Рішення

від 17.08.2022 по справі 182/1622/22

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1622/22

Провадження № 2/0182/1821/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.08.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді - Багрової А.Г. розглянув у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення ( виклику) сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Носова Вікторія Іванівна, до Марганецької міської ради, Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Представник позивача - адвокат Носова Вікторія Іванівна, що діє на підставі ордеру серія АЕ №1132165 від 15.04.2022 року (а.с.64)

Представник відповідача Марганецької міської ради - Топчій Наталія Юріївна, що діє на підставі довіреності від 04.01.2022 року (а.с.126)

Представник відповідача КП „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради - адвокат Шпак Володимир Іванович, що діє на підставі ордеру серія АЕ №1139565 від 20.06.2022 року (а.с.250).

Заяви по суті справи:

Представник позивача звернулась до суду з позовними вимогами до Марганецької міської ради, Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" та просить визнати незаконним та скасувати Розпорядження №66-р від 18.03.2022 року голови Марганецької міської ради Боровик Г. Про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючої обов`язки директора Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з 18 березня 2022 року згідно з п.8 ст. 36 Кодексу законів про працю України на підставі порушення контракту від 27.08.2020 року, а саме п.1,2 розділу ІІІ Умови матеріального забезпечення керівника та поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради"; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня „Марганецької міської ради" на користь ОСОБА_1 по ухвалення ріння у справі; стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду солідарно з Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" та Марганецької міської ради у розмірі 250 000 грн.(а.с.1-24).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 18 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та Марганецькою міською радою був укладений контракт, згідно якого ОСОБА_1 була призначена на посаду виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з 18.08.2020 року до „виходу на роботу основного працівника". Наказ №52-к від 18.08.2020 року., розпорядження міського голови №200-р від 17.08.2020 року. 27.08.2020 року між ОСОБА_1 та Марганецькою міською радою був укладений контракт, згідно якого ОСОБА_1 була призначена на посаду виконуючого обов`язки директора КП „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з 27.08.2020 року до „проведення конкурсу". Наказ №54-к від 27.08.2020 року. Розпорядження міського голови №214-р від 17.08.2020 року. 18.03.2022 року позивача звільнено з посади виконуючого обов`язки директора на підставі розпорядження №66-р від 18.03.2022 року голови Марганецької міської ради Боровик Г., згідно запису у трудовій книжці: „з інших підстав передбачених контрактом п.8 ст. 36 КЗпП України". Представник позивача вказує, що контракт від 27.08.2020 року укладений з ОСОБА_1 та Марганець кою міською радою щодо умов роботи позивача на посаді виконуючого обов`язки директора КП „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради є нікчемним, оскільки укладений без проведення конкурсу, без визначення відповідного строку контракту ( від трьох до п`яти років), без додержання усіх умов, викладених у типовій формі контракту. Вважає , що між позивачем та відповідачем виникли трудові відносини не на підставі контракту, а на підставі Розпорядження міського голови №214-р від 17.08.2020 року (Наказу №54-к від 27.08.2020 року). Відповідно, позивач з 27.08.2020 року була прийнята виконуючим обов`язки директора на підставі трудового договору без визначення строку, а тому трудові відносини регулюються трудовим законодавством, а не у відповідності до умов контракту. Вважає, що відповідачами безпідставно було застосовано значення „виконуючий обов`язки" до позивача, оскільки вона виконувала обов`язки директора як за основним місцем роботи, так як іншого основного місця роботи у позивача не було. Фактично, основним місцем роботи позивача з 27.08.202 року була посада директора, без позначки „виконуючий обов`язки". Отже, враховуючи те, що контракт з позивачкою є нікчемним, тому її звільнення було можливе лише у відповідності до норма КЗпП України. У зв`язку з тим, що позивач була звільнена з ініціативи власника або уповноваженого їм органу, то для звільнення передбачені підстави відповідно до ст. 40,41 КЗпП України. Тобто, відповідач незаконно звільнив позивача на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України. Також, представник позивача, звертає увагу на те, що у разі, якщо б контракт був укладений з позивачем правомірно, то відповідач у будь-якому разі не мав законних підстав для її звільнення. У розпорядженні голови Марганецької міської ради Боровик Г. №66-р від 18.03.2022 року не зазначена жодна підстава для розірвання договору з підстав, що передбачені безпосередньо контрактом. Крім того, п.22 Постанови КМУ від 19.03.1994 року №170 „Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань, передбачених у контракт, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні. Будь-яких попереджень про дострокове розірвання контракту з позивачкою від відповідача за два тижні не надходило. Також, ОСОБА_1 є депутатом Нікопольської міської ради з 25.10.2020 року, а тому, відповідно до статті 33 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад" , відповідач мав письмово повідомити не менше ніж за 15 днів Нікопольську міську раду про її звільнення. Однак цього не було зроблено. Представник позивача вказує, що звільнення позивача відбулось незаконно та з невідомих їй причин, а також супроводжувалось приниженнями як керівника перед її підлеглими. Так, з середини січн. 2022 року їй від заступника міського голови Дуплій Л.М. неодноразово надходили усні пропозиції про самостійне звільнення з посади. Через відмову позивача, її усно попереджено, що вона буде звільнена з будь-яких підстав. Для реалізації погроз у КП „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" почались постійні перевірки. Але до моменту звільнення , як і на даний час, про результати перевірок позивачу не повідомлялось, будь-які письмові висновки про результати перевірок не надавались, а після початку введеного воєнного стану в Україні ( з 24.02.2022 року) більше перевірок не проводилось. Втім, 18.03.2022 року о 16.00 год. до кабінету позивачки прибули заступник міського голови ОСОБА_2 та секретар міської ради Деркач А.В., які запропонували позивачці звільнитися з посади з власної ініціативи, Після відмови позивачки, ОСОБА_3 надав їй Розпорядження №66 від 18.03.2022 року для підпису та ознайомлення. На питання позивача, за яких саме підстав її звільняють ( так як з розпорядження цього не зрозуміло), повідомили, що вона неправомірно нараховувала собі премії, тобто фактично крала кошти у відповідача. На прохання роз`яснити або показати документи, які саме премії вона собі нараховувала та коли саме це відбувалось, відповіді не отримала. При цьому про наявність будь-яких кримінальних справ з цього питання їй не відомо. Надалі були викликані підлеглі позивача, а саме: заступник директора з економічних питань, медичний директор, головний бухгалтер, яким повідомлено, що позивачку звільнено у зв`язку з тим, що вона крала кошти у лікарні, тому до кінця робочого дня не допускати позивачку до фінансових питань, щоб та додатково не здійснила на свою корись фінансових нарахувань. Така поведінка представників відповідача завдала репутації позивача непоправної шкоди та стосункам зі всіма підлеглими, які тепер вважають її крадійкою. Безпідставне звинувачення у таких тяжких злочинах, незаконне звільнення до того ж у такий важкий час як для всієї країни, так і для сім`ї позивачки, призвело до глибоких душевних страждань позивачки. Позивачка - керівник з двадцятирічним стажем, жодних подібних претензій раніше не виникало. Різні погляди позивачки у керівництва щодо політичних питань, жодним чином не можуть стосуватись трудових відносин та впливати на діяльність та роботу лікарні. Такі звинувачення набули широкого розголосу, що завдало непоправної страти ділової репутації та зниження престижу позивача, що у невеликих містах позбавляє її можливості отримати рівноцінну роботу (посаду) та надалі реалізовуватись та бути максимально корисною для людей та держави. Такі тяжкі вимушені зміни у життєвих та виробничих стосунках призвели до неможливості спілкуватись з знайомим, колегами, друзями. Позивачка докладає багато часу та зусиль щоб підтримувати свої соціальні відносини. Для відновлення втраченої ділової репутації, трудових стосунків, соціальних зв`язків та відповідного рівня фінансового забезпечення позивачки та її сім`ї знадобиться досить тривалий час та безліч зусиль. Враховуючи зобов`язання позивачки щодо оплати навчання сина та утримання матері ( 79 років), позивач залишилась без постійного відповідного доходу, тому такі суттєві зміни є ще найболіснішими так як це все відбулося під час воєнного стану в країні. Таке ставлення відповідача до позивача є дуже жорстоким та кричущим, коли стільки людей втрачають свою роботу, сім`ї, домівки від російської агресії, але вся Україна намагається об`єднатися та допомагати один одному, але деякі особистості, користуючись, наданою владою та нестабільною ситуацією в Україні, намагаються „звести рахунки" та вирішити свої особисті питання знищуючи безпідставно інші життя та ділові репутації. Для позивачки дана справа є суттєво важливою, так як вона вважає, що справедливе судове рішення дасть змогу почати налагоджувати своє життя та повернути хоч частково свою ділову репутацію, соціальні зв`язки та віру у справедливість. У зв`язку з вказаними подіями позивачку було доведено до розвитку гіпертонічної хвороби з частими гіпертонічними кризами. Тому позивачка оцінює спричинену моральну шкоду у розмірі 250 000 грн., які вважає слід солідарно стягнути з відповідачів. Також, представник позивача просить суд одночасно прийняти рішення про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку, що середньоденний заробіток позивача складає 2665,98 грн.

Представник відповідача Марганецкьої міської ради Топчій Н. подала відзив позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.75-85).

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 27.08.2020 року уклала з Марганецькою міською радою контракт, згідно якого була призначена на посаду виконуючого обов`язки директора КП „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради". Контракт був укладений згідно наказу №54-к від 27.08.2020 року, розпорядження Марганецького міського голови №214-р від 27.08.2020 року. У зв`язку із порушенням вимог законодавства та умов контракту, зокрема незаконного нарахування та виплати коштів, призначених для оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації респіраторної хвороби COVID-19, без наявності для того підбав та без будь-якого погодження міського голови, що призвели до безпідставних витрат бюджетних коштів у великих розмірах, ОСОБА_1 була звільнена розпорядженням міського голови від 18.03.2022 року №66-р з підстав п.8 ст. 36 КЗпП України і того ж дня був виданий наказ підприємства №57-к. Підставою для звільнення став акт №1 тематичної перевірки КП „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" від 23.02.2022 року , за змістом якого було встановлено безпідставне нарахування та виплату позивачкою самій собі додаткових виплат за роботу з пацієнтами, хворими на COVID-19 без погодження та розпорядження міського голови, як це передбачено умовами контракту, Статутом лікарні, колективним договором та Положеннями про преміювання, порядок надання та виплати доплат і надбавок працівникам лікарні, на загальну суму 319796,07 грн. Після складення акту, позивач відмовилась від надання будь-яких пояснень за встановленими обставинами, однак ще під час складання акту тематичної перевірки 22.02.2022 року ОСОБА_1 повернула кошти у розмірі 254238,21 грн., що свідчить про фактичне визнання нею винуватості у безпідставному нарахуванні та виплаті за роботу з пацієнтами, хворими на COVID-19. За даними фактами зловживання службовим становищем в.о. директора КП „Марганецька ЦПЛ" Марганецької міської ради Соломахи О.А. 02.05.2022 року Марганецька міська рада звернулася із заявою про відкриття кримінального провадження до відділення поліції №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області. На даний час за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч.2 ст. 364 КК України правоохоронними органами зареєстроване кримінальне провадження № 12022041330000152 від 03.05.2022 року і триває досудове розслідування. Посилання позивачки на начебто порушення її прав шляхом укладення контракту, на його нікчемність є безпідставними, оскільки з моменту укладення контракту і до моменту її звільнення вона жодним чином його не оскаржувала, не оскаржувала його окремі умови, не подавала будь-яких заяв про переведення на постійну роботу. Контракт повністю влаштовував обидві сторони і так само виконувався. При цьому позивачем не заперечується, що вона як керівник лікарні здійснювала повноваження із реалізації адміністративно-господарських розпорядчих функцій, здійснювала керівництво діяльністю медичного закладу, приймала та звільняла працівників, нараховувала та виплачувала заробітну плату, тому укладення контракту для виконання функцій керівника медичного закладу відповідає вимогам діючого законодавства та змісту правовідносин, які дійсно виникли між сторонами спору. Сторони в контракті визначили умови для його розірвання, а тому звільнення відбулось правомірно. Крім того, тимчасове призначення працівника виконуючим обов1язки на вакантній посаді не заборонено у чинному трудовому законодавстві, а ОСОБА_1 погодилася виконувати такі обов`язки тимчасово до проведення конкурсу на заняття посади керівника закладу. Представник відповідача вказує, що звільнення позивача відбулось правомірно за п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України ( з підстав, передбачених контрактом), а посилання позивача на недотримання порядку її звільнення як депутата Нікопольської місцевої ради без попередження відповідної місцевої ради є безпідставним, оскільки звільнення відбувалось не за ст. 40 КЗпП України, а з підстав передбачених саме контрактом. З вимогами про відшкодування моральної шкоди не можливо погодись, оскільки саме звільнення було проведено законно та в межах діючого законодавства та укладеного з позивачкою контракту. Позивачкою не надано до позовної заяви розрахунку моральної шкоди та будь-якого належного обґрунтування понесених страждань.

Представник позивача подала відповідь на відзив Марганецької міської ради, зазначає, що з Актом від 23.02.2022 року позивач не була ознайомлена, а посилання представника Марганецької міської ради на те, що підставою звільнення ОСОБА_1 є незаконне нарахування собі премій та доплат є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що позивач видавала накази про нарахування доплат відповідно до чинного законодавства - Постанови КМУ від 23.03.2020 року №246, наказу МОЗ України №1604 від 15.07.2020 року, наказу по лікарні від 07.05.2021 року №213 та наказу №195 від 14.10.2021 року. Відповідач лише після отримання позовної заяви та ухвали суду подав заяву до поліції про нібито вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, звинувативши позивача у службовому злочині. Крім того, згідно умов контракту підстави для його припинення визначені в розділі V, а не в розділі ІІІ, а тому відповідач звільнив позивачку не з підстав визначених в контракті, а просто з пунктів викладених у контракті. Представник наполягає на тому, що оскільки конкурс на посаду керівника лікарні не було проведено, то укладення контракту з позивачкою суперечить нормам права, контракт є нікчемним і відповідно звільнення на підставі умов визначених в контракті є протиправним. Вказує, що основним документом для звільнення є розпорядження міського голови №66 від 18.03.2022 року, з яким ознайомлено позивачку і про що свідчить запис у трудовій книжці, а отже, посилання відповідача у відзиві, що звільнення відбулось з підстав незаконного нарахування та виплати коштів, призначених для оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації респіраторної хвороби COVID-19, є намаганням ввести в оману суд. Посилання у відзиві на Акт від 23.02.2022 року з питань використання коштів є голослівними. Також відповідач не навів доказів та норм права, які скасовують обов`язок відповідача повідомити про звільнення позивача і Нікопольську міську раду. До відзиву надано розпорядження №67 від 18.03.2022 року „Про доповнення до розпорядження №66 від 18.03.2022 року, але жодним чином не надає пояснення щодо вказаного розпорядження. При цьому згідно розпорядження №67 від 18.03.2022 року підставою для звільнення позивачки є Акт №1. В цьому розпорядженні нічого не зазначено про незаконне нарахування та виплату коштів, призначених для оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації респіраторної хвороби COVID-19. Крім того, як стверджує відповідач, позивач за жовтень2021 р. - січень 2022 р. видала чотири накази у різні дати та здійснила нарахування, але у розпорядженні №67 від 18.03.2022 року зазначено „про одноразове грубе порушення вимог законодавства., тому не зрозуміло це порушення систематичне чи одноразове. Розпорядження №67 датоване 18.03.2022 року, тобто в день звільнення, коли позивачці надали для ознайомлення розпорядження №66 від 18.03.2022 року. Отже, є незрозумілим, чому не надано було позивачці розпорядження №67 разом з розпорядженням №66 від 18.03.2022 року. Це може свідчити про те, що розпорядження №67 не було видано 18.03.2022 року, а пізніше (після звільнення), або умисно, з метою приховування та ненадання його позивачці для ознайомлення. Ненадання розпорядження №67 від 18.03.2022 року позивачці для ознайомлення є порушенням вимог ст. 47 КЗпП України. Подання до суду копій квитанції нової пошти про вантаж за одним номером накладної та надання роздруківки про відстеження вантажу за іншим номером, без пояснень свідчить про неналежність та недостовірність доказів. Також, представник позивача наполягає, що визначений позивачем розмір завданої моральної шкоди 250 000 грн. є розумним та адекватним у цій справі, так як фактично дорівнює 6 розмірам заробітної плати позивачки з урахуванням її роботи за сумісництвом. Моральні страждання позивачки пов`язані з незаконним звільненням, а час для відновлення психологічного, соціального та матеріального становища збільшився на невизначений час. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Марганецької міської ради подала заперечення на відповідь на відзив (а.с. 175-181). Вважає, що Актом від 23.02.2022 року підтверджено незаконність дій позивача щодо нарахування собі премій та доплат , а посилання на Постанову КМУ від 23.03.2020 року №246, наказу МОЗ України №1604 від 15.07.2020 року, наказу по лікарні від 07.05.2021 року №213 та наказу №195 від 14.10.2021 року є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не довела свою безпосередню участь у ліквідації епідемії та особистого виконання заходів із запобігання поширенню COVID-19 і тому ці нарахування проведені та отримані позивачем незаконно на загальну суму 319796,07 грн. Вказує, що Акт №1 від 23.02.2022 року надавався ОСОБА_1 та головному бухгалтеру ОСОБА_4 для ознайомлення, однак вони відмовились від отримання, ознайомлення та підпису, про що був складений акт відмови від 23.02.2022 року. Вважає, що платіжне доручення, відповідно до якого позивачка добровільно повернула зайво виплачені кошти на рахунок КП „Марганецька ЦМЛ" Марганецької міської ради" в загальній сумі 254 238,21 грн. ( що були нараховані та виплачені ОСОБА_1 як доплата медичним працівникам за жовтень-грудень 2021 року(), засвідчує про виконання позивачкою висновків та рекомендацій тематичної перевірки, результати якої викладені в акті від 23.03.2022 року №1. Таким чином, підстави звільнення позивачки визначені у розпорядженні міського голови Марганецької міської ради від 18.03.2022 року №66-р, зі змінами від 18.03.2022 року №67-р та наказі КП „Марганецька ЦМЛ" Марганецької міської ради" від 18.03.2022 року №57-к про припинення трудового договору (контракту), з якими позивач була ознайомлена саме 18.03.2022 року, ґрунтуються на порушеннях фінансово-бюджетної дисципліни в частин6і матеріального забезпечення в.о. директора КП „Марганецька ЦМЛ" ММР, що виявлені в акті тематичної перевірки від 23.02.2022 року №1. Щодо несвоєчасного направлення заяви до поліції, то зазначає, що Марганецька міська рада законодавчо не обмежена будь-якими конкретними стрками щодо звернення до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.. Представник відповідача наполягає, що в розпорядженні №66-р від 18.03.2022 року з доповненнями , викладеними в розпорядженні від 18.03.2022 року №67-р та в наказі КП „Марганецької ЦМЛ" ММР" від 18.03.2022 року № 57-к про припинення трудового контракту чітко визначено підставу звільнення, а посилання представника позивача на нікчемність контракту є необґрунтованими. Посилання позивача на порушення ч.3 ст. 33 Закону України „ Про статус депутатів місцевих рад" вважає безпідставним, так як повідомлення місцевої ради про попередження депутата цієї місцевої ради про його звільнення є необхідним лише за умови, що таке попередження встановлено законом, наприклад ст. 40 КЗпП України, а для звільнення з підстав, які передбачені контрактом, не передбачено такого попередження.18.03.2022 року позивачку було звільнено з посади в.о. директора на підставі розпорядження міського голови від 18.03.2022 року №66-р, яке було їй вручено особисто, додатково розпорядження міського голови від 18.03.2022 року №67-р було направлено Новою поштою, що підтверджується експрес-накладною. Наголошує, що з метою уточнення обставин і фактів роботодавець не обмежений та не позбавлений права щодо внесення змін та доповнень до своїх управлінських рішень ( розпоряджень про звільнення тощо), і цей факт ніяк не впливає на законність звільнення. З трекінгу відправлення вбачається, що позивач отримала розпорядження від 18.03.2022 року №67-р ще 08.04.2022 року, тобто позивачка на момент подачі позову до суду була обізнана про розпорядження міського голови №67-р, проте жодним чином не вказує на нього, а навпаки намагається приховати від суду фактичні обставини справи. Окремо зазначає, що після винесення розпорядження №67-р від 18.03.2022 року Марганець ким міським головою видано ще цілий ряд розпоряджень за наростаючими номерами, що також виключає видання даного розпорядження після звільнення позивачки, що підтверджується копією журналу реєстрації. Наполягає на тому, що позивачем не доведено наявність моральної шкоди, що заподіяна їй, її розмір та причинний зв`язок між діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування та отриманою нею шкодою. Позивач не надала суду належних доказів на підтвердження витрат, понесених на лікування, не обґрунтувала факту заподіяння їй моральних страждань. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача подала також додаткові пояснення у справі (а.с.204-213). Зазначає, що відповідач не надав доказів наявності законних підстав звільнення. Вказує, що при поданні позовної заяви позивач навіть не відомі були реальні причини звільнення, не наданий навіть був для ознайомлення Акт тематичної перевірки від 23.02.2022 року. Позивач видавала накази про нарахування доплат відповідно до чинного законодавства - Постанови КМУ від 23.03.2020 року №246, наказу МОЗ України №1604 від 15.07.2020 року, наказу по лікарні від 07.05.2021 року №213 та наказу №195 від 14.10.2021 року, а доводи відповідача містять просто власне трактування без врахування, що повинні застосуватись саме спеціальні норми для нарахування та виплату коштів, призначених для оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації респіраторної хвороби COVID-19. Відповідач до заперечення додав копію експрес накладної Нової пошти № 59000801913541 від 23.03.2022 року відправник ОСОБА_5 , отримувач ОСОБА_1 . Отже, невідома позивачу фізична особа відправила на відділення Нової пошти у Нікополі посилку, ймовірно з рекламною продукцією, а відповідач стверджує, що роботодавець таким чином повідомив позивачку про зміни в Розпорядженні №66 від 18.03.2022 року щодо підстав та обставин звільнення. Таким чином, відповідачем не додано доказів, що розпорядження №67 від 18.03.2022 року надавалось позивачу для ознайомлення та позивач був обізнаний про його існування як на день звільнення, так і на день подання позову. Відповідач не надав пояснення, чому розпорядження №67 від 18.03.2022 року не було надано позивачці для ознайомлення у день звільнення разом з розпорядженням №66 від 18.03.2022 року. Отже, ненадання позивачці для ознайомлення розпорядження №67 від 18.03.2022 року в день звільнення є порушенням вимог ст. 47 КЗпП України. Вищещн значене виключає законні підстави для звільнення позивачки. Крім того, відповідач зазначає, що представник позивача помилково на власний розсуд трактує поняття „підстави припинення та розірвання контракту" з поняттям „порушення умов контракту". Згідно позиції відповідача, звільнення позивачки можливо з підстав „у випадку порушення Керівником вимог законодавства та умов цього контракту". З логіки представника відповідача можна дійти висновку, що розірвати контракт можливо за порушення Керівником пункту 3 розділу 7, шляхом зміни адреси керівника. Відповідно до ст. 36 КЗпП України передбачені саме „Підстави припинення трудового договору", серед яких згідно пункту 8 передбачено припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом. Тобто, якщо відповідач посилається на те, що трудові правовідносини з позивачем виникли на підставі трудового договору, відповідно до КЗпП (спеціальні норми закону), тому і припинитися трудові відносини можуть відповідно до КЗпПУ. Отже, припинення трудових відносин передбачено виключно з підстав передбачених КЗпП України, серед яких є підстави передбачені контрактом, у разі правомірності укладення такого контракту. До речі, серед підстав припинення трудового договору є і розірвання за ініціативою..., що свідчить про те, що „розірвання договору" є лише один з шляхів „припинення договору", аналогічні терміни застосовуються і в цивільному праві. Отже, необхідно у трудовому договорі (контракті) посилатися саме на пункт „підстави припинення договору". Якщо в даному пункті передбачено „з підстав передбачених договором (контрактом)", то надалі, у разі якщо сторони внесли такий пункт до договору (контракту), застосовуються саме підстави, що перелічені в такому пункті. Тому посилання відповідача на те, що представник позивача помилково на власний розсуд трактує поняття є безпідставними. Відповідач у відзиві посилається на те, що контракт укладений з позивачкою на підставі ст.16 Закону України „ Основи законодавства України про охорону здоров`я". У запереченні вже посилається на п.17 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджений Постановою КМУ №170 від 19.03.1994 року , в частині встановлення в контракті додаткових підстав для цього розірвання. Вважає за необхідне звернути увагу суду. Що п.3 Постанови №170 передбачено, що прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладення з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватись у випадках прямо передбачених законодавством. При цьому, відповідач не зазначив, який саме це випадок, прямо передбачений законодавством, коли укладається контракт з працівником, на виконання обов`язків керівника лікарні при цьому такий працівник не має основного місця роботи в лікарні. Також п.5 Постанови №170 передбачено, що умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними. Втім, відповідач не надав пояснення, чому не виконано при звільненні п.22 Постанови №170, згідно яким передбачено, у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні. Тому вибіркове застосування відповідачем пунктів Постанови №170, свідчить про порушення прав Позивачки. Посилання відповідача на лист про відсутність заборони тимчасового призначення працівника виконуючим обов`язки по вакантній посаді та відсутність заяви позивачки на переведення на постійну роботу є безпідставними, так як позивачка у своїй заяві взагалі зазначала про інше. Щодо посилання відповідача на те, що з 2020 року позивачка не повідомляла відповідача про недійсність контракту чи не оскаржувала його, то якою нормою пава передбачено повідомлення відповідача не вказано, по-друге загальна позовна давність складає три роки, по-третє визнання договору недійсним передбачає судовий порядок, а нікчемність договору - встановлена в законі та не вимагає визнання в судовому порядку. До того ж трудові відносини виникли на підставі Розпорядження та Наказу, як і сотні інших трудових відносин з Керівниками Лікарень України, з якими вже протягом багатьох років не укладаються контракти, так як не проводяться конкурси. Тому всіх керівників закладів (Лікарень) призначають тимчасово, виконуючими обов`язки зі штату відповідної лікарні на визначений строк, тобто укладають строковий трудовий договір відповідно до норм КЗпПУ, тому і звільнення здійснюється виключно з підстав, передбачених КЗпПУ. Просить суд застосувати висновки Верховного суду викладені в постановах по справам № 206/52351/16-ц від 16.05.2018 року, № 233/270/20 від 17.02.2022 року.

Представник відповідача виклала заперечення щодо додаткових пояснень представника позивача (а.с.234-240).Зазначає, що з відзивом подано всі належні докази , які також своєчасно направлені позивачу. Позивача звільнено правомірно та на підставі розпорядження міського голови Марганецької міської ради від 18.03.2022 року №66 з доповненнями від 18.03.2022 року №67 згідно п.8 ст. 36 КЗпП через порушення контракту від 27.08.2020 року, а саме п.1,2 розділу ІІІ умови матеріального забезпечення керівника через одноразове грубе порушення вимог законодавства та обов`язків, передбачених контрактом, внаслідок чого закладу було завдано збитків. Від ознайомлення з Актом перевірки від 23.02.2022 року №1 та його отримання і підпису позивач відмовилась, що підтверджується актом про відмову. Вважає, що розпорядження №67 від 18.03.2022 року позивач отримала новою поштою, а направлення цього розпорядження підтверджується відомостями експрес-накладної від 18.03.2022 року № 590008019113541, де ц розділі „додаткова інформація значиться „Розпорядження". Отже, розпорядження від 18.03.2022 року №67 ОСОБА_1 отримала 08.042022 року. Підстави за яких звільнено позивача вказані в розпорядженні чітко, є правомірними та не порушують права позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Представник відповідача КП „Марганецька ЦМЛ" ММР про розгляд справи повідомлявся належним чином, згідно відмітки на поштовому відправленні представник відмовився від отримання(а.с.74), відзиву на позовну заяву не подав.

Представник позивача 17.06.2022 року подала заяву про стягнення понесених судових витрат позивача, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 793,92 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 28500 грн., що підтверджується актами та квитанціями (а.с.217-232).

Представник відповідача Марганецької міської ради подала заперечення проти задоволення клопотання представника позивача стосовно покладення на відповідачів судових витрат, які складаються зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу (а.с.14-17 том 2). Вважає, що оскільки в позовній заяві не було зазначено про орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, то зазначене клопотання подано з порушенням ст.ст. 83,134,175 ЦПК України і докази щодо понесених витрат позивача на правничу допомогу не повинні прийматись судом до уваги.

Інших заяв та клопотань по суті справи учасники суду не подавали.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.04.2022 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, витребувано у відповідачів письмові докази (а.с. 66-67)

18.05.2022 року ухвалою суду постановлено відмовити представнику Марганецької міської ради у задоволенні клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження 9а.с.133).

29.06.2022 року постановлено ухвалу про зобов`язання Марганецьку міську раду направити позивачеві та її представнику всі додані до заяв по суті копії письмових доказів (а.с.35 том 2).

Судом встановлено.

Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо звільнення працівника у зв`язку порушенням умов трудового контракту відповідно до п.8 ст. 36 КЗпП України.

17.08.2020 року розпорядженням міського голови м. Марганець №200-р ОСОБА_1 призначено на посаду виконуючого обов`язки директора комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з 18.08.2020 року на період лікарняного основного працівника, за контрактом (а.с.111).

18.08.2020 року між міським головою м. Марганець та ОСОБА_1 був укладений контракт (а.с.102-105).

27.08.2020 року розпорядженням міського голови м. Марганець №214-р Соломаху О.А. призначено на посаду виконуючого обов`язки директора комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з 27.08.2020 року за контрактом (а.с.112).

27.08.2020 року між міським головою м. Марганець та ОСОБА_1 був укладений контракт до проведення конкурсу (а.с. 106-109).

Отже, з 18.08.2020 року між сторонами виникли трудові правовідносини на підставі трудових контрактів від 18.08.2020 року та від 27.08.2020 року. Доводи позивача та її представника щодо нікчемності трудового контракту через невідповідність чинному законодавству є безпідставними, оскільки майже два роки між сторонами тривали трудові відносини за укладеними контрактами, які регулюються нормами трудового й спеціального законодавства, та матеріалами справи достовірно підтверджено факт укладення контрактів саме у зв`язку з існуванням трудових правовідносин, і зазначене свідчить про те, що контракти не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України, на які поширюються передбачені нормами статей 203, 215 ЦК України загальні вимоги щодо чинності правочину.

Враховуючи, що відповідно до статті 21 КЗпП України предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об`єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством , то положення ЦК України щодо умов дійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 тимчасово була призначена виконуючим обов`язки керівника лікарні по вакантній посаді за контрактом на строк до проведення конкурсу.

Доводи представника позивача, що ОСОБА_1 прийнято на роботу за трудовим договором фактично керівником лікарні без позначки „виконуючий обов`язки" та без визначення строку шляхом видання розпорядження міського голови №214-р від 17.08.2020 року є надуманими, оскільки відносини із виконання обов`язків за вакантною посадою (можуть бути тільки на тимчасовій основі) до обрання за конкурсом чи призначення на посаду. Призначення в.о. за вакантною посадою є видом строкового трудового договору, строк якого закінчуються після призначення особи безстроково чи за контрактом.

Окрім того, виходячи з встановлених судом обставин у справі: позивача призначено в.о. директора КП „ Марганецька ЦМЛ" ММР з 27.08.2020 року на період до проведення відповідного конкурсу. Отже, між позивачем та Марганецькою міською радою було укладено строковий трудовий договір, строк якого мав закінчуватись з проведенням конкурсу. Позивач погодилася із строковим трудовим договором, що підтверджується підписаною нею заявою (а.с.120-121). Надавши згоду на призначення в.о. директора КП „Марганецька ЦМЛ" ММР" до призначення керівника цього підприємства у встановленому законодавством порядку, уклавши контракт, ОСОБА_1 мала усвідомлювати, що вона виконуватиме такі обов`язки тимчасово до вирішення питання призначення керівника підприємства за конкурсом та на підставі контракту.

18.03.2022 року розпорядження Марганецького міського голови №66-р ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з 18.03.2022 року згідно з п.8 ст. 36 КЗпП України на підставі порушення контракту від 27.08.2020 року, а саме п.1,2 розділу ІІІ Умови матеріального забезпечення керівника (а.с.110).

18.03.2022 року в трудову книжку ОСОБА_1 внесено відповідний запис на підставі розпорядження №66-р від 18.03.2022 року(а.с.40)

Представником Марганецької міської ради до відзиву на позовну заяву подано окрім розпорядження Марганецького міського голови №66-р від 18.03.2022 року про звільнення ОСОБА_1 копію розпорядження від 18.03.2022 року №67-р „Про доповнення до розпорядження міського голови від 18.03.2022 року №66-р „Про звільнення з посади і.о. директора комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" Соломахи О.А." (а.с.123), згідно якого :

„З метою уточнення обставин та підстав для звільнення виконуючого обов`язки директора комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" ОСОБА_1 , керуючись п.20 ч.4 ст.42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вважаю за необхідне:

1.Доповнити преамбулу Розпорядження Марганецького міського голови від 18.03.2022 року №66-р перед словами Керуючись п.8 ст. 36 Кодексу" наступними словами: „Враховуючи Акт №1 тематичної перевірки КП „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з питань використання коштів, отриманих з бюджетів різних рівні за 4 квартал 2021 року" Управління фінансів, економіки та регуляторної політики Марганецької міської ради від 23 лютого 2022 року, яким встановлено факт одноразового грубого порушення законодавства про працю виконуючим обов`язки директора комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" ОСОБА_1 , яке проявилось у незаконному нарахуванні та виплаті коштів у вигляді доплати, та враховуючи Акт про відмову від підпису від 23.02.2022 року, далі за текстом.

2.Доповнити Розпорядження Марганецького міського голови від 18.03.2022 р. №66-р після слів „на підставі порушення контракту від 27.08.2020 року, а саме п.1,2 розділу ІІІ Умови матеріального забезпечення керівника" наступними словами: „через одноразове грубе порушення вимог законодавства та обов`язків, передбачених контрактом, внаслідок чого закладу завдано значних збитків".

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 в день звільнення було надано для ознайомлення лише розпорядження міського голови від 18.03.2022 року №66-р і запис до трудової книжки свідчить, що позивача звільнено саме на підставі розпорядження міського голови від 18.03.2022 року №66-р., а розпорядження №67-р від 18.03.2022 року для ознайомлення позивачу у день звільнення не надавалось.

Відповідно до статті 47 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Представник Марганецької міської ради до відзиву надала копію експрес-накладної ТОВ „Нова пошта" №59000801913541 від 18.03.2022 року (а.с.122), де значиться про відправлення приватною особою ОСОБА_5 ОСОБА_1 документів, а у додатковій інформації значиться „Розпорядження", однак зазначений письмовий доказ не можна вважати достовірним, належним та таким, що підтверджує обставини, на які посилається представник відповідача, про направлення ОСОБА_1 саме розпорядження міського голови №67-р від 18.03.2022 року про доповнення до розпорядження №66-р від 18.03.2022 року, оскільки з наданої експрес-накладної ТОВ „Нова пошта" №59000801913541 від 18.03.2022 року не можливо встановити дійсні обставини направлення ОСОБА_1 саме розпорядження міського голови №67-р від 18.03.2022 року.

Отже, доводи представника відповідача, що позивача ОСОБА_1 звільнено з посади розпорядженням 66-р від 18.03.2022 року з урахуванням розпорядження міського голови №67-р від 18.03.2022 року про доповнення до розпорядження №66-р від 18.03.2022 року є недоведеними.

Таким чином, надана представником відповідача до суду копія розпорядження міського голови №67-р від 18.03.2022 року про доповнення до розпорядження №66-р від 18.03.2022 року при розгляді цієї справи не береться до уваги, оскільки наявність такого розпорядження до позивача при звільненні не було доведено, а тому викликає сумніви з приводу його достовірності.

Крім того, згідно запису в трудовій книжці позивач звільнена з посади саме на підставі розпорядження міського голови №66-р від 18.03.2022 року.

Як зазначалось вище, 18.03.2022 року розпорядження Марганецького міського голови №66-р ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з 18.03.2022 року згідно з п.8 ст. 36 КЗпП України на підставі порушення контракту від 27.08.2020 року, а саме п.1,2 розділу ІІІ Умови матеріального забезпечення керівника (а.с.110).

П.8. ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є підстави передбачені контрактом.

Відповідно до п.2 розділу V контракту від 27.08.2020 року сторони передбачили, що „Дія цього контракту припиняється:

-із закінченням строку, на який його укладено;

-за згодою сторін;

-з ініціативи міського голови до закінчення строку дії цього контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 Кодексу законів про працю України та цим контрактом;

-з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом."

Відповідно до п.3 розділу V контракту від 27.08.2020 року сторони передбачили, що „Цей контракт може бути розірваний, а керівник звільнений з посади міським головою до закінчення строку дії контракту:

-у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин умов та обов`язків, визначених цим контрактом;

-у разі одноразового грубого порушення Керівником вимог законодавства чи обов`язків, передбачених цим контрактом, внаслідок чого закладу завдано значних збитків;

-у разі невиконання закладом зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом України щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а також зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати з вини керівника;

-у разі неподання або несвоєчасного подання на затвердження кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету та штатного розпису закладу;

-у разі несплати реструктуризованої податкової заборгованості протягом трьох місяців з вини керівника;

-за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог законодавства з питань охорони праці;

-у разі допущення збільшення обсягу простроченої кредиторської заборгованості з вини керівника;

-у разі неподання або несвоєчасного подання в порядку, визначеному чинним законодавством квартальної та річної фінансової звітності;

-у разі здачі в оренду майна, закріпленого за закладом, та укладення договорів комерційної концесії, спільної діяльності, продажу, без отримання згоди виконавчого комітету Марганецької міської ради;

-у разі недотримання вимог фінансового та бюджетного законодавства, а також дії (бездіяльності) Керівника, що призвели до невиконання в установлені строки законних вимог органів державного фінансового контролю;

-на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у разі порушення вимог законодавства про працю, про колективні договори і угоди, закону України „про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідно до п.5 розділу V контракту від 27.08.2020 року сторони передбачили, що „Якщо розірвання цього контракту проводиться на підставах, установлених у ньому, але не передбачених законодавством, звільнення керівника з посади здійснюється відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України".

Як вбачається зі змісту розпорядження міського голови №66-р від 18.03.2022 року про звільнення позивача , то воно взагалі не містить правові підстави звільнення, не містить посилань, в чому саме полягає порушення контракту працівником, за яке його звільнено.

Посилання представника відповідача на наявність Акту тематичної перевірки №1 від 23.02.2022 року , яким на його думку встановлено порушення керівником КП „Марганецька центральна міська лікарня „ММР Соломахою О.А., судом не взято до уваги, оскільки в розпорядженні міського голови №66-р від 18.03.2022 року не зазначено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 є встановлені в цьому Акті факти. З цих же підстав, судом до уваги не взято також і відомості про те, що за заявою від 02.05.2022 року Марганецької міської ради (а.с.86-87) до ЄРДР внесено про вчинення кримінального правопорушення в.о. директора КП „МЦМЛ" ММР (а.с.124).

Інші доводи учасників справи суд відхиляє, як такі, що не містять інформацію щодо предмету доказування та є особистими тлумаченнями норм законодавства, яке підлягає застосуванню до цих спірних правовідносин.

Таким чином, при розірванні трудового договору з ОСОБА_1 були допущені порушення норм законодавства, яке регулює вивільнення працівників, тому суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження №66-р від 18.03.2022 року про звільнення підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Тому, як похідні вимоги, підлягають до задоволення і поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора КП „МЦМЛ"ММР та стягнення на її користь із відповідача КП „МЦМЛ"ММР середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З довідки про доходи від 18.03.2022 року, виданої КП „МЦМЛ"ММР, заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2022 року склала 40830,77 грн, а за лютий 2022 року - 41814,78 грн., а всього 82645,55 грн. Отже, розмір середньоденної заробітної плати становить 2665 грн.98 коп.

Враховуючи п.6 ст. 6 Закону України „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", що набрав чинності 15.03.2022 року з 21.03.2022 року кількість робочих днів складає 10 днів; у квітні 2022 року - 21 робочий день, у травні 2022 року - 22 робочий день, у червні 2022 року - 22 робочих дні, у липні 2022 року - 21 робочий день, з 01.08.2022 року до 18.08.2022 року - 14 робочих днів, а всього на день постановлення рішення число робочих днів у розрахунковому періоді з дня звільнення становить 110 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 293257,8 грн. (2665,98 грн. середньоденного заробітку Х 110 робочих днів за період з 21.03.2022 року по 18.08.2022).

Позивач також просить стягнути з відповідачів солідарно завдану моральну шкоду в розмірі 250000 грн.

Так, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Вирішуючи спір, суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння моральної шкоди їй неправомірними діями саме відповідача Мерганецькою міською радою , оскільки саме через розпорядження міського голови позивача незаконно звільнено з посади, а тому вимоги про солідарне стягнення моральної шкоди з обох відповідачів задоволенню не підлягають.

На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що підтверджено факт порушення Марганець кою міською радою законних прав позивача, яке полягало в незаконному звільненні з роботи, що призвело до моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв`язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Внаслідок незаконного звільнення позивачки постраждали її стосунки зі всіма підлеглими. Незаконне звільнення призвело до глибоких душевних страждань позивачки, яка працювала на керівних посадах більше десяти років. Такі тяжкі вимушені зміни у життєвих та виробничих стосунках призвели до неможливості спілкуватись з знайомим, колегами, друзями. Позивачка докладає багато часу та зусиль щоб підтримувати свої соціальні відносини. Для відновлення втраченої ділової репутації, трудових стосунків, соціальних зв`язків та відповідного рівня фінансового забезпечення позивачки та її сім`ї знадобиться досить тривалий час та безліч зусиль. Позивач залишилась без постійного відповідного доходу під час воєнного стану в країні. У зв`язку з вказаними подіями позивачку було доведено до розвитку гіпертонічної хвороби з частими гіпертонічними кризами.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат. Зокрема, ураховано тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих відносинах, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тому суд уважає справедливим визначити суму компенсації в розмірі 250 000 грн.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з Марганецької міської ради слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп. щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження і поновлення на роботі, а також з КП „МЦМЛ"ММР - 2932, 57 грн. щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з Марганецької міської ради слід стягнути на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 793,92 коп. щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача 14.06.2022 року подала до суду заяву про стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 28500 грн.(а.с.217-219).

Представник відповідача Марганецької міської ради заперечує проти зазначеного клопотання, оскільки разом з першою заявою по суті спору позивачем не подавався попередній (орієнтовний ) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які вона очкує понести у зв`язку з розглядом справи, а тому відповідно до ч.2 ст. 134 ЦПК України просить суд відмовити у відшкодуванні відповідних витрат.

Суд погоджується з доводами представника відповідача і вважає, що слід відмовити у відшкодуванні відповідних витрат понесених позивачем на правову допомогу, оскільки разом з першою заявою по суті спору позивачем не подавався попередній (орієнтовний ) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які вона очкує понести у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 134, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження №66-р від 18.03.2022 року голови Марганецької міської ради Боровик Г. про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з 18.03.2022 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" з 18.03.2022 року.

Стягнути з Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 293257,8 грн. (двісті дев`яносто три тисячі двісті п`ятдесят сім грн. 80 коп.), суму виплати зазначено без урахування податків і зборів.

Стягнути з Марганецької міської ради на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.(двісті п`ятдесят тисяч грн.)

Стягнути з Марганецької міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.

Стягнути з Марганецької міської ради на користь на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні судовий збір в розмірі 793,92 коп.

Стягнути з Комунального підприємства „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради" на користь держави судовий збір в розмірі 2932, 57 грн.

У задоволенні клопотання про стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 18.08.2022 року.

Дані про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Марганецька міська рада, ЄДРПОУ 35055650, зареєстроване місце знаходження за адресою: 53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 29-А.

Відповідач - Комунальне підприємство „Марганецька центральна міська лікарня" Марганецької міської ради", ЄДРПОУ 01987327, зареєстроване місце знаходження за адресою: 53403, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Паркова, 15.

Суддя: А. Г. Багрова