Ухвала

від 16.08.2022 по справі 308/3598/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3598/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Яцишин А.П.., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до суду із цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.04.2022 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08.08.2022 у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

16.08.2022 від позивача по справі надійшла заява про забезпечення позову.

При мотивуванні заяви позивач зазначає, що під час укладання Договору позики ( розписки), ними (позивачем та відповідачем) було обумовлено, що Згідно умов розписки, у разі неповернення коштів у зазначений строк (28.02.2022 року) Позичальник - ОСОБА_2 зобов`язується добровільно та безоплатно передати свою частку - 25%, яка належить йому у ТОВ «ЦЕНТР-СД-МАРКЕТ» (СДРПОУ - 33064176), у власність Позикодавця - ОСОБА_1 . Місце знаходження ТОВ: 88000, Україна, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Кирила і Мефодія, 1, окрім цього, у разі неповернення коштів у зазначений строк (28.02.2022 року) Позичальник -- ОСОБА_2 зобов`язується добровільно та безоплатно передати у власність Позикодавця - ОСОБА_1 , свою квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер майна згідно даних реєстру речових прав - 1489409, копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, додається).

Позивач зазначає, що оскільки відповідач по справі відмовляється добровільно повернути отримані кошти і щоразу, вже на протязі тривалого часу, уникає виконання покладених на нього Договором позики зобов`язань, що призвело до звернення до суду з відповідним позовом, ОСОБА_1 ,припускає, що ОСОБА_2 , з метою уникнення в подальшому виконання рішення суду, у разі його винесення, наразі може відчужити належне йому майно. Як на доказ його тверджень, вказує на неналежну, шахрайську поведінку ОСОБА_3 .

Позивач посилається на положення: ч.2 ст. 149, 150, ч. 1 ст. 153 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9.

В заві вазано на те, шо так, як заходи забезпечення позову мають бути співмірні із заявленими вимогами, ОСОБА_1 , вважає за доцільне просити Суд обрати наступні заходи забезпечення позову:

1) накласти арешт на майно, яке є предметом розписки:

квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний -номер майна згідно даних реєстру речових прав - 1489409).

частку - 25%, яка належить йому у ТОВ «ЦЕНТР-СД-МАРКЕТ» (ЄДРПОУ - 33064176), а тому на це майно у першу чергу мають бути вжиті заходи забезпечення.

На перконання позивача, саме такий вид забезпечення позову зможе забезпечити належне виконання рішення суду у разі його винесення.

Зважаючи на те, що накладення арешту на вказане вище майно охоплює обсяг позовних вимог, особа відповідача характеризується негативно, оскільки він своєю поведінкою довів про свій намір уникнути виконання зобов`язань, позивач вважає за доцільне задоволити дану заяву.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 149-152 ЦПК України, ОСОБА_1 , просить суд: накласти арешт на: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,.. (реєстраційний номер майна згідно даних реєстру речових прав - 1489409); частку - 25%, яка належить ОСОБА_2 у ТОВ «ЦЕНТР-СД- МАРКЕТ» (ЄДРПОУ - 33064176).

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе розгляд заяви проводити без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно доч.ч.1,2ст.150ЦПК України,позов забезпечується: 1)накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; 11)накладенням арештуна активи,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; 2)забороною вчинятипевні дії; 3)встановленням обов`язкувчинити певнідії; 4)забороною іншимособам вчинятидії щодопредмета споруабо здійснюватиплатежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоінші зобов`язання; 5)зупиненням продажуарештованого майна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту; 6)зупиненням стягненняна підставівиконавчого документа,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; 7)передачею речі,яка єпредметом спору,на зберіганняіншим особам,які немають інтересув результатівирішення спору; 8)зупиненням митногооформлення товарівчи предметів; 9)арештом морськогосудна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; 10)іншими заходами,необхідними длязабезпечення ефективногозахисту абопоновлення порушенихчи оспорюванихправ таінтересів,якщо такийзахист абопоновлення незабезпечуються заходами,зазначеними упунктах 1-9цієї частини. 2. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на норми ЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову-це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у разі якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно ч. 6 ст.153ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з п.п.1,2 та 4 ч.1 ст.150 ЦПК України ( на які посилається і позивач) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вказане узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №643/5842/16-ц та від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заявник, позивач ОСОБА_1 , просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

накласти арешт на: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,.. (реєстраційний номер майна згідно даних реєстру речових прав - 1489409) та частку - 25%, яка належить ОСОБА_2 у ТОВ «ЦЕНТР-СД- МАРКЕТ» (ЄДРПОУ - 33064176).

При цьому позивач обґрунтовує необхідність вжиття зазначеного заходу забезпечення позову тим, що згідно укладеного між ним та відповідачем Договору позпики (розписки), сторонами було обумовлено, що Згідно умов розписки, у разі неповернення коштів у зазначений строк (28.02.2022 року) Позичальник - ОСОБА_2 зобов`язується добровільно та безоплатно передати свою частку - 25%, яка належить йому у ТОВ «ЦЕНТР-СД-МАРКЕТ» (СДРПОУ - 33064176), у власність Позикодавця - ОСОБА_1 . Місце знаходження ТОВ: 88000, Україна, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Кирила і Мефодія, 1. Окрім цього, у разі неповернення коштів у зазначений строк (28.02.2022 року) Позичальник -- ОСОБА_2 зобов`язується добровільно та безоплатно передати у власність Позикодавця - ОСОБА_1 , свою квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер майна згідно даних реєстру речових прав - 1489409, копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, додається).

Разом із тим відповідач по справі відмовляється добровільно повернути отримані та уникає виконання покладених на нього Договором позики зобов`язань, що на переконання позивача свідчить про те, що відповідач наразі може відчужити належне йому майно, з метою подальшого уникнення виконання рішення суду ( у разі його винесення).

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що такі припущення позивача не підтверджено належними та допустимими доказами. Зокрема відсутнє підтвердження того, що на даний час ОСОБА_2 , здійснюються спроби відчуження вказаного вище майна, або що він має намір здійснити такі дії.

У заяві про забезпечення позову, заявник просить суд також накласти арешт на частку - 25%, яка належить йому у ТОВ «ЦЕНТР-СД-МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 33064176).

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів позовної заяви, та як зазначає сам ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову, справа стосується спору, що виник у зв`язку із неповерненням відповідачем (Боржником) у визначений у борговій записці строк грошових коштів позивачу. Тобто, в даному випаду предметом спору не є предметом спору самі активи.

На переконання суду, позивачем (заявником) до заяви про забезпечення позову, не додано жодного доказу на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову у спосіб, зазначений позивачем; не надано доказів вартості наявного у відповідача (боржника) нерухомого майна ( на яке він власне просить накласти арешт); не надано доказів необхідності накладення арешту на частки у ТОВ, якому як вказує позивач належить тільки частина, зокрема відомостей щодо наміру їх продажу суду не надано.

При цьому слід зазначити, що витяг щодо права власності на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,.. (реєстраційний номер майна згідно даних реєстру речових прав - 1489409), датовано 09.02.2022, тоді як із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 , звернувся 16.08.2022 року. А доданий до заяви текст з сайту не є офіційним документом стосовно відомостей про засновників та власників товариства та датований 05.10.2021 роком. Тобто актуальної інформації щодо належності вказаної квартири та відповідної частки ТОВ відповідачу не надано.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідачем наразі здійснюються будь-які дії, спрямовані на відчуження будь-якого належного йому (з зазначеного в заяві про забезпечення позову) майна; в заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування наявності фактичних обставин, зважаючи на предмет позову та зазначені у позові підстави, з якими позивач пов`язує застосування вказаних ним у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову.

А наведені у заяві доводи щодо неналежної, шахрайської поведінки ОСОБА_3 , не є належними підставами, для застосування заходів забезпечення позову. При цьому, предметом поданого до суду позову не є невиконання Договору позики (розписки) щодо не передання кредитору майна, що вказане у ньому, а власне стягнення із відповідача (боржника) відповідача, коштів, які він отримав від позивача кредитора, у визначений строк.

Вказане позбавляє суд можливості пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, позовним вимогам.

В зв`язку з зазначеним, суд позбавлений можливості при розгляді даної заяви про забезпечення позову та при вирішенні питання про забезпечення позову здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності його вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зважаючи на викладене, заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149, 150, 151,153, 260, 353 ЦПК України, суд:

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняборгу відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VIII«Перехідні положення»ЦПК України в редакції Закону Українивід 03.10.2017року №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош