Рішення

від 19.06.2022 по справі 640/7095/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2022 року м. Київ № 640/7095/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

третя особа Відкритий недержавний пенсійний фонд «Покрова»

про визнання протиправною та скасування постанови, зняття арешту з майна

боржника,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач, ФГВФО) з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просив суд:

1) визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника від 10.11.2017 ВП №48981799;

2) зняти арешт з майна боржника, накладений 10.11.2017 постановою заступника начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андросович Наталією Василівною ВП №48981799.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що оскаржувана постанова є такою, що винесена всупереч ч. 5 ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою визначена заборона щодо накладення арешту на майно (в т.ч. на кошти) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У зв`язку з цим постанова про арешт майна боржника від 10.11.2017 ВП №48981799 підлягає скасуванню як протиправна, а накладений на її виконання арешт на майно Фонду - зняттю в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом, відкрито провадження у справі №640/7095/22 за вказаним позовом, призначено судове засідання у справі, а також встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву разом з витребуваними копіями матеріалів виконавчого провадження. Крім того, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відкритий недержавний пенсійний фонд «Покрова» (стягувача у виконавчому провадженні №48981799).

Копія зазначеної ухвали суду була отримана уповноваженими представниками сторін і третьої особи, про що свідчать наявні у суду рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень за №0105107914176 та №0105107914184.

Таким чином, про відкриття провадження у справі, дату, час і місце проведення судового засідання у справі учасники спору були повідомлені належним чином.

На виконання вимог цієї ухвали суду відповідач подав до суду копії матеріалів виконавчого провадження №48981799, разом із супровідним листом від 20.05.2022 вих. №48981799/18. Однак у встановлений судом строк відповідач відзив на позов до суду не подав.

Присутній у судовому засіданні 30.05.2022 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, та подав до суду письмову заяву про здійснення подальшого розгляду справи за відсутності представника Фонду, в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

У свою чергу відповідач і третя особа явку своїх представників у призначене судове засідання не забезпечили, та жодних клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи до суду не подали.

З огляду на викладене, судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані представниками сторін документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №48981799, відкрите постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Дубовець Л.І. від 12.10.2015, з примусового виконання виконавчого листа №826/7133/13-а, виданого 23.09.2015 Вищим адміністративним судом України про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» повернути Відкритому недержавному пенсійному фонду «Покрова» пенсійних активів у розмірі 87 796,10 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно із договором банківського вкладу №795 від 05.01.2011.

За змістом вказаної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №48981790 боржником в рамках цього виконавчого провадження визначений Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а стягувачем - Відкритий недержавний пенсійний фонд «Покрова».

У межах виконавчого провадження №48981799 заступником начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андросович Наталією Василівною було винесено:

- постанову про арешт коштів боржника від 10.11.2017, якою у зв`язку з тим, що рішення суду не виконано, на грошові кошти боржника - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що містяться на рахунках в Національному банку України та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника (крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом) накладений арешт, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 100 896,10 грн. Своїм листом від 20.12.2017 вих. №55-0007/85329 Національний банк України з посиланням на зміст норми ч. 5 ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повернув органу державної виконавчої служби вказану постанову про арешт коштів боржника без виконання;

- постанову про арешт майна боржника від 10.11.2017, якою у зв`язку з тим, що рішення суду не виконано, на майно боржника - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб накладений арешт, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 100 896,10 грн.

Вважаючи постанову від 10.11.2017 про арешт майна боржника такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ст. 10 цього Закону державний виконавець вживає наступні заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У силу положень ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

За змістом приписів абз. 2 ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У свою чергу, процедура накладення арешту на майно боржника врегульована ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч. 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Поряд з цим, діючими станом на 10.11.2017 нормами ч. 5 ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI визначено, що на майно, у тому числі кошти, Фонду не може бути накладений арешт, а також застосовані способи забезпечення позову.

Відтак, наведеним законодавчим положенням заборонено накладати арешт на майно (в тому числі кошти), належне Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, незалежно від процедури, в рамках якої передбачалося накладення арешту майна.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд визнає відсутніми обґрунтовані підстави для прийняття оскаржуваної постанови про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження №48981799, оскільки накладення арешту на майно Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суперечить прямій забороні в ч. 5 ст. 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У зв`язку з цим суд погоджується із правомірністю та обґрунтованістю заявлених позивачем вимог про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андросович Н.В. від 10.11.2017 про арешт майна боржника ВП №48981799, та дійшов висновку про задоволення цих вимог Фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках, як передбачено у ч. 5 ст. 59 зазначеного вище Закону, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 і 2 цієї ж статті Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

В даному враховуючи сформульований судом висновок про протиправність винесення постанови від 10.11.2017 про арешт майна боржника в рамках виконавчого провадження №48981799 та відсутність передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з майна позивача у позасудовому порядку, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення рішення про зобов`язання відповідача зняти такий арешт з майна Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 25.02.2022 №436, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час звернення до суду з цим адміністративним позовом сплатило судовий збір у розмірі 4 962,00 грн. Враховуючи те, що при звернення до адміністративного суду із цим позовом з вимогами до органів ДВС Фонд мав сплатити судовий збір лише у розмірі 2 481,00 грн., та з огляду на обсяг задоволених за результатами цього позову вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 2 481 грн.

Стосовно надмірно сплачених позивачем коштів у сумі 2 481,00 грн. в оплату судового збору за поданим позовом, то повернення таких позивачу підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір», - за окремо поданою заявою про повернення надміру сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 246, 268 - 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андросович Наталії Василівни від 10.11.2017 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №48981799.

Зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, накладений постановою заступника начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Андросович Наталії Василівни від 10.11.2017 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №48981799.

Стягнути на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок