Постанова

від 16.08.2022 по справі 918/344/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 918/344/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Адвокатського бюро «Бернацький і партнери»

на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 (колегія суддів: Миханюк М.В. - головуючий, Дужич С.П., Саврій В.А.)

за первісним позовом Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області

до Адвокатського бюро «Бернацький і партнери»,

про розірвання договору купівлі - продажу об`єкта приватизації та стягнення неустойки

та за зустрічним позовом Адвокатського бюро «Бернацький і партнери»

до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області

про зобов`язання вчинити дії

за участю: відповідача - Бернацький П.В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Радивилівська міська рада Дубенського району Рівненської області (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Адвокатського бюро «Бернацький і партнери» (далі - відповідач), у якому просила:

- розірвати договір купівлі - продажу об`єкта приватизації від 18.09.2020, який укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений 18.09.2020 приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчуком В.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1491 (далі - договір);

- стягнути з відповідача 20 004,95 грн неустойки.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що відповідач у визначений договором строк не оплатив кошти за об`єкт приватизації, що є підставою для розірвання договору та стягнення неустойки у розмірі п`яти відсотків ціни продажу об`єкта.

1.3 Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача, у якому просив зобов`язати позивача виконати умови договору, у тому числі, передати відповідачу технічний паспорт на предмет договору, укласти з відповідачем договір оренди земельної ділянки, площею 0,0482 га, кадастровий номер 5625810100:01:013:0325, на якій розташований об`єкт приватизації, згідно з договором.

1.4 Зустрічний позов обґрунтований тим, що позивач не передав відповідачу технічний паспорт на предмет договору та не уклав з ним договір оренди земельної ділянки, що унеможливлює використання належного відповідачу об`єкта приватизації за призначенням та виконання умов договору щодо проведення повного розрахунку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.11.2021 (суддя Заголдна Я.В.), у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, зобов`язано позивача передати відповідачу технічний паспорт на предмет договору, в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

2.2 Рішення суду мотивовано тим, що позивач передчасно звернувся із первісним позовом до суду, оскільки відсутні докази досудового врегулювання спору. В частині задоволення зустрічного позову суд послався на те, що позивач не виконав обов`язок щодо передачі відповідачу технічного паспорту, відмовлячи у задоволенні зустрічного позову в іншій частині, суд вказав на те, що відповідач не вказав умови, згідно з якими він просить зобов`язати позивача укласти договір оренди земельної ділянки.

2.3 Оскарженою постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, вище вказане судове рішення скасовано та прийнято нове, яким первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору, що є підставою для задоволення первісного позову. При цьому апеляційний суд вказав на безпідставність заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд послався на те, що вимога про зобов`язання позивача передати відповідачу технічний паспорт на предмет договору є недоведеною та задоволенню не підлягає, а щодо вимоги про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки, суд зазначив, що відповідачем не надано текст проекту договору оренди, що виключає підстави для її задоволення.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказану постанову суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Вищого господарського суду України від 20.10.2015 у справі № 910/9813/15, від 04.03.2015 у справі № 910/20603/13, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18. Крім того, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим позбавив відповідача права на судовий захист.

3.3 Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувану постанову суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Апеляційний суд встановив, що 18.09.2020 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу об`єкта приватизації (далі - договір), відповідно до умов якого, покупець прийняв у власність шляхом приватизації нерухоме майно, згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-08-02-000006-3, затвердженого розпорядженням органу приватизації від 04.09.2020 № 231, частину адмінбудинку, що позначений у плані А-1, загальною площею 108,55 кв.м, що знаходиться у Рівненській області, м. Радилів, вул. Почаївська, буд. 20 , яке розташоване на земельній ділянці, площею 0,0482 га, кадастровий номер 5625810100:01:013:0325 та знаходиться у комунальній власності позивача.

4.2 Пунктом 3 договору визначено, що ціна продажу предмету договору станом на 21.08.2020, згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-08-02-000006-3, затвердженого розпорядженням органу приватизації від 04.09.2020 № 231, становить 400 099,00 грн, які будуть повністю сплачені відповідачем протягом 30 - ти днів з моменту укладення цього договору.

4.3 Відповідно до пункту 11 договору, технічний паспорт на предмет договору передається покупцю.

4.4 Згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-08-02-000006-3, затвердженого розпорядженням органу приватизації від 04.09.2020 № 231, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу суму, яка дорівнює ціні продажу лоту, за вирахуванням гарантійного внеску у сумі 833,70 грн, який був сплачений, а саме - 399 265,30 грн.

4.5 Також встановлено, що відповідач сплативши гарантійний внесок не сплатив решту ціни, у зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача із претензією, яку отримано останнім 23.10.2020. Не отримавши відповіді та коштів позивач звернувся вдруге до відповідача із претензією, яку останній отримав 27.11.2020. У претензіях позивач пропонував здійснити оплату та попереджав, що у разі їх не здійснення, договір буде розірваний та відповідач повинен буде сплатити неустойку у розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. Проте відповідач вище вказані претензії залишив без задоволення.

4.6 У зв`язку із несплатою коштів за об`єкт приватизації та неустойки позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

4.7 Відповідач у свою чергу звернувся із зустрічним позовом.

4.8 Крім того встановлено, що відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

4.9 Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) перегляд у касаційному порядку судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги з урахуванням виключних випадків, визначених у касаційній скарзі відповідно до положень частини 2 статті 287 ГПК України, які підтвердилися під час касаційного розгляду.

4.10 Задовольняючи первісний позов про розірвання договору купівлі - продажу об`єкта приватизації та стягнення неустойки суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є несплата протягом 60 днів коштів за об`єкт приватизації з дня укладення договору купівлі-продажу відповідно до його умов, а оскільки відповідач не здійснив оплату коштів за об`єкт приватизації у вказаний строк, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору. В частині стягнення неустойки суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що відповідач не сплатив у встановлений строк кошти за об`єкт приватизації, у зв`язку із чим на користь позивача відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» підлягає стягненню неустойка у розмірі 5 відсотків від ціни продажу об`єкта, а саме 20 004,95 грн. Посилання відповідача як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції на пропуск позивачем позовної давності на звернення із таким позовом суд апеляційної інстанції визнав безпідставними з огляду на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин абзацу 2 частини 2 статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" щодо спеціальної позовної давності в 3 місяці, на чому наполягав відповідач, враховуючи, що позов стосується розірвання договору в порядку частини 4 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" та стягнення неустойки, а не стосується відмови в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, щодо яких, як вказано судом апеляційної інстанції, встановлено скорочену позовну давність в 3 місяці. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд послався на те, що вимога про зобов`язання позивача передати відповідачу технічний паспорт на предмет договору є недоведеною та задоволенню не підлягає, а щодо вимоги про укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки, суд зазначив, що відповідачем не надано текст проекту договору оренди, що виключає підстави для її задоволення.

4.11 Доводи, викладені у касаційній скарзі, про застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (про визнання недійсними та скасування державних актів на право користування земельними ділянками), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (про звернення стягнення на предмет іпотеки), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (про визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (про зобов`язання виконати умови укладеного договору, а саме: прийняти виконання зобов`язань за договором шляхом надання актів приймання-передачі електроенергії за наступні періоди, на відповідну кількість і вартість електроенергії), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (про зобов`язання здійснити публікацію про порушення авторських прав на твір та стягнення компенсації за використання твору), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів), з посиланням при цьому на застосування конкретного способу захисту права, та на ефективність способу захисту, є безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах не подібні.

4.12 Колегія суддів зазначає, що висновки у наведених скаржником постановах не можуть вважатися подібними в контексті досліджуваних судами у вказаних справах доказів та встановлених фактичних обставин.

4.13 Відтак, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.14 Наведені у касаційній скарзі постанови Вищого господарського суду України в силу положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України не може бути виключним випадком касаційного оскарження, оскільки згідно наведеної норми такими судовими рішеннями є постанови Верховного Суду.

4.15 Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.16 Щодо доводів скаржника про наявність виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який (пункт), зокрема, відсилає до пункту 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.

4.17 Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.18 Доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції порушив право відповідача на участь у судовому засіданні, оскільки відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, є безпідставними, так як відповідач до відповідної заяви не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість його явки до суду.

4.19 Крім того, відповідач мав можливість подавати письмові пояснення та обґрунтовувати свою позицію не тільки в судовому засіданні, але й у процесі підготовки до нього, також, як правильно вказано судом апеляційної інстанції, відповідач не був позбавлений права подати клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції як у приміщенні суду так і поза межами приміщення суду.

4.20 Доказів обмеження заявника у здійсненні процесуальних прав, що мали наслідком перешкоди у доступі до правосуддя, матеріли справи не містять.

4.21 За таких обставин колегія суддів вважає, що право відповідача на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не порушено.

4.22 Таким чином, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі у цій частині, не знайшли свого підтвердження, скаржником не доведено неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення ним норм процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови у частині касаційного оскарження на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, підстав для її скасування немає. Тому касаційна скарга у цій частині підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін. З огляду на наведене, доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, є частково обґрунтованими.

4.23 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 918/344/21 за касаційною скаргою Адвокатського бюро «Бернацький і партнери» в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич