Рішення

від 23.08.2022 по справі 369/8909/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8909/20

Провадження № 2/369/429/22

РІШЕННЯ

Іменем України

24.08.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарях судових засідань Мазурик Д.С., Житар А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Горбача Сергія Федоровича, ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» про визнання недійсними акту приватного виконавця про передачу майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 0,4030га по АДРЕСА_1 . Державний акт нею отриманий 27 березня 2001 року. Ця ділянка складається з двох земельних ділянок: площею 0,1709 га та площею 0,2321га, та була передана в іпотеку за договором, укладеним 27 березня 2006 року з ПАТ «Банк «Київська Русь». При посвідченні правочину нотаріусом внесено запис про іпотеку та про обтяження ділянок.

На виконання рішення суду та за виконавчим листом про стягнення з неї заборгованості на користь ОСОБА_3 приватним виконавцем Горбачем С.Ф. відкрито виконавче провадження, накладено арешт на все її майно та передано земельну ділянку площею 0,1709га на прилюдні торги. Враховуючи, що земельна ділянка площею 0,1709га обтяжена іпотекою за діючим кредитним договором, то така передача могла відбудитись лише за згодою іпотекодержателя ПАТ «Банк «Київська Русь». Такої згоди приватним виконавцем отримано не було. І про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець зобов`язаний повідомити заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно, або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі. Такі вимоги були порушені.

Після проведених торгів приватним виконавцем 27 травня 2020 року складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та приватним нотаріусом Леденьовим І.С. 09 червня 2020 року видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів земельної ділянки площею 0,1709га з кадастровим номером 3222487001:01:004:5067 на ім`я переможця ОСОБА_3 . Вищевказаний акт та свідоцтво видані відповідачами та третьою особою з порушенням та всупереч нормам Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про виконавче провадження», грубо порушують його права, які підлягають захисту в судовому порядку.

Просила суд:

визнати недійсним акт приватного виконавця Горбача С.Ф. від 27 травня 2020 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складений в рамках виконавчого провадження №60005975;

визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. 09 червня 2020 року, зареєстроване в реєстрі за №3111;

визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52743875 від 19 червня 2020 року 13:55:56;

скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1709га, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав за номером запису 36962228.

29 вересня 2020 року надійшов відзив відповідача приватного виконавця Горбача С.Ф. Не погоджуючись з доводами позову вказав, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 1911114,36 грн. На виконання судових рішень ним було накладено арешт на все майно та грошові кошти боржника та направлені відповідні запити для з`ясування матеріального стану боржника. Про відкрите виконавче провадження позивачу по справі було відомо, оскільки її представники ознайомлювались з виконавчим провадження, але жодних зауважень не висловили, скарг до суду не подавали, жодних дій, спрямованих на виконання судових рішень не вчинила, по суті перешкоджала виконанню. З реєстру речових прав ним встановлено належність боржнику земельної ділянки площею 0,1709га з кадастровим номером 3222487001:01:004:5067, яка не мала жодних обтяжень, в тому числі іпотека, обмежень та арештів, крім накладеного ним в рамках даного провадження. Ним у встановленому законом порядку було проведено опис та арешт майна, виставлено його на торги, а в подальшому передано стягувачу.

Зазначив, що земельна ділянка площею 0,1709га зареєстрована за позивачем на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. При виготовленні технічної документації щодо такого поділу має бути згода заставодержателя. Вважає, що іпотека в даному випадку припинена на підставі ст.17 Закону України «Про іпотеку», а саме знищення (втрата) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. При проведенні торгів жодної інформації в реєстрі не було щодо іпотеки земельної ділянки або будь-якого іншого обтяження, а на інші земельні ділянки, які зареєстровані за позивачем міститься така інформація. Позивачка не надала доказів передачі саме цієї земельної ділянки в іпотеку та оформленого у встановленому порядку договору іпотеки. Просив відмовити в задоволенні позову.

01 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 . Не погоджуючись з позовом вказав, що позивачка не надала доказів входження земельної ділянки площею 0,1709 га до земельної ділянки 0,4030га та передачі її в іпотеку. Право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за позивачкою не на тій правовій підставі, що вказує в позові. Так, державна реєстрація ділянки площею 0,1709га здійснена на підставі технічної документації з поділу та об`єднання земельної ділянки. Запису про припинення існування земельної ділянки площею 0,4030га в реєстрі немає. На час проведення торгів жодних записів про іпотеку, арешт або інше обтяження не було. Приватним виконавцем всі дії вчинено у відповідності до чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 березня 2021 року залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» в якості третьої особи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2021 року залучено товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» в якості третьої особи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.02.2022 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання 15.07.2022 учасники справи не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Представник позивача подав до суду заяву про проведення розгляду справи у відсутності позивача та представника. Позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду заяву про проведення розгляду справи у їх відсутності. Проти позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 13 червня 2000 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Апишковою З.І. За даним договором було придбано житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1709га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

27 березня 2000 року ОСОБА_7 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,4030га в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд (серія І-КВ №028324).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 09 вересня 2019 року на примусове виконання до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Горбача С.Ф. надійшла заява представника стягуваxа, адвоката Малиновської В.Д. та виконавчий лист Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-2370/12, провадження № 2/2601/6634/12 від ЗОЛ 1.2012, про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики в розмірі 766 428, 36 грн., суми штрафу в розмірі 766 428,36 грн., судовий збір в розмірі 3 219,00 грн,, а всього 1 536 075,72 грн.

За ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Горбача С.Ф. від 09 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження (ВП№ 60005975). Копія постанови направлена сторонам виконавчого провадження, в якій також містилась інформацію про ідентифікатор для доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження.

У частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Аналогічним за змістом є і п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з яким виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

На виконання вимог Закону приватним виконавцем направлялись різноманітні запити, витребовувалась інформація щодо майнового стан боржника, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Представник боржника неодноразово ознайомлювався з матеріалами, але жодних заяв чи дій, направлених на виконання судового рішення не вчинив. При розгляді справи позивач також не вказав про поважність причин неможливості виконання судових рішень.

Згідно вимог статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

У відповідності до вимог статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Для перевірки майнового стану та наявності нерухомого майна приватним виконавцем сформовано Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон Відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.09.2019 №180251108. Так, приватним виконавцем встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про накладення арештів на земельну ділянку площею 0,1709 га, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З даної довідки не вбачається записів про обтяження даної земельної ділянки саме як предмета іпотеки.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11 жовтня 2019 року № НВ-3216761342019 вбачається, що земельна ділянка площею 0,1709 га, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована 03.12.2014 у Державному земельному кадастрі, на праві приватної власності за ОСОБА_7 .

Відповідно до постанови 12 листопада 2019 року приватним виконавцем здійснено опис земельної ділянки площею 0,1709 га, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Горбача С.Ф. від 16 грудня 2019 року призначено суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

26 грудня 2019 року приватним виконавцем отримано звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1709 га, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067, та того ж дня за вих. № 02-01/60005975-765 на адресу сторін виконавчого провадження направлено повідомлення про результати оцінки майна. Боржнику вказане повідомлення направлено за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки представником боржника було надано вказану адресу для листування (заява боржника від 16.10.2019 № 08/10/2019- 02).

Жодних вищевказаних дій позивач як боржник виконавчого провадження не оскаржувала у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.

Керуючись частиною першою статті 650, частиною першою статті 655 та частиною четвертою статті 656 ЦК України, можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Виходячи з правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц, провадження № 14-3цс18, від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, провадження № 14-624цс18.

27 грудня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Горбача С.Ф. направлено заявку на реалізацію арештованого майна до ДП «СЕТАМ», а саме земельної ділянки площею 0,1709га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067. Початкова вартість продажу була виставлена згідно звіту про експертну оцінку майна 1180000 грн.

Відповідно до протоколу організатора торгів ДП «Сетам» від 03 лютого 2020 року за №463742 перші електронні торги до лоту 400884 не відбулись, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. На підставі ч.5 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем проведено уцінку майна та загальна вартість після уцінки становила 1003000 грн.

Відповідно до протоколу організатора торгів ДП «Сетам» від 05 березня 2020 року за №488647 другі електронні торги до лоту 406353 не відбулись, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. На підставі ч.5 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем проведено уцінку майна та загальна вартість після уцінки становила 826 000 грн.

Відповідно до протоколу організатора торгів ДП «СЕТАМ» від 31 березня 2020 року за №472069 треті електронні торги до лоту 410994 не відбулись, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Стягувач подав заяву про залишення за ним нереалізованого майна.

Згідно до Акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 27 травня 2020 року та постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Горбача С.Ф. від 27 травня 2020 року передано стягувачу ОСОБА_3 в рахунок часткового погашення заборгованості за виконавчим листом №2-2370/12 від 30 листопада 2012 року землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067, площею 0,1709га по АДРЕСА_1 , на загальну суму 826000 грн.

09 червня 2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:004:5067.

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком № 2831/5.

Зокрема підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком № 2831/5, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, в тому числі, передбаченому Законом України «Про іпотеку», якщо майно перебуває в іпотеці, водночас процедуру підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Порядком № 2831/5.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону України «Про іпотеку» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а в разі проведення електронних торгів також на вебсайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів, та іншу необхідну інформацію.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Обов`язок організатора прилюдних торгів друкувати в місцевих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких торгів з реалізації предмета іпотеки та письмове сповіщення, в тому числі, іпотекодавця, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна закріплено також у пункті 2 розділу VII Порядку № 2831/5.

Ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи.

Так, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування залежності майна боржнику на праві власності, а також перевірки чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Згідно вимог статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, у статті 4 Закону України «Про іпотеку» визначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

З матеріалів справи, матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що будь-яких обтяжень (іпотека) виконавцем на час вчинення відповідних дій не встановлено, тому дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1709 га, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067 не суперечать вимогам чинного законодавства, в тому числі не суперечать порядку реалізації іпотечного майна. Суд також враховує, що представники боржника ознайомлювались із матеріалами виконавчого провадження 17 жовтня 2019 року, 12 листопада 2019 року, 29 січня 2020 року, що підтверджується відповідними заявами, які містяться в матеріалах виконавчого провадження. Разом з тим, жодної заяви щодо наявності обтяження на земельну ділянку виконавцю не подали.

Лише 03 березня 2020 року ОСОБА_5 подала приватному виконавцю заяву про зупинення виконавчих дій у формі реалізації на прилюдних торгах та вказала на наявність іпотеки. У задоволенні цієї заяви приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Горбачем С.Ф. було відмовлено та роз`яснено право звернутись до суду із заявою про зупинення реалізації арештованого майна. Дії виконавця позивачем не оскаржувались в цій частині та відсутні відповідні заяви до суду.

Щодо наявності іпотеки саме на земельну ділянку площею 0,1709 га, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , судом встановлено, що у відповідності до Державного акту про право власності на земельну ділянку І-КВ № 028924 від 27.03.2006 вбачається, що земельна ділянка площею 0,4030 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_7 та складається згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки з двох земельних ділянок: 0,1709 га та 0,2321 га.

Земельна ділянка площею 0,4030 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до договору іпотеки від 27.03.2006, серії ВСР № 256039 є предметом іпотеки.

В матеріалах виконавчого провадження наявна Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09 вересня 2019 року № 180251108, у відповідності до якої вбачається, що у Державному реєстрі іпотек наявні записи про накладення арешту на: 1) земельну ділянку без номеру, площею 0,4030 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 27.03.2006 № 1693, вчиненого приватним виконавцем КМНО каплун Ю.В.; 2) земельну ділянку, площею 0,4030 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 11.03.2005 № 1443, вчиненого приватним виконавцем КМНО Тверської І.В.; 3) земельну ділянку реєстраційний номер 840, площею 0,4030 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 11.03.2005 № 1443, вчиненого приватним виконавцем КМНО Тверської І.В.

Крім того, у Державному реєстрі іпотек вказані земельні ділянки, які обтяжені іпотекою: земельна ділянка площею 0,4030 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,1200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222487001:01:004:0028; земельна ділянка площею 0,0753га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222487001:01:004:0029; земельна ділянка площею 0,0145га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222487001:01:004:0033.

При цьому земельна ділянка площею 0,1709 га, кадастровий номер 3222487001:01:004:5067, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за боржником окремо та не мала обтяжень за іпотечними договорами, тому приватним виконавцем звернено стягнення, зокрема нерухоме майно передано на реалізацію.

Позивачка ОСОБА_5 при зверненні до суду посилалась на наявність іпотечного договору 27 березня 2006 року між нею та банком. До позовної заяви додала договір іпотеки між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_7 , який укладено в якості забезпечення виконання кредитного договору №4096-45.1/6-2 від 20 березня 2006 року ОСОБА_8 . За договором в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,4030 га по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, на виконання ухвали суду оригінал договору наданий не був, поважних причини неможливості його надати також суду не повідомлено, а копія, додана до позову, зроблена не з оригіналу договору, а з копії (а.с.10-11).

У подальшому представником позивача поданий ще один пакет документів. При цьому додано також копія договору іпотеки, зробленого з фотокопії договору, який вже укладений 11 березня 2005 року між АБ «Київська Русь» та ОСОБА_7 у якості забезпечення виконання кредитного договору №3590-45/5-2 від 10 березня 2005 року ОСОБА_7 . При цьому в іпотеку передано також земельну ділянку площею 0,4030 га по АДРЕСА_1 . Посилання у позовній заяві на наявність даного кредитного зобов`язання немає.

За ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Матеріали справи не містять відомостей щодо виконання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 своїх кредитних зобов`язань станом на час розгляду справи.

За змістом ст. 512 Цивільного кодексу України підставами заміни кредитора можуть бути переданий ним своїх прав за правочином іншій особі (відступлення права вимоги), правонаступництво, виконання обов`язку боржника його поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) чи третьою особою (з одночасним вступом у права кредитора). Найпоширенішою на практиці з цих підстав заміни кредитора у зобов`язанні є відступлення ним права вимоги, що здійснюється шляхом укладення відповідного договору між первісним кредитором та іншою особою.

Договір про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги №UA-EA-2019-04-02-000001-b/42 та договір про відступлення прави вимоги за договорами іпотеки/застави між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» не містить посилання саме на кредитний договір №4096-45.1/6-2 від 20 березня 2006 року ОСОБА_8 .

Договір про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги між ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та ТОВ «ФК «Форт» не містить посилання про передачу прав вимоги за іпотечним договором, а лише передача прав вимоги за договором поруки з позивачкою.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів наявності іпотеки щодо земельної ділянки площею 0,1709га з кадастровим номером 3222487001:01:004:5067, яка була передана стягувачу при примусовому виконанні. Відсутні будь-які пояснення щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку в реєстрі речових прав, реєстрі іпотек, відсутність відповідних заборон на час проведення торгів. Також позивачка не надала суду документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:004:5067, не вказала поважних причин неможливості подати такі документи, зважаючи на те, що дана ділянка належала їй, не заявила клопотань про витребування таких доказів у разі складнощів в їх отриманні. Також матеріали справи не містять інформації про припинення права власності на земельну ділянку загальною площею 0,4030га, у разі виключення з її складу земельної ділянки 0,1709га та відповідно чи вносились зміни до договору іпотеки. Дані розбіжності не усунуті позивачем при розгляді справи, позивачка по суті обмежилась лише поясненнями. Разом з тим, питання виникнення, припинення, зміна права власності на нерухоме майно, наявність заборон має підтверджуватись лише належними та допустимими доказами.

Крім того, загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст.16 ЦК України.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, на свій розсуд, а цілком конкретним способом захисту свого порушеного права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду, тобто має бути дотриманий принцип процесуальної економії (п.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (п.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, постанова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Позовні вимоги не підлягають також до задоволення з тих підстав, що особа має звернутись до суду за захистом порушеного права, а звернення стягнення на нерухоме майно є обов`язком приватного виконавця та способом захисту порушеного права кредитора через невиконання боржником умов договору та в подальшому судового рішення. Будь-яких пояснень щодо спірної земельної ділянки третя особа (як вказав позивач - іпотекодержатель) не надала, не подавали заперечень щодо дій виконавця та відповідно порушення їх прав. Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що саме її право є порушеним вчиненими діями приватного виконавця, оскільки заборгованість нею не була погашена (як повність, так і частково), ні в добровільному порядку, ні на виконання судового рішення, починаючи з 2012 року.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Горбача Сергія Федоровича, ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Леденьов Іван Сергійович, публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Форт» про визнання недійсними акту приватного виконавця про передачу майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.В. Дубас