Рішення

від 09.05.2022 по справі 640/27953/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2022 року м. Київ № 640/27953/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП»

до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 42605/АП/26-15-09-04-16 від 03.09.2021 p., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» відмовлено в отриманні ліцензії про право зберігання пального за адресою: 03134, вул.9 Травня, буд. 49, м. Київ.

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві видати Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» ліцензію про право зберігання пального за адресою: 03134, вул.9 Травня, буд. 49, м. Київ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він не погоджується з прийнятим контролюючим органом рішенням, вважає його неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, в свою чергу позивачем були подані всі документи відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» достатні для прийняття рішення про видачу Товариству ліцензії на право зберігання пального.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядалась у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» здійснює основний вид господарської діяльності (код КВЕД-2010 52.10) складське господарство, в тому числі зберігання пального, для чого отримало ліцензії на право зберігання пального (№ 10130414201900092 термін дії 24.12.2019 р. - 24.12.2024 р. за адресою м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 56, №26500414202000209 термін дії 21.04.2020 р. - 21.04.2025 р. за адресою м. Київ, вул. Промислова, буд. 1), що підтверджується копіями відповідних ліцензій та публічними відомостями Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» є платником акцизного податку (реалізація пального) з 21.10.2019 p., що підтверджується витягом з Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового.

Маючи намір здійснювати господарську діяльність зі зберігання пального за адресою: 03134, вул. 9-го Травня, буд. 49, м. Київ, 16.08.2021 р. Товариство звернулось до ГУ ДПС у м. Києві з заявою та доданими документами на отримання ліцензії на право зберігання пального за вказаною адресою.

03.09.2021 р. Товариством отримано рішення про відмову в видачі ліцензії на право зберігання пального за адресою: м. Київ, вул. 9-го Травня, буд. 49, № 42605/АП/26-15-09-04- 16 від 03.09.2021 p., яким Відповідач відмовляє у видачі ліцензії з наступним обгрунтуванням: «ТОВ «Склад-Сервіс-Груп» до заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального додано акт вводу в експлуатацію пункту паливо заправного, який затверджено директором ТОВ «Склад-Сервіс-Груп».

Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України № 294 Державна архітектурно-будівельна інспекція на виконання покладених на неї завдань, установленому порядку, приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію). Отже, для отримання документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які необхідні для одержання ліцензії на право зберігання пального слід звертатись до органів державного архітектурно-будівельного контролю, визначених ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038.

Враховуючи вищевикладене, для отримання ліцензії на право зберігання пального ТОВ «Склад-Сервіс-Груп» необхідно надати документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, та визначені Законом № 481».

Позивач не погоджується з прийнятим контролюючим органом рішенням, вважає його неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (далі - Закон № 481) ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Відповідно ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) мас намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Судом встановлено, що на виконання вимог Закону №481, Позивач звернувся до Відповідача із заявою щодо ліцензії на право зберігання пальним (встановленого зразка) (далі - Заяви) та додав до них копії (відповідним чином завірені) необхідних документів, а саме:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення, зокрема: засвідчена копія договору оренди № 04-106 від 01.03.2021 р. з актом приймання-передачі від 01.03.2021 p., інформаційна довідка № 263093404 від 24.06.21 р. про Відомості з державного реєстру речових прав на нерухому майно щодо майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. 9 Травня, будинок 49, засвідчена копія листа ТОВ «АРІСТЕЙ К» від 31.05.2021 p., засвідчені копії листів Постійної комісії з питань архітектури, містобудування та земельних відносин Київської міської ради від 08.10.2020p., 03.03.2021 p.

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, зокрема: засвідчена копія договору суборенди обладнання № 04-107 від 01.03.2021 р. з актом приймання-передачі від 01.03.2021 p., засвідчена копія договору надання послуг № 01-03/21 від 01.03.2021 р. з актом здачі-приймання робіт від 05.03.2021 p., засвідчена копія Акту готовності та введення в експлуатацію пункту паливозаправного ПЗП-1-15-2-1 від 20.04.2021, засвідчена копія наказу №1-ОЗ від 21.04.2021р., засвідчена копія паспорту заводу виробника на пункт паливозаправного ПЗП-1-15-2-1 №214/14, копія паспорту заводу виробника на паливо-роздавальну колонку «NOVA» - 1 КЕД -50-0,25-1-А-1-01 Ві, 2014 р.в., копія договору про надання послуг №23/02-РВ від 23.02.2021, Деларація відповідності матеріально- технічної бази, зареєстрованою ДСНС 05.04.2021 року, ідентифікація об`єкта господарської діяльності, технічний звіт №13/1-ЕТ-2021/03 по перевірці технічного стану блискавкозахисту спільно з електровимірювальними та випробувальними роботами відповідно до вимог та норм ПУЕ, ПТЕЕС, ПБЕЕС і пожежної безпеки на об`єкті від 18.03.2021 року, технічний звіт №13-ЕТ-2021/03 від 18.03.2021 року.

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зокрема: засвідчена копія дозволу Головного управління Держпраці у Київській області №3107.19.32, засвідчена копія дозволу Головного управління Держпраці у Київській області №3268.19.32;

- платіжне доручення № 872 від 27.07.2021 р.

У силу ч. 46 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

При цьому, Відповідач відмовляючи у видачі ліцензії вказує, що «ТОВ «Склад-Сервіс- Груп» до заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального додано акт вводу із експлуатацію пункту паливо заправного, який затверджено директором ТОВ «Склад-Сервіс- Груп».

Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України № 294 Державна архітектурно-будівельна інспекція на виконання покладених на неї завдань, установленому порядку, приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію). Отже, для отримання документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які необхідні для одержання ліцензії на право зберігання пального слід звертатись до органів державного архітектурно-будівельного контролю, визначених ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038.

З цього приводу, суд зазначає наступне..

На виконання вимог ст. 15 Закону № 481 Позивачем було надано Відповідачу разом із заявою документи, шо підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства у місці зберігання пального за адресою: 03134, вул. 9-го Травня, буд. 49, м.Київ.

Відповідно до ст. 15 Закону № 481, останній не містить вичерпного переліку документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію об`єктів, що не належать до об`єктів нерухомості.

Більш того, відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Таким чином, у даному випадку законом прямо передбачено можливість використання не тільки нерухомого майна (об`єктів будівництва, зокрема споруд), але і, як альтернативу, рухомого майна - обладнання та/або ємностей для здійснення такого виду господарської діяльності. Така норма ст. 1 Закону № 481 кореспондується із положеннями абзацу 3 частини 39 ст. 15 Закону: «інші документи, шо підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці зберігання пального».

Згідно з договором надання послуг № 01-03/21 від 01.03.2021 p., укладеним Позивачем з ТОВ «ПЕТРОМЕТАЛ УКРАЇНА», останнє виконало монтаж паливнозаправного пункту на підготовленому Заявником бетонному майданчику та пуско-налагоджувальні роботи колонки паливороздавальної.

Актом готовності та введення в експлуатацію пункту паливозаправного ПЗП-1- 15-2-1 від 20.04.2021 р. закріплено результати огляду комісією пункту паливозаправного, визначено, що паливозаправний пункт встановлено згідно з паспортом та Інструкції заводу виробника без фундаменту, на твердій (бетонній) основі. Об`єкт технічним умовам відповідає, доробка не потрібна, роботи по монтажу виконані з дотриманням вимог «Правил технічної експлуатації нафтобаз і АЗС».

Наказом ТОВ «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» № l-ОЗ від 21.04.2021 р. пункт паливозаправний ПЗП-1-15-2-1, №214/14 (резервуар наземний двостінний односекційний, колонка паливороздавальна «NOVA»-l КЕД-50-0,25-1-А-1-01 Ві, 2014 р.в., зав. № 0382) введено в експлуатацію з 21.04.2021 р.

Згідно Висновку Експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 095/21 від 24.09.2021 p., виконаного судовим експертом Шапошниковою Еліною Олександрівною «при дослідженні наданих геоданих та фотоматеріалів встановлено, що за адресою: вул. 9 Травня, 49, у Святоиіинському районі м. Києва, розташована Контейнерна автозаправна станція (КАЗС).

Відповідно до наданого на дослідження Дозволу № 3107.19.32, виданого Головним управлінням держпраці у Київській області та наданих на дослідження фотоматеріалів конструктивно КАЗС складається з наступних елементів:

- Горизонтального циліндричного сталевого резервуару РН2-15-1900 для зберігання дизпалива (Ун- 15,0 мЗ) - 1 іит.; - Паливороздавальна колонка типу «NOVA»-1 КЕД-50-0,25-1 -А-1-01 Ві, 2014 р.в., зав. № 0382;

- рама металева зі прокатного стального профілю;

-трубопроводи та фурнітура.

Всі складові КАЗС розміщені на металевій рамі з прокатного профілю й встановлені на бетонну площадку. Конструктивний зв`язок (бетонування, анкери, тяжі, кріплення тощо) між металевою рамою та основою (плитою) відсутні. Фундамент відсутній».

Крім того, згідно висновків експерта «...оскільки об`єкт дослідження - Контейнерна автозаправна станція (КАЗС), встановлена за адресою: вул. 9 Травня, 49, у Святошинському районі м. Києва: - не відноситься за ознаками нормативно-правових актів до будівель, оскільки не містить у своєму складі огороджувальних конструкцій, які утворюють приміщення;

- не відноситься за ознаками нормативно-правових актів до споруд, оскільки не є земельним поліпшенням, тобто, ніяким чином не впливає на зміну якісних характеристик земельної ділянки внаслідок її розташування; - не відноситься за ознаками нормативно-правових актів до споруд, оскільки не пов`язана з землею;

- не відноситься за ознаками нормативно-правових актів до споруд, оскільки не створена будівельними засобами в результаті проведення будівельно-монтажних робіт;

- може бути переміщена без проведення демонтажу складових елементів, що не призведе до її знецінення та фактичної зміни конструктивного та функціонального призначення;

- не є об`єктом будівництва, то за своїми об`ємно-планувальними рішенням, конструктивними ознаками та функціональним призначенням не належить до нерухомого майна».

Суд встановив, що класифікація нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, надана у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507. Відповідно до його положень:

«Об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення».

Визначення терміну «будівля» наведено в Державному класифікаторі будівель та споруд, а саме:

«Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів».

Об`єкт дослідження: контейнерна автозаправна станція (КАЗС) - конструкції, які не мають огороджувальних конструкцій, що створюють приміщення, та не відповідають вимогам, які б відносили їх до класу будівель.

Визначення терміну «споруда» наведено у декількох нормативних документах:

У п. 2 Національного стандарту Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. зокрема зазначено:

«Споруди - земельні поліпшення, ідо не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо)».

Визначення терміну земельні поліпшення наведено у ст. 1 Закону України «Про оцінку земель»:

«земельні поліпшення - зміна якісних характеристик земельної ділянки внаслідок розташування в її межах будинків, будівель, споруд, об`єктів інженерної інфраструктури, меліоративних систем, багаторічних насаджень, лісової та іншої рослинності, а також внаслідок господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів тощо)».

У розділі 3 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»:

« 3.22 споруда - Штучно створений об`ємний, площинний або лінійний об`єкт, що має природні або штучні просторові межі, встановлений стаціонарно (нерухомо) відносно землі та призначений для досягнення певних цілей»

У Державному класифікаторі будівель та споруд зазначено:

«Споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт».

Будівельно-монтажні роботи діляться па загальнобудівельні і спеціальні. До загальнобудівельних робіт відносяться: земляні роботи, кам`яні роботи, бетонні роботи, залізобетонні роботи, теслярські роботи, столярні роботи, оздоблювальні роботи (штукатурні, облицювальні, малярні), покрівельні роботи, монтаж будівельних конструкцій, вантажно- розвантажувальні роботи тощо. Спеціальні будівельно-монтажні роботи включають пристрій мистецтв, підстав, заморожування ґрунту, пониження рівня ґрунтових вод, торкретування, монтаж технологічного обладнання, трубопроводів, засобів контролю й автоматики, електромонтажні роботи тощо.

Будівельно-монтажні роботи охоплюють усі роботи, виконувані при зведенні будівлі або споруди безпосередньо на місці будівництва. Роботи прийнято називати будівельними або монтажними в залежно від того, який процес переважає. Всі роботи на будівництвах поділяють на загальнобудівельні, спеціальні, транспортні і вантажно-розвантажувальні.

До загальнобудівельних відносять роботи, пов`язані з зведенням будівельних конструкцій будівель і споруд.

Монтаж конструкцій, що охоплює доставку на робоче місце, установку, вивірку і закріплення готових деталей і елементів (сталевих, бетонних, залізобетонних, дерев`яних, азбестоцементних тощо).

До спеціальних відносяться головним чином роботи, пов`язані з особливими видами матеріалів і способами виробництва, що застосовуються при зведення конструкцій або споруд. Наприклад, пристрій шахтних стволів, облицювання або обмурування технологічних агрегатів і апаратів кислототривкої або вогнетривкої кладкою, нанесення на конструкції антикорозійних покриттів тощо.

Виходячи з вищенаведеного, судом встановлено, що об`єкт дослідження - контейнерна автозаправна станція (КАЗС) не відноситься до будівель (відповідно - будинків) та споруд, відповідно не можуть бути їх комплексом або частиною.

Визначення поняття «лінійний об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури» наведено в розділі 3 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»:

« 3.9 лінійний об`єкт інженерно-транспортної інфраструктури Наземні, надземні або підземні лінійні об`єкти для пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії тощо».

Тому, враховуючи вищевказане, контейнерна автозаправна станція (КАЗС) - за своїми об`ємно-планувальними рішеннями, конструктивними ознаками та функціональним призначенням не належать до лінійного об`єкту інженерно- транспортної інфраструктури

Згідно ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - ССЗ.

До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об`єкти:

характеристики можливих наслідків від відмови (стану об`єкта, при якому неможливо використовувати його або складову частину за функціональним призначенням) яких перевищують:

- рівень можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно перебуватимуть на об`єкті, - 50 осіб;

- рівень можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які періодично перебуватимуть на об`єкті, - 100 осіб;

- рівень матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта, - 2500 мінімальних заробітних плат (до розрахунку збитків не включаються збитки замовників будівництва, які будують об`єкти без залучення коштів державного або місцевого бюджетів, кредитних коштів, наданих під державні гарантії, коштів державних та комунальних підприємств, бюджетних установ);

- пам`ятки культурної спадщини національного та місцевого значення, визначені відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини»;

- нове будівництво яких здійснюється в охоронній зоні пам`яток культурної спадщини національного та місцевого значення (розміри охоронної зони не можуть бути менші за два горизонтальні або два вертикальні розміри пам`ятки);

- об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки»;

- житлові будинки понад чотири поверхи;

- об`єкти, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (крім об`єктів, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, за умови позитивного висновку уповноваженого органу з оцінки впливу на довкілля). До значних наслідків (ССЗ) відносяться такі об`єкти:

- пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини»;

- об`єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки»;

- житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров`я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об`єкті.

У силу вищенаведених норм містобудівного законодавства до об`єктив будівництва відносяться, в тому числі об`єкти підвищеної небезпеки.

Ідентифікація об`єктів підвищеної небезпеки проводиться відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245- III, в якому зокрема зазначено: Стаття 9. Ідентифікація об`єктів підвищеної небезпеки Суб`єкт господарської діяльності ідентифікує об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України. На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об`єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку.»

Ідентифікація об`єктів підвищеної небезпеки здійснюється, відповідне до Порядку ідентифікації та обліку об`єктів підвищеної небезпеки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956, в якому зазначено:

« 3. Суб`єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об`єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об`єкта, організовує проведення його ідентифікації.

4. Потенційно небезпечний об`єкт вважається об`єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються,

зберігаються чи транспортуються на об`єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.

Потенційно небезпечним об`єктом вважається апарат або сукупність пов`язаних між собою потоками в технологічний цикл апаратів, об`єднаних за адміністративною та/або територіальною ознакою.

Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об`єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин або кожної небезпечної речовини, яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь-якої категорії або до декількох категорій небезпечних речовин згідно із зазначеними нормативами.».

Таким чином порогова маса небезпечної речовини для КАЗС становить: для 1 класу: 50 000*58/500=5 800 т. для 2 класу: 5 000*66/500=580 т.

Фактична маса небезпечних речовини КАЗС менше порогового значення для 1 та 2 класів. Відповідно до вимог п.17 Порядку потенційно небезпечний об`єкт - КАЗС не відносяться до об`єктів підвищеної небезпеки.

Виходячи з вищевикладеного та результатів експертизи наявних у матеріалах справи, за результатами ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки, що контейнерна автозаправна станція (КАЗС) за адресою: вул. 9 Травня, 49, у Святошинському районі м. Києва, не є об`єктом підвищеної небезпеки, відповідно до вимог чинних нормативних документів.

Вимогами ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» передбачено наступне:

« 10.1.13 Розміщення автотранспортних споруд (пасажирських автостанцій, автобусних зупинок з павільйонами) та об`єктів автосервісу (АЗС, СТО, пункти мийки, готелі, кемпінги, тимчасові автостоянки тощо) на автодорогах загального користування на під`їздах до найкрупніших, крупних і великих міст має здійснюватися згідно з вимогами ДБН В.2.3-4. У межах населених пунктів АЗК, АЗС, АГЗП, АГЗС, АГНКС мають розміщуватися у місцях, визначених у відповідних схемах, що розробляються з урахуванням інтенсивності руху транспортних засобів, протипожежних вимог та вимог безпеки дорожнього руху.

10.8.16 АЗС слід розміщувати в найкрупніших, крупних та великих містах уздовж магістральних вулиць загальноміського та районного значення, в Відстані від АЗС до житлових і громадських будинків слід визначати відповідно до показників, що встановлені у розділі 15 цих норм.

10.8.16 АЗС слід розміщувати в найкрупніших, крупних та великих містах уздовж магістральних вулиць загальноміського та районного значення, в середніх та малих містах - уздовж магістральних вулиць і доріг промислових і комунально-складських зон на їх територіях.

Розміщувати АЗС на житлових та пішохідних вулицях, внутрішньо-квартальних проїздах не допускається.

Під час проектування АЗС слід дотримуватися відстаней до шляхопроводів, мостів та залізничних переїздів, установлених ДБН В.2.3-4, та відстаней до повітрозабірних (повітровипускних) кіосків вентиляції метрополітену, установлених ДБН В.2.3-7.

Під час розміщення АЗС поблизу лісових ділянок (у тому числі парків, скверів), насаджень і посівів сільськогосподарських культур, де можливе поширення вогню, по

периметру меж території АЗС необхідно передбачати наземне покриття, що не поширює полум`я по своїй поверхні, або зорану земельну смугу завширшки не менше як 5 м. Відстань від АЗС до посівів сільськогосподарських культур слід визначати не менше ЗО м.

10.8.20 АЗС можуть бути з підземним або наземним розміщенням резервуарів.

У центральних щільно забудованих районах міст з населенням 250 тис. осіб, і більше допускається розміщення нових АЗС лише малої потужності з підземним розташуванням резервуарів типів «А» і «Б» без пунктів технічного обслуговування.

Застосування контейнерних АЗС малої та середньої потужності типу ИГ' допускається в межах населених пунктів на земельних ділянках автогосподарств, промислових підприємств, гаражних кооперативів, стоянок автомобілів, моторних човнів і катерів, на пристанях з дотриманням санітарних розривів та протипожежних відстаней (враховуючи обмежену кількість транспортних засобів, які обслуговуються АЗС).

Улаштування АЗС з підземними одностінними резервуарами в межах населених пунктів не допускається.

Розміщення нових та реконструкцію існуючих АЗС необхідно здійснювати з дотриманням санітарних розривів та протипожежних відстаней від найближчих споруд АЗС до найближчих будинків, споруд та інженерних мереж відповідно до показників, що встановлені у розділах 11 та 15 цих норм.

Мінімальні відстані від АЗС до об`єктів, розташованих поза територією АЗС, вимірюються від найближчого з вибухопожежонебезпечних пристроїв та джерел забруднення споруд АЗС до:

- зовнішніх стін житлових, громадських, виробничих і складських будинків;

меж земельних ділянок садибної забудови, дачних та садових будинків, закладів дошкільної освіти, закладів загальної середньої освіти, лікувально-профілактичних установ із стаціонаром, санаторіїв, санаторіїв.

КАЗС за адресою: вул. 9 Травня, 49, у Святошинському районі м. Києва:

- розташована в межах населеного пункту, дороги з інтенсивним рухом з урахуванням безпечної організації дорожнього руху, що відповідає вимогам п. 10.1.13, п. 10.8.16 ДБН Б.2.2- 12:2019 «Планування та забудова територій»;

- за параметрами таблиці 10.9 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» класифікується як мала, розміщення якої відповідає вимогам п. 10.8.20 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;

- розташована поза територіями, в яких заборонено розміщення подібних об`єктів, що відповідає вимогам п. 10.8.28 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;

- розташована з дотриманням вимог щодо оточуючих об`єктів, що відповідає вимогам п. 15.2.8 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;

- розташована на вздовж вулиці з урахуванням вимог п.14.3 ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги».

Виходячи з вищенаведеного експертом встановлено, що встановлення контейнерної автозаправної станції (КАЗС) за адресою: вул. 9 Травня, 49, у Святошинському районі м. Києва, відповідає вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва, зокрема ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги», щодо розміщення таких об`єктів.

Вимогами ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно- будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.»

Вимогами Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 передбачено:

« 1. Цей Порядок визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - об`єкти)...»

Оскільки контейнерна автозаправна станція (КАЗС), встановлена за адресою: вул. 9 Травня, 49, у Святошинському районі м. Києва, не є об`єктом будівництва та не належить до нерухомого майна, то вимоги «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» на неї не розповсюджуються, а, відповідно, контейнерна автозаправна станція (КАЗС) не потребує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, згідно нормативно-правових актів в галузі будівництва.

З огляду на все вищевикладене, суд вважає, що позивач надав достатньо документів для підтвердження ідентифікації паливозаправного пункту, в складі якого є паливороздавальна колонка та резервуар для зберігання пального, як обладнання та ємності, що експлуатуються згідно з технічними паспортами заводу виробника.

Зазначений паливозаправний пункт, виготовлений у заводських умовах відповідно до вимог технічних умов ТУ У 45.6-33290985-003:2010 і технічною документацією погодженою і затвердженою у встановленому законом порядку. Паливозаправний пункт є автозаправною станцією з наземним розташуванням, до складу якого входять резервуар зберігання палива, технологічне обладнання і паливороздавальна колонка, виконана як єдиний виріб.

Оскільки встановлення паливозаправного пункту не є будівництвом, у Позивача не виникло обов`язку, зокрема, щодо прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва.

Натомість в оскаржуваному рішенні Відповідач наводить лише цитування відповідної статті 15 Закону № 481, проте не зазначає конкретно, який саме документ не подано або необхідно подати додатково, або який із поданих документів не відповідає закону, так само як Відповідач не зазначає як саме, на його думку, належало б Позивачу вводити в експлуатацію наявні ємність та обладнання. Мотивувальна частина оскаржуваного рішення підтверджує, що Відповідач не оцінював в даній частині подані документи, не аналізував їх в кореспонденції зі спеціальним законодавством, натомість відхилив їх як недостатні для прийняття рішення про видачу відповідної ліцензії Позивачу, що є порушенням ч. 44 ст. 15 Закону № 481 (Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, 1/27, оф. 304, ЄДРПОУ 43137968) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ (04665, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) про визнати протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 42605/АП/26-15-09-04-16 від 03.09.2021 p., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» відмовлено в отриманні ліцензії про право зберігання пального за адресою: 03134, вул.9 Травня, буд. 49, м. Київ.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві видати Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» ліцензію про право зберігання пального за адресою: 03134, вул.9 Травня, буд. 49, м. Київ.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» (01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, 1/27, оф. 304, ЄДРПОУ 43137968) сплачений ним судовий збір у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ (04665, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур