термін дії договору закінчився

31 грудня 2018 року. Відповідно до закону договір набирає чинності після його державної реєстрації. Отже, вказаний договір оренди набрав чинності в дату державної реєстрації, а саме 10 березня 2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

28 січня 2011 року ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 січня 2011 року № 2-124 успадкував земельну ділянку та

04 травня 2012 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 329019.

Договір оренди не втратив чинність після смерті ОСОБА_2 та продовжував діяти в повному обсязі для нового власника земельної ділянки. З 2010 по 2018 роки відповідач отримував орендну плату від С(Ф)Г «Надія» за користування земельною ділянкою в повному обсязі та не заперечував проти дії договору оренди.

З пункту 3.2 договору оренди вбачається, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Сторона, яка отримала таке повідомлення повинна не пізніше ніж за 10 днів з моменту його отримання надати зацікавленій стороні письмову згоду або незгоду щодо продовження дії цього договору на новий термін.

15 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням № 25 про намір поновити дію правочину та долучив примірник проекту додаткової угоди про поновлення договору (на 5 аркушах), що підтверджується описом вкладення до цінного листа з рекомендованим повідомленням на ім`я ОСОБА_1 та квитанцією від 15 листопада 2018 року, згідно якого просив надіслати йому відповідні письмові пропозиції з метою завчасного узгодження всіх істотних умов, а у разі відмови у поновленні договору оренди землі обґрунтувати причини та повідомити письмово у строки вставлені чинним законодавством.

22 листопада 2018 року відповідачу особисто вручено зазначене поштове відправлення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (форма №119).

Всупереч вимогам закону відповідач ОСОБА_1 після отримання листа-повідомлення із проектом додаткової угоди не вчинив жодних дій для повідомлення позивача щодо прийнятого ним рішення, позивач при цьому продовжив користуватися земельною ділянкою, тому на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди є поновленим.

Позивач просив:

визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, від 01 січня 2009 року між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Надія», зареєстрованого

10 березня 2009 року у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК за № 040913100635, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224881300:01:003:0137, загальною площею 6,63 га, в редакції, яка викладена в позовній заяві,

стягнути з відповідача на користь позивача витрати у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2021 року позовні вимоги С(Ф)Г «Надія» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки - задоволено.

Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, від 01 січня 2009 року між ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та С(Ф)Г «Надія» (код ЄДРОПУ - 30897355), зареєстрованого 10 березня 2009 року у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК за №040913100635, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224881300:01:003:0137, загальною площею 6,63 га, в наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2009 року

с. Гірки

ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), що іменується в подальшому - Орендодавець, з однієї сторони та Селянське (фермерське) господарство «Надія» (код ЄДРПОУ - 30897355) в особі голови Риженка Геннадія Володимировича, що діє на підставі Статуту, що іменується в подальшому Орендар, з іншої сторони, а разом іменуються як Сторони, уклали цю додаткову угоду про наступне:

1. В силу частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України Договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2009 року, зареєстрований 10 березня 2009 року у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК за №040913100635, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224881300:01:003:0137, загальною площею 6,63 га, поновити з 31 грудня

2018 року на 10 років до 31 грудня 2028 року на тих самих умовах.

2. Викласти пункт 3.1. Договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2009 року, зареєстрованого 10 березня 2009 року у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК за №040913100635, щодо земельної ділянки кадастровий номер 1224881300:01:003:0137, загальною площею 6,63 га, у наступній редакції:

«Договір укладається строком на 10 років, починаючи з дня його державної реєстрації та діє з 31.12.2018 року до 31.12.2028 року. Договір не може бути розірваний в односторонньому порядку до закінчення строку оренди, при умові виконання сторонами умов цього Договору».

3. Всі інші умови Договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2009 року, зареєстрований 10 березня 2009 року у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК за №040913100635 залишаються без змін.

1.Реквізити сторін

ОСОБА_1 Селянське ( Фермерське )

Місце проживання: 52562, господарство « Надія»

Дніпропетровська область, Місце знаходження

Синельниківський район, Юридичної особи:

Село Гірки, вулиця Квітнева, б.1 52550, Дніпропетровська область,

Паспортні дані: серія НОМЕР_3, Синельниківський район,

виданий Синельниківським МРВ УМВС село Гірки,

України в Дніпропетровській області АДРЕСА_1

03 червня 1997 року Розрахунковий рахунок

Ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 , № НОМЕР_2

ПАТ КБ « Приватбанк»

МФО 305299

Код ЄДРПОУ: 30897355

Вирішено питання щодо судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виконав умови, передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а відповідач в жодний спосіб не відреагував на лист повідомлення, не направив своїх заперечень щодо продовження строку договору; не надав пропозицій щодо зміни умов договору оренди; не повідомив про намір самостійно оброблювати земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди; не повідомив про наявність інших претендентів на укладення договору оренди на інших умовах; позивач продовжує користуватися земельною ділянкою наданою в оренду згідно договору та виконувати його умови і після 31 грудня 2018 року - закінчення строку договору оренди земельної ділянки; лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору землі позивачу не надходив, що не спростовувалось відповідачем; акт приймання-передачі щодо повернення земельної ділянки між сторонами не підписувався; на земельній ділянці знаходяться посіви сільськогосподарських культур позивача, тобто земельна ділянка використовується С(Ф)Г «Надія» за цільовим призначенням, тому відповідач в такий спосіб виразив свою мовчазну згоду на продовження строку договору.

Також суд приймає до уваги те, що заперечення відповідача в цій справі зводились до того, що позивач був недобросовісним орендарем. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 пояснив суду те, що орендна плата йому виплачувалась і в грошовій, і в натуральній формі, претензій до орендаря він не пред`являв. Оскільки рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року у справі № 191/3522/18 був визнаний недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,63 га, кадастровий номер 1224881300:01:003:0137, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Мар`ївське», то він не приймається судом до уваги, як підтвердження того, що були інші претенденти укласти договір оренди спірної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2021 року - скасовано.

У задоволенні позову С(Ф)Г «Надія» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки - відмовлено.

Стягнуто з С(Ф)Г «Надія»на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 881,50 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що зміна умов договору у будь-якій частини виключає продовження договору з підстав частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», а за положеннями частини четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» відсутність досягнення домовленостей щодо умов договору при їх зміні також виключає продовження договору оренди землі з підстав переважного права. Як вбачається з матеріалів справи, лист-повідомлення містить пропозицію укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 01 січня 2009 року на інших умовах договору, а тому отримані від позивача пропозиції стосуються внесення змін до договору оренди землі, а не його поновлення. Так, запропонована позивачем редакція договору оренди в додатковій угоді (яка фактично є договором в іншій редакції) суттєво відрізняється від умов договору оренди в первісній редакції від 01 січня

2009 року. Доказів досягнення між сторонами домовленості щодо зміни умов договору матеріали справи не містять. З огляду на наведений аналіз правових норм, якими врегульовані відносини оренди землі, пропонуючи орендодавцю ОСОБА_1 укласти договір на нових умовах, С(Ф)Г «Надія» повинно було дотриматись процедури, визначеної положеннями частин другої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» до цих правовідносин не може і не могла бути застосована, оскільки унеможливлювалося продовження договору на той самий строк та на тих самих умовах.

Таким чином, у цій справі право С(Ф)Г «Надія» на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 припинилось у зв`язку зі спливом строку дії договору та у зв`язку з відсутністю домовленості про його продовження на змінених умовах (частина перша статті 31 Закону України «Про оренду землі»), а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

04 серпня 2021 року ФГ «Надія 75» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, представник позивача Кульбашний І. О. не був присутній під час розгляду апеляційної скарги 07 липня 2021 року, а ще раніше - 29 червня 2021 року подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з відпусткою.

Крім того, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 28 квітня

2021 року у справі та саму апеляційну скаргу позивач отримав поштою

22 червня 2021 року, що підтверджується копією журналу отримання поштової кореспонденції та поштовим конвертом. 05 липня 2021 року С(Ф)Г «Надія»направило на адресу Дніпровського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з відповідними додатками, що підтверджується фіскальним чеком «Укрпошти» та описом вкладення до цінного листа. Однак суд апеляційної інстанції 07 липня 2021 року розглянув апеляційну скаргу відповідача без представника позивача та без врахування його відзиву на апеляційну скаргу і скасував рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд не врахував, що лист-повідомлення про намір орендаря поновити укладений з орендодавцем договір оренди землі з проектом додаткової угоди передбачав умову про його поновлення поряд з іншими умовами, що пропонувалося змінити. Тому позивачемдотримано процедуру, визначену частинами другою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме - повідомлено орендодавця у встановлені строки, додано до такого листа-повідомлення проект відповідної додаткової угоди. Відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі жодних заперечень з приводу поновлення договору оренди землі, в тому числі й щодо незгоди із запропонованими змінами, на адресу позивача не направляв. Бездіяльність та недобросовісна поведінка відповідача є зволіканням в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі відповідно до частини одинадцятої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Після закінчення строку договору оренди землі та враховуючи відсутність заперечення орендодавця у поновленні договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою відповідача. З метою захисту права орендаря земельної ділянки на поновлення договору оренди землі діє частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до суду відзив, у якому просив оскаржене судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано, зокрема тим, що доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи є необґрунтованими. Адвокатом Кульбашним І. О. не додано до клопотання про відкладення розгляду справи доказів, зокрема відпустки або участі у іншій справі, або інших поважних причин неможливості участі в судовому засіданні.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 липня

2019 року у справі № 908/2315/18, від 16 травня 2019 року у справі

№ 912/1982/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/3225/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/504/17, від 19 червня 2019 року у справі № 925/803/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін (частина третя статті 3 ЦПК України).

Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).

Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи (стаття 361 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Відповідно до першого речення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року в справа № 711/263/21 (провадження № 61-2715св22) вказано, що «за змістом протоколу судового засідання від 02 лютого 2022 року Черкаський апеляційний суд відмовив в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та за результатами судового засідання ухвалив судове рішення (т. 4 арк. спр. 136-137). 03 лютого 2022 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 за підписом ОСОБА_5 (т. 4 арк. спр. 145-150). Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не з`ясував причини відкладення розгляду справи зазначені представником відповідача, не дав їм належної оцінки, не звернув уваги, що до суду не надійшов відзив на апеляційну скаргу, не виконав свого обов`язку стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін та дійшов передчасного висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача та його представника. Аналогічний по суті висновок зроблений в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року в справі

№ 363/2990/17 (провадження № 61-46607св18), від 03 лютого 2021 року в справі № 761/38886/19 (провадження № 61-3263св20), від 06 квітня 2022 року у справі № 757/34078/14 (провадження № 61-9895св21)».

У справі, що переглядається, ухвалами Дніпровського апеляційного суду від

28 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ; надано строк для подачі відзиву у письмовій формі на апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; закінчено проведення підготовчих дій по апеляційній скарзі ОСОБА_1 ; призначено справу до апеляційного розгляду на 14 годину 55 хвилин 07 липня 2021 року (а. с. 230, 231т. 2).

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу позивач отримав засобами поштового зв`язку 22 червня 2021 року, що підтверджується копією журналу отримання поштової кореспонденції та поштовим конвертом (а. с. 251 т. 2).

29 червня 2021 року представник позивача Кульбашний І. О. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з його відпусткою (а. с. 232а т. 2).

05 липня 2021 року ФГ «Надія 75» направило на адресу Дніпровського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з відповідними додатками, що підтверджується фіскальним чеком «Укрпошти» та описом вкладення до цінного листа, який отриманий апеляційним судом 13 липня 2021 року (а. с. 244 т. 2).

За змістом протоколу судового засідання від 07 липня 2021 року, в якому ухвалена постанова апеляційного суду, сторона позивача не була присутня під час розгляду апеляційної скарги (а. с. 232в т. 2).

За таких обставин суд апеляційної інстанції не врахував право позивача надати відзив щодо поданої у справі апеляційної скарги, строк подання якого на момент перегляду справи в апеляційному порядку не сплив, тому не виконав свого обов`язку стосовно дотримання принципу рівності та змагальності сторін і зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову С(Ф)Г «Надія».

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції(частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено такий висновок, що «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Надія» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року скасувати.

Передати справу № 191/1524/19 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2021 року втрачає законну силу та подальшому виконаннюне підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук