Ухвала

від 21.08.2022 по справі 440/6942/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 серпня 2022 рокум. ПолтаваСправа № 440/6942/22

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області , Полтавської обласної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправною бездіяльності, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

10.08.2022 адвокат Винник Р.О., здійснюючи представництво інтересів Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", засобами поштового зв`язку направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавської обласної військової адміністрації, вказавши третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство "Кременчуцьке лісове господарство", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія", Кам`янопотоківську сільську територіальну громаду в особі Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №942 від 22.12.2021 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення";

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неусунення невідповідностей відомостей про земельні ділянки у державному земельному кадастрі, в тому числі не скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, внаслідок якої було зареєстровано земельну ділянку на підставі документації із землеустрою, що не відповідає вимогам закону і містить недостоірні дані про земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, зобов`язавши Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області в особі визначеного державного кадастрового реєстратора здійснити реєстрацію скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Мотивуючи заявлений позов, представник вказує, що у грудні 2021 року з публічної кадастрової карти позивачу стало відомо про те, що державним кадастровим реєстратором відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 03.12.2021 вчинено реєстраційну дію, за якою до державного земельного кадастру були внесені відомості про земельну ділянку площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, що має цільове призначення "09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг".

В той же час, як стверджує представник позивача, у відповідності до діючих договорів оренди від 21.03.2003, від 01.03.2007, від 09.07.2007 у користуванні позивача перебувають земельні ділянки:

- площею 7,4 га, цільове призначення: для несільськогосподарського використання під складування відходів виробництва;

- площею 0,91 га, цільове призначення: землі транспорту і зв`язку;

- площею 4,47 га (3,7 га та 0,77 га), кадастрові номера 5322480400:10:000:0072, 5322480400:10:000:0073, цільове призначення: землі промисловості під складування відходів виробництва (шлаків, горілої землі).

При цьому площа цих земельних ділянок співпадає із площею новосформованої ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га внаслідок об`єднання раніше сформованих земельних ділянок із різним цільовим призначенням.

У зв`язку з цим представник позивача формулює висновок про те, що внаслідок порушення порядку проведення інвентаризації в частині картографування раніше сформованих земельних ділянок технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, за якою сформовано земельну ділянку із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га, не відповідає положенням ст. 57 Закону України "Про землеустрій", п. п. 28, 32 Порядку проведення національної інвентаризації лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.04 2021 №392. Відсутність погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель із власником в особі Кам`янопотоківської сільської ради та землекористувачами в особі Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія", на думку представника, є свідченням невідповідності документації із землеустрою вимогам ст. 186 ЗК України. Зазначає, що фактично відбулося позбавлення позивача права користування земельними ділянками внаслідок вчинення реєстраційної дії на підставі документації із землеустрою, яка не відповідає закону, оскільки на момент прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення про державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 в її межах перебували раніше сформовані земельні ділянки, користування якими здійснював позивач на підставі договорів оренди від 21.03.2003, від 01.03.2007, від 09.07.2007.

Звідси представник висновує, що у зв`язку з прийняттям державним кадастровим реєстратором рішення від 03.12.2021 про реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га, позивача протиправно позбавлено можливості ведення господарської діяльності з питань поводження з відходами та природоохоронного законодавства, оскільки об`єкти цивільних прав, що засновані на діючих договорах оренди, після реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 припинили своє існування. Тому порушене право позивача на користування земельними ділянками за їх цільовим призначенням, визначеним в угодах про оренду, підлягає відновленню в судовому порядку.

Протиправність розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №942 від 22.12.2021 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення" представник пов`язує з обставинами виходу за межі власних повноважень, оскільки на момент прийняття цього розпорядження суб`єкт владних повноважень не був наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності.

З урахуванням зазначено позивач також вважає, що з боку Держгеокадастру та його територіального органу в особі Головного управління в Полтавській області не вжито заходів щодо усунення невідповідностей відомостей про земельні ділянки у державному земельному кадастрі, у тому числі шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з цим приписами ч. 1 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У зв`язку з цим суд зазначає, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, за правилами якого має розглядатися визначена категорія справ.

Так, частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З наведеного правового регулювання випливає висновок про те, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку господарського або цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.

У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що в ньому бере участь суб`єкт публічного права.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, а спір виник внаслідок виконання або невиконання такою стороною зазначених функцій.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, зміст спірних правовідносин у даному випадку визначає ключова вимога позивача про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, оскільки внаслідок формування цієї ділянки, як зазначає представник позивача, об`єкти цивільних прав, що засновані на діючих договорах оренди, після реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 припинили своє існування, чим позивача позбавлено можливості ведення господарської діяльності з питань поводження з відходами та природоохоронного законодавства, а фактично відбулося позбавлення позивача права користування земельними ділянками внаслідок вчинення реєстраційної дії на підставі документації із землеустрою.

Тож хоча відносини з приводу державної реєстрації і пов`язані з публічно-правовою діяльністю уповноваженого кола суб`єктів владних повноважень, однак це не змінює суті правової природи спірних правовідносин, які містять ознаки спору про право, оскільки саме для таких випадків законодавець, крім іншого пунктом 13 частини 1 статті 20 ГПК України передбачив правило, за яким вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами, відносяться до юрисдикції господарських судів.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/2723/17, де зазначено наступне:

"7.20. З наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

7.21. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 925/1152/17».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №488/3005/17 зазначила:

"Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 308/6914/16-ц), 22 серпня 2018 року (справа № 539/3192/16-ц), 28 серпня 2018 року (справа № 522/18500/13-а)".

У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок:

"Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав залишати поза увагою визначені підходи.

Таким чином позивач, звернувшись до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності, скасування розпорядження та державної реєстрації речових прав, фактично намагається захистити своє майнове право на конкретні земельні ділянки, використання яких він здійснює на договірних засадах.

Тож оспорювання дій та рішень відповідачів поглинається спором про речове, приватне право, захист якого здійснюється у порядку господарського судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Відповідно спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту саме цивільних правовідносин, а отже, існує спір про право цивільне, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин суд доходить висновку про те, що ця справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, тобто спір підвідомчий господарському суду, а тому позивач, у такому випадку, не позбавлений можливості звернутися за захистом порушеного права до господарського суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 19, 170, 238 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області , Полтавської обласної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправною бездіяльності, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Роз`яснити позивачу право на звернення з цим позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЄ.Б. Супрун