Постанова

від 09.08.2022 по справі 511/2683/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 511/2683/17

провадження № 61-7928св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Громадська організація «АКВА-САД»,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_5 , на постанову Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «АКВА-САД» (далі - ГО «АКВА-САД»), третя особа -

ОСОБА_2 , про визнання недійсним протоколу та про визнання незаконними і скасування рішень зборів громадської організації.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_2 у незаконний спосіб провела загальні збори членів ГО «АКВА-САД», за результатами яких склала протокол від 24 червня 2017 року № 1/2017. Відповідно до вказаного протоколу обрано правління ГО «АКВА-САД» у новому складі, а саму ОСОБА_2 головою правління ГО «АКВА-САД», та внесено зміни до статуту ГО «АКВА-САД». Також ОСОБА_2 , використовуючи недійсну печатку організації, завірила зазначений протокол і здійснила державну реєстрацію вказаних змін.

Позивач вважав, що прийняті на цих зборах рішення є такими, що порушують його законні права як члена організації, ухвалені з порушенням норм законодавства та статуту ГО «АКВА-САД». Загальні збори членів ГО «АКВА-САД», на думку позивача, були скликані ОСОБА_2 з порушенням пунктів 6.9, 6.18 статуту організації, оскільки вона не мала повноважень на їх скликання, а також без затвердження відповідного порядку денного цих зборів правлінням ГО «АКВА-САД», без належного сповіщення про проведення зборів всіх членів організації.

Відповідно до змісту протоколу загальних зборів членів ГО «АКВА-САД» на засіданні 24 червня 2017 року були присутні 45 членів із 86, що становить більше половини від загальної кількості членів. Водночас загальна кількість членів

ГО «АКВА-САД» станом на 24 червня 2017 року становить 144 особи, що підтверджується журналом реєстрації членів ГО «АКВА-САД» масиву «Надлиманський». Тому збори членів ГО «АКВА-САД» за відсутності кворуму не були правомочними на прийняття будь-яких рішень. Таким чином, у протоколі від 24 червня 2017 року № 1/2017 зазначені недостовірні відомості щодо загальної кількості членів організації, що має наслідком його недійсність, оскільки кількість присутніх членів ГО «АКВА-САД» недостатня для проведення зборів (відсутній кворум).

Протокол від 24 червня 2017 року № 1/2017 і документ, що підтверджує правомочність на прийняття рішень відповідно до статуту ГО «АКВА-САД» від 24 червня 2017 року підписані ОСОБА_2 та скріплені печаткою ГО «АКВА-САД», походження якої невідоме, оскільки оригінал печатки організації зберігається у позивача.

ОСОБА_1 зазначав, що на час скликання загальних зборів ГО «АКВА-САД» він був головою правління організації на підставі рішення загальних зборів

ГО «АКВА-САД» від 08 серпня 2015 року. Цими ж зборами було обрано правління організації в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Оскільки на час проведення зборів у 2015 році відомості про нього як голови правління ГО «АКВА-САД» було внесені до реєстру, то перереєстрацію у 2015 році після обрання головою правління на новий строк він не здійснював.

Позивач та інші члени ГО «АКВА-САД» не були повідомлені про проведення загальних зборів 24 червня 2017 року за головуванням ОСОБА_2 , оскільки фактично цього ж дня загальні збори ГО «АКВА-САД» реально були проведені за його ( ОСОБА_1 ) головування. Участь у цих зборах взяли 86 членів організації з 144, що було оформлено протоколом загальних зборів ГО «АКВА-САД» від 24 червня 2017 року № 1-06.2017 та Реєстром осіб до зазначеного протоколу.

З огляду на викладене ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 26 лютого 2018 року, просив:

визнати недійсним протокол загальних зборів членів ГО «АКВА-САД»

від 24 червня 2017 року № 1/2017;

визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів членів ГО «АКВА-САД», оформлене протоколом від 24 червня 2017 року № 1/2017, яким обрано ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 членами правління ГО «АКВА-САД»,

а ОСОБА_2 обрано головою правління ГО «АКВА-САД», та затверджено статут ГО «АКВА-САД» у новій редакції;

визначити порядок виконання рішення суду, встановивши, що судове рішення буде підставою для державного реєстратора Головного територіального управління юстиції в Одеській області скасувати реєстраційні записи про внесення змін до відомостей про ГО «АКВА-САД», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про зміну керівника та складу підписантів ГО «АКВА-САД» з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ;

стягнути з ГО «АКВА-САД» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 лютого

2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, до участі у справі як третіх осіб залучено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 серпня

2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним протокол загальних зборів членів ГО «АКВА-САД» від 24 червня 2017 року № 1/2017, який підписаний головою зборів ОСОБА_2 та секретарем зборів ОСОБА_4 .

Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів членів ГО «АКВА-САД» від 24 червня 2017 року, оформлене протоколом від 24 червня 2017 року № 1/2017, про обрання головою правління ГО «АКВА-САД» ОСОБА_2 .

Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів членів ГО «АКВА-САД» від 24 червня 2017 року, оформлене протоколом від 24 червня 2017 року № 1/2017, про обрання членами правління ГО «АКВА-САД» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 .

Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів членів ГО «АКВА-САД» від 24 червня 2017 року, оформлене протоколом від 24 червня 2017 року № 1/2017, про затвердження статуту ГО «АКВА-САД» в новій редакції.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ГО «АКВА-САД» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 640,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами довів недійсність протоколу зборів і відповідно незаконність прийнятих на загальних зборах рішень ГО «АКВА-САД».

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року апеляційну скаргу ГО «АКВА-САД» задоволено частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 серпня 2018 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_11 до ГО «АКВА-САД», треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним протоколу та про визнання незаконними і скасування рішень зборів громадської організації закрито.

Апеляційний суд виходив з того, що звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на порушення своїх прав як члена ГО «АКВА-САД». При цьому позивач вказував, що прийняті на зборах членів ГО «АКВА-САД» рішення прийняті з порушенням норм законодавства та статуту організації. Зокрема, на думку позивача, збори членів ГО «АКВА-САД» були скликані ОСОБА_2 з порушенням пунктів 6.9, 6.18 статуту ГО «АКВА-САД», оскільки вона не мала повноважень на їх скликання, без затвердження відповідного порядку денного цих зборів правлінням ГО «АКВА-САД», а також без належного сповіщення про проведення зборів усіх членів організації. Таким чином, на переконання апеляційного суду, між юридичною особою та її учасником (членом) виник спір, пов`язаний з діяльністю та управлінням цією юридичною особою.

Громадське об`єднання (громадська організація) є одним з різновидів юридичної особи, створеної шляхом об`єднання осіб, які мають право участі у ньому (у ній). Члени громадської організації товариства садоводів мають право брати участь в управлінні товариством, обирати та бути обраними до органів управління товариством садоводів, одним з яких є голова правління, порядок обрання та усунення з посади якого передбачено статутом такої громадської організації. Оскільки вказаний спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків зазначені положення статуту товариства, тому його слід розглядати за правилами господарського судочинства. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанцій помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, неправильно визначивши юрисдикційність спору, який виник між сторонами у справі.

Аргументи учасників справи

У травні 2021 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд безпідставно вважав, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, неправильно визначивши юрисдикційність спору, який виник між сторонами у справі;

посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17,

є необґрунтованим;

суд апеляційної інстанції не врахував, що у серпні 2017 року

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ГО «АКВА-САД» про визнання недійсними рішень загальних зборів членів ГО «АКВА-САД, оформлених протоколом від 24 червня 2017 року № 1/2017. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2017 року у справі

№ 916/1895/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено

з підстав недоведеності позивачем порушення порядку проведення загальних зборів членів ГО «АКВА-САД», оформлених протоколом від 24 червня 2017 року

№ 1/2017. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2017 року скасовано, а провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки апеляційний суд вважав, що спір не підлягає вирішенню господарським судом. При цьому апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у вказаній справі, помилково дійшов висновку про наявність між ОСОБА_1 та

ГО «АКВА-САД» корпоративних відносин. В умовах наявності невизначеності юрисдикції у подібних спірних правовідносинах, з метою захисту своїх прав та інтересів, ОСОБА_1 у грудні 2017 року звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до ГО «АКВА-САД» про визнання недійсним рішення загальних зборів за правилами цивільної юрисдикції. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 серпня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Вказане рішення стало предметом апеляційного перегляду у цій справі;

оскаржена постанова апеляційного суду позбавляє позивача права на захист його законних прав та інтересів, а також обмежує доступ до правосуддя.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 травня 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 916/978/17, від 10 березня 2021 року у справі

№ 759/16206/14-ц.

Позиція Верховного Суду

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 17 ЦПК України в редакції, чинній станом на час звернення з позовом до суду).

У статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, визначають коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі

№ 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) зроблено правовий висновок про те, що спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків стали положення Статуту товариства, тому такий спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Суди встановили, що статут ГО «АКВА-САД» затверджено загальними установчими зборами, які оформлені протоколом від 05 червня 2010 року № 1, зареєстрований виконавчим комітетом Єгорівської сільськи ради Роздільнянського району Одеської області 04 жовтня 2010 року. Статут є основним документом, що регулює діяльність ГО «АКВА-САД». У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов`язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства, умови реорганізації або припинення діяльності товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Звертаючись до суду у цій справі, ОСОБА_1 посилався на порушення своїх прав як члена ГО «АКВА-САД». При цьому позивач вказував, що прийняті на зборах членів ГО «АКВА-САД» рішення прийняті з порушенням норм законодавства та статуту організації. Зокрема, на думку позивача, збори членів ГО «АКВА-САД» були скликані ОСОБА_2 з порушенням пунктів 6.9, 6.18 статуту ГО «АКВА-САД», оскільки вона не мала повноважень на їх скликання, без затвердження відповідного порядку денного цих зборів правлінням ГО «АКВА-САД», а також без належного сповіщення про проведення зборів усіх членів організації.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що між юридичною особою та її учасником (членом) виник спір, пов`язаний з діяльністю та управлінням цією юридичною особою.

Водночас апеляційний суд помилково закрив провадження у справі з огляду на обставини, які склались навколо розгляду зазначеного спору.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті

6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле

(див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява

№ 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту

в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому

ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23,

25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України»

(«Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від

21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України»

(«Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті

6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України,

а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі

№ 766/10137/17 (провадження № 14-658цс18) зазначено, що «прийняття 03 липня 2018 року апеляційним судом Херсонської області оскаржуваної постанови про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства, а також постановлення 09 червня

2017 року Херсонським окружним адміністративним судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі № 821/873/17, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, поставили під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права заявника на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний припис частини п`ятої статті 170 КАС України Велика Палата Верховного Суду вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства виключно і лише тому, що заявниці має бути забезпечено доступ до правосуддя, що включає і розгляд скарги по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у належному, адміністративному, судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду».

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що до подання позову у цій справі, він зверталася з аналогічним позовом до господарського суду. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2017 року у справі

№ 916/1895/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів членів ГО «АКВА-САД, оформлених протоколом від 24 червня 2017 року № 1/2017, відмовлено з підстав недоведеності позивачем порушення порядку проведення загальних зборів. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2017 року скасовано, а провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки апеляційний суд вважав, що спір не підлягає вирішенню господарським судом. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у вказаній справі, помилково вважав наявним між ОСОБА_1 і ГО «АКВА-САД» корпоративних відносин. Тому в умовах наявності невизначеності юрисдикції у подібних спірних правовідносинах, з метою захисту своїх прав та інтересів, ОСОБА_1 угрудні 2017 року звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до ГО «АКВА-САД» про визнання недійсним рішення загальних зборів за правилами цивільної юрисдикції.

Аналіз відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, свідчить, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2017 року набрала законної сили.

Оскільки Одеський апеляційний господарський суд припинив провадження у справі № 916/1895/17 за позовом ОСОБА_1 до ГО «АКВА-САД про визнання недійсними рішень загальних зборів членів, оформлених протоколом від 24 червня 2017 року № 1/2017, тобто аналогічним, що і в цій справі, заявник не зможе реалізувати своє право на доступ до суду за правилами господарського судочинства.

Ухвалення оскарженої постанови апеляційного суду про закриття провадження у цій справі з посиланням на те, що зазначений спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, за наявності постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2017 року про припинення провадження у справі № 916/1895/17, яка набрала законної сили, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права заявника на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Таким чином, у справі, що переглядається, непослідовність національних судів створила ОСОБА_1 перешкоди в реалізації права на судовий захист, тому розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук