Постанова

від 16.08.2022 по справі 404/6999/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 404/6999/13

провадження № 61-19859св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

особа, дії якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський Сергій Миколайович,

зацікавлена особа - ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського Сергія Миколайовича на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 серпня 2021 року в складі судді Іванової Н. Ю. та на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року в складі колегії суддів Голованя А. М., Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст обставин справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського С. М.

В обґрунтування скарги зазначав, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 листопада 2013 року в справі № 404/6999/13-ц позов ОСОБА_1 задоволений частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 59 795,63 грн боргу за договором позики, 1607,11 грн 3% річних за прострочення грошового зобов`язання. Рішенням цього ж суду від 02 грудня 2015 року в цивільній справі № 404/10600/14-ц позов ОСОБА_1 задоволений частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 33 781,96 грн за прострочення виконання боргового зобов`язання.

На виконання зазначених рішень видані виконавчі листи від 09 січня 2014 року та від 12 травня 2016 року, які стягувач направив для примусового виконання до Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ.

19 грудня 2019 року виконавчі листи повернуті стягувачу відповідно до його заяв на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», і в цей же день направлені стягувачем для виконання приватному виконавцю виконавчого округу Кіровоградської області Бершадському С. М.

20 грудня 2019 року приватним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень за вказаними виконавчими листами, а також про об`єднання зазначених проваджень у зведене виконавче провадження.

Постановою від 20 грудня 2019 року приватним виконавцем накладений арешт на нерухоме майно боржника - земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:5200, яка розташована на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

06 лютого 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна божника - зазначеної земельної ділянки.

23 квітня 2020 року ДП «СЕТАМ» за заявкою приватного виконавця проведені повторні електронні торги з реалізації земельної ділянки боржника, оформлені протоколом № 476649, переможцем яких став ОСОБА_3 .

Скаржник звертає увагу, що в матеріалах зведеного виконавчого провадження містяться виконавчі листи, у яких зазначена адреса боржника: АДРЕСА_1 . Проте, боржник з 17 серпня 2016 року змінив своє місце реєстрації на АДРЕСА_2 . Про зміну місця проживання та реєстрації було повідомлено державного виконавця, який зробив відмітку про це у виконавчому листі від 09 січня 2014 року.

Вказує, що постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 грудня 2019 року приватним виконавцем направлялися за попередньою адресою: АДРЕСА_1 , які повернулися приватному виконавцю. Отримавши рекомендоване поштове повідомлення про те, що особа (боржник), якій направлено постанови про відкриття виконавчих проваджень, не проживає за адресою АДРЕСА_1 , приватний виконавець був зобов`язаний направити зазначені документи рекомендованим повідомленням за зміненим місцем проживання боржника, проте вказаних дій не вчинив, чим порушив приписи статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону).

Також зазначав, що приватний виконавець в порушенням частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» не перевірив інформації про доходи боржника та не з`ясував факт перебування ОСОБА_2 на військовій службі в Кропивницькому міському військовому комісаріаті Кіровоградської області та отримання ним грошового забезпечення, на яке можна звернути стягнення.

ОСОБА_2 просив суд поновити строк для подання скарги, оскільки боржник не був обізнаний щодо відкриття відносно нього приватним виконавцем виконавчих проваджень і вчинення виконавчих дій, внаслідок чого позбавлений можливості реалізувати свої права у виконавчому провадженні, передбачені статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він дізнався про відкриття виконавчого провадження 19 жовтня 2020 року під час ознайомлення із зведеним виконавчим провадженням, що підтверджується відповідною заявою.

Враховуючи наведене ОСОБА_4 просив визнати протиправними дії приватного виконавця Бершадського С. М., що полягають в описі, арешті та передачі на примусову реалізацію нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:5200, яка розташована на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, скаргу ОСОБА_2 задоволено; поновлено пропущений строк для подання скарги; визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського С. М., що полягають в описі, арешті та передачі на примусову реалізацію нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер: 3522881600:02:000:5200, що знаходиться на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, яка належала на праві власності ОСОБА_2 .

Суди виходили з того, що:

наявні підстави для поновлення ОСОБА_2 строку для подання скарги, оскільки він не був обізнаний про вчинення виконавчих дій з приводу реалізації належної йому земельної ділянки, а дізнався про них 19 жовтня 2020 року під час ознайомлення із зведеним виконавчим провадженням та у десятиденний строк 28 жовтня 2020 року подав скаргу до суду;

приватний виконавець в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не пересвідчився, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому суд першої врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 816/463/15-а про те, що перед тим, як застосувати засоби та способи примусу, виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови;

невжиття приватним виконавцем заходів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження призвело до позбавлення боржника можливості добровільно виконати судові рішення у строк, встановлений законом, та брати участь у визначенні вартості майна, як це передбачено статтею 57 Закону;

приватний виконавець у порушення статті 50 Закону не здійснив перевірку наявності в боржника рухомого майна, що також свідчить про порушення порядку примусової реалізації земельної ділянки та наявність підстав для задоволення скарги.

Аргументи учасників справи

У грудні 2021 року приватний виконавець Бершадський С. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 серпня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди:

встановивши направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника, зазначену у виконавчому листі, не звернули увагу, що виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії такої постанови, оскільки це суперечать положенню частини першої статті 28 Закону, за приписами якої копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо документи виконавчого провадження йому надіслано за адресою, зазначеною у виконавчому листі;

зробивши висновок про наявність у виконавчому документі від 09 січня 2014 року двох адрес боржника: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , не звернули увагу, що адреса АДРЕСА_2 дописана невідомою особою олівцем, будь-яких виправлень у виконавчий лист щодо зміни адреси боржника в порядку статті 432 ЦПК України не вносилося, а тому висновок суду про порушення приватним виконавцем направлення постанови про відкриття виконавчого листа не суперечить закону. При цьому в разі зміни стороною виконавчого провадження місця проживання чи перебування або місцезнаходження, документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження, разом з тим матеріали справи та виконавчого провадження не містять заяви боржника про зміну місця перебування або проживання;

зробили неправильний висновок про порушення приватним виконавцем статей 48, 50 Закону, оскільки разом з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем направлено запити до ДФС та Пенсійного фонду України. Згідно відповіді ДФС України №1059456635 від 24 грудня 2019 року про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями встановлено, що у боржника відсутні відкриті рахунки у фінансових установах країни. Згідно відповіді Пенсійного фонду України № 1059376435 від 23 грудня 2019 року боржник перебував у трудових відносинах із Кіровоградським обласним військовим комісаріатом, проте, законні підстави для винесення постанови про звернення стягнення на військове грошове забезпечення відсутні, оскільки відповідно до статті 68 3акону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів;

не звернули увагу на приписи частини п`ятої статті 8 Закону, відповідно до якої в разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем;

не взяли до уваги, що у матеріалах виконавчого провадження міститься витяг з аналітичного пошуку ТЗ МВС України, згідно якого встановлено, що за боржником не зареєстровані транспорті засоби, а тому рухоме майно боржника не виявлено;

зробили неправильний висновок про порушення приватним виконавцем проведення процедури опису та арешту майна боржника та подальшої його реалізації. У рамках виконавчого провадження реалізовано земельну ділянку боржника на суму 80 085 грн, яка розподілена згідно вимог статті 45 Закону. Залишок боргу становив 13 722,45 грн, у зв`язку з чим приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яка стягувалася у період з 05 травня 2020 року до 12 листопада 2020 року в розмірі 20% від отриманої заробітної плати. Наведене свідчить, що боржнику було відомо про зведене виконавче провадження щодо нього з 05 травня 2020 року, у зв`язку з чим, підстави для поновлення пропущеного строку на подання скарги відсутні;

посилаючись на неврахування інтересів боржника при описі та оцінці майна не звернули увагу, що боржник у зв`язку з незгодою із результатами оцінки майна не був позбавлений можливості звернутися з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна або оскаржити такий звіт у встановленому законом порядку.

У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу приватного виконавця, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржені ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Вказує, що приватному виконавцю під час відкриття виконавчого провадження було відомо про нову адресу місяця проживання боржника проте, він у порушення норм Закону не направляв поштову кореспонденцію на змінену адресу боржника.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 січня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 листопада 2013 року в справі № 404/6999/13-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 59 795,63 грн боргу за договором позики, 1 607,11 грн 3% річних за прострочення грошового зобов`язання. 09 січня 2014 року Кіровським районним судом м. Кіровограда виданий виконавчий лист № 404/6999/13.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 грудня 2015 року в справі № 404/10600/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33 781,96 грн за прострочення виконання боргового зобов`язання. 12 травня 2016 року Кіровським районним судом м. Кіровограда виданий виконавчий лист № 404/10600/14.

Стягувач направив для примусового виконання вказані виконавчі листи до Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ, на підставі яких було відкрите виконавче провадження.

19 грудня 2019 року виконавчі листи повернуті стягувачу відповідно до його заяв на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», і в цей же день направлені ним для виконання приватному виконавцю виконавчого округу Кіровоградської області Бершадському С.М.

20 грудня 2019 року приватним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами від 09 січня 2014 року і 12 травня 2016 року, а також про об`єднання зазначених проваджень у зведене виконавче провадження. Вказані постанови направлені на адресу боржника, зазначену у виконавчому листі, рекомендованим листом.

Постановою від 20 грудня 2019 року приватним виконавцем накладений арешт на нерухоме майно боржника - земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3522881600:02:000:5200, що знаходиться на території Губівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Постановою від 06 лютого 2020 року проведений опис та арешт зазначеної земельної ділянки.

23 квітня 2020 року ДП «СЕТАМ» за заявкою приватного виконавця проведені повторні електронні торги з реалізації земельної ділянки боржника, оформлені протоколом № 476649, переможцем яких став ОСОБА_3

05 травня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника і направлено за місцем отримання доходу, а саме: Кіровоградський обласний військовий комісаріат.

16 листопада 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку повним його виконанням.

Позиція Верховного Суду

Щодо строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19 (провадження № 61-16974св19) зроблено висновок, що «з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року в справі № 1111/2218/12 (провадження № 61-21049св21) зроблено висновок про застосування статті 449 ЦПК України та вказано, що такі строки можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.

Звернувшись до суду в жовтні 2020 року, заявник просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо опису, арешту та передання на примусову реалізацію нерухомого майна, у скарзі просив поновити пропущений строк на звернення до суду, оскільки про реалізацію його земельної ділянки ОСОБА_2 дізнався 19 жовтня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про поновлення ОСОБА_2 строку на звернення до суду зі скаргою дії приватного виконавця щодо проведення арешту, опису та передання на реалізацію земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що боржнику було відомо про відкрите виконавче провадження з 05 травня 2020 року (часу відрахування коштів із заробітної плати на погашення залишку боргу), адже проведення приватним виконавцем відрахувань із заробітної плати боржника не свідчить про його обізнаність щодо вчинення приватним виконавцем дій з реалізації земельної ділянки.

Щодо визнання протиправними дій приватного виконавця в частині проведення опису, арешту та реалізації земельної ділянки

В обґрунтування скарги на дії приватного виконавця ОСОБА_2 посилався на те, що він не отримував копії постанов про відкриття виконавчого провадження, не був повідомлений про виконавче провадження ВП № 60923536 і виконавчі дії вчинені в межах цього провадження. Вказував, що він змінив місце свого приживання та реєстрації на адресу АДРЕСА_2 про що повідомив державного виконавця і ця адреса була зазначена у виконавчому листі від 09 січня 2014 року, проте виконавець в порушення вимог статті 28 Закону направляв усю кореспонденцію на попередню адресу боржника.

У частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII, згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року у справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20).

Посилання суду першої інстанції на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 816/463/15-а, є безпідставним, оскільки наведені висновки стосувалися правовідносин, виконавче провадження в яких відкрито під час дії Закону України «Про виконавче провадження», у редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. При цьому Верховний Суд аналізував застосування, зокрема, статей 25, 26 Закону № 606-XIV, які передбачали надання боржнику строку для добровільного виконання судового рішення та обов`язок державного виконавця пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 грудня 2019 року винесені під час дії Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, яка не передбачала обов`язку виконавця встановлювати факт отримання боржником копій цих постанов.

Встановивши, що 20 грудня 2019 року приватним виконавцем згідно з вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження ВП № 60923536, про що винесені відповідні постанови, в яких вказано, що ОСОБА_2 зобов`язаний подати декларацію про доходи та майно, та має право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчих проваджень за адресою в мережі Інтернет; копію постанов про відкриття виконавчого провадження надіслано 20 грудня 2019 року боржнику рекомендованою кореспонденцією за адресою, що зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 14, 17), відсутні підстави вважати, що дії приватного виконавця щодо надсилання документів виконавчого провадження не відповідають правилам статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, задовольняючи скаргу ОСОБА_2 , суди виходили з того, що приватний виконавець не вжив заходів щодо доведення до відома боржника наявності відкриття виконавчого провадження, зокрема, не направляв документи виконавчого провадження на змінену адресу боржника, яка зазначена у виконавчому листі від 09 січня 2014 року, а саме: АДРЕСА_2 .

У статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

У справі, яка переглядається суди не встановили, що сторони виконавчого провадження у встановленому статтею 28 Закону порядку повідомляли виконавця під час відкритого виконавчого провадження у Кіровському ВДВС Кіровоградського МУЮ або приватного виконавця про зміну ОСОБА_2 адреси місця реєстрації або проживання, у зв`язку з чим зробили неправильний висновок про порушення приватним виконавцем норм Закону в частині повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність дій приватного виконавця щодо вчинення дій з опису, арешту та передачі на примусову реалізацію земельної ділянки до отримання боржником інформації про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованими, адже приватним виконавцем вжито усіх можливих передбачених законом заходів щодо повідомлення боржника про виконавче провадження, у тому числі направлено документи виконавчого провадження за адресою боржника, зазначену у виконавчому листі.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_2 на порушення приватним виконавцем статей 48, 50 Закону, оскільки разом з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем направлено запити до ДФС та Пенсійного фонду України про доходи та про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Згідно відповіді ДФС України №1059456635 від 24 грудня 2019 року про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, встановлено, що у боржника відсутні відкриті рахунки у фінансових установах країни; згідно відповіді Пенсійного фонду України № 1059376435 від 23 грудня 2019 року боржник перебував у трудових відносинах із ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, підстав для звернення стягнення на військове грошове забезпечення у приватного виконавця не було, адже у боржника перебувала у власності земельна ділянка, яку і реалізовано в рамках виконавчого провадження в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 .

У матеріалах виконавчого провадження міститься витяг з аналітичного пошуку ТЗ МВС України, згідно якого за боржником не зареєстровані транспорті засоби, у зв`язку з чим висновок судів про порушення приватним виконавцем статті 50 Закону є безпідставним.

За установлених судами у цій справі обставин приватний виконавець не порушив вимог Закону України «Про виконавче провадження» та прав ОСОБА_2 як боржника у виконавчому провадженні. Висновки судів не відповідають установленим обставинам справи, що свідчить про порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки за встановлених обставин суди зробили помилкові висновки про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 , то оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню у з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу задоволено, тому сплачений приватним виконавцем судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 908,00 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського Сергія Миколайовича, задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 серпня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Бершадського Сергія Миколайовича.

Компенсувати приватному виконавцю виконавчого округу Кіровоградської області Бершадському Сергію Миколайовичу понесені ним судові витрати в розмірі 908,00 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З прийняттям постанови суду касаційної інстанції ухвала Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 серпня 2021 року тапостанова Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук