Ухвала

від 15.08.2022 по справі 712/9928/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 712/9928/20

провадження № 61-7066 ск 22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» на постанову Черкаського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради», третя особа: Орган опіки і піклування Черкаської міської ради про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2022 року адвокатом Демчиком Василем Івановичем подано до Верховного Суду касаційну скаргу Комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» (далі - КП «МСК «Дніпро») на постанову Черкаського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення танаправити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2. Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

3. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

4. Заявником до касаційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 10 500,00 грн (платіжне доручення № 309).

5. Проте підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

6. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

7. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом, визначено, що судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

8. Так, згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2020 року установлено на рівні 2 102,00 грн.

9. Водночас частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

10. Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що КП «МСК «Дніпро» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн.

11. Отже 1 відсоток від ціни позову у розмірі 1 500 000,00 грн становить 15 000,00 грн, що є більшим 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн * 5 = 10 510.00 грн).

12. Таким чином, за подання касаційної скарги у справі № 712/9928/20 КП «МСК «Дніпро» має сплатити 21 020,00 грн судового збору (10 510,00 грн * 200 %).

13. Враховуючи викладене, заявник має доплатити судовий збір в розмірі 10 520,00 грн (21 020,00 грн - 10 500,00 грн).

14. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу: 101;22030102,

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір (https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/platig/).

15. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

16. На підтвердження сплати судового збору заявнику необхідно надати суду оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.

17. Крім цього, Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» за поданням Президента України В. О. Зеленського були суттєво обмежені повноваження Верховного Суду щодо відкриття касаційного провадження. Закон набрав чинності 08 лютого 2020 року.

18. Так, якщо до зазначених змін частина друга статті 389 ЦПК України передбачала, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, то зазначеним законом частина друга статті 389 ЦПК України викладена в новій редакції.

19. Починаючи з 08 лютого 2020 року учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню, з підстави неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

19.1 якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

19.2 якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

19.3 якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

19.4 якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

20. Неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права без наведення визначених випадків є підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України:

20.1 ухвал суду першої інстанції, вказаних у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку;

20.2 ухвал суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал.

21. Пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України вимагає, що у касаційній скарзі повинно, зокрема, бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

22. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

23. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

24. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

25. Тобто у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).

26. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій та судочинство визначаються виключно законами України.

27. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України визначає, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

28. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) суд має бути «встановлений законом», що відбиває принцип верховенства права, який є невід`ємною складовою системи захисту, встановленої Конвенцією та Протоколами до неї.

29. Передусім зазначена вимога має тлумачитися буквально з точки зору наявності правової основи існування суду, адже метою її закріплення у пункті 1 статті 6 Конвенції є необхідність забезпечення того, щоб організація судової системи у демократичному суспільстві регулювалася саме законом, ухваленим парламентом, особливо в державах, де право є кодифікованим. «Закон» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції включає передусім законодавство, прийняте для встановлення та визначення компетенції судових органів.

30. Фраза «встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування «суду», однак і дотримання судом правил, якими він має керуватися. Компетенційна складова «суду, встановленого законом» відбиває, зокрема використання судом при розгляді та вирішенні справ виключно повноважень, передбачених процесуальним законодавством.

31. Тож відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вихід суду за межі повноважень, встановлених законом, порушує компетенційну складову поняття «суд, встановлений законом», гарантованого пункті 1 статті 6 Конвенції.

32. Отже, виключно законом України, ухваленим Верховною Радою України, можуть визначатися випадки та підстави касаційного провадження; у Верховного Суду відсутні підстави відступавати від приписів закону, крім окремих виключних випадків, коли пряме виконання приписів закону в обставинах конкретної справи не поставить під загрозу порушення саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.

33. Водночас представник КП «МСК «Дніпро» Демчик В. І. обґрунтовуючи підстави подання касаційної скарги вказує пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування положень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

34. Проте зазначена постанова Пленуму не є висновком Верховного Суду у розумінні статті 389 ЦПК України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, тобто не свідчить про оскарження КП «МСК «Дніпро» судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, так як підставою касаційного оскарження судових рішень за вказаною нормою ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а не в постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

35. Таким чином, касаційна скарга КП «МСК «Дніпро» не відповідає зазначеним вимогам закону.

36. Оскільки в касаційній скарзі особа, яка з нею звернулася, жодним чином не обґрунтовує необхідності відступу Верховного Суду від приписів закону щодо підстав та випадків касаційного оскарження судових рішень, в касаційній скарзі необхідно чітко визначити підстави та випадки касаційного оскарження відповідно до приписів частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме зазначити у чому саме полягало неправильне застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках:

36.1 застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з зазначенням конкретної постанови Верховного Суду;

36.2 необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з наведенням мотивованого обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та з зазначенням конкретної постанови Верховного Суду;

36.3 якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

36.4 оскарження судового рішення з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, а саме якщо:

36.4.1 справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

36.4.2 в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

36.4.3 судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

36.4.4 судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

36.4.5 справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

36.4.6 судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції, крім випадку якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи;

36.4.7 суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

36.4.8 суд допустив порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

36.4.9 суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

36.4.10 суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

36.4.11 суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

36.4.12 суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

37. З огляду на вищевикладене заявник має надати до суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).

38. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

39. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради» на постанову Черкаського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до комунального підприємства «Муніципальний спортивний клуб «Дніпро» Черкаської міської ради», третя особа: Орган опіки і піклування Черкаської міської ради про стягнення моральної шкоди залишити без руху.

2. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ В. В. Пророк