Рішення

від 18.08.2022 по справі 308/3598/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3598/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайоннийсуд Закарпатськоїобласті вскладі головуючогосудді ФазикошО.В., за участюсекретаря Яцишин А.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст.268ЦПК України 19.08.2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.08.2022 року.

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим що позивач та відповідач були приятелями, та ОСОБА_2 , був відомим підприємцем у Закарпатській області, останній запропонував позивачу долучитися до свого бізнесу. Оскільки позивач не погодився, тоді відповідач запропонував ОСОБА_1 , надати йому грошові кошти у позику на поворотній основі, ці кошти Боржник мав намір витратити на укріплення своїх підприємницьких справ, які за його словами у разі вкладення солідної суми мали швидко принести хороший прибуток, при цьому всі ризики він брав виключно на себе.

Згідно позовної заяви, 27 січня 2022 року, ОСОБА_1 , передав ОСОБА_2 , кошти в сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) Євро, з терміном повернення до 28 лютого 2022 року, при цьому між ними було укладено договір позики. Так, ОСОБА_2 , надано розписку ОСОБА_1 , щодо позики грошей на поворотній основі.

Однак позивач вказує на те, що у вказаний строк Відповідач коштів не повернув та почав уникати як особистих зустрічей, так і телефонних розмов із ОСОБА_1 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що згідно умов розписки, у разі неповернення коштів у зазначений строк (28.02.2022 року) Позичальник - ОСОБА_2 зобов`язується добровільно та безоплатно передати свою частку - 25%, яка належить йому у ТОВ «ЦЕНТР-СД-МАРКЕТ» (ЄДРПОУ - 33064176), у власність Позикодавця - ОСОБА_1 . Місце знаходження ТОВ: 88000, Україна, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Кирила і Мефодія, 1.

Окрім цього, як вказує позивач, у разі неповернення коштів у зазначений строк (28.02.2022 року) Позичальник - ОСОБА_2 зобов`язується добровільно та безоплатно передати у власність Позикодавця - ОСОБА_1 , свою квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер майна згідно даних реєстру речових прав - 1489409, копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, додана до заяви про забезпечення позову).

При мотивуванні позовної заяви ОСОБА_1 , посилається на положення ст.ст. 202,207, 524, 533, 526, 626, 627, 1046, 1049 ЦК України.

Позивач зазначає, що вказаною розпискою не встановлено іншого порядку повернення боргу,- окрім як повернення до 28.02.2022 року 120 000 євро та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку у гривні та стягнення зазначеного боргу за офіційним курсом НБУ не вбачається.

Згідно прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 , просив суд: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , Паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 21.12.2007 року Ужгородським МВ УМВС України у Закарпатській області, грошові кошти у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) євро на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , Паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 15.09.1997 року Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області. Судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.04.2022, прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів розгляд справи проводити за правилами загальногопозовногопровадження, призначено підготовчесудовезасідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.08.2022 року, закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно наявної в матеріалах справи заяви просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задоволити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно не з`явився про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляв, заяв не подавав, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Від відповідача по справі 02.06.2022 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із його неможливістю з`явитися на розгляд справи. Відповідач просив розгляд справи відкласти на інший термін. Однак, суд констатує, що в подальші судові засідання відповідач не з`являвся, про причини неявки не повідомляв.

При цьому оголошення щодо виклик ОСОБА_2 , в судові засідання з розгляду даної справи було розміщено (окрім надсилання повісток на поштову адресу) на сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за посиланням: https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam//.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223,280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно доч.ч.1,2,3,4,ст.12ЦПК України, цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно доположень ст.13ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що згідно розписки від 27.01.2022, оригінал якої міститься в матеріалах справи:

« ОСОБА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Ужгородським МВ УМВС України 15.09.1997 р. та ОСОБА_2 , (податковий номер ДРФО: НОМЕР_1 ), зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 21.12.2007 р. Ужгородським МВ УМВС з іншої сторони уклали дану Розписку, згідно якої Позичальник отримав грошові кошти в розмірі 120.000 (сто двадцять тисяч Євро з терміном повернення до 28.02.2022 р. (двадцять восьмого лютого 2022 р.)

В разі неповернення коштів в назначений вище термін позичальник ОСОБА_2 зобов`язується повернути свою частку 25%, яка належить йому у ТОВ «ЦЕНТР-СД-МАРКЕТ» (ЄДРПОУ - 33064176), у власність позикодавця - ОСОБА_1 . Окрім того, позичальник зобов`язується передати у власність свою квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 »

Згідно позовної заяви позичальник відповідач по справі ОСОБА_2 , у строк що вказаний у розписці, а саме до 28.02.2022 грошові кошти позикодавцю ОСОБА_1 не повернув, окрім того, матеріали справи не містять відомостей і щодо виконання ОСОБА_2 , взятих на себе зобов`язань, у разі неповернення в назначений у розписці строк, щодо «зобов`язання повернути свою частку 25%, яка належить йому у ТОВ «ЦЕНТР-СД-МАРКЕТ» (ЄДРПОУ - 33064176), у власність позикодавця - ОСОБА_1 . Окрім того, позичальник зобов`язується передати у власність свою квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ».

ОСОБА_1 , у позовній заяві, зазначає, що вказаною розпискою не встановлено іншого порядку повернення боргу,- окрім як повернення до 28.02.2022 року 120 000 євро та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку у гривні та стягнення зазначеного боргу за офіційним курсом НБУ не вбачається.

Судом встановлено, що 27.01.2022 відбулася передача грошових коштів ОСОБА_1 , відповідачу по справі ОСОБА_2 . Свідченням чого є оригінал розписки, що був наданий позивачем для приєднання до матеріалів справи. При цьому, у вказаній розписці чітко обумовлено суму грошових коштів, в тому числі і валюту, та умови щодо їх повернення ОСОБА_1

ОСОБА_2 , жодним чином не заперечував, щодо отримання ним позики від ОСОБА_1 . Окрім того, не надав суду жодного доказу щодо повернення вказаної суми грошей як до 28.02.2022 так і на день розгляду справи. Також, суду не надано підтвердження виконання і інших умов що зазначені в розписці.

Суд констатує, що матеріали справи містять саме оригінал розписки, яка в свою чергу, є свідченням передачі грошових коштів, та містить анкетні дані як позикодавця так і позичальника, а також їх підписи.

Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України).

Тлумачення статей 1046 та 1047ЦК Українисвідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі№ 6-1967цс15, викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другоюстатті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першоюстатті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16, від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК Українисуд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також, що позичальник зобов`язується повернути позику.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Згідно зістаттею 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною першоюстатті 202 ЦК Українивстановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 204 ЦКправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 208 ЦК України, у письмовійформі належитьвчиняти: 1)правочини міжюридичними особами; 2)правочини міжфізичною таюридичною особою,крім правочинів,передбачених частиноюпершою статті206цього Кодексу; 3)правочини фізичнихосіб міжсобою насуму,що перевищуєу двадцятьі більшеразів розмірнеоподатковуваного мінімумудоходів громадян,крім правочинів,передбачених частиноюпершою статті206цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом…

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір єукладеним,якщо сторонидосягли згодиз усіхістотних умовдоговору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд вважає доведений, що відповідач ОСОБА_2 , отримав від позивача ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 120 000 (сто двадцять тисяч) Євро, які мав повернути в строк до 28.02.2022.

Суд констатує, що боргова розписка, оригінал якої наявний у матеріалах справи, містять істотні умови договору.

ОСОБА_2 , жодних заперечень з приводу отримання ним грошей у борг не подавав, доказів повернення грошей ОСОБА_1 , суду не надав.

Наведене дає суду підстави для висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 зроблено висновок, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст.1046, ч. 1 ст.1049ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

В межах розгляду даної цивільної справи, суд не може виходити за межі позовних вимог, таким чином предметом розгляду даної справи є саме неповернення відповідачем 120 000 (сто двадцяти тисяч) Євро які він мав повернути в строк обумовлений у борговій розписці, а саме до 28.02.2022, та їх стягнення на користь позивача. Разом із тим, суд не вирішує питання, та не розглядає порушення чи виконання ОСОБА_2 , взятих на себе зобов`язань, у разі неповернення ним коштів у вказаний строк, а саме щодо зобов`язання повернути свою частку товаристві або передачі у власність квартири.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на його користь грошових коштів із відповідача є підставними та доведеними, а тому з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , Паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 21.12.2007 року Ужгородським МВ УМВС України у Закарпатській області, підлягає стягненню грошові кошти у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) євро на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , Паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 15.09.1997 року Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області.

У відповідності до ч. 1ст. 141 ЦПК Україниз відповідача належить стягнути понесені позивачем ОСОБА_1 , та документально підтверджені судові витрати у розмірі 12405,00 грн. пов`язані із сплатою ним судового збору за звернення до суду із вказаним позовом.

Підтвердження понесення позивачами інших судових витрат пов`язаних із розглядом даної справи суду не надано.

Керуючись ст. ст. 1046,1047 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 223,258,259,263-265,273,279-284,289,354,355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,- задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , Паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 21.12.2007 року Ужгородським МВ УМВС України у Закарпатській області, грошові кошти у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) Євро на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , Паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 15.09.1997 року Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , Паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 21.12.2007 року Ужгородським МВ УМВС України у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , Паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 15.09.1997 року Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, сплачену ним суму судового збору в розмірі 12405,00 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК Українив редакціїЗакону України від 03.10.2017 року № 2147-VIIIдо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош