Ухвала

від 21.08.2022 по справі 351/1653/21

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 351/1653/21

Провадження №4-с/351/4/22

У Х В А Л А

22 серпня 2022 року м. Снятин

Суддя Снятинського районного суду Івано-Франківської області Сегін І.Р., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Снятинський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), на виконавчий лист Снятинського районного суду від 21.06.2022, на ордер від 11.07.2022 та на свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю Петрички Олександра Євгеновича від 10.10.2013р.,-

В С Т А Н О В И В:

Скаржниця ОСОБА_1 звернулась до Снятинського районного суду зі скаргою на виконавчий лист Снятинського районного суду від 21.06.2022, на ордер від 11.07.2022 та на свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю Петрички Олександра Євгеновича від 10.10.2013р.

В обґрунтування скарги зазначає, що 09.08.2022 вона отримала у ДВС копії документів, які оскаржує в Снятинському районному суді. Підставами оскарження цих документів та їх скасування являються: клопотання від 08.02.2022р. та три клопотання від 10.03.2022.

Посилаючись на численні постанови Снятинського районного суду, ухвали суду та клопотання, просить задовольнити позовну заяву від 09.08.2022 в повному обсязі, видати ухвалу та призупинити дію свідоцтва від 10.10.2013, ордера від 11.07.2022, виконавчого листа від 21.06.2022, постанови від 19.07.2022, постанови від 19.07.2022, повідомлення від 19.07.2022 № 17187, постанови від 19.07.2022, заяви ОСОБА_2 від 15.07.2022.

Суд, дослідивши матеріали скарги приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Права і обов`язки виконавців, обов`язковість вимог виконавця визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, за частиною 1 цієї статті, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.2, 3 статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Звертаючись до суду із скаргою на дії Снятинського відділудержавної виконавчоїслужби, скаржницею обрано спосіб захисту шляхом скасування оскаржуваних: виконавчого листа та ордера адвоката, свідоцтва про право зайняття адвокатською дільністю.

Вирішуючи питання щодо обраного скаржницею способу захисту порушених прав, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому при визначенні обраного особою способу захисту порушених прав суд враховує, що він повинен бути належним, ефективним та правомірним.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Суд зауважує, що обраний скаржницею спосіб захисту не передбачений ст. 451 ЦПК України через що є неналежним та не буде ефективним, оскільки не забезпечить поновлення порушених прав.

Керуючись принципом диспозитивності, передбаченим ч. 1 ст. 13 ЦПК України, який передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, враховуючи, що скаржницею обрано спосіб захисту, який не передбачений ст. 451 ЦПК України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,26 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2,4,5, 247, 258-260, 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 ,заінтересована особа:Снятинський відділдержавної виконавчоїслужби уКоломийському районіІвано-Франківськоїобласті Південно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ),на виконавчийлист Снятинськогорайонного судувід 21.06.2022,на ордервід 11.07.2022та насвідоцтво прозайняття адвокатськоюдіяльністю ПетричкиОлександра Євгеновичавід 10.10.2013р.,- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо досуду апеляційноїінстанції з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Ігор СЕГІН