Постанова

від 11.06.2019 по справі 826/9384/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 червня 2019 року

справа №826/9384/16

адміністративне провадження №К/9901/35365/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2017 року у складі судді Аблова Є.В.,

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у складі суддів Олексененка О.М., Губської Л.В., Федотова І.В.,

у справі № 826/9384/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

17 червня 2016 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 22 березня 2016 року № 0005941201, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання податку з доходів фізичних осіб за податковими зобов`язаннями за основним платежем на 42 463 167 грн 32 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 10 616 301 грн 98 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

01 червня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, з мотивів того, що кошти отримані від ТОВ Фондовий Форекс та ТОВ ФК Атлас включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за 2014 рік.

06 жовтня 2017 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

11 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувана справа №826/9384/16 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу позивача Суду не надані, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

02 листопада 2017 року справа №826/9384/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

07 березня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/35365/18 передані до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань повноти, своєчасності декларування та сплати податків позивачем за період із 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 04 березня 2016 року №50/26-57-13-01-25/2713013565 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено заниження інвестиційного прибутку за 2014 рік на суму 249783340,70 грн у результаті заниження інвестиційних доходів за 2014 рік у сумі 66925574,39 грн та завищення інвестиційних витрат на придбання інвестиційних активів на суму 182857766,31 грн, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % та 17% відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

22 березня 2016 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0005941201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 42463167,92 грн за основним платежем за порушення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, абзацу б) пункту 176.1 статті 176, пунктів 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10616301,98 грн на підставі пункту 121.1 статті 121, пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, якою встановлені особливості оподаткування інвестиційного прибутку.

Відповідно до підпунктів 170.2.1, 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв`язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Відповідно до положень підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Відтак, до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Актом перевірки встановлено заниження позивачем інвестиційного прибутку за 2014 рік на суму 66925574,39 грн внаслідок заниження інвестиційного доходу від операцій з інвестиційними активами по взаємовідносинам з ТОВ Фондовий Форекс протягом 2014 року на суму 1600000,00 грн та з ТОВ ФК Атлас на суму 158602400,00 грн та відсутністю інвестиційних витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 3 січня 2014 року між ТОВ Фондовий Форекс та позивачем (продавцем) укладено договір №ДД1-1/14 купівлі-продажу цінних паперів та між ТОВ ФК Атлас та позивачем (продавцем) укладено договори №ДД1-1/14 купівлі-продажу цінних паперів від 03 січня 2014 року та №ДД41-77/14 купівлі-продажу цінних паперів від 26 березня 2014 року, предметом яких є цінні папери емітента, вказаного в договорі, на умовах, передбачених договором.

До вказаних вище договорів укладено відповідні додаткові угоди, відповідно до яких сторони домовились розірвати вказані вище договори у зв`язку з невиконанням Продавцем (ФО ОСОБА_1 ) пункту 1.1 даних договорів. Продавець зобов`язана повернути усі одержані кошти, отримані від Покупців за вказаними вище договорами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти у розмірі 85460000,00 грн та 7660000,00 грн надійшли на рахунок позивача від ТОВ ФК Атлас з призначенням платежу повернення раніше сплачених грошових коштів за іменні інвестиційні сертифікати згідно додаткової угоди №1 до договору №ДД1-1/14 від 03.01.2014 року . Кошти у розмірі 158300000,00 грн надійшли на рахунок позивача від ТОВ ФК Атлас з призначенням платежу повернення раніше сплачених грошових коштів за іменні інвестиційні сертифікати згідно додаткової угоди №1 до договору №ДД41-77/14 від 26.03.2014 року .

Але, у додатках до акта перевірки (том 1 арк. с. 24-34) податковим органом наведено відомості про зарахування на рахунок позивача коштів, за спірними договорами кошти зараховувались з призначенням платежу плата за іменні інвестиційні сертифікати згідно договору . Враховуючи відсутність в матеріалах справи банківських виписок за період, що перевірявся, Суд позбавлений можливості перевірити вказану обставину.

Суд першої інстанції в своєму рішенні неодноразово посилається на банківські виписки, але жодної такої виписки до матеріалів справи не долучено.

В той же час, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились документи, надані позивачем, зокрема, висновок експерта № 45/6/2016 та вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року, які долучені до матеріалів справи.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено обсяг та призначення коштів, отриманих позивачем, не встановлено, чи відбувся перехід права власності на цінні папери, не встановлено, чи повернуто позивачем кошти внаслідок розірвання договорів, а якщо так - коли, в якій сумі та з яким призначенням платежу. Судами попередніх інстанцій не надано оцінку жодному доводу позивача.

Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вищевстановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 826/9384/16 скасувати.

Адміністративну справу № 826/9384/16 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер