Ухвала

від 28.06.2022 по справі 761/35813/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35813/21

Провадження № 1-кп/761/1970/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120211001000029 68 від 28.07.2021, у якому

гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Вірменії, громадянин Вірменії, вірмен, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судимий,

обвинувачується у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 2,3 ст. 185 КК України

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2,3 ст. 185 КК України.

Строк дії застосованого до обвинуваченого рішенням суду від 10.05.2022 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 08.07.2022.

У зв`язку з тим, що завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось за можливе судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого, зазначивши, що встановлені раніше ризики непроцесуальної поведінки ОСОБА_4 не зменшилися та продовжують існувати, зокрема, обвинувачений може переховуватись від суду з огляду на тяжкість висунутого обвинувачення, а також не виключений ризик вчинення іншого суспільно-небезпечного діяння.

Захисник заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи його безпідставним, тому просила застосувати до її підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника та просив відмовити у продовженні строку тримання його під вартою.

Суд, заслухавши думки учасників, дослідивши наявні у суду матеріали, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Наведене положення закріплене у статті 8 КПК, а також у практиці Європейський Суд з прав людини, який неодноразово наголошував, що стаття 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

З наведеного витікає, що рішення суду про тримання особи під вартою має бути обґрунтованим, а саме у силу позиції ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини» має відповідати не лише вимогам внутрішнього національного законодавства, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

У рішенні «Вікс проти Сполученого королівства» ЄСПЛ зазначив, що особа може бути позбавлена права на свободу та недоторканість лише при дотриманні пункту 1 статті 5 Конвенції, а саме відповідно до процедури, встановленої законом, та якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (п.п. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції).

Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

З наведеного витікає, що при позбавленні особи волі та продовженні такого заходу забезпечення, суд повинен враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою у зв`язку з привалюванням суспільного інтересу та безпеки суспільства над правилом поваги до особистої свободи особи.

У зв`язку з цим, Європейський суд у справі «Ладент проти Польщі» звернув увагу, що тримання під вартою у відповідності до підпункту (с) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольнити вимогу пропорційності.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.

З наведеного витікає, що принцип пропорційності, діючи у сфері застосування дії запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та суспільної безпеки.

Отже, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого утримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи виправдовує подальше обмеження прав особи справжній інтерес суспільства.

З наведеного витікає, що вирішуючи питання щодо реальності зазначених стороною обвинувачення ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_4 ,суд має визначити, зокрема, ймовірність не прибуття обвинуваченого до суду, тобто прийняття останнім заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.

Статтею 178 КПК передбачено, що суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, є обов`язковою для оцінки судом під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Таким чином, оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого, суд має врахувати суворості покарання позбавлення волі до 6 років, що йому загрожує, однак, крім цього суд має взяти до уваги складність обставин справи, оскільки інкриміновані обвинуваченому дії вчинені останнім неодноразово, мають а також наявність громадянства іншої держави, що суттєво може полегшити обвинуваченому можливість покинути територію України

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений не має сім`ї та утриманців, офіційного та стабільного джерела доходу, сталих соціальних зв`язків, а також інших стримуючих факторів, тому суд вважає, що наведений вище ризик є обґрунтованим.

Також, суд, приймаючи до уваги наявність у ОСОБА_4 судимості, а також інформацію про притягнення останнього Дарницьким УП ГУНП у м. Києві та Печерським УП ГУНП у м. Києві до кримінальної відповідальності, відсутність у обвинуваченого офіційного та стабільного джерела доходу, дійшов висновку про доведеність ризику вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що встановлені вище обставини є достатніми для продовження щодо ОСОБА_4 строку дії застосованого до нього запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити строк дії застосованого до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 25 серпня 2022 року включно.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1