Ухвала

від 10.05.2022 по справі 761/35813/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35813/21

Провадження № 1-кп/761/1970/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120211001000029 68 від 28.07.2021, у якому

гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Вірменії, громадянин Вірменії, вірмен, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судимий,

обвинувачується у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 2,3 ст. 185 КК України

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2,3 ст. 185 КК України.

Строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у порядку, визначеному ст. 615 КПК України, продовжений по 13.05.2022 включно, однак завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось можливим у зв`язку з складністю кримінального провадження.

Прокурор наполягав, що на теперішній час продовжують існувати ризики непроцесуальної поведінки обвинуваченого, а саме: переховування останнього від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, тому державний обвинувач просив продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.

Обвинувачений та його захисник вважали позицію прокурора необґрунтованою, зазначені останнім ризики надуманими, тому просили застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали судової справи, дійшов висновку про таке.

У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Глава 18 КПК, визначаючи порядок вирішення наведеного вище питання, передбачає, що на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Водночас, Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.

У своїй практиці ЄСПЛ, досліджуючи строк, протягом якого підозрюваний обмежується у свободі у зв`язку з його триманням під вартою, зазначає, що тримання під вартою особи має відповідати меті п. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), тобто продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності певного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.

У рішенні «Сергій Волосюк проти України» ЄСПЛ визначив, що тривалість попереднього ув`язнення особи у відповідній справі не має перевищувати розумного строку, для визначення якого необхідно дослідити факти на користь та проти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи особи.

З викладеного витікає, що досліджуючи такі факти, суд, має дослідити обставини відповідної справи, виходячи з наданих сторонами кримінального провадженнями матеріалів щодо обставин вчинення інкримінованих особі дій, оцінки її моральних якостей, а також наявності чинників, які можуться стримати обвинуваченого від вчинення дій з метою перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ладент проти Польщі» тримання під вартою у відповідності до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.

З наведеного витікає, що принцип пропорційності, який є складовою принципу верховенства права, діючи у сфері застосування дії запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та суспільної безпеки.

Таким чином, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи виправдовує подальше обмеження прав особи справжній інтерес суспільства.

Ризиками непроцесуальної поведінки обвинуваченого прокурором зазначені можливість переховування останнього від суду та вчинення ним іншого злочину.

Оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, суд має врахувати також складність обставин справи і судового розгляду, оскільки інкриміновані обвинуваченому дії пов`язані, зокрема, з діянням, яке кваліфіковане, як тяжкий злочин, що вчинений з метою власного збагачення.

Отже, з огляду на викладене, врахуванню підлягають характер обвинуваченого, його моральні принципи та наявність інших чинників, що зможуть стримати останнього від позапроцесуальної поведінки: наявність постійного місця мешкання, родини, роботи, міцних соціальних зв`язків та будь-яких інших зв`язків з країною, у якій ведеться їх переслідування.

Також, на користь існування вказаного ризику слід віднести відсутність у обвинуваченого сім`ї, утриманців, міцних соціальних зв`язків, постійного місця мешкання на території України та місця роботи, а також наявність реальної можливості у обвинуваченого покинути територію України у зв`язку з громадянством іншої країни.

Отже, на теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки суду щодо актуальності ризику переховування обвинуваченого не наведені, що свідчить про високу ймовірність вчинення обвинувачених цих дій.

Суд не може залишити поза увагою ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки обвинувачений раніше засуджувався за вчинення злочину корисливої спрямованості, на теперішній час Печерським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 120211050600013 89 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.1,2 ст.185 КК України, що підтверджує ймовірність продовження ОСОБА_8 злочинної діяльності.

Таким чином, на теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки суду під час обрання та продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлені.

За результатами встановлених судом обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК, що дає підстави для визнання необхідним продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити строк дії застосованого до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 08 липня 2022 року включно.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1