Ухвала

від 19.08.2022 по справі 639/1656/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/1656/22

Провадження № 1-КП/639/286/22

У Х В А Л А

щодо дії запобіжного заходу

19 серпня 2022 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимві відеоконференції кримінальне провадження №12022221210000258 від 26.03.2022р. за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованогоза адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрованогоза адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Жовтневого районного суду м. Харкова знаходиться вищезазначене кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України.

Прокурором було подано письмові клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу.

Обвинувачені заперечували проти задоволення клопотань прокурора, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність ризиків, на які вказував прокурор, просили змінити їм запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, адже у них є місця реєстрації та постійні місця проживання, які співпадають між собою.

Вирішуючи відповідне питання, суд виходить з такого.

Під час досудового розслідування ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.03.2022р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого в подальшому було продовжено слідчим суддею та судом, востаннє - ухвалою суду від 24.06.2022р., коли обвинувальний акт відносно обвинувачених надійшов до суду, до 28.08.2022р.

За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу. (ч. 2 ст. 331 КПК України)

Згідно п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосуваннязапобіжного заходує забезпеченнявиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам: 1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; 3) незаконно впливати на потерпілого та свідків; 5) вчини інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по даному кримінальному провадженню обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строком від 5 до 8 років.

Водночас, надаючи оцінку наявним ризикам, суд враховує, що ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).

Ризик впливу на свідків та представника потерпілого у даному кримінальному провадженні, на наявність якого посилався прокурор, на даний час виключений, оскільки прокурор відмовився від допиту свідків сторони обвинувачення, та вказана відмова була прийнята судом. Щодо представника потерпілого, то він не був безпосереднім очевидцем вчинення кримінального правопорушення, та, з огляду на його заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, за погодженням зі сторонами кримінального провадження, судом було прийнято рішення про його розгляд без участі представника потерпілого.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини» (Selcuk v. Turkey), § 34; «Мацнеттер проти Австрії» (Matznetter v. Austria), § 9).

Як зазначається в самому обвинувальному акті та прокурором під час судового розгляду, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше не судимі; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають; мають місця реєстрації та постійні місця проживання, які співпадають; обвинувачується у вчиненні одного епізоду замаху на крадіжку.

За наведених обставин, стороною обвинувачення, в порушення вимог п. 15 ч. 1 ст. 7, ст. 22 КПК України, не доведено існування такого ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України як ризики вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 іншого кримінальногоправопорушення.

Щодо ризику переховування від суду, то Європейський суд з прав людини вказує, що цей ризик не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; його треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

На переконання суду, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у разі визнання їх винуватості, на теперішній час хоча і існує такий ризик як переховування обвинувачених від суду, проте він не має виключного ступеню реалізації, адже не встановлено, що обвинувачені вже переховувались від органу досудового розслідування або суду.

Тримання під вартою не повинно бути продовжене через очікуване покарання у вигляді позбавлення волі («Leteliier v. France» (Летельєр проти Франції), пункт 51; «LA v. France» ( LA проти франції), пункт 104; «Prencipe v.Monaco» (Пранцип проти Монако), пункт 79; «Tiron v. Romania» (Тирон проти Румунії), пункт 41-42).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 27 Рішення у справі «Штепа проти України» від 24.10.2019р. (заява № 16349/17), не розглянувши конкретні факти або альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи, та посилаючись головним чином і постійно на тяжкість обвинувачень, органи державної влади продовжували строк тримання заявниці під вартою до розгляду справи судом на підставах, які для обґрунтування тривалості тримання під вартою не можуть вважатися «достатніми».

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України)

Враховуючи викладене, з огляду на те, що прокурором не доведено існування на теперішній час ризиків, передбачених п.п. 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, на наявність яких він посилався в клопотаннях, та не доведено, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинувачених зможе запобігти встановленому ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії вказаного запобіжного заходу необхідно відмовити, змінити обвинуваченим його на більш м`який, а саме домашній арешт з забороною залишати житло в певний час доби та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, що буде необхідним і достатнім для запобігання ризику, встановленому під час судового розгляду та виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

При цьому порушення або невиконання обвинуваченими відповідних процесуальних обов`язків, відповідно до ст. 200 КПК України, може бути підставою для звернення прокурора до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити.

Клопотання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на більш м`який задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною залишати житло у період часу з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу суду, строком на два місяці, тобто до 19.10.2022р..

Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною залишати житло у період часу з 21:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу суду, строком на два місяці, тобто до 19.10.2022р..

Покласти на обвинувачених строком на два місяці такі обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за їх наявності).

Обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнити з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому вони перебувають, відсутнє інше судове рішення, що прямо передбачає тримання обвинувачених під вартою.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1