Постанова

від 19.04.2023 по справі 440/6942/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 р.Справа № 440/6942/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представник позивача - Винник Р.О.

представник третьої особи - Мірошник М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/6942/22

за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавської обласної військової адміністрації, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру треті особи Державне підприємство "Кременчуцьке лісове господарство", Кам`яноподільська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія"

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2022 адвокат Винник Р.О., здійснюючи представництво інтересів Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", засобами поштового зв`язку направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Полтавської обласної військової адміністрації, вказавши третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство "Кременчуцьке лісове господарство", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія", Кам`янопотоківську сільську територіальну громаду в особі Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №942 від 22.12.2021 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення";

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неусунення невідповідностей відомостей про земельні ділянки у державному земельному кадастрі, в тому числі не скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, внаслідок якої було зареєстровано земельну ділянку на підставі документації із землеустрою, що не відповідає вимогам закону і містить недостовірні дані про земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, зобов`язавши Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області в особі визначеного державного кадастрового реєстратора здійснити реєстрацію скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод".

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 22.08.2022, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідачі у спірних правовідносинах реалізували свої функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Представник третьої особи підтримав вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, тобто спір підвідомчий господарському суду, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами ч. 1 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У зв`язку з цим суд зазначає, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства між собою.

Згідно з пп. 2, 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Так, у позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №942 від 22.12.2021 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення"; визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неусунення невідповідностей відомостей про земельні ділянки у державному земельному кадастрі, в тому числі не скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, внаслідок якої було зареєстровано земельну ділянку на підставі документації із землеустрою, що не відповідає вимогам закону і містить недостовірні дані про земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, зобов`язавши Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області в особі визначеного державного кадастрового реєстратора здійснити реєстрацію скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Мотивуючи заявлений позов, представник зазначив, що у грудні 2021 року з публічної кадастрової карти позивачу стало відомо про те, що державним кадастровим реєстратором відділу в Ізяславському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 03.12.2021 вчинено реєстраційну дію, за якою до державного земельного кадастру були внесені відомості про земельну ділянку площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, що має цільове призначення "09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг".

В той же час, як стверджує представник позивача, у відповідності до діючих договорів оренди від 21.03.2003, від 01.03.2007, від 09.07.2007 у користуванні позивача перебувають земельні ділянки:

- площею 7,4 га, цільове призначення: для несільськогосподарського використання під складування відходів виробництва;

- площею 0,91 га, цільове призначення: землі транспорту і зв`язку;

- площею 4,47 га (3,7 га та 0,77 га), кадастрові номера 5322480400:10:000:0072, 5322480400:10:000:0073, цільове призначення: землі промисловості під складування відходів виробництва (шлаків, горілої землі).

При цьому площа цих земельних ділянок співпадає із площею новосформованої ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га внаслідок об`єднання раніше сформованих земельних ділянок із різним цільовим призначенням.

Враховуючи такі факти, представник позивача вважає, що внаслідок порушення порядку проведення інвентаризації в частині картографування раніше сформованих земельних ділянок технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, за якою сформовано земельну ділянку із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га, не відповідає положенням ст. 57 Закону України "Про землеустрій", п.п. 28, 32 Порядку проведення національної інвентаризації лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №392. Відсутність погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель із власником в особі Кам`янопотоківської сільської ради та землекористувачами в особі Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька металургійна компанія", на думку представника, є свідченням невідповідності документації із землеустрою вимогам ст. 186 ЗК України. Зазначає, що фактично відбулося позбавлення позивача права користування земельними ділянками внаслідок вчинення реєстраційної дії на підставі документації із землеустрою, яка не відповідає закону, оскільки на момент прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення про державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 в її межах перебували раніше сформовані земельні ділянки, користування якими здійснював позивач на підставі договорів оренди від 21.03.2003, від 01.03.2007, від 09.07.2007.

Таким чином, представник зауважив, що у зв`язку з прийняттям державним кадастровим реєстратором рішення від 03.12.2021 про реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 площею 502,6305 га, позивача протиправно позбавлено можливості ведення господарської діяльності з питань поводження з відходами та природоохоронного законодавства, оскільки об`єкти цивільних прав, що засновані на діючих договорах оренди, після реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305 припинили своє існування. Тому порушене право позивача на користування земельними ділянками за їх цільовим призначенням, визначеним в угодах про оренду, підлягає відновленню в судовому порядку.

Протиправність розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №942 від 22.12.2021 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення" представник пов`язує з обставинами виходу за межі власних повноважень, оскільки на момент прийняття цього розпорядження суб`єкт владних повноважень не був наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності.

З урахуванням зазначеного позивач також вважає, що з боку Держгеокадастру та його територіального органу в особі Головного управління в Полтавській області не вжито заходів щодо усунення невідповідностей відомостей про земельні ділянки у державному земельному кадастрі, у тому числі шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 5322480400:10:000:0305.

Вирішуючи питання, чи належить розглядати дану справу за правилами адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, за правилами якого має розглядатися визначена категорія справ.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, а спір виник внаслідок виконання або невиконання такою стороною зазначених функцій.

Колегія суддів зазначає, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, також може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи викладені норми права, суд апеляційної інстанції зауважує, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку господарського або цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав.

Так, зміст спірних правовідносин у даному випадку визначає, що ключовою вимогою позивача є скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 502,6305 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0305, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Як зазначає представник позивача, внаслідок формування цієї ділянки та після її реєстрації, об`єкти цивільних прав, що засновані на діючих договорах оренди, припинили своє існування, чим позивача позбавлено можливості ведення господарської діяльності з питань поводження з відходами та природоохоронного законодавства. Отже, фактично відбулося позбавлення позивача права користування земельними ділянками внаслідок вчинення реєстраційної дії на підставі документації із землеустрою.

Тож, такий спір містить ознаки спору про право.

При цьому колегія суддів вважає хибними доводи скаржника про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства через те, що відносини з приводу державної реєстрації пов`язані з публічно-правовою діяльністю уповноваженого кола суб`єктів владних повноважень, оскільки це не змінює суті правової природи спірних правовідносин.

Крім того, законодавець, крім іншого, пунктом 13 частини 1 статті 20 ГПК України передбачив правило, за яким вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами, відносяться до юрисдикції господарських судів.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, де зазначено наступне:

"7.20. З наведеного вбачається, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

7.21. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 925/1152/17».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №488/3005/17 зазначила:

"Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 308/6914/16-ц), 22 серпня 2018 року (справа № 539/3192/16-ц), 28 серпня 2018 року (справа № 522/18500/13-а)".

У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: "Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав залишати поза увагою визначені підходи.

Враховуючи, що позивач, звернувшись до суду з позовними вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності, скасування розпорядження та державної реєстрації речових прав, фактично намагається захистити своє майнове право на конкретні земельні ділянки, використання яких він здійснює на договірних засадах, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що оспорювання дій та рішень відповідачів поглинається спором про речове, приватне право, захист якого здійснюється у порядку господарського судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Відповідно спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту саме цивільних правовідносин, а отже, існує спір про право цивільне, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ця справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, тобто спір підвідомчий господарському суду, а тому позивач, у такому випадку, не позбавлений можливості звернутися за захистом порушеного права до господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.

Отже, колегія суддів переглянувши ухвалу суду першої інстанції, вважає, що при її прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 року по справі № 440/6942/22 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 по справі № 440/6942/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 20.04.2023 року