Ухвала

від 15.08.2022 по справі 369/12485/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

16 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 369/12485/21

провадження № 61-7603ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Альпарі» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Альпарі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Теплюк Галина Михайлівна, про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та витребування майна з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: визнати незаконним рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56741988, від 22 лютого 2021 року; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22 лютого 2021 року № 40667689 про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс» (далі - ТОВ «Статус Капітал Плюс»); витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Альпарі» (далі - ТОВ КУА «Альпарі») на свою користь 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій, посилаючись на те, що захищаючи своє право власності, вона ще у грудні 2020 року подавала заяви про заборону вчинення реєстраційних дій щодо спірного будинку, однак такий спосіб захисту права власності від рейдерського захоплення не є ефективним. Окрім того, ТОВ «Статус Капітал Плюс» на підставі договору іпотеки зареєструвало на себе право власності на спірний будинок, а в подальшому продало його ТОВ КУА «Альпарі». 10 березня 2021 року невідомі особи, близько 10 чоловік, які назвалися представниками ТОВ КУА «Альпарі», здійснили організований напад на її сім`ю, яка проживає у спірному будинку, тому вона звернулася до поліції із заявою про вчинення злочину, і вказані відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 06 липня 2021 року вона дізналася, що, крім неї, у спірному будинку зареєстровано ще дві невідомі їй особи, які з`явилися після того, як ТОВ КУА «Альпарі» стало власником цього будинку. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним місцем її проживання. Будучи формальним власником будинку, ТОВ КУА «Альпарі» має можливість ініціювати процес виселення її з будинку та здійснити відчуження його третім особам, що призведе до ускладнення захисту її порушеного права в судовому порядку. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом: накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247098632224; встановлення заборони ТОВ КУА «Альпарі» на користування вказаним житловим будинком з надвірними будівлями до фактичного виконання рішення суду в цій справі; встановлення заборони ТОВ КУА «Альпарі» вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу в користування зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями до фактичного виконання рішення суду в цій справі; встановлення заборони ТОВ КУА «Альпарі» вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну цільових та технічних характеристик спірного житлового будинку з надвірними будівлями до фактичного виконання рішення суду в цій справі; встановлення заборони Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» припиняти надання послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 , власник рахунку ОСОБА_2 , з підстав зміни власника майна; встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» припиняти надання послуг за особовим рахунком № НОМЕР_2 , власник рахунку ОСОБА_1 , з підстав зміни власника майна; встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» припиняти надання послуг за особовим рахунком № НОМЕР_3 , власник рахунку ОСОБА_1 , з підстав зміни власника майна; встановлення заборони для Відділу реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію місця проживання та/або перебування будь-яких осіб за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247098632224, до фактичного виконання рішення суду в цій справі, з підстав зміни власника майна.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково. В порядку забезпечення позову накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 247098632224. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову у вигляді арешту майна та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права і поновлення порушених прав та інтересів позивача. Невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду в цій справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист. При цьому накладення арешту на спірне майно по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача. Інші заявлені позивачем заходи забезпечення позову є неспівмірними з предметом позову, і становитимуть невиправдане надмірне обмеженняя похідних речових прав на спірне майно.

05 серпня 2022 року ТОВ КУА «Альпарі» подало засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Касаційна скарга, подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), мотивована тим, що в цій справі відсутній зв`язок між заходами забезпечення позову, які ОСОБА_1 просила вжити, та предметом позову, оскільки арешт стосується цілого житлового будинку, тоді як ОСОБА_1 заявила вимогу про витребування 1/2 частини будинку. При цьому майно, до якого застосовано арешт, не належить ОСОБА_1 та не підлягає передачі їй у випадку можливого задоволення позову. Застосований судом захід забезпечення позову є очевидно неспівмірним та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім цього, у справі відсутні докази на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Судами встановлено, що 30 липня 2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано домоволодіння загальною площею 291,90 кв. м, житловою площею 184,50 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянка площею 0,104 га, кадастровий номер 3222486201:01:039:0024, розташовану на АДРЕСА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2010 року встановлено факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з червня 2003 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,104 га, кадастровий номер 3222486201:01:039:0024, розташовану на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельну ділянку площею 0,104 га, кадастровий номер 3222486201:01:039:0024, розташовану на АДРЕСА_1 .

27 червня 2012 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

13 жовтня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» і ТОВ «Статус Капітал Плюс» було укладено договір про відступлення прав вимоги.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 17 серпня 2021 року право власності на земельну ділянку площею 0,104 га, кадастровий номер 3222486201:01:039:0024, розташовану на АДРЕСА_1 та на житловий будинок за вказаною адресою зареєстровано за ТОВ КУА «Альпарі».

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 10 березня 2021 року до відділенні поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 невстановлені особи незаконно проникли на територію її домоволодіння.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладаючи арешт на будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову у вигляді арешту майна та предметом позовних вимог, застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права, поновлення порушених прав та інтересів позивача, а невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до того, що, ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду в цій справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист. Окрім того, накладення арешту на спірне майно по суті не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном.

Врахувавши доводи заяви про забезпечення позову та характер спору, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення в разі задоволення позову, оскільки відчуження вищезгаданого домоволодіння дійсно може призвести до неможливості виконання ймовірного рішення суду в цій справі.

Вжитий місцевим судом захід забезпечення позову є співмірним з вимогами щодо захисту прав заявника.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на нерухоме майно до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси власника.

Тобто ТОВ КУА «Альпарі» лише тимчасово позбавлене можливості відчуження спірного домоволодіння, при цьому воно не обмежене в реалізації своїх прав як власника на володіння і користування цим майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Висновки судів щодо співмірності застосованого заходу забезпечення позову узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18. Вжитий місцевим судом захід забезпечення позову в цій справі спрямований на недопущення відчуження відповідачем як особою, за якою зареєстроване право власності, наявного в неї майна, стосовно якого пред`явлені позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги про те, що в цій справі відсутній зв`язок між заходами забезпечення позову, які ОСОБА_1 просила вжити, та предметом позову, оскільки арешт стосується цілого житлового будинку, тоді як ОСОБА_1 заявила вимогу про витребування 1/2 частини будинку, не заслуговують на увагу, оскільки, окрім зазначеної позовної вимоги, ОСОБА_1 також пред`явила вимоги про: визнання незаконним рішення приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Г. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56741988 від 22 лютого 2021 року; скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 22 лютого 2021 року № 40667689 про реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, як встановлено апеляційним судом, у справі відсутні докази поділу спірного домоволодіння між співвласниками в натурі.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з установленими апеляційним судом обставинами справи і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання ТОВ КУА «Альпарі»: про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року; про здійснення розгляду справи за участю представника товариства.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Альпарі» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами «Альпарі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Теплюк Галина Михайлівна, про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та витребування майна з незаконного володіння.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко