Рішення

від 28.04.2022 по справі 826/9384/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2022 року м. Київ № 826/9384/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.03.2016 року №0005941201, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2016 року №0005941201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2017р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2019р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2019 року справу прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в судове засідання.

Під час розгляду справи, судом допущено заміну відповідача, а саме з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві на Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням порядку повідомлення про проведення перевірки та безпосереднього проведення такої перевірки.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченнях на позов та додаткових поясненнях.

В судовому засіданні 23 січня 2020 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши в письмовому проваджені подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу № 51 від 03.02.2016 року, повідомлення № 2/Є26-57-12-01-25 від 03.02.2016 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманого інвестиційного доходу фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 . На підставі наказу № 93 від 19.02.2016 року термін перевірки продовжено.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 04.03.2016 року №50/26-57-13-01-25/ НОМЕР_1 .

Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п. 170.2.2 п.170.2 ст.170, абз. б) п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, згідно з якими фізичною особою ОСОБА_1 занижено інвестиційний прибуток за 2014 рік на суму 249 783 340,70 грн. внаслідок заниження інвестиційних доходів за 2014 рік у сумі 66 925 574,39 грн та завищення інвестиційних витрат на придбання інвестиційних активів на суму 182 857 766,31 грн., який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % та 17% відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 22.03.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0005941201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 42 463 167,92 грн. за основним платежем та у розмірі 10 616 301,98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Так, згідно пп. 161.1.1 п. 161.1 ст. 161 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Водночас, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу (пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Разом з цим, п. 170.2 ст. 170 ПК України визначено оподаткування інвестиційного прибутку.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України).

При цьому, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до пп. а) 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 ПК України, для цілей цього пункту термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Згідно пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податків. При цьому платник податку визначає інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів, окремо від інвестиційного прибутку за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на такому ринку.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При цьому, фізична особа самостійно визначає суму доходів і витрат від операцій з інвестиційними активами, відображає фінансовий результат від таких операцій у річній декларації про майновий стан і доходи та сплачує податок на доходи фізичних осіб.

Так, актом перевірки було встановлено заниження позивачем інвестиційного прибутку за 2014 на суму 66925574,39 грн. внаслідок заниження інвестиційного доходу від операцій з інвестиційними активами по взаємовідносинам з ТОВ "Фондовий Форекс" протягом 2014 на суму 1600000,00 грн. та з ТОВ "ФК "Атлас" на суму 158602400,00 грн. та відсутністю інвестиційних витрат.

Як встановлено судом, між ТОВ "Фондовий Форекс" та позивачем укладено договір №ДД1-1/14 купівлі-продажу цінних паперів від 03.01.2014.

Крім того, між ТОВ "ФК "Атлас" та позивачем укладено договори №ДД1-1/14 купівлі-продажу цінних паперів від 03.01.2014 та №ДД41-77/14 купівлі-продажу цінних паперів від 26.03.2014.

Предметом зазначених договорів є обов`язок продавця передати у власність покупця, а покупця - прийняти та оплатити вказані в п. 1.1 договору цінні папери емітента, вказаного в договорі, на умовах, передбачених договором.

До вказаних вище договорів укладено відповідні додаткові угоди, відповідно до яких сторони домовились розірвати вказані вище договори у зв`язку з невиконанням Продавцем (ФО ОСОБА_1 ) п.1.1 даних договорів. Продавець зобов`язана повернути усі одержані кошти, отримані від Покупців за вказаними вище договорами.

Разом з тим, позивачем як до перевірки, так і до суду не було надано первинних документів (прибуткових та видаткових квитанцій, платіжних доручень, меморіальних ордерів тощо) по операціях, проведених позивачем протягом перевіряємого періоду з 01.01.2014 по 31.12.2014 з використанням рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ "Класикбанк", що не дає можливості підтвердити факт проведення розрахунків по операціях з інвестиційними активами, а відтак суми повернення з даного рахунку на підставі копій банківських виписок за окремі дати не може бути врахована при визначенні загального оподатковуваного доходу фізичної особи ОСОБА_1 від продажу інвестиційних активів за 2014 рік.

Документи, пов`язані з поверненням коштів отриманих від ТОВ "Фондовий Форекс" та ТОВ "ФК "Атлас" протягом 2014 року на дату складання акту перевірки позивачем не надані.

При цьому, як встановлено відповідачем та не спростовано позивачем, ціна продажу на цінні папери емітента ТОВ "КУА "Профіт Інвест" (ЗНВПІФ "Перспективний") протягом 2014 року не змінювалась, тобто причина розірвання договорів між ТОВ "Фондовий Форекс" ТОВ "ФК "Атлас" та позивачем останньою не доведена.

Крім того, Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ч. 1 ст. 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Ч. 1 ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами ч. 2, 3 ст. 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Як вбачається в матеріалах справи наявний висновок експерта № 45/6/2016 за результатами проведення судово - економічної експертизи по кримінальному провадженню № 32015100060000254 від 24.06.2016 року.

Під час огляду висновку, судом встановлено, що для проведення експертизи надані наступні докази:

- акт перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві №50/26-57-13-01-25/2713013565 від 04.03.2016 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманого інвестиційного доходу платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 рік.

- податкова декларація про майновий стан і доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2014 рік.

- договори купівлі - продажу цінних паперів між ТОВ «Фондова компанія «Атлас» та ОСОБА_1 .

- виписки банку «Національні інвестиції» по рахунку № НОМЕР_3 за період з 04.09.2014 р. по 09.09.2014 р.

- виписки банку «Глобус» по рахунку № НОМЕР_4 за період з 24.01.2012р. по 26.05.2014 р.

Згідно поставленого на вирішення експертизи питання, предметом дослідження було документальне підтвердження висновку акту перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві №50/26-57-13-01-25/2713013565 від 04.03.2016 року., за умови що повернення грошових коштів з рахунку ПАТ «Класикбанк»» не обгрунтовано витрати на придбання інвестиційних сертифікатів за 2014 рік не перевищують задекларовану ОСОБА_1 суму 200 000 000, 00 грн.

Так згідно з висновком експерта Експертно - дослідної служби України, в межах наявних матеріалів, висновки акта перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві №50/26-57-13-01-25/2713013565 від 04.03.2016 року., документально підтверджуються в сумі 5 535 810, 68 грн., за умови що повернення грошових коштів з рахунку ПАТ «Класикбанк»» є необгрунтованими та витрати на придбання інвестиційних сертифікатів за 2014 рік не перевищують задекларовану ОСОБА_1 суму 200 000 000, 00 грн.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що вказаний висновок експерта, як доказ по справі відповідає вимогам КАС України, оскільки містить інформацію про предмет доказування, отриманий в передбаченому порядку, виконаний ліцензованою експертною установою та на його підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Щодо вироку Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року, то суд зазначає, що в судовому засіданні позивачем надано до суду ухвалу Київського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року у справі №11-кп/824/248/2019. Даним рішенням апеляційну скаргу прокурора на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.212 КК України, та виправдано її за цим обвинуваченням з підстав не доведення того, що в її діянні є склад злочину, а також ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, та виправдано її за цим обвинуваченням з підстав не доведення того, що вчинено злочин, в якому вона обвинувачується - залишено без змін.

В даній ухвалі судом встановлено, що висновки Акту перевірки за 2014 рік № 50/26-57-13-01-25/ НОМЕР_1 від 04 березня 2014 року та висновки експертизи № 45/6/2016 складеного за результатами судово - економічної експертизи від 24.06.2016 року про заниження фізичною особою ОСОБА_1 податку на доходи з фізичних осіб на суму 5 535 810, 68 грн. за підсумками фінансового результату за 2014 рік є необгрунтованими.

Однак, в постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №11-кп/824/248/2019 встановлено, що апеляційний суд не проаналізувавши відкинув докази, а саме: акт перевірки за 2014 рік, висновок експерта № 45/6/2016 та показання експерта, зазначивши, що дослідження було проведено експертом на підставі частково наданих документів, а висновок експерта не є обов`язковим для суду, який здійснює провадження, при цьому апеляційний суд не звернув увагу на вимоги закону про те, що незгода з висновком експерта повинна бути належним чином вмотивана. Крім того, прокурором заявлялося клопотання про призначення повторної судово - економічної експертизи, але ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання, оскільки на думку суду, підстави для повторного дослідження цього питання відсутні.

У зв`язку з цим, суд не бере до уваги вирок Святошинського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року, оскільки він не набрав законної сили.

Крім того з наданих позивачем доказів до податкової перевірки та до суду неможливо встановити, за відсутності всіх первинних документів, обсяг та призначення коштів отриманих позивачем, чи відбувався перехід права власності на цінні папери, та чи повернуто позивачем кошти внаслідок розірвання договорів.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини викладені в Акті перевірки та висновку експерта, є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а винесене на підставі акту спірне податкове повідомлення-рішення від 22.03.2016р. №0005941201 є правомірним та таким, що прийнято в межах та у спосіб визначений Податковим кодексом України. А тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін