Рішення

від 16.08.2022 по справі 474/167/21

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/167/21

Провадження № 2/474/41/22

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.22 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

встановив:

19.03.2021р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро (далі - відповідач), в якому з урахуванням позовної заяви в новій редакції поданої 05.04.2021р., просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 5,23 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із трьох ділянок: 1 - площею 2,10 га, кадастровий номер 4822381300:02:000:0295; 2 - площею 2,23 га, кадастровий номер 4822381300:02:000:0201; 3 - площею 0,90 га, кадастровий номер 4822381300:02:000:0137, що розташована на території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (далі - спірна земельна ділянка), шляхом повернення її з користування Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро, а також шляхом заборони вчинення Приватним підприємством Виробничо-комерційне підприємство Каро будь-яких дій з використання указаної земельної ділянки.

17.02.2022р. до суду від позивача надійшла заява, в якій останній змінив предмет спору доповнивши попередні вимоги вимогою, в якій просить скасувати рішення державного реєстратора Курочкіної Інни Сергіївни про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 5.23 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з трьох ділянок: 1 - площею 2.10 га кадастровий номер 4822381300:02:000:0295, 2 - площею 2.23 га кадастровий номер 4822381300:02:000:0201, 3 - площею 0.90 га кадастровий номер 4822381300:02:000:0137, що розташована на території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, за Приватним підприємством виробничо-комерційним підприємством Каро. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Позов обґрунтований тим, що позивач відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником спірної земельної ділянки. Між ОСОБА_2 та відповідачем існував договір оренди спірної земельної ділянки від 11.03.2006р., з терміном дії вісім років. При цьому у відповідача з`явилася додаткова угода, яка датована 17.09.2009р., із продовженням терміну дії договору оренди земельної ділянки до 31.12.2020р., тобто додаткова угода підписана і датована після смерті ОСОБА_2 . Вказана додаткова угода не зареєстрована і відповідач оскаржує дії реєстраційного органу в порядку адміністративного судочинства.

В період судових тяжб позивачу стало відомо, що до договору оренди землі підшита інша додаткова угода від 19.03.2008р., яка підписана третіми особами. Потім у відповідача з`явилася інша додаткова угода до договору оренди землі від 11.03.2006р. із терміном дії до 31.12.2030р., яка теж не пройшла державної реєстрації, а потім ще одна додаткова угода від 2010 року.

Позивач стверджу, що наявність зазначених додаткових угод із різними датами свідчить про зловживання відповідачем цивільним правом, маніпулюванням та незаконним користуванням його землею, безпідставне збагачення внаслідок порушення його права власності. Вказані додаткові угоди надаються в різні органи з підробленим підписом зі сторони орендодавця.

Також позивач вказує, що 01.07.2011р. ним укладено договір оренди спірної земельної ділянки з Фермерським господарством Оазис строком на 5 років, який був належним чином зареєстрований. Вказаний договір був припинений за згодою сторін. 24.12.2017р. ним укладено договір оренди спірної земельної ділянки з ОСОБА_3 строком на 30 років, який належним чином зареєстрований.

Водночас, як вказує позивач, під час розгляду справи позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою йому стало відомо, що 27-28.10.2020р. державним реєстратором здійснення повторна реєстрація речового права оренди спірної земельної ділянки за наданими відповідачем договором оренди землі та додатковими угодами від 17.08.2009р., 05.04.2010р., але таких угод він чи ОСОБА_2 не укладали, та у нього відсутні вказані додаткові угоди. Отже державний реєстратор Курочкіна Інна Сергіївна незаконно внесла зміни до реєстру, які не відповідають вимогам закону.

В жодне із судових засідань по розгляду справи по суті позивач та його представник ОСОБА_4 не з`явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду.

Водночас позивач 27.01.2022р. подав до суду заяву, в якій просить всі засідання проводити без його участі з огляду на епідеміологічний стан в країні та його вік. Крім того 17.08.2022р. подав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги та просить проводити судове засідання без його участі.

Представник позивача ОСОБА_4 про причини неявки суд не повідомив.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду. Про причини неявки суд не повідомили.

Водночас 17.08.2022р. представниця відповідача ОСОБА_6 подала до суду заяву, в якій позовні вимоги не визнає та просить проводити судове засідання без її участі. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 223 ЦПК України, та те, що відповідачу та третім особам було достатньо часу для подання до суду відзиву на позов, пояснень, клопотань, заяв, тощо, з доказами на підтвердження своїх заперечень та доводів, організації і забезпечення участі свого представника в судовому засіданні, а також належного повідомлення останніх про час, дату і місце судового розгляду та не повідомлення суд про поважні причини нез`явлення в судове засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір по суті за наявними у справі доказами.

Дослідив письмові докази, судом встановлено таке.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 075525, виданого 28.10.2003р., ОСОБА_2 належала спірна земельна ділянка.

11.03.2006р. між ОСОБА_2 та відповідачем укладено типовий договір оренди землі, який зареєстрований Врадіївським реєстраційним відділом МРФ ДП Центр ДЗК 11.05.2010р. за № 041048900090.

Об`єктом вказаного договору є спірна земельна ділянка, а строк оренди визначено терміном на 7 років до закінчення сільськогосподарського 2013 року (п.п. 2, 5 договору оренди).

19.03.2008р. між ОСОБА_2 та відповідачем укладено додаткову угоду, якою строк дії типового договору оренди землі від 11.03.2006р. продовжено до 31.12.2030р.

В матеріалах справи також наявна додаткова угода від 17.08.2009р., яка, як вбачається з її змісту, укладена між ОСОБА_2 та відповідачем, та якою строк дії типового договору оренди землі від 11.03.2006р. продовжено до 31.12.2020р.

Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 12.03.2009р.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину на спірну земельну ділянку прийняв позивач та зареєстрував право власності, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.12.2009р., зареєстрованим в реєстрі за № 1-1059, та інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 246724211, № 246723430 та № 246715954 від 03.03.2021р.

05.04.2010р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду, якою строк дії типового договору оренди землі від 11.03.2006р. продовжено до 31.12.2025р.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 230070592 від 28.10.2020р. та № 229832817 від 27.10.2020р., а також інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 246724211, № 246723430 та № 246715954 від 03.03.2021р. вбачається, що на підставі договору оренди землі та додаткових угод до нього від 17.08.2009р. та 05.04.2010р. державним реєстратором Врадіївського районного управління юстиції Лавріненко В.О. 06.03.2014р. за відповідачем зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки строком до 31.12.2025р.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 135877746, № 135873881 та № 135870857 від 29.08.2018р. вбачається, що 01.07.2011р. між позивачем та Фермерським господарством Оазис укладено договір оренди спірної земельної ділянки строкам до 01.04.2026р., який був зареєстрований згідно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.08.2016р. за індексними номерами 30819664, 30819640 та 30819713. Вказаний договір був розірваний за згодою сторін на підставі угоди від 03.05.2017р.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 135906407, № 135912146 та № 135901081 від 29.08.2018р. вбачається, що 24.12.2017р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір оренди спірної земельної ділянки строкам на 30 років, який був зареєстрований згідно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2018р. за індексними номерами 42752186, 42752914 та 42750866.

Встановивши вказані обставини суд приходить до такого висновку.

Статтею 204 ЦК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК України), визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі № 161-XIV, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України Про оренду землі), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно ч.ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень облік заяв про державну реєстрацію речових прав та встановлених щодо них обмежень, а також облік запитів стосовно надання витягів із Державного реєстру прав проводяться відповідно в базі даних обліку заяв та обліку запитів.

Дані обліку заяв про державну реєстрацію прав містять:

порядковий номер заяви про державну реєстрацію речового права або його обмеження;

дату та час (годину та хвилину) надходження заяви;

кадастровий номер об`єкта нерухомого майна, якщо право власності на нього вже зареєстроване;

відомості про особу, яка звернулася із запитом (для фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для іноземців та осіб без громадянства - прізвище, ім`я та по батькові (у разі наявності), відомості про постійне місце проживання за межами України, а також дані про документи, які посвідчують особу; для юридичних осіб - резидентів - найменування, місцезнаходження, код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів - найменування, місцезнаходження із зазначенням країни, в якій зареєстровано юридичну особу), а також дані про документи, які посвідчують особу, що представляє нерезидента;

стислий зміст речового права та (або) встановлених обмежень, які необхідно зареєструвати, документи, що підтверджують правочини щодо нерухомого майна або обмеження речових прав чи відмову в такій реєстрації;

дату державної реєстрації речового права або його обмеження;

прізвище та ініціали державного реєстратора прав;

перелік документів, які додаються до заяви.

Частинами 1, 4 та 6 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку:

облік заяви про державну реєстрацію речових прав;

прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав;

установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав;

державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав;

присвоєння кадастрового номера об`єкту нерухомого майна;

видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право.

Розгляд заяви і прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відмову в реєстрації проводяться у строк, який не перевищує чотирнадцяти календарних днів з дня отримання органом державної реєстрації прав заяви та документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Датою і часом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що зазначається в рішенні державного реєстратора прав, є дата і час внесення даних про присвоєння кадастрового номера об`єкту нерухомого майна, внесення даних про інші речові права, внесення даних про правочини, у зв`язку з якими відбулася зміна власника (власників) об`єкта нерухомого майна та (або) зміна самого об`єкта нерухомого майна.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Облік заяв про державну реєстрацію прав проводиться в порядку їх надходження із зазначенням дати і часу.

У разі отримання заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, здійснюється облік заяви в базі даних обліку заяв із зазначенням дати і часу.

Пунктом 4.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003р., який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Отже вищевказаними приписами законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, було чітко врегульовано порядок укладення та проведення державної реєстрації договорів оренди землі.

При чому Велика Палата Верховний Суд у постанові від 15.01.2020р. у справі № 322/1178/17 зробила правовий висновок, згідно якого момент укладення договору визначено у статтях 368, 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він вважається укладеним. Із системного аналізу ЦК України можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені у простій письмовій формі.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному Законі № 161-XIV вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки, так і на момент його державної реєстрації, визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

У постанові від 18.06.2019р. у справі № 812/778/17 Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова угода до договору оренди підлягала державній реєстрації як і договір оренди земельної ділянки. За встановлення у судовому процесі обставин відсутності факту державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у сторін цієї додаткової угоди не виникли права та обов`язки, які нею визначені.

З огляду на вищевикладене слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація зміни строку речового права, у тому числі оренди земельної ділянки, набутого та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться в порядку, передбаченому для державної реєстрації права оренди, за умови відсутності відомостей про зареєстровані інші речові права, похідні від права власності, у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі прав.

При цьому строк такого речового права, у тому числі оренди, обраховується відповідно до строку дії договору оренди, що обраховується з дня його укладення.

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст.ст. 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу, ст.ст. 76-89 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належності, допустимості, достовірності та достатності, обов`язок доказування і подачі доказів, а також підстави звільнення від доказування, порядок подачі доказів, витребування доказів та оцінки доказів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 5 та 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного щодо обґрунтування позовних вимог в частині не підписання ОСОБА_2 і позивачем типового договору оренди землі від 11.03.2006р., додаткових угод від 17.08.2009р. та від 05.04.2010р., а також відсутності їх державної реєстрації суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Частинами 1 та 3 ст. 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Ухвалою від 10.11.2021р., за клопотанням позивача, призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

На вирішення експертів поставлено такі запитання:

- Чи виконаний підпис в графі орендодавець договору оренди землі від 11.03.2006р. ОСОБА_2 чи іншою особою?

- Чи виконаний підпис в графі орендодавець додаткової угоди від 19.03.2008р. до договору оренди землі від 11.03.2006р. ОСОБА_2 чи іншою особою?

- Чи виконаний підпис в графі орендодавець додаткової угоди від 05.04.2010р. до договору оренди землі від 11.03.2006р. ОСОБА_1 чи іншою особою?

- Чи є ознаки виконання підпису ОСОБА_1 на додатковій угоді від 05.04.2010р. при відібранні експериментальних зразків в будь-якому зміненому психофізичному стані за умови фізіологічного старіння?

- Чи могла різниця в часі підписання додаткової угоди 05.04.2010р. до договору оренди землі і відібрання експериментальних зразків 2021 року вплинути на письмо-рухові навички ОСОБА_1 ?

- Чи мало місце при відібранні експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 навмисна зміна підпису?

20.12.2021р. до суду надійшов лист завідувача Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Салтикова О.С. № 07-19/1023 від 10.12.2021р., в якому останній просить здійснити передоплату за проведення експертизи.

Крім того 20.12.2021р. до суду надійшло клопотання судового експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз СолдатовоїМ.А. в якому остання, з метою проведення експертизи, просила надати уточнення щодо об`єктів дослідження, а також додаткові вільні та умовно-вільні зразки підпису та почерку позивача.

Ухвалою від 20.12.2021р. відновлено провадження у справі та запропоновано позивачу надати до суду необхідні матеріали для забезпечення про ведення судової почеркознавчої експертизи.

27.01.2022р. до суду від позивача надійшла заява, в якій останній відмовився від проведення експертизи та просить призначити розгляд справи по суті.

07.02.2022р. до суду від представниці відповідача ОСОБА_6 надійшла заява, в якій остання у зв`язку з відмовою позивача від проведення експертизи відмовляється від підтримання питань, які були запропоновані відповідачем для проведення експертизи та не клопоче про призначення судової експертизи чи проведення раніше призначеної судової експертизи.

Ухвалою від 31.05.2022р. завершено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

За таких у мов, з огляду на відмову позивача від проведення експертизи та відсутність відповідних заяв і клопотань зі сторони відповідача призначена судом почеркознавча експертиза не була проведена, а позивачем не надано суду висновків експерта, складений на його замовлення.

Таким чином позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту непідписання ОСОБА_2 типового договору оренди землі від 11.03.2006р., як і не підписання ним додаткової угоди до вказаного договору від 05.04.2010р.

Водночас окремо слід зазначити щодо додаткової угоди від 17.08.2009р.

Так матеріалах справи наявна додаткова угода від 17.08.2009р., яка, як вбачається з її змісту, укладена між ОСОБА_2 та відповідачем, та якою строк дії типового договору оренди землі від 11.03.2006р. продовжено до 31.12.2020р.

Вказана угода зареєстрована державним реєстратором Врадіївського районного управління юстиції Лавріненко В.О. 06.03.2014р., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 230070592 від 28.10.2020р. та № 229832817 від 27.10.2020р., а також інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 246724211, № 246723430 та № 246715954 від 03.03.2021р.

Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 12.03.2009р.

Таким чином ОСОБА_2 об`єктивно не могла укласти та підписати додаткову угоду від 17.08.2009р., так як на дату вчинення вказаного правочину вона була мертвою.

Однак вказана обставина не має жодного значення для встановлення наявності чи відсутності порушення права власності позивача на спірну земельну ділянку, оскільки останній як спадкоємець ОСОБА_2 05.04.2010р., в період дії договору оренди землі, укладеного 11.03.2006р. між ОСОБА_2 та відповідачем, уклав з відповідачем додаткову угоду про продовження дії даного договору до 31.12.2025р.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 230070592 від 28.10.2020р. та № 229832817 від 27.10.2020р., а також інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 246724211, № 246723430 та № 246715954 від 03.03.2021р. вбачається, що на підставі типового договору оренди землі від 11.03.2006р. та додаткових угоди до нього від 17.08.2009р. та 05.04.2010р. державним реєстратором Врадіївського районного управління юстиції Лавріненко В.О. рішеннями від 06.03.2014р. з індексними номерами 11467725, 11467634 та 11467539 за відповідачем зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки строком до 31.12.2025р.

При чому укладений 11.03.2006р. між ОСОБА_2 та відповідачем типовий договір оренди землі, зареєстрований Врадіївським реєстраційним відділом МРФ ДП Центр ДЗК 11.05.2010р. за № 041048900090, про що на договорі зроблену відповідну відмітку.

Позивачем не надано жодних рішень уповноваженого суб`єкта державної реєстрації щодо розгляду питань стосовно державної реєстрації вказаних правочинів, як і судових рішень, в яких встановлені інші обставини, відміні від тих, які встановленні під час розгляду даної справи, чи якими визнано неправомірними дії суб`єкта державної реєстрації під час проведення державної реєстрації договору оренди землі та додаткових угод.

Суд не бере до уваги обставини в становленні судами під час судового розгляду адміністративної справи № 814/2375/15, предметом розгляду якої були рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки від 06.03.2014р. за індексними номерами 11467725, 11467634 та 11467539, оскільки постановою Верховного Суду від 13.12.20018р. по вказаній справі скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.10.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016р., а провадження у справі закрито.

При цьому слід відмітити, що позивачем не надано суду інших судових рішень, які набрали законної сили, щодо оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки від 06.03.2014р. за індексними номерами 11467725, 11467634 та 11467539.

Суд також не бере до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017р. по справі № К/800/18451/16 про скасування державної реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного 01.07.2011р. між позивачем та Фермерським господарством Оазис, так як позов у даній справі по суті не розглядався, а був залишений без розгляду, тобто судами не встановлено жодних обставин, які мають преюдиційне значення для даної справи.

Щодо укладення 24.12.2017р. між позивачем та ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки слід зазначити, що позивач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення вказаного правочину, оскільки відповідно до вимог ЦК України та ст. 13 Закону України Про оренду землі спірна земельна ділянка на підставі типового договору оренди землі від 11.03.2006р. та додаткової угоди від 05.04.2010р. перебуває в оренді відповідача.

При цьому слід також зазначити, щодо вимоги в якій позивач просить скасувати рішення державного реєстратора Курочкіної Інни Сергіївни про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 5.23 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається з трьох ділянок: 1 - площею 2.10 га кадастровий номер 4822381300:02:000:0295, 2 - площею 2.23 га кадастровий номер 4822381300:02:000:0201, 3 - площею 0.90 га кадастровий номер 4822381300:02:000:0137, що розташована на території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, за Приватним підприємством виробничо-комерційним підприємством Каро.

З наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором, яка зареєструвала право оренди спірної земельної ділянки за відповідачем зазначено державного реєстратора Врадіївського районного управління юстиції Лавріненко В.О., а державний реєстратор Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Курочкіна І.С. зазначена як особа, яка сформувала витяг.

Отже зі змісту вищевказаної вимоги та матеріалів справи не можливо встановити, яке рішення державного реєстратора Курочкіної Інни Сергіївни щодо державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за відповідачем позивач просить скасувати.

Таким чином, в сукупності вищевикладеного вбачається, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 796 грн. 40 коп., понесені позивачем при подачі позову до суду, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство Каро про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 796 (дві тисячі сімсот дев`яносто шість) грн. 40 коп. покладаються на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2022 року.

Суддя Ф.Г. Сокол