Ухвала

від 05.09.2024 по справі 761/35813/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/930/2024 Категорія: ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України

ЄУН: 761/35813/21 Головуючий суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального № 12021100100002968, внесеного до ЄРДР 28 липня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2022 року, яким

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Єреван, громадянин Республіки Вірменія, єзид, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштований, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, без місця реєстрації в України, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 (костел), раніше судимий:

- 2 липня 2020 року Херсонським міським судом за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286,ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, звільнився 21 вересня 2020 року після відбуття покарання;

- 19 серпня 2021 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 серпня 2021 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців.

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурора ОСОБА_8

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_6

перекладача ОСОБА_9

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що вчинив низку злочинів проти чужої власності за нижченаведених обставин.

24 липня 2021 року близько 18.55 год. обвинувачений звернув свою увагу на магазин «Ювелірний дім «ZARINA», який розташований за адресою м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 2. У зв`язку з цим у ОСОБА_6 виник протиправний намір, направлений на заволодіння чужим майном. Реалізуючи вказаний злочинний умисел, обвинувачений того ж дня 24 липня 2021 року близько 19-ї год. зайшов до приміщення зазначеного магазину. Використовуючи надуманий привід про бажання придбати ювелірні вироби, ОСОБА_6 звернувся до продавця-консультанта ОСОБА_10 , яка почала показувати йому золоті ланцюжки на руку, викладаючи їх на торгову вітрину. Близько 20.47 год. ОСОБА_6 , скориставшись моментом, коли ОСОБА_10 не спостерігала за ним, під приводом огляду взяв з торгової вітрини два золотих ланцюжки, у тому числі ланцюжок з золота білого кольору вагою 12,58 г, довжиною 17 см, з вставкою із 35 діамантів, вага яких становить 3,15 карат вартістю 164721, 60 грн., який належить ТОВ «Плеяда 2018» (ЕРДПОУ 42278429). Після цього обвинувачений затиснув зазначений ланцюжок у своїй правій руці, інший ланцюжок повернув на вітрину. Діючи умисно, таємно, з корисливих спонукань, бажаючи приховати свої злочинні дії, переслідуючи мету не бути викритим, ОСОБА_6 поклав до правої кишені своїх шортів вищевказаний ланцюжок, з викраденим майном вийшов з приміщення ювелірного дому, з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачений 26 липня 2021 року близько 16.33 год., перебуваючи у центральній частині м. Києва, звернув увагу на магазин «Ювелірний дім «КЮЗ», який розташований за адресою АДРЕСА_5. У зв`язку з цим у ОСОБА_6 виник протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи зазначений злочинний намір, обвинувачений цього ж дня о 16.33 год. зайшов до зазначеного магазину, під приводом придбати ювелірні прикраси він звернувся до продавця-консультанта ОСОБА_11 . Остання почала показувати ОСОБА_6 ювелірні вироби, а саме золоті каблучки, викладаючи їх на стіл. Близько 17.54 год. ОСОБА_6 , скориставшись тим, що ОСОБА_11 відволіклась та не спостерігає за його діями, під приводом огляду взяв зі столу правою рукою золоту каблучку з діамантами та сапфірами вартістю 64671 грн., яка належить ФОП « ОСОБА_12 » (РНОКПП НОМЕР_1 ), затиснув його у правій руці. У подальшому з метою приховування своїх злочинних дій та не бути викритим, ОСОБА_6 , утримуючи у правій руці зазначену золоту каблучку, вийшов з приміщення магазину «Ювелірний дім «Київський ювелірний завод», зник у невідомому напрямку, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Цим же вироком вирішено питання речових доказів.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок щодо обвинуваченням ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість; призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання 3 роки за ч. 3 ст. 185 КК України та 1 рік за ч. 2 ст. 185 КК України, яке є співрозмірним його діянням та особі обвинуваченого.

Захисник зазначає, що не згодна з вироком суду, вважає його надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного. Апелянт наголошує на тому, що призначене обвинуваченому покарання як за частиною 2, так і за частиною 3 статті 185 КК України, не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, оскільки суд, призначаючи покарання, неналежним чином врахував тяжкість вчиненого злочину та призначив максимально можливе покарання, яке передбачене в санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Захисник вказує, що суд, призначаючи обвинуваченому покарання, виходив з того, що обвинувачений раніше судимий, вчинив низку злочинів проти власності, неодружений, непрацюючий, не має в Україні постійного місця проживання. Однак, суд першої інстанції не врахував позицію потерпілих, які не з`являлися в судові засідання, судовим розглядом не цікавилися, цивільний позов не заявляли, що, на переконання захисника, свідчить про відсутність претензій до обвинуваченого. З урахуванням зазначеного, на думку захисника, суд мав можливість та законні підстави призначити менш суворе покарання в межах санкції статті. Як зазначає захисник, покарання у виді 3 років позбавлення волі за ч. 3 ст. 185 КК України та 1 рік позбавлення волі за ч. 2 ст. 185 КК України, на думку захисника, було б достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання: кара, виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить переглянути його кримінальну справу, оскільки було допущено багато порушень, призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, що були отриманні незаконним шляхом, а також на припущеннях. Підставою для перегляду кримінальної справи, на думку обвинуваченого, є допущені у ньому порушення, а саме: відсутність експертизи; відсутність прямих доказів; відсутність речових доказів; невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

Обвинувачений наголошує на тому, що ч. 3 ст. 185 КК України передбачена відповідальність за вчинення крадіжки з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище. У його випадку цього немає, оскільки він мав повне право зайти до салону ювелірного дому «Zarina», ні проникнення, ні крадіжки не було. Посилання у вироку на надуманий привід про бажання придбати ювелірні вироби, є припущенням, що незаконно використовувати у вироку. Такі припущення принижують його гідність та порушують низку законів України.

Окрім того, як зазначає обвинувачений, у вироку вартість золотого браслету вказана 164721,60 грн. Однак, потім вартість зазначена 275000 грн., тобто, як зазначає обвинувачений, не встановлена вартість майна, відсутні документальні підтвердження вартості цього майна. При цьому, як вказує обвинувачений, викрали браслет, а у ломбарді виявили ланцюжок, що є також не зрозумілим.

Обвинувачений звертає увагу, що така ж ситуація і з каблучкою, оскільки за вироком вона була здана за 5 тис.грн., викуплена власником за 6000 грн., а її вартість у вироку зазначена 64671 грн.

Апелянт також вказує, що речові докази - футболка і панама не були надані експертам, що це ті саме речі, які зазначені у протоколах перегляду відеозаписів з камер спостереження. При цьому, як зазначає обвинувачений, відеозаписами підтверджується тільки факт того, що він перебував у магазинах, проте, не сам факт крадіжки.

Обвинувачений зазначає, що при затриманні/обшуку у нього нічого не було виявлено, йому не був наданий перекладач, у відділі поліції його також не було. Під час судового розгляду також не було перекладача, який міг йому правильно перекладати і якого він міг розуміти. Обвинувачений акцентує увагу на тому, що він не є громадянином України, не володіє української мовою. Під час перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» захисник, наданий державою, всіляко уникав його. Окрім того, зазначає, що захисник радив йому визнати свою вину в тому, що він не скоював.

Також обвинувачений зазначає, що не дивлячись на погрози та фізичну розправу з боку правоохоронних органів, він нічого не підписував. Після цього до нього приїздив слідчий на слідчий експеримент, погрожував йому, а, окрім того, правоохоронними органами були залучені сторонні особи, котрі, слухаючи правоохоронців, розписувалися за нього.

Вирок йому був проголошений по відеоконференцзв`язку, без перекладача, прокурора, а тому вважає, що цим були порушені його права також.

На початку апеляційного розгляду захисник, підтримуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого, просила скасувати вирок і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Представники потерпілих юридичних осіб, повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, до суду апеляційної інстанції не з`явились, будь-яких заяв та клопотань не подавали.

Вислухавши думку учасників апеляційного розгляду, враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді, позицію захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційних скарг, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши наявні у справі докази, обговоривши доводи апеляційних скарг та провівши апеляційний розгляд в її межах, колегія суддів доходить такого висновку.

За змістом ст.. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу

Згідно з положеннями ст.. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону.

Так, з технічних записів судових засідань у кримінальному провадженні встановлено, що, будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений своєї вини не визнав, зазначаючи, що міг бути у місцях вчинення вказаних злочинів, однак, злочинів не вчиняв, до ломбарду він за 5 тис. грн. здавав ювелірну прикрасу, яку знайшов за 6-7 днів до свого затримання біля ювелірного магазину « Тюссо ». Наголошував на безпідставності притягнення його до кримінальної відповідальності, виправдавши його через непричетність до вищезазначених крадіжок.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, з дотриманням положень ст. 337 КПК України, заслухавши показання обвинуваченого, свідків, забезпечивши сторонам усі можливості для реалізації їхніх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону, дослідив надані сторонами докази, повно, всебічно та неупереджено дослідив всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням оцінив кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, детально навів досліджені докази у вироку,дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом.

Так, згідно з даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 28 липня 2021 року ОСОБА_13 звернулась з заявою про те, що 24 липня 2021 року, за адресою: АДРЕСА_2 , невідома особа в Ювелірному домі «ZARINA» викрала золотий браслет з діамантами вартістю 275 тис. грн. (ас. 147 т. 1).

За змістом показань свідка ОСОБА_13 вона, як директор магазину Ювелірного дому «ZARINA», у суботній день 24 липня 2021 року перебувала на своєму робочому місці за адресою - АДРЕСА_2 . До магазину прибув клієнт - обвинувачений ОСОБА_6 , який запам`ятався тим, що вів себе нахабно та зухвало. Він попросив показати йому дорогі ювелірні прикраси. Провів у магазині близько двох годин, обираючи необхідний йому товар, потім пішов геть. Через те, що на думку продавця ОСОБА_10 поведінка ОСОБА_6 була підозрілою, 28 липня 2021 року була проведена інвентаризація та виявлено, що відсутній браслет вартістю близько 275 тис.грн. Коли переглянули відео, побачили, як обвинувачений сховав у руці один з двох браслетів, які взяв для огляду. Згодом у ломбарді знайшли викрадений браслет, викупили його з ломбарду за 50 тис. грн. Чому ломбард встановив таку ціну, їй невідомо. Вважає, що ломбарду так вигідно. Коли вкрали браслет, вартість його була саме така, як зазначено у документах.

Відповідно до показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 вона є стилістом-консультантом ТОВ «Плеяда 2018» та її робоче місце знаходиться у магазині за адресою: АДРЕСА_2 . Наприкінці липня 2021 року до магазину прибув клієнт, яким був раніше незнайомий ОСОБА_6 . Він попросив показати йому прикраси приблизною вартістю 2 млн. грн., поводив себе дуже нахабно, постійно намагався відволікти її, залишитися поза увагою охоронця. Вибираючи прикрасу з наданих йому каблучок, браслетів, інших товарів, він провів у магазині понад дві години. Вона надала ОСОБА_6 три браслети, один з яких залишився в останнього, і нестачу браслету вона вже помітила після того, як обвинувачений пішов з магазину. Пізніше їй стало відомо, що браслет був викуплений з ломбарду.

За змістом протоколу огляду місця події від 28 липня 2021 року з фото таблицею до нього зафіксована загальна обстановка у магазині Ювелірного дому «ZARINA» за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого ОСОБА_10 показала вітрину, де до крадіжки знаходився жіночий браслет з діамантами (ас. 150-155 т. 1).

У подальшому 29 липня 2021 року свідок ОСОБА_10 під час проведення з нею впізнання за фотознімками вказала на ОСОБА_6 , як на особу, яка 24 липня 2021 року приблизно о 19.00 год. зайшла до приміщення вказаного вище Ювелірного дому і приблизно о 20.30 год. викрала золотий браслет з діамантами, а саме поклавши браслет до кишені шортів (ас. 156-159 т.1).

Згідно з даними довідки директора ТОВ «Плеяда 2018» ОСОБА_14 вартість золотого браслету (ID-1-203 664) 585 проби, вагою 12.58 г., довжиною 17 см, з вставками з 35 діамантів, вагою 3,15 каратів, у торговельному бутіку становить 275 тис. грн., у т.ч. ПДВ 45 933, 33 грн. (ас. 163 т.1).

Проте, відповідно до даних, викладених у видатковій накладній від 1 липня 2021 року № 0107 під № 8, Акті інвентаризації від 5 липня 2021 року № 17 під № 1017 вартість браслету артикул ID-1-203 664 становить 164721, 60 грн. (ас. 164-178-181 т.1).

Згідно з Актом інвентаризації № 8, проведеної 27 липня 2021 року, виявлена нестача браслету (ID-1-203 664), вартість якого 164721, 60 грн. (ас. 182-196 т. 1).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що повідомлені свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_10 обставини підтверджуються даними протоколу перегляду відеозапису від 29 липня 2021 року та відеозапису, згідно з якими зафіксовано, що 24 липня 2021 року о 19.09 год. ОСОБА_6 , який був одягнутий у футболку салатового кольору та панаму з чорною та білою смугами, зайшов до магазину в Ювелірному домі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за адресою: АДРЕСА_2 ; з 20.40 год. вибирав ювелірні прикраси, які йому показувала продавець; о 20.47 год. взяв з вітрини два ланцюжки; о 20.48 год. поклав на вітрину один ланцюжок, інший тримав у правій руці; о 20.49 год. правою рукою поклав до правої кишені своїх шортів ланцюжок, який тримав у правій руці; о 20.54 год. вийшов з магазину (ас. 197-201 т.1)..

Згідно з даними протоколу перегляду відеозапису від 29 липня 2021 року та відеозапису підтверджується, що 25 липня 2021 року, тобто наступного дня після вчинення злочину, ОСОБА_6 здав до ломбарду « ІНФОРМАЦІЯ_4 », за адресою АДРЕСА_3 , золотий ланцюжок (золото-585-12.58/12.00; ДК) (ас. 209-212, 205 т.1).

Відповідно до даних протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28 липня 2021 року ОСОБА_11 повідомила, що 26 липня 2021 року приблизно о 17.55 год. невстановлений чоловік кавказької зовнішності зайшов до магазину ювелірних виробів «КЮЗ «Українські самоцвіти», за адресою: АДРЕСА_4 , та під виглядом покупця викрав золоту каблучку з сапфірами та діамантами, вартістю 64671 грн. (ас. 100 т.1).

Відповідно до даних, зафіксованих на технічному засобі фіксації судового засідання, потерпіла ОСОБА_12 показала, що вона як фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , де здійснює роздрібну торгівлю ювелірними виробами. Під час вчинення крадіжки вона не була присутньою на місця, однак, при проведенні планової інвентаризації у період 27-28 липня 2021 року виявлена нестача каблучки з дорогоцінним камінням вартістю понад 64 тис.грн. Шкода магазину не відшкодована. Прийнятими заходами їм вдалося відшукати викрадену каблучку в ломбарді та викупити її за 6 тис. грн. Розбіжність між сумою, що витрачена на викуп каблучки, та її вартістю у магазині пояснюється тим, що ломбард здійснює оцінку за вагою дорогоцінного металу, не враховуючи вартість каміння, певну художню цінність виробу.

За змістом показань свідка ОСОБА_11 вона є керівником магазину Київського ювелірного заводу «Українські самоцвіти» (КЮЗ), який розміщується за адресою: АДРЕСА_4 . В один з днів у кінці липня 2021 року, приблизно між 16-ою та 17-ою годинами, до магазину зайшов обвинувачений, який виявив бажання придбати ювелірну прикрасу для дружини та матері. Вона разом з обвинуваченим понад 1,5-2 години підбирали для нього якісь вироби, він передивився значну кількість різних прикрас. Потім він комусь зателефонував, сказав, що йому привезли гроші, вийшов з магазину та більше не повертався. Після цього, хвилин за 10-15, коли працівники магазину стали розкладати продемонстровані ОСОБА_6 прикраси на підставки, з`ясувалося, що одна підставка вільна. Після проведеної наступного дня інвентаризації виявили нестачу золотої каблучки з діамантами та сапфірами вартістю понад 64 тис. грн. У день крадіжки інших покупців, крім обвинуваченого, у магазині не було.

Відповідно до даних протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 липня 2021 року свідок ОСОБА_11 впевнено вказала на ОСОБА_6 , як на особу, яка 26 липня 2021 року приблизно о 17.55 год. вчинила крадіжку золотої каблучки з сапфірами та діамантами (ас. 110-113 т. 1).

За змістом протоколу перегляду відеозапису з камер та відеозаписом від 30 липня 2021 року встановлено, що 26 липня 2021 року о 16.33 год. обвинувачений зайшов до ювелірного магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_4 ; о 17.55 год. під час огляду наданих йому ювелірних прикрас ОСОБА_6 правою рукою взяв зі столу каблучку з діамантами та затиснув її у своїй долоні; о 18.06 год. обвинувачений вийшов з магазину (ас. 120-124 т. 1).

Відповідно до даних довідки від 2 серпня 2021 року № 7 фізична особа-підприємець ОСОБА_12 підтвердила, що вартість виробу (каблучки), артикул 3920685, серія 285/01/17, масою 6,19 г, становить 64761, 00 грн. (ас. 116 т.1).

За фактом крадіжки потерпілою - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 складений Акт від 27 липня 2021 року, згідно з яким у магазині «Українські самоцвіти», за адресою: АДРЕСА_5 , викрадена каблучка, облікові характеристики якої наведені вище, у т.ч. вартість 64671, 00 грн. (ас. 117 т.1).

Даними довідки Повного товариства «Ломбард Парус» від 29 липня 2021 року підтверджується, що 27 липня 2021 року ОСОБА_6 здав до ломбарду золоту каблучку, вагою 6,18 г, протоколом перегляду відеозапису від 30 липня 2021 року, згідно з яким 27 липня 2021 року, тобто, наступного дня після вчинення злочину, ОСОБА_6 здав до ломбарду « ІНФОРМАЦІЯ_4 », за адресою АДРЕСА_3 , золоту каблучку з сапфірами та діамантами (ас. 206-212, 205 т.1)

При цьому судом враховано, що під час вчинення вищезазначених дій обвинувачений був вдягнутий у футболку яскраво-салатового кольору виробництва фірми Lacoste та панаму яскраво-салатового кольору з білою та чорною стрічками виробництва фірми Lacoste. Саме такі предмети вилучені 29 липня 2021 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_6 , у ОСОБА_6 та у подальшому постановою слідчого від 29 липня 2021 року визнані речовими доказами (ас. 126-130 т.1).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що досліджені судом докази в їх сукупності повністю спростовують показання обвинуваченого щодо його непричетності до вчинення злочинів та безпідставності висунутого проти нього обвинувачення, а вина ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому злочинів доведена поза розумним сумнівом.

За встановлених обставин судом першої інстанції дії ОСОБА_6 кваліфіковані за епізодом викрадення майна 24 липня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що завдало значної шкоди потерпілому, та за епізодом викрадення майна 26 липня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно.

Доводи обвинуваченого про те, що у кримінальному провадженні не проводилась експертиза для встановлення вартості викраденого майна, у вчиненні якого обвинувачений визнаний винуватим, на думку колегії суддів, не є переконливими, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Разом з тим, потерпілими надані відповідні документи бухгалтерського обліку, які містять найменування викраденого товару та його вартості та на підставі яких встановлена роздрібна ціна викраденого майна без проведення відповідної експертизи. Вказані докази отриманий у передбачений процесуальним законом спосіб та відповідають вимогам статей 84, 85, 86 КПК і підстави вважати надані потерпілими докази неналежними та недопустимими відсутні.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що сторона захисту під час судового провадження не зазначала, що вартість викраденого майна є меншою, ніж встановлено органом досудового розслідування, і не порушувала питання про необхідність призначення у зв`язку з цим товарознавчої експертизи.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони захисту про відсутність прямих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого, оскільки сукупність зібраних та досліджених доказів у кримінальному провадженні поза розумним сумнівом доводить винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за встановлених судом обставин.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно з технічним записом судового засідання від 11 листопада 2021 року обвинувачений вину визнав повністю, проте, просив дослідити всі докази у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим після обговорення питання визначення обсягу доказів та порядку їх дослідження судом постановлена ухвала про встановлення порядку дослідження доказів.

Окрім того, з технічних записів фіксації судового засідання встановлено, що ОСОБА_6 після допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 вину у вчиненні злочину по даному епізоду не визнав.

У подальшому, згідно з встановленим порядком дослідження доказів, надав показання з приводу обставин інкримінованих йому злочинів; відповідав чітко за змістом поставлених йому запитань; під час досудового слідства та під час судового розгляду не вказував про незрозумілість наданих йому текстів процесуальних документів та суті висунутого обвинувачення, переклад яких був здійснений з української на вірменську мову. Протягом як досудового розслідування, так і в суді першої інстанції участь брав перекладач. При цьому з матеріалів судового провадження встановлено, що ОСОБА_6 раніше судимий, та під час розгляду інших кримінальних проваджень участь брав перекладач на вірменську мову, що підтверджується змістом копій вироків, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга та доповнення до неї викладені українською мовою, підписані обвинуваченим без будь-яких зауважень або заяв про їх переклад. Також колегія суддів звертає увагу, що з технічних записів судового засідання в суді першої інстанції встановлено, а також під час апеляційного розгляду обвинувачений, хоча і заявляв про те, що він погано розуміє російську та українську мову, яким він навчився, перебуваючи в Україні, проте, відповідав на поставлені йому українською мовою запитання або давав пояснення ще до того, як перекладач здійснював переклад.

Наведені обставини спростовують доводи сторони захисту про порушення права на захист обвинуваченого у зв`язку з неналежним перекладом у кримінальному провадженні.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про неправильну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки в його діях відсутнє проникнення у житло, інше приміщення чи сховище, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки дії обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за кваліфікуючою ознакою «завдало значної шкоди потерпілому».

Доводи апелянта про те, що речові докази - футболка і панама не були надані експертам на предмет того, що це ті саме речі, які зазначені у протоколах перегляду відеозаписів з камер спостереження, є непереконливими, оскільки сам обвинувачений в апеляційній скарзі не заперечує, що перебував у вказаних магазинах та підтвердження вказаного факту відеозаписами.

На думку колегії суддів, є безпідставними доводи обвинуваченого про те, що при затриманні/обшуку у нього нічого не було виявлено, оскільки, як встановлено під час досудового розслідування і знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, викрадене майно обвинуваченим було здано в ломбард, де у подальшому було виявлено.

Окрім того, колегія суддів не вважає порушенням прав обвинуваченого проголошення вироку під час перебування обвинуваченого в режимі відеоконференції із слідчим ізолятором та за відсутності інших учасників судового розгляду, оскільки з технічного засобу судового засідання встановлено, що вирок був оголошений, на запитання суду, чи зрозумілий вирок та порядок його оскарження, обвинувачений відповів ствердно. Також колегія суддів приймає до уваги, що копія вироку та його переклад направлені обвинуваченому, і саме після отримання вказаних документів обвинуваченим була подана апеляційна скарга на вказаний вирок, а у подальшому і доповнення до неї.

Що стосується доводів апеляційних скарг про суворість призначеного обвинуваченому покарання, то колегія суддів враховує, що при призначенні обвинуваченому виду та розміру покарання судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем постійного мешкання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий, у т.ч. за вчинення корисливого кримінального правопорушення, відбував покарання у місцях позбавлення волі.Попри зазначене, критичних висновків щодо своєї протиправної поведінки обвинувачений не зробив, продовжив злочинну діяльність. Також судом враховано, що Печерським УП ГУ НП у м. Києві у кримінальному провадженні № 12021105060001389 від 27 вересня 2021 року ОСОБА_6 притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 185 КК України, і обставини інкримінованих йому діянь майже повністю збігаються з тими, що встановлені цим вироком. Окрім того, судом врахована відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, - рецидив кримінальних правопорушень; обставини скоєння злочинів, встановлені під час розгляду даного кримінального провадження, характер та ступінь їх суспільної небезпеки, те, що злочинне заволодіння чужим майном обрано обвинуваченим як спосіб свого матеріального забезпечення, а об`єктами злочинного посягання обвинуваченого були речі, які мають значну матеріальну вартість.

За сукупністю обставин вчинення злочинів, їх ступеню тяжкості, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що лише реальне покарання зможе вплинути на обвинуваченого та здатне виправити антисоціальну поведінку ОСОБА_15 , а також дозволить запобігти вчиненню ним нових злочинів, у зв`язку з чим суд вважав за необхідне застосувати до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій інкримінованих статей Особливої частини Кримінального кодексу України з застосуванням положень ч. 1-2 ст. 70 КК України.

Окрім того, судом враховано, що злочини, за які обвинувачений визнається винним цим вироком, вчинені ним до ухвалення 19 серпня 2021 року вироку Дарницьким районним судом м. Києва.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням невідбутого засудженим покарання, призначеного йому вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 серпня 2021 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зауважує, що судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому враховані, у тому числі, й ті обставини, на неврахування яких посилались захисник та обвинувачений в апеляційних скаргах.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із змінами та доповненнями, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції наведені вимоги дотримані, оскільки суд першої інстанції, застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, з урахуванням всіх встановлених під час судового розгляду обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого, позиції сторін під час судового розгляду, дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому покарання як за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України, так і на підставі ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі, призначивши остаточне покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі, що не є суворим.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним для досягнення його мети, тобто, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів доходить висновку, що захисником та обвинуваченим не наведено достатніх підстав для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання.

При перевірці законності вироку суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим підстав для зміни або скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, обвинуваченим ОСОБА_6 , який утримується під вартою, - у той же строк з дня вручення копії ухвали.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4