Ухвала

від 18.10.2024 по справі 639/1656/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

18.10.2024

Справа № 639/1656/22

Провадження № 1-в/642/148/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

18 жовтня рокум. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові подання заступника начальника Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про приведення вироку суду стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024,

в с т а н о в и в:

Заступник начальника Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова із поданням про приведення вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.09.2022 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом Закон №3886-ІХ).

В обґрунтування подання зазначено, що Законом №3886-ІХ вчинення крадіжок в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.09.2022 ОСОБА_4 засуджений за вчинення замаху на крадіжку майна на суму, яка менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому відповідні діяння не є кримінально караними на теперішній час.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності, проти задоволення подання не заперечував.

Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань на адресу суду не надав.

Представник Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у судове засідання не з`явився, жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України, неявка в судове засідання осіб, які належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів, відповідно до вимог ч.4 ст. 107 КПК України, не проводилось.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 481 грн.

Судом встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.09.2022 ОСОБА_4 засуджений:

-за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Цим вироком ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення кримінального правопорушення 24.03.2022, чим завдано матеріальної шкоди на суму 1591,67 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2481 грн.).

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Таким чином, діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.09.2022, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язку із зазначеним, суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 на теперішній час відбуває покарання за вчинення діянь, кримінальна караність яких усунута, останнього необхідно звільнити від призначеного судом покарання.

За таких обставин, подання Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно засудженого ОСОБА_4 є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Подання Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області стосовно засудженого ОСОБА_4 задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.09.2022 за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова.

Повний текст ухвали складено 18 жовтня 2024 року.

Суддя ОСОБА_1