Постанова

від 23.01.2023 по справі 826/9384/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9384/16 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2016 року №0005941201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки від 04.03.2016 року №50/26-57-13-01-25/ НОМЕР_1 , не відповідають фактичним обставинам, інвестиційний дохід від операцій з інвестиційними активами по взаємовідносинам із ТОВ "Фондовий Форекс" позивачем отримано не було, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено, з мотивів того, що кошти отримані від ТОВ «Фондовий Форекс» та ТОВ «ФК «Атлас» включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за 2014 рік.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2019р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд звернув увагу, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишились документи, надані позивачем, зокрема, висновок експерта № 45/6/2016 та вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року, які долучені до матеріалів справи. Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено обсяг та призначення коштів, отриманих позивачем, не встановлено, чи відбувся перехід права власності на цінні папери, не встановлено, чи повернуто позивачем кошти внаслідок розірвання договорів, а якщо так - коли, в якій сумі та з яким призначенням платежу. Судами попередніх інстанцій не надано оцінку жодному доводу позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не взято до уваги, що переходу права власності на цінні папери не відбулося, повернення підлягали кошти, отримані позивачем на умовах передплати, тобто позивач, після укладення додаткової угоди набула статус боржника. Заборгованість позивача, яка виникла внаслідок розірвання договорів ніяк не може враховуватись як її інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажом окремого інвестиційного активу. Також, позивач зазначає, що судом першої інстанції взагалі не надано оцінку поданим позивачем поясненням та документам.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року для повного та всебічного розгляду апеляційної скарги колегією суддів прийнято рішення про витребування у позивача додаткових пояснень.

На адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшли пояснення.

Так, положеннями ч. 1 ст. 309 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

У зв`язку з перебування членів колегії у відпустці (на лікарняному) продовжено строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на розумний термін.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що співробітниками ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань повноти, своєчасності декларування та сплати податків позивачем за період із 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатом перевірки податковим органом складено акт від 04.03.2016 року №50/26-57-13-01-25/2713013565 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки податковим органом встановлено заниження інвестиційного прибутку за 2014 рік на суму 249783340,70 грн у результаті заниження інвестиційних доходів за 2014 рік у сумі 66925574,39 грн та завищення інвестиційних витрат на придбання інвестиційних активів на суму 182857766,31 грн., який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % та 17% відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України.

На підставі акту перевірки податковим органом 22.03.2016 року прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, за основним платежем у розмірі 42463167,92 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 10616301,98 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що підлягає скасуванню, оскільки інвестиційного доходу протягом 2014 року від ТОВ "Фондовий Форекс" та ТОВ "ФК "Атлас" позивач не отримувала, а кошти фактично повернуті товариством на підставі додаткових угод.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на встановлені судом обставини викладені в Акті перевірки та висновку експерта, є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а винесене на підставі акту спірне податкове повідомлення-рішення від 22.03.2016р. №0005941201 є правомірним та таким, що прийнято в межах та у спосіб визначений Податковим кодексом України. А тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до підпунктів 170.2.1, 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв`язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Відповідно до положень підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Відтак, до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Актом перевірки встановлено заниження позивачем інвестиційного прибутку за 2014 рік на суму 66925574,39 грн внаслідок заниження інвестиційного доходу від операцій з інвестиційними активами по взаємовідносинам з ТОВ «Фондовий Форекс» протягом 2014 року на суму 1600000,00 грн та з ТОВ «ФК «Атлас» на суму 158602400,00 грн та відсутністю інвестиційних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що між ТОВ «ФК «Атлас» (покупець), з однієї сторони, та позивачем (продавець), з іншої сторони, укладено Договір № ДД1-1/14 від 03 січня 2014 року про здійснення купівлю-продаж іменних інвестиційних сертифікатів в кількості 95 238 шт. за ціною всього пакету 100000000 грн. шляхом переказу цінних паперів в депозитарній системі з рахунку зберігача депонента - продавця на рахунок зберігача депонента - покупця (стор. 90 том І).

Між ТОВ «ФК «Атлас» (покупець), з однієї сторони, та позивачем (продавець), з іншої сторони, укладено Договір № ДД41-77/14 від 26 березня 2014 року про здійснення купівлю-продаж іменних інвестиційних сертифікатів в кількості 152 381 шт. за ціною всього пакету 160000000 грн. шляхом переказу цінних паперів в депозитарній системі з рахунку зберігача депонента - продавця на рахунок зберігача депонента - покупця (стор. 92 том І).

Крім того, між ТОВ «Фондовий Форекс» (покупець), з однієї сторони, та позивачем (продавець), з іншої сторони, укладено Договір № ДД1-1/2014 від 03 січня 2014 року про здійснення купівлю-продаж іменних інвестиційних сертифікатів в кількості 1 905 шт. за ціною всього пакету 2 000 000 грн. шляхом переказу цінних паперів в депозитарній системі з рахунку зберігача депонента - продавця на рахунок зберігача депонента - покупця. (стор. 94-95 том І).

В рішенні суду першої інстанції зазначено наступне: «позивачем як до перевірки, так і до суду не було надано первинних документів (прибуткових та видаткових квитанцій, платіжних доручень, меморіальних ордерів тощо) по операціях, проведених позивачем протягом перевіряємого періоду з 01.01.2014 по 31.12.2014 з використанням рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ "Класикбанк", що не дає можливості підтвердити факт проведення розрахунків по операціях з інвестиційними активами, а відтак суми повернення з даного рахунку на підставі копій банківських виписок за окремі дати не може бути врахована при визначенні загального оподатковуваного доходу фізичної особи ОСОБА_1 від продажу інвестиційних активів за 2014 рік. Документи, пов`язані з поверненням коштів отриманих від ТОВ "Фондовий Форекс" та ТОВ "ФК "Атлас" протягом 2014 року на дату складання акту перевірки позивачем не надані.», колегія суддів не погоджується з даними твердженнями суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представником позивача на виконання Ухвали суду апеляційної інстанції від 14 жовтня 2022 року надано письмові пояснення, що станом на час розгляду апеляційної скарги АТ «Банк «Національні інвестиції», ПАТ «Класикбанк» ліквідовано, а отже банківські виписки надати не має можливості.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що позивачем не в змозі надати на час розгляду справи засвідченні належним чином копії банківських виписок по рахунку, які були відкриті АТ «Банк «Національні інвестиції» та ПАТ «Класикбанк», оскільки станом на 07 грудня 2018 року ліквідація банку завершена, а саме, банк ліквідований, що підтверджується із сайту Фонду гарантування вкладів (стор. 98 - 100 том ІІ).

Як вбачається з Акту перевірки та з висновку експерта №45/6/2016, складеного за результатом судової-економічної експертизи від 24 червня 2016 року в даному випадку останнім перевірялися банківські виписки, які були у них в наявності та встановлено, що попередня оплата за договорами з ТОВ «Фондовий Форекс» №ДД1- 1/14 03 січня 2014 року на суму 1600000,00 грн та з ТОВ «ФК «Атлас» №ДД1-1/14 та №ДД41-77/14 від 03 січня 2014 року на суму 251781787,50 грн (93179387,50 грн та 158602400,00 грн), в яких ОСОБА_1 - апелянт виступала, як Продавець іменних інвестиційних сертифікатів ТОВ "КУА "Профіт Інвест" (ЗНВПІФ "Перспективний") здійснено та на рахунок позивача надійшли кошти за даними договорами (стор. 24-34 том І).

Колегія суддів звертає увагу, що попередня оплата за вказаними договорами дійсно проводилася і цей факт не заперечується сторонами, в тому числі і контролюючим органом, а отже не підлягає сумніву та дослідженню тому висновки суду першої інстанції про не підтвердження попередньої оплати є безпідставними та необґрунтованими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ФК «Атлас» укладено 24 березня 2014 року Додаткову угоду №1, у відповідності до якої сторони розірвали Договір № ДД1-1/2014 від 03 січня 2014 року, у зв`язку з чим продавець, а саме, ОСОБА_1 , повинен повернути всі одержані за цим Договором кошти (стор. 91 том І).

Крім того, між позивачем та ТОВ «ФК «Атлас» укладено 10 грудня 2014 року Додаткову угоду №1, у відповідності до якої сторони розірвали Договір № ДД41-77/14 від 26 березня 2014 року, у зв`язку з чим продавець, а саме, ОСОБА_1 , повинен повернути всі одержані за цим Договором кошти (стор. 93 том І).

Також, між позивачем та ТОВ «Фондовий Форекс» укладено 24 березня 2014 року Додаткову угоду №1, у відповідності до якої сторони розірвали Договір № ДД1-1/2014 від 03 січня 2014 року, у зв`язку з чим продавець, а саме, ОСОБА_1 , повинен повернути всі одержані за цим Договором кошти (стор. 94 том І).

Колегією суддів дослідивши матеріали справи та встановлено, що Договори купівлі-продажу цінних паперів: №ДД1-1/2014 від 03 січня 2014 року, № ДД41-77/14 від 26 березня 2014 року, № ДД1-1/2014 від 03 січня 2014 року станом на кінець 2014 року - розірвані, що підтверджується Додатковими угодами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що контролюючим органом в акті перевірки та в запереченнях (відзиві на позовну заяву, апеляційну, касаційну скарги) не зазначав про не належне оформлення вищезазначених Додаткових угод, отже вони є чинними.

Скеровуючи справу на новий розгляд Верховний Суд звернув увагу, що у додатках до акта перевірки (том 1 арк. с. 24-34) податковим органом наведено відомості про зарахування на рахунок позивача коштів, за спірними договорами кошти зараховувались з призначенням платежу «плата за іменні інвестиційні сертифікати згідно договору». Враховуючи відсутність в матеріалах справи банківських виписок за період, що перевірявся, Суд позбавлений можливості перевірити вказану обставину.

Так, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що в матеріалах справи відсутні банківські виписки, які підтверджували повернення коштів на рахунок позивача вищезазначеними контрагентами.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що 23 січня 2020 року в судовому засіданні у суді першої інстанції відповідачем було надано копії банківських виписок.

Колегією суддів досліджено матеріали справи, а саме, Протокол судового засідання від 23.01.20 по справі №826/9384/16 Окружного адміністративного суду міста Києва та встановлено, що в судовому засіданні не було залучено до матеріалів жодних документів (стор. 165 - 166 том ІІ).

Проте, судом апеляційної інстанції заслухавши звукозапис судового засідання від 23.01.20 по справі №826/9384/16, який міститься в матеріалах справи та встановлено, що в даному судовому засіданні судом першої інстанції досліджувалися матеріали справи та зокрема представником позивача зверталось увагу на докази, які містяться в матеріалах справи, зокрема і на копії банківських виписок, які були залучені до матеріалів справи у 2019 року.

Колегією суддів повторно досліджено матеріали справи та встановлено, що в судовому засіданні 07.11.2019 по справі №826/9384/16 судом першої інстанції за клопотання представника ДПІ у Святошинському районі ГУДФС у м. Києві залучено до матеріалів справи копії банківських виписок по рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «Класикбанк» ( код 23926846) за окремі дати - 24.03.2014, 31.03.2014, 16.04.2014, 19.05.2014, 10.06.2014, 09.07.2014, 11.12.2014, 12.12.14, 16.12.2014, 17.12.2014, 19.12.2014, 22.12.2014, 26.12.2014, 29.12.2014, 24.03.2014 (стор. 114 - 130 том ІІ).

Так, з копій банківських виписок по рахунку № НОМЕР_2 позивача відкритому в ПАТ «Класикбанк» за наступні дати вбачається наступне:

- за 24/03/2014, позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «Фондовий Форекс» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД1-1/2014 від 03/01/2014» на суму 1 600 000,00грн (стор. 115 том ІІ);

за 31/03/2014, позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД1-1/2014 від 03/01/2014» на суму 18 860 000,00грн (стор. 116 том ІІ);

за 16/04/2014 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД1-1/2014 від 03/01/2014» на суму 12 400 000,00грн (стор. 117 том ІІ);

за 19/05/2014 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД1-1/2014 від 03/01/2014» на суму 14 800 000,00грн (стор. 118 том ІІ);

за 10/06/2014 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД1-1/2014 від 03/01/2014» на суму 18 200 000,00грн (стор. 119 том ІІ);

за 09/07/14 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД1-1/2014 від 03/01/2014» на суму 21 200 000,00грн (стор. 120 том ІІ);

за 11/12/14 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД41-77/14 від 26/03/2014» на суму 21 400 000,00грн (стор. 121 том ІІ);

за 12/12/14 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД41-77/14 від 26/03/2014» на суму 22 000 000,00грн (стор. 122 том ІІ);

за 16/12/14 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД41-77/14 від 26/03/2014» на суму 22 450 000,00грн (стор. 123 том ІІ);

за 17/12/14 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД41-77/14 від 26/03/2014» на суму 23 000 000,00грн (стор. 124 том ІІ);

за 19/12/14 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД41-77/14 від 26/03/2014» на суму 21 500 000,00грн (стор. 125 том ІІ);

за 22/12/14 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД41-77/14 від 26/03/2014» на суму 20 500 000,00грн (стор. 126 том ІІ);

за 26/12/14 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД41-77/14 від 26/03/2014» на суму 22 000 000,00грн (стор. 127 том ІІ);

за 29/12/14 позивачем перераховано кошти на рахунок ТОВ «ФК «Атлас» з призначенням платежу: «повернення раніше сплачених коштів за іменні інвест сертифікати зг. Дод 1 до договору ДД41-77/14 від 26/03/2014» на суму 5 450 000,00грн (стор. 128 том ІІ);

Колегією суддів встановлено, що згідно вищезазначених копій банківських виписок вбачається так позивачем повернуто на р/р ТОВ «Фондовий Форекс» раніше сплачені кошти за іменні інвест. сертифікати згідно Додаткової угоди № 1 до договору ДД1-1/2014 від 03/01/2014 - на суму 1600000,00грн та повернуто на р/р ТОВ «ФК «Атлас» раніше сплачені кошти за іменні інвест. сертифікати згідно Додаткових угод № 1 до договорів: №ДД1-1/2014 від 03 січня 2014 року та № ДД41-77/14 від 26 березня 2014 на загальну суму 243760000,00 грн (з них за Договором №ДД1-1/2014 сума становить - 85460 000,00 грн та за Договором №ДД41-77/14 сума становить -158300 000,00 грн).

Крім того, в матеріалах справи міститься Виписка про операції з цінними паперами за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, з якої вбачається, що позивачем, як Депонентом не вчинялися жодні дії протягом року по закупівлі (продажу) цінних паперів (інвестиційні сертифікати) по Договорам договорів №№ ДД1-1/14, ДД41-77/14 та ДД1-1/2014, які були укладені між позивачем та ТОВ «Фондовий Форекс», ТОВ «ФК «Атлас» та в подальшому розірвані.

З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку контролюючим органом не доведено переходу прав на іменні цінні папери і реалізація прав за ними, які були предметом договорів №№ ДД1-1/14, ДД41-77/14 та ДД1-1/2014, а отже, позивачем не отримано інвестиційного прибутку у 2014 році за даними Договорами, які було розірвано.

Крім того, колегією суддів встановлено, що за умовами договорів №№ ДД1-1/14, ДД41-77/14, ДД1-1/2014 та додаткових до них угод позивач, виступаючи в статусі продавця спочатку отримала кошти за відчуження інвестиційного активу (отримала інвестиційний дохід на загальну суму 253381787,50 грн. (93 179 387,50 + 158 602 400 + 1 600 000), а в подальшому в зв`язку із розірванням договорів (укладання Додаткових угод №1) частково повернула їх іншій стороні договору (анульовано інвестиційний дохід на суму 245360000,00 грн. (85460000 + 158300 000 + 1 600 000) та матеріалами справи не підтверджено факту купівлі-продажу за вказаними договорами іменних інвестиційних сертифікатів шляхом переказу цінних паперів в депозитарній системі з рахунку зберігача депонента - продавця на рахунок зберігача депонента - покупця.

Також, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які вказували б на те, що мало місце звільнення (прощення боргу) кредиторами боржника (позивача) - ТОВ «ФК» Атлас» та ТОВ «Фондовий Форекс» від її обов`язків відповідно до умов додаткових угод про розірвання договорів №№ ДД1-1/14, ДД41-77/14 та ДД1-1/2014 повернути отримані, як передоплату кошти, а саме на користь ТОВ «ФК» Атлас» 93179387,50 грн. та 158602400 грн., а ТОВ «Фондовий Форекс» - 1600000 грн.

Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

За визначенням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною заборгованістю визнається, окрім іншого, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Отже заборгованість платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, вважається безнадійною; платник податку зобов`язаний відобразити таку суму боргу у складі оподатковуваного доходу відповідного періоду з обчисленням та перерахуванням до бюджету суми податку за ставкою, встановленою статтею 167 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджено повернення позивачем станом на 2016 рік кредиторської заборгованості в розмірі 8021787,50 грн (попередня оплата 253381787,50 грн. (93 179 387,50 + 158 602 400 + 1 600 000) - повернення коштів, згідно банківських виписок 245360000,00 грн. (85460000 + 158300 000 + 1 600000), отже в даному випадку контролюючим органом повинно саме з даної суми мали бути нараховані штрафні санкції.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що у 2014 році сума заборгованості позивача перед кредиторами ТОВ «ФК» Атлас» та ТОВ «Фондовий Форекс» становила більше 50 % місячного прожиткового мінімуму, проте вона не має ознак заборгованості з податків і за нею трирічний строк позовної давності на час проведення перевірки контролюючим органом (2016 рік) не сплинув.

Наведені вище обставини та правове регулювання спірних правовідносин свідчать про те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, у відповідності до вимог частини 2 статті 77 КАС України, недоведено отримання позивачем доходу у вигляді списаної безнадійної кредиторської заборгованості в сумі 253381787,50 грн., який у відповідності до підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, й, відповідно, наявність у позивача обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, анульовані (розірвані) сторонами вказані вище договори такого результату, як продаж чи придбання окремого інвестиційного активу, не дали, отже в жодної сторони вказаних договорів у зв`язку з поверненням в попередній стан немає ані витрат, ані доходу, а правові підстави для застосування положень п.п. 164.2.7. п. 164.2 ст. 164 ПК України - були відсутні.

З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи, після направлення Верховним Судом на новий розгляд не було належним чином досліджено матеріали справи не надано оцінку доводам позивача на які звернув увагу суд касаційної інстанції, а отже рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права в рішенні суду, яким відмовлено у задоволені позовних вимог позивача, що призвело до неправильного вирішення спору та є підставою для скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір: за подання адміністративного позову у сумі 6890,00 грн, що підтверджується квитанцією №12VD47804 від 17 червня 2016 року; за подання апеляційної скарги у розмірі 7579,00 грн від 26 червня 2017 року; за подання касаційної скарги в розмірі 8268,00 грн від 06 жовтня 2017 року та за подання апеляційної скарги у розмірі 10335,00 грн, згідно квитанції від 20 червня 2022 року.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь позивача судові витрати за сплату судового збору у сумі 33072, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 139,242, 311, 313, 315-317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2022 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2016 року №0005941201.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 33072 (тридцять три тисячі сімдесят дві) гривні 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан