Рішення

від 08.08.2022 по справі 910/4149/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2022Справа №910/4149/21

За позовомФонду гарантування вкладів фізичних осіб до1. ОСОБА_1 2. ОСОБА_2 3. ОСОБА_3 4. ОСОБА_4 5. ОСОБА_5 6. ОСОБА_6 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороніпозивача:1. Акціонерного товариства "Артем-Банк" 2. Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Соната Фінанс" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Проперті Менеджмент"простягнення шкоди у розмірі 15 938 891,02 грн.Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Баринова О.І.

Представники учасників справи:

від позивача:Щербина О.Ю.від відповідачів 1, 3:Кучер В.М.від відповідачів 2, 4-6:не з`явилисявід третьої особи 2:Січкар М.П.від третьої особи 1, 3-5:не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - "Фонд") звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення шкоди у розмірі 15 938 891,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фонд вказує на те, що відповідачами, як членами керівних колегіальних органів Акціонерного товариства "Артем-Банк" було прийнято протиправне та необґрунтоване рішення у вигляді Протоколу кредитного комітету Акціонерного товариства "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015 про придбання пакету облігацій іменних дисконтних емітента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпорт", у кількості 19 330 штук, код ISIN UA4000179808, за договірною вартістю 14 497 500,00 грн., в той час як дані облігації не становили жодної цінності та в подальшому були відчужені за 10 051,60 грн.

Позивач стверджує, що збитки від утримання на балансі банку портфелю цінних паперів - облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпорт", складають 15 938 891,02 грн., відшкодування яких і просить покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/4149/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 13.04.2021.

09.04.2021 через відділ діловодства суду представником відповідачів 1 та 3 подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнавав, вказував на те, що позивачем не доведено факту завдання відповідачами шкоди Акціонерному товариству "Артем-Банк", її розміру, не надано доказів вчинення такими особами протиправних дій чи бездіяльності, не доведено вину та причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями/бездіяльністю та заподіяною шкодою.

Протокольними ухвалами суду від 13.04.2021, від 18.05.2021, від 15.06.2021, від 29.06.2021 підготовче засідання відкладалося на 18.05.2021, на 15.06.2021, на 29.06.2021 та на 22.07.2021 відповідно.

21.07.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача 1 та 3 подано заяву про застосування строків позовної давності, у відповідності до якої з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, вказував на те, що з 16.05.2017 (дати затвердження акту про формування ліквідаційної маси АТ "Артем-Банк") почався відлік перебігу строку позовної давності за заявленими в межах даної справи вимогами Фонду, який сплив до звернення останнього з відповідним позовом до суду. Тому, просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Також 21.07.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача 1 та 3 було подано клопотання про витребування доказів, за змістом якого просив витребувати: у Національного банку України засвідчені належним чином копії: рішення Правління Національного банку України від 15.11.2016 №416-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" до категорії неплатоспроможних" та документів, які стали підставою для його ухвалення; документів, які містять фактичні дані про те, що рішення кредитного комітету ПАТ "Артем-Банк" про придбання пакету облігацій ТОВ "Торгімпорт", код ISIN UA4000179808 в кількості 19 330 штук стало підставою для віднесення ПАТ "Артем-Банк" до категорії неплатоспроможних; у Фонду засвідчену належним чином копію рішення виконавчої дирекції Фонду від 15.05.20217 №1978 про затвердження акту про формування ліквідаційної маси ПАТ "Артем-Банк".

Протокольними ухвалами суду від 22.07.2021 частково задоволено клопотання відповідачів 1, 3 про витребування доказів; витребувано у Фонду: належним чином засвідчену копію рішення Правління Національного банку України від 15.11.2016 №416-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" до категорії неплатоспроможних"; належним чином засвідчену копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.05.20217 №1978 про затвердження акту про формування ліквідаційної маси ПАТ "Артем-Банк", а також належним чином засвідчену копію відповідного акту, який затверджено таким рішенням; відкладено підготовче засідання на 31.08.2021.

04.08.2021 через відділ діловодства суду представником позивача було надано витребувані судом документи.

31.08.2021 через відділ діловодства суду представником відповідачів 1, 3 було подано клопотання про призначення економічної експертизи, за змістом якого вказував на те, що підставою для звернення Фонду з вимогою до відповідачів про відшкодування шкоди стала наявність незадоволених вимог кредиторів у розмірі 154 699 660 грн., водночас загальна заборгованість за кредитним портфелем, який увійшов до ліквідаційної маси банку, складала 475 170 880 грн., а дебіторська заборгованість на початок процедури ліквідації становила 37 631 770 грн., у зв`язку з чим виникають обґрунтовані сумніви в тому, що ціна у розмірі 46 088 840 грн. за продаж кредитного портфеля та ціна у розмірі 481 080 грн. за продаж дебіторської заборгованості і виникнення у зв`язку з цим суми непогашених вимог у визначеному розмірі є економічно обґрунтованими та документально підтвердженими. Тому, просив призначити у справі економічну експертизу на вирішення якої поставити питання: яка ринкова вартість активів ПАТ "Артем-Банк" станом на 16.12.2016; чи є ціна 46 088 840 грн. за продаж кредитного портфеля банку станом на 16.12.2016 економічно обґрунтованою; чи є ціна 481 080 грн. за продаж дебіторської заборгованості ПАТ "Артем-Банк" станом на 16.12.2016 економічно обґрунтованою; чи є розмір збитків ПАТ "Артем-Банк" в сумі 154 699 660 грн. економічно обґрунтованим.

Протокольними ухвалами суду від 31.08.2021 долучено подані позивачем документи до матеріалів справи; відкладено вирішення клопотання про призначення у справі судової експертизи на наступне засідання; запропоновано відповідачам 1, 3 визначитись з експертною установою та конкретизувати питання, які необхідно поставити на вирішення судовому експерту; запропоновано позивачу надати суду письмові заперечення на клопотання про призначення у справі судової експертизи; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.09.2021.

14.09.2021 через відділ діловодства суду представником позивача подано заперечення на клопотання представника про призначення економічної експертизи у справі, відповідно до яких вказував на те, що: відповідачами 1, 3 пропущено процесуальний строк на звернення з таким клопотанням до суду; у клопотанні про призначення експертизи відповідачами 1, 3 запропоновані питання, які жодним чином не входять в предмет доказування у даній справі, яким є протиправна діяльність (бездіяльність) управлінського персоналу ПАТ "Артем-Банк", що спричинила нанесення шкоди банку та його кредиторам на суму 15 938 891,02 грн., і що не може бути спростовано відповідями експерта на поставлені відповідачами 1, 3 питання.

14.09.2021 через відділ діловодства суду представником відповідачів 1, 3 подано клопотання про витребування доказів, у відповідності до якого вказував на те, що ним з`ясовано про можливість проведення відповідної експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, однак, під час проведення консультації з експертом-економістом було з`ясовано необхідність витребування додаткових документів, які містять відомості про склад активів банку, їх вартість (ліквідність), у зв`язку з чим просив витребувати у Фонду належним чином засвідчені копії: балансу АТ "Артем-Банк", складеного станом на 01.04.2017 та затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду №1583 від 13.04.2017; протоколу засідання інвентаризаційної комісії з питань інвентаризації активів та пасивів банку, основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, документів та розрахунків, доходів та витрат майбутніх періодів АТ "Артем-Банк" від 15.03.2017; звіту про оцінку основних засобів, інших активів та нематеріальних активів, що знаходяться на балансі АТ "Артем-Банк", складеного Товариством з додатковою відповідальністю "Некос"; звіту про оцінку майнових прав по кредитним договорам, що знаходяться на балансі АТ "Артем-Банк", складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Верітас Проперті Менеджмент"; звіту про оцінку майнових прав за дебіторською заборгованістю, що знаходяться на балансі АТ "Артем-Банк", складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Верітас Проперті Менеджмент"; звіту про інспектування АТ "Артем-Банк" за 2015 рік, складеного Департаментом інспекційних перевірок Національного банку України; аудиторського висновку (звіту) незалежної аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Київаудит" про фінансову звітність АТ "Артем-Банк" станом на кінець 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 задоволено клопотання відповідачів 1, 3 та витребувано у Фонду зазначені документи; залучено до участі у справі Акціонерне товариство "Артем-Банк", Державну акціонерну холдингову компанію "Артем", Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Соната Фінанс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" в якості третіх осіб 1, 2, 3, 4, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; відкладено підготовче засідання на 05.10.2021.

04.10.2021 через відділ діловодства суду представником позивача було подано заяву про виконання вимог ухвали суду по справі №910/4149/21, до якої додано витребувані ухвалою суду від 14.09.2021 документи.

Також представником позивача було подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, згідно яких вказував на те, що позовну заяву було подано в межах визначених строків з урахуванням приписів п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Протокольною ухвалою суду від 05.10.2021 відкладено підготовче засідання на 04.11.2021 з метою надання можливості учасникам справи ознайомитись з витребуваними документами.

26.10.2021 через відділ діловодства суду представником позивача було подано заяву про виконання вимог ухвали суду по справі №910/4149/21, до якої додано додатки до звітів про оцінку, раніше наданих на виконання вимог ухвали суду від 14.09.2021.

В підготовчому засіданні 04.11.2021 представником відповідачів 1, 3 було подано орієнтовний перелік питань для проведення економічної експертизи.

Протокольними ухвалами суду від 04.11.2021 долучено докази, які надійшли на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, до матеріалів справи; запропоновано надати учасникам справи час, зокрема, позивачу для надання відповідей на запитання суду, копій договорів, на які міститься посилання в описі заборгованості в розрахунку вартості прав вимоги за дебіторською заборгованістю АТ "Артем-Банк" або пояснення щодо таких договорів, а також учасникам справи - для надання копій судових рішень, на які вони посилаються; відкладено вирішення клопотання про призначення у справі судової експертизи на більш пізнішу стадію судового розгляду; відкладено підготовче засідання на 18.11.2021.

17.11.2021 через відділ діловодства суду представником третьої особи 2 подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, згідно якого вказував на те, що під час засідання, яке відбулось 04.11.2021, судом, з метою дослідження всіх обставин справи, ставились запитання сторонам стосовно відчуження Фондом активів на користь ТОВ "ФК "Соната Фінанс" вартістю 36 887 880,00 грн. за 481 080,00 грн. та на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами" загальною вартістю 154 587 845,00 грн. за 38 228 778,00 грн., а тому з метою встановлення всіх обставин спірних правовідносин просив долучити наявні у ДАХК "Артем" докази з приводу цього.

Протокольними ухвалами суду від 18.11.2021 долучено подані третьою особо 2 докази до матеріалів справи; задоволено клопотання третьої особи 2; витребувано від позивача належними чином засвідчені копії всіх додатків до договору про відступлення права вимоги №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019; витребувано з архіву Господарського суду міста Києва справи №910/16879/16 та №910/22177/16; розгляд клопотання про призначення у справі судової експертизи відкладено на більш пізню стадію судового розгляду; залучено до участі у справі ТОВ "Верітас Проперті Менеджмент" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; відкладено підготовче засідання на 09.12.2021.

03.12.2021 через відділ діловодства суду представником третьої особи 2 подано письмові пояснення, за змістом яких виклав історію перебігу відносин між ДАХК "Артем" та ТОВ "Фінансова компанія управління активами" після викупу останнім прав вимоги, що належали АТ "Артем-Банк", і надав докази на її підтвердження, повідомивши, що на сьогоднішній день розмір заборгованості становить 444 177,78 грн. та підлягає подальшому врегулюванню між такими сторонами.

08.12.2021 через відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про виконання вимог ухвали суду по справі №910/4149/21, згідно якої на виконання вимог суду надав копії договору про відступлення права вимоги №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019 з додатком та акту приймання-передачі документів від 02.05.2019 за таким договором.

09.12.2021 через відділ діловодства суду представником позивача подано заперечення на клопотання про призначення економічної експертизи у справі, згідно якого наголошував на тому, що запропоновані відповідачами 1, 3 питання не мають жодного значення для вирішення даної справи по суті, а їх посилання на наявність сумнівів щодо продажу Фондом активів (майна) банку за цінами, економічно необґрунтованими, є безпідставними, нічим не підтвердженими та такими, що не узгоджуються з положеннями законодавства України, в той час як Фонд в процедурі виведення АТ "Артем-Банк" з ринку діяв у чіткій відповідності з вимогами законодавства та отримані кошти від продажу майна банку на відкритих, публічних торгах спрямовував на задоволення вимог кредиторів.

Протокольними ухвалами суду від 09.12.2021 долучено пояснення та докази, які надійшли на виконання ухвали суду, до матеріалів справи; відкладено підготовче засідання на 14.01.2022.

В підготовчому засіданні 14.01.2022 протокольними ухвалами суду було відмовлено в задоволенні клопотання відповідачів 1, 3 про призначення у справі судової експертизи; закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті на 28.01.2022.

Протокольною ухвалою суду від 28.01.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.02.2022.

10.02.2022 через відділ діловодства суду представником позивача подано письмові пояснення, у відповідності до яких, користуючись пропозицією суду відносно надання пояснень з приводу поставлених запитань щодо обставин продажу частини активів неплатоспроможного АТ "Артем-Банк" по фінансовим зобов`язанням ДАХК "Артем" перед банком, процитував положення законодавства, якими регулюється порядок виведення неплатоспроможного банку з ринку (його ліквідація), в т.ч. порядок відчуження активів такого банку, у зв`язку з чим вказав на відповідність таким положенням проведеної процедури відчуження прав вимог АТ "Артем-Банк" до ДАХК "Артем" за відповідними кредитними договорами. Також, подав документи, що стосувались організації та проведення такого відчуження.

Протокольною ухвалою суду від 11.02.2022 відкладено судове засідання на 01.03.2022.

Судове засідання 01.03.2022 не відбулось у зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 призначено проведення судового засідання на 02.06.2022.

Протокольними ухвалами суду від 02.06.2022 запропоновано позивачу забезпечити в наступне засідання явку уповноваженої особи Фонду, яка мала повноваження ліквідатора АТ "Артем-Банк" у 2017-2020 роках; відкладено судове засідання на 16.06.2022, в якому протокольними ухвалами суду було: запропоновано позивачу надати копію рішення виконавчої дирекції Фонду №1613 від 07.06.2018; запропоновано учасникам справи надати пояснення за наслідками судового засідання; оголошено перерву в судовому засіданні на 07.07.2022.

В судовому засіданні 07.07.2022 представником позивача було подано копію рішення виконавчої дирекції Фонду №1613 від 07.06.2018 та лист уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Артем-Банк", від 07.06.2018 №517, на підставі якого було його прийнято.

Протокольними ухвалами суду від 07.07.2022 долучено подані позивачем документи до матеріалів справи; долучено до матеріалів справи копії документів із справи Господарського суду міста Києва №910/16065/18; оголошено перерву в судовому засіданні до 21.07.2022, в якому протокольною ухвалою суду було оголошено перерву до 09.08.2022.

В судове засідання 09.08.2022 з`явилися представники позивача, відповідачів 1, 3 та третьої особи 2, надали свої пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, відповідачі 1, 3 проти позову заперечують та у його задоволенні просять відмовити, а третя особа 2 вказує на незаконні дії Фонду/Банку при продажу майнових прав до ДАХК "Артем".

З метою належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце її розгляду судом здійснювалося направлення ухвал суду поштою на всі відомі йому адреси учасників суду з паралельним направленням їх примірників засобами електронного зв`язку учасникам, адреси електронної пошти яких наявні в матеріалах справи, а також здійснювалась публікація оголошення про дати, час і місце проведення засідання на офіційній веб-сторінці Господарського суду міста Києва, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідачі 2, 4-6 та треті особи 1, 3-5 своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідачів 2, 4-6 та третіх осіб 1, 3-5 про причини неявки їх представників в судові засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

При цьому, суд враховує, що відповідачі 2, 4-6 правом на подачу відзиву на позов у визначені згідно положень Господарського процесуального кодексу України строки не скористалися, а тому у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 09.08.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2015 кредитним комітетом АТ "Артем-Банк" у складі відповідачів було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015, яким вирішено придбати пакет облігацій серії А іменних дисконтних емітента Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгімпорт" (код ЄДРПОУ: 36757850), код ISIN: UA4000179808, в кількості 19 330 штук, номінальною вартістю 1 000,00 грн., за договірною вартістю 750,00 грн., що становить 14 497 500,00 грн.

На підставі такого рішення 02.04.2015 між АТ "Артем-Банк" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тально" (продавець) було укладено договір №ДД21 купівлі-продажу цінних паперів, у відповідності до якого продавець передав, а покупець прийняв та зобов`язався оплатити цінні папери: іменні облігації дисконтні, емітента ТОВ "Торгімпорт" (код ЄДРПОУ: 36757850), код ISIN: UA4000179808, серії А, номінальною вартістю 1 000,00 грн., в кількості 19 330 штук, номінальною вартістю пакету облігацій - 19 330 000,00 грн., за договірною вартістю викупу - 14 497 500,00 грн., про що між сторонами було складено акт приймання-передачі цінних паперів від 07.04.2015.

Такий пакет цінних паперів було оприбутковано на балансі АТ "Артем-Банк" за вартістю в сумі 19 330 000,00 грн.

В подальшому, рішенням кредитного комітету АТ "Артем-Банк", оформленим протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №126/16 від 16.08.2016, у зв`язку із відсутністю попиту на біржовому ринку, відсутністю торгів за відповідними цінними паперами, виключенням емітента цінних паперів з лістингу фондової біржі та початком процедури банкрутства емітента, вирішено продати пакет іменних облігацій безпроцентних ТОВ "Торгімпорт" в кількості 19 330 штук за договірною ціною, яка відповідає справедливій вартості в бухгалтерському обліку на дату продажу даних цінних паперів у сумі 10 051,60 грн.

На підставі вказаного рішення 17.08.2016 між АТ "Артем-Банк", як продавцем, та ОСОБА_7 , як покупцем, було укладено договір №ДД7 купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів, відповідно до якого продавцем відчужено іменні бездокументарні безпроцентні облігації серії А, емітента ТОВ "Торгімпорт" (код ЄДРПОУ: 36757850), код ISIN: UA4000179808, номінальною вартістю 1 000,00 грн., в кількості 19 330 штук, за договірною вартістю відчуження - 10 051,60 грн.

15.11.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №416-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" до категорії неплатоспроможних", на підставі якого 16.11.2016 виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №2447 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Артем-Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно якого розпочато процедуру виведення АТ "Артем-Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 16.11.2016 по 15.12.2016 (включно).

15.12.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення №492-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк", на підставі якого 15.12.2016 виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення №2857 "Про початок процедури ліквідації АТ "Артем-Банк " та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно якого запроваджено в АТ "Артем-Банк" процедуру ліквідації строком на два роки з 16.12.2016 по 15.12.2018 (включно), який в послідуючому згідно рішення виконавчої дирекції Фонду №3086 від 15.11.2018 продовжено на один рік з 16.12.2018 до 15.12.2019 (включно).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.03.2017 №1192 "Про затвердження переліку (реєстру) вимог кредиторів АТ "Артем-Банк" було затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів АТ "Артем-Банк", відповідно до якого з урахуванням подальших змін (рішення виконавчої дирекції Фонду від 30.05.2019 №1388) сума акцептованих вимог кредиторів становила 196 829 862,83 грн.

15.05.2017 рішенням виконавчої дирекції Фонду №1978 "Про затвердження ліквідаційної маси АТ "Артем-Банк" було затверджено ліквідаційну масу АТ "Артем-Банк" станом на 01.04.2017, відповідно до якої з урахування подальших змін (рішення виконавчої дирекції Фонду від 01.11.2018 №2935): балансова вартість активів (без врахування резервів) становила 592 172 713,45 грн., а їх ринкова вартість - 131 464 864,61 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.06.2019 №1575 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк" було затверджено ліквідаційний баланс станом на 03.06.2019 та Звіт про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", відповідно до якого залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн.

Листом від 02.02.2021 №46-1475/21 Фонд звернувся до відповідачів з вимогою про відшкодування шкоди в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якій вказував на те, що під час здійснення ліквідаційної процедури АТ "Артем-Банк" було виявлено факт прийняття рішення пов`язаними особами такого банку, яке завдало збитків банку та його кредиторам, а саме, на підставі рішення кредитного комітету АТ "Артем-Банк" у складі відповідачів, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015, банком було здійснено збиткову операцію, яка полягала в укладенні між АТ "Артем-Банк" та ТОВ "Тально" договору купівлі-продажу цінних паперів №ДД21 від 02.04.2015 (щодо придбання банком пакету облігацій ТОВ "Торгімпорт" в кількості 19 330 штук), що призвело до заподіяння АТ "Артем-Банк" та його кредиторам шкоди на суму 15 938 891,02 грн., а тому просив протягом семи календарних днів перерахувати на рахунок Фонду вказану суму коштів в якості відшкодування завданих збитків.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 26.03.2020 №680 "Про деякі питання ліквідації АТ "Артем-Банк", з метою завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", а також припинення його як юридичної особи, відповідно до п. 2 ч. 5 та ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ст.ст. 37, 38, 48, ч.ч. 3, 4 ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вирішено визначені законом повноваження під час здійснення ліквідації АТ "Артем-Банк" до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення АТ "Артем-Банк" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснювати Фондом безпосередньо.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідачів як пов`язаних з АТ "Артем-Банк" осіб в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обов`язку з відшкодування завданої АТ "Артем-Банк" шкоди у розмірі 15 938 891,02 грн., за наслідками прийняття ними як членами кредитного комітету банку рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015, щодо придбання банком пакету облігацій ТОВ "Торгімпорт" в кількості 19 330 штук, яке на переконання Фонду, було завідомо збитковим.

За змістом ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом до суду) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів. Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як - неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства; наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина заподіювача шкоди.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Тобто, в межах даної справи на позивача покладається обов`язок доведення неправомірності рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

В обґрунтування своїх доводів Фонд вказує на те, що оцінка вартості такого пакету цінних паперів, перед прийняттям рішення кредитним комітетом АТ "Артем-Банк", оформленим протоколом №40-1/15 від 02.04.2015, не проводилась, як не проводився аналіз фінансового та господарського стану емітента ТОВ "Торгімпорт", не досліджувалася і його платоспроможність, а відтак реальної вартості пакету цінних паперів придбаних АТ "Артем-Банк" визначено не було.

В той же час, на замовлення позивача ТОВ "Північно-східна консалтингова група" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №135/19 від 19.02.2019) було проведено оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Торгімпорт", за наслідками якої складено звіт про незалежну оцінку іменних дисконтних облігацій ТОВ "Торгімпорт" від 15.02.2021, згідно якого визначено, що станом на 02.04.2015 ринкова вартість пакету цінних паперів - іменних дисконтних облігацій емітента ТОВ "Торгімпорт" (код ЄДРПОУ: 36757850), код ISIN: UA4000179808, в кількості 19 330 штук становила 0,00 грн.

З огляду на це, позивач і вказує на те, що збитки (без врахування дисконту) від утримання на балансі банку портфелю цінних паперів - облігацій ТОВ "Торгімпорт" складають 15 938 891,02 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку АТ "Артем-Банк" за 17.08.2016.

Натомість відповідачі мали право та можливість спростувати доводи та докази позивача, а також навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо (пункти 7.4, 7.7, 7.34, 7.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, яка хоч і скасована за нововиявленими обставинами, проте правові висновки підлягають застосуванню безвідносно від зміни фактичних обставин справи, адже стосуються тлумачення норм законодавства).

Заперечуючи проти позову, відповідачами 1 та 3, зокрема, наголошується на тому, що підставою для звернення Фонду з даним позовом останнім визначається недостатність отриманих за наслідками проведення ліквідаційної процедури АТ "Артем-Банк" коштів для погашення вимог всіх кредиторів, у зв`язку з чим розмір незадоволених вимог кредиторів становить 154 699 660 грн., водночас із доданих ним документів, які стосуються затвердження ліквідаційної маси, балансу та звіту про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк" вбачається, що загальна заборгованість за кредитним портфелем, який увійшов до ліквідаційної маси банку, складала 475 170 880 грн., а дебіторська заборгованість на початок процедури ліквідації становила 37 631 770 грн., у зв`язку з чим виникають обґрунтовані сумніви в тому, що ціна у розмірі 46 088 840 грн. за продаж кредитного портфеля та ціна у розмірі 481 080 грн. за продаж дебіторської заборгованості і виникнення у зв`язку з цим суми непогашених вимог у визначеному розмірі є економічно обґрунтованими та документально підтвердженими.

ДАХК "Артем" зазначає на незаконність дій Фонду при продажу майнового права до ДАХК "Артем".

Отже, на відміну від інших подібних справ, які були на розгляді Верховного Суду, у даній справі відповідачі вказують, що на момент виведення банку з ринку його майна (активів) було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури.

Відтак, відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову з урахуванням висловлених відповідачами заперечень предметом доказування у даній справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:

1) належність відповідачів до пов`язаних з АТ "Артем-Банк" осіб: зокрема до власників істотної участі, керівників банку; дати набуття статусу власника істотної участі, дати обрання / призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; персональний склад органів управління банку у період, визначений позивачем як спірний період;

2) факти протиправної поведінки відповідачів (здійснення ризикових кредитних операцій та яких саме, недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів Національного банку України, обставини, що підтверджують невиваженість кредитної політики банку та її ризикованість, обставини приховування реального фінансового стану банку, відсутність у банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів, вчинені всупереч інтересам банку тощо) та Фонду/уповноваженої особи Фонду (належного виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку тощо);

3) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір шкоди банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою внутрішньою політикою управління, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку; шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою діяльністю посадових осіб Фонду при виведенні банку з ринку);

4) наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів/посадових осіб Фонду та завданою шкодою (обставини того, що існуюча недостатність майна банку є наслідком саме протиправних дій відповідачів та/або Фонду (його уповноважених осіб);

5) у випадку, якщо має місце протиправна поведінка як відповідачів (до початку процедури виведення банку із ринку), так і посадових осіб Фонду (під час відповідної процедури), і така поведінка знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із завданою шкодою, що зумовлено однією сумою недостачі майна, на кого із заподіювачів шкоди має бути покладено обов`язок по її відшкодуванню, а в аспекті предмета позову - чи може бути стягнуто шкоду із відповідачів (посадових осіб банку) при умові встановлення, що недостача майна банку, яка необхідна для задоволення вимог всіх кредиторів виникла через неправомірні дії позивача та уповноважених ним осіб.

Досліджуючи такі обставини суд виходить з наступного.

І. Належність відповідачів до пов`язаних з АТ "Артем-Банк" осіб.

В даному випадку, приймаючи рішення, яке на думку позивача, зумовило завдання збитків АТ "Артем-Банк" та його кредиторам, відповідачі діяли як члени кредитного комітету АТ "Артем-Банк", що і підтверджується відповідним протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015, яким оформлено таке рішення, які входило до нього як: Голова Правління банку - Ганзя Д.О.; Перший заступник Голови Правління банку - Петрухова М.В.; заступник Голови Правління банку - Лєонов С.О.; Головний бухгалтер банку - Луцький В.М.; Начальник Юридичного департаменту - Федоренко М.В.; Начальник Департаменту банківської безпеки - Диндо О.Л.

Згідно із ч. 1 ст. 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Частиною 5 ст. 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015) визначено, що банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015) для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є, зокрема: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

При цьому, факт включення або невключення особи в перелік пов`язаних з банком осіб, який затверджується банком або комісією Національного банку України, не має значення для визнання її пов`язаною з банком особою (правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16, постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №910/14646/19).

Таким чином, в силу наведених положень на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015, відповідачі діяли як пов`язані з банком особи в розумінні приписів п. 3 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції чинній, на момент прийняття такого рішення).

ІІ. Наявність протиправної поведінки відповідачів та Фонду/уповноваженої особи Фонду.

1. Щодо протиправної поведінки відповідачів.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

За змістом ст.ст. 39-44 Закону України "Про банки та банківську діяльність" як керівники банків, так і члени постійно діючих комітетів банків (зокрема, кредитного комітету) зобов`язані ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків.

Також статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні висновки зроблені і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 26.11.2019 у справі №910/20261/16, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до збитків підприємству й зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Суд, не є визнаним експертом у галузі економіки чи фінансів, а тому оцінюючи правочин, який Фондом в порядку ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено сумнівним та таким, що привів до настання збитків, однозначно має тлумачити будь-які сумніви щодо ефективності такого правочину на користь правомірності і добросовісності дій осіб, які його вчинили.

Хоча для оцінки обставин у цивільних справах зазвичай застосовується такий стандарт доказування як "баланс вірогідностей", а стандарт "поза розумним сумнівом" більш притаманний кримінальному процесу, проте враховуючи суть подібних спорів (необхідність надання оцінки ефективності правочину, який не визнано недійсним, в аспекті покладення на осіб, які його вчинили, майнової відповідальності), суд вважає, що з огляду на відповідні наслідки має підлягати більш високий стандарт доказування - "поза розумним сумнівом".

Суть такого принципу полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Правочин може бути визнаний сумнівним і таким, що вчинено з недотриманням фідуціарних обов`язків, при умові відсутності будь-яких розумних сумнівів у тому, що за аналогічних умов розумний сторонній спостерігач, діючи добросовісно та при здоровому глузді, не вчинив би такий правочин.

Позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Операція із придбання цінних паперів - облігацій ТОВ "Торгімпорт" на суму 15 938 891,02 грн. підпадає під визначення операції, яка здійснена не в інтересах банку та вкладників з таких причин:

- облігації даного емітента не мали значного обсягу котирувань на біржі, а сукупність наведених позивачем обставин по характеристиці емітента дає підстави стверджувати про те, що такі облігації сторонній спостерігач назвав би "сміттєвими";

- відсутність ліквідності такого майна нівелює адекватність "ринкової" ціни такого майна;

- суд констатує і відповідачі (як посадовці банку, що передбачало наявність спеціальної освіти) не могли не знати того, що подекуди емісія облігацій переслідує не мету залучення обігового капіталу емітента, а мету використання таких облігацій виключно для створення наступної видимості господарської діяльності та спрямована виключно на виведення коштів з покупців таких облігацій без наміру їх обслуговування (сплату процентного доходу) та їх погашення;

- відповідач 1 в судовому засіданні не зміг пояснити бізнес модель (для чого придбавалися такі облігації) по придбанню таких облігацій (який відсотковий дохід, коли погашення тощо), тобто навести власну версію подій по меті придбання таких облігацій;

- не доведено, що придбання даних облігацій у обраний спосіб (поза біржею) було вигідніше, ніж придбання їх на біржі (суд визнає, що у спосіб продажу незначного обсягу "сміттєвих" облігацій на біржі створюється видимість біржової ціни цінного паперу задля наступної легалізації ціни та необхідності придбання поза біржею), тому придбання їх поза біржею навіть з дисконтом не може говорити при економічний ефект такої операції, а сукупність решти обставин свідчить, що метою такої оборудки вірогідніше за все було виведення коштів з Банку (можливо задля одержання посадовцями готівки);

- із дослідженого судом ЄДРСР вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2016 у справі №911/1228/16 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торгімпорт" на підставі ст. 95 відповідного закону (за заявою боржника), постановою Господарського суду Київської області від 28.04.2016 визнано банкрутом, а ухвалою суду від 18.07.2016 залишено без розгляду заяву ПАТ "Артем-Банк" з грошовими вимогами до банкрута на суму 19 330 000,00 грн. (очевидно вартість облігацій) через несплату судового збору, та надано час до 03.09.2016 сплатити такій збір. Ухвалою від 04.08.2016 заяву ПАТ "Артем-Банк" залишено без розгляду через несплату судового збору, а ухвалою від 04.08.2016 затверджено ліквідаційний звіт та припинено юридичну особу;

- отже, інші кредитори - власники облігацій з кредиторськими вимогами не зверталися, що спростовує твердження відповідачів про вільний та поширений обіг таких цінних паперів, а несплата самим Банком в особі відповідачів судового збору для розгляду кредиторських вимог свідчить про визнання відповідачем неплатоспроможності емітента (а саме розгляд вимог не вартує судового збору для їх розгляду),

- таке швидке провадження у справі про банкрутство емітента облігацій свідчить про відсутність майна та підтверджує висновок суду про дійсну мету емісії та обігу таких облігацій про що відповідачі, проявивши виваженість, не могли не знати, укладаючи правочин.

Наведені обставини підтверджують невиваженість політики Банку та її ризикованість (щодо даної операції), порушення відповідачами фідуціарних обов`язків та те, що дії відповідачів, вчинені всупереч інтересам банку, тобто має місце протиправна поведінка відповідачів.

Суд не погоджується із твердженнями Фонду, що сума заподіяної шкоди має обраховуватися від номінальної вартості придбаних цінних паперів, оскільки таку суму варто обмежити різницею між сумою сплачених коштів Банку за такі папери та сумою одержаних коштів від їх реалізації. Якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо (п. 7.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18). Аналогічним чином у випадку придбання задорого того, що коштує дешево, і було в наступному продано - "різницею між ціною придбання та ціною продажу".

У випадку придбання цінних паперів ринкова вартість яких становить нуль (як стверджує Фонд з чим погодився суд), заподіяну шкоду Банку становить сума, яку втратив Банк на придбання майна, яке нічого не вартує та обраховується таким чином: 14 497 500 грн. (сума сплачених коштів по договору ДД21 від 02.04.2015) - 10 051,60 грн. (сума коштів одержаних на підставі договору №ДД7 від 17.08.2016) = 14 487 448,40 грн.

Відповідачі є посадовцями Банку та брали участь з голосуванням "за" придбання цих цінних паперів (протокол №40-1/15 засідання кредитного комітету Банку від 02.04.2015, а внаслідок такої протиправної поведінки Банк втратив 14 487 448,40 грн.

Виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди ("поведінкова концепція вини"). Таким чином, саме відповідачі, а не позивач мали доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди Банку, свою добросовісну і розумну поведінку, як керівників Банку. Відповідачами в межах даної справи відсутність своїх вини не доведено, як не наведено будь-яких розумних підстав для сумнівів щодо необхідності та доцільності вчинення такого правочину.

2. Щодо протиправної поведінки Фонду/уповноваженої особи Фонду.

2.1. Щодо можливості оцінки дій Фонду/уповноваженої особи Фонду по виведенню АТ "Артем-Банк" із ринку при вирішенні спорів про стягнення шкоди із пов`язаних з банком осіб.

Так, відповідачі 1, 3 вказують, що недостача майна АТ "Артем-Банк" була зумовлена не їх діями як членів кредитного комітету при прийнятті спірного рішення, адже майна (активів Банку на момент запровадження в ньому тимчасової адміністрації (16.11.2016) було достатньої для задоволення вимог всіх кредиторів, що на їх думку підтверджується безпосереднім змістом Звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідації АТ "Артем-Банк", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.06.2019 №1575, та додатку 1 до нього - Протоколу засідання Головної інвентаризаційної комісії АТ "Артем-Банк" від 15.03.2017, затвердженого уповноваженою особо Фонду на ліквідацію АТ "Артем-Банк" 15.03.2017.

Зокрема, відповідачі 1, 3 та ДАХК "Артем" вказують, що права вимоги АТ "Артем-Банк" до ДАХК "Артем" були відчуженні за явно заниженою вартістю.

При цьому, позивач категорично заперечував, проти як доцільності, так і можливості суду у межах даної справи, давати аналіз діям/правочинам Фонду/уповноваженої особи Фонду, через обмеженість суду підставами і предметом позову.

Вказував на те, що ні дії Фонду, ні вчинені правочини при виведенні АТ "Артем-Банк" з ринку в судовому порядку не визнавалися недійсними, а тому, на думку позивача, вони є правомірними. Більш того, вказував, що особа, яка вважає, що звіт уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідації процедури АТ "Артем-Банк" незаконний, може оскаржити його до адміністративного суду, а таких позовів не було.

Однак, суд відхиляє такі заперечення, з огляду на наступне.

По-перше, в даному випадку, суд констатує непослідовність позивача, адже як рішення кредитного комітету АТ "Артем-Банк", оформлені протоколами засідання кредитного комітету АТ "Артем-Банк" №40-1/15 від 02.04.2015 та №126/16 від 16.08.2016, так і правочини (договір №ДД21 купівлі-продажу цінних паперів від 02.04.2015 та договір №ДД7 купівлі-продажу цінних паперів або інших фінансових інструментів від 17.08.2016), якими він обґрунтовує даний позов, також в судовому порядку не визнавалися недійсними, проте і як вказує позивач, і як констатує суд, таке оскарження не є обов`язковим при аналізі відповідності дій осіб, які їх вчинили на предмет дотримання фідуціарних обов`язків та елементів добросовісної реалізації власних прав/обов`язків особами, які управляють банком.

За системним аналізом приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основоположною метою діяльності Фонду є захист прав і законних інтересів вкладників/кредиторів банків, що в процедурі ліквідації банку реалізується шляхом здійснення заходів з організації виплат відшкодувань за вкладами за рахунок активів неплатоспроможного банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Положеннями п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку та повноваження, визначені частиною другою статті 37 та статтею 38 цього Закону.

При цьому відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Відповідно до пунктів 1, 5 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду. Оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обов`язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то Велика Палата Верховного Суду вважає, що положення частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду (п. 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

При цьому, набуття Фондом таких прав (в т.ч. прав розпорядження майном (активами)) банку формує певні правовідносини володіння ними, в межах яких Фонд вчиняє правомочності щодо нього для досягнення мети своєї діяльності - задоволення вимог вкладників/кредиторів банку.

Однак, визнати такі правомочності абсолютними неможливо, адже по-перше, їх реалізація в будь-якому випадку обмежена однією із основоположних засад цивільного законодавства - добросовісністю вчинення особою своїх дій; по-друге, безумовно обмежена майновим інтересом вкладників/кредиторів відповідного банку, адже умовою надання Фонду відповідних прав і є першочергове задоволення їх вимог.

Тобто, з введенням процедури виведення банку з ринку та набуттям Фондом і уповноваженою особою Фонду повноважень органів та посадових осіб неплатоспроможного банку ними набувається обов`язок якнайкраще діяти в інтересах вкладників/кредиторів відповідного банку.

Поряд з цим, положеннями, зокрема, ст.ст. 89, 92 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 63 Закону України "Про акціонерні товариства", унормовано фідуціарні обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб), якими є: діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Якщо норми ст.ст. 42, 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" поширюються на посадових осіб працюючого Банку (в якому у вкладника є права як добровільно покласти гроші, так і в межах договору їх забрати, тобто право вибору), то після введення тимчасової адміністрації - кредитор/вкладник в силу законодавчих обмежень позбавляється такого права (задля забезпечення інтересів всіх вкладників в т.ч. на пропорційне задоволення їх вимог). Очевидно, що коли законом обмежується таке право кредитора (на вільне розпорядження його майном), то призначений в силу цього закону управитель такого банку має обов`язок діяти якнайкраще в інтересах кредиторів. Інтересом будь-якого кредитора є одержання належних йому коштів (в розмірі найбільш наближеному до номіналу вимоги та у найстисліші строки).

Отже, Фонд в силу законодавчого визначення суті його діяльності, має бути взірцевим управителем банку, його дії та правочини мають бути ідеальними, передбачуваними та зрозумілими (як для кредиторів банку, так і для будь-якого стороннього спостерігача) як з точки законності, так і з точку зору дотримання інтересів кредиторів.

В межах даної справи виник спір в аспекті фідуціарних обов`язків щодо співставлення та пріоритетності таких повноважень Фонду як: вжиття у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлення інформації, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України, прийняття в управління майна (у тому числі коштів) банку, вжиття заходів щодо забезпечення його збереження, формування ліквідаційної маси, виконання функцій з управління та продаж майна банку (закріплені в положеннях ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Фонд вказує, що в межах спірної процедури виведення АТ "Артем-Банк" з ринку здійснюючи відчуження майна він діяв на підставі п. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відповідачі 1, 3 та ДАХК "Артем" вказує, що у випадку одержання коштів від ДАХК "Артем" через подачу позову до суду, вдалося б одержати саме ту суму, якої було недостатньо для задоволення вимог кредиторів - реалізація повноважень п. 4 ч. 1 ст. 48 вказаного Закону.

Оскільки мова йде про недотримання фідуціарних обов`язків, то очевидно, як і з правочином, заподіяння шкоди яким Фонд обґрунтовує власний позов, такий правочин був укладений в межах повноважень відповідачів.

При цьому, позивач зазначав, а суд погодився із цим, що хоч укладання такого правочину було в межах повноважень осіб, які прийняли відповідне управлінське рішення та уклали його, це не виключає порушення відповідачами фідуціарних обов`язків та очевидне не направлення його на задоволення інтересів АТ "Артем-Банк".

Більш того, в результаті такого правочину було заподіяно шкоду АТ "Артем-Банк" у розмірі 14 487 448,40 грн. (із визначених Фондом 15 938 891,02 грн.), адже таке управлінське рішення не відповідало інтересам такого банку - було придбано майно, яке не вартувало сплачених за нього коштів, що позбавило банк відповідної суми коштів. Відсутність судового рішення про визнання такого правочину недійсним не є перешкоди для оцінки судом такого правочину на предмет заподіяння ним шкоди Банку.

Аналогічний підхід суд застосовує і до дій Фонду щодо відчуження активів АТ "Артем-Банк", а саме: дія в межах повноважень особи не є безумовною підставою для неможливості висновку щодо недотримання фідуціарних обов`язків.

Фідуціарними є відносини між двома або більше особами, за яких одна особа має фідуціарний обов`язок стосовно іншої(их) особи (осіб), а саме обов`язок діяти якнайкраще в інтересах такої особи (осіб).

Тобто, з початком провадження банком своєї діяльності виникають фідуціарні відносини між його керівництвом та самим банком і його клієнтами, які полягають в обов`язку керівництва діяти якнайкраще в інтересах таких осіб, що і становить захист їх інтересів (зокрема, клієнтів).

Такі відносини існують до поки діяльність відповідного банку не буде припинена у визначеному законодавством порядку, адже в іншому випадку відбуватиметься порушення інтересів клієнтів банку, які покладаються на існування фідуціарних обов`язків керівництва банку як гарантії захисту їх інтересів до поки він існує, зокрема, гарантії захисту майнових прав вкладників банку щодо повернення їх коштів (неприпустимим є ситуації припинення гарантії захисту таких прав до припинення існування банку чи повернення коштів вкладнику).

Відтак, з огляду на обов`язки і повноваження Фонду/уповноваженої особи Фонду в процедурі виведення банку з ринку, з моменту запровадження такої процедури існуючі між клієнтами банку та його керівництвом фідуціарні відносини не припиняються, а виключно трансформується їх суб`єктний склад (шляхом заміни керівництва на Фонд/уповноважену особу Фонду і виключенням з них самого банку, необхідність захисту інтересів якого втрачається з початком процедури його ліквідації).

З огляду на викладене вбачається, що з введенням процедури виведення банку з ринку та набуттям Фондом і уповноваженою особою Фонду повноважень органів та посадових осіб неплатоспроможного банку до них переходять фідуціарні обов`язки перед вкладниками такого банку щодо захисту їх майнових інтересів шляхом якнайкращого виконання своїх обов`язків в процедурі ліквідації банку.

Наведене і відповідає меті Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - задоволення вимог всіх кредиторів банку, виключно в межах якого зобов`язані діяти посадові особи Фонду та відповідна уповноважена особа Фонду.

По-друге, правом на оскарження правочинів, які укладені уповноваженою особою Фонду під час виведення банку з ринку, та його рішень/дій у випадках порушення прав вкладників/кредиторів, мають вкладники/кредитори банку (правовий висновок, викладений в п. 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц), в той час, як попередні посадові особи банку такими правами не наділені.

Відтак, на вимогу посадових осіб є ефективною перевірка дотримання правомірності всіх чи певних дій Фонду/уповноваженої особи Фонду при виведенні банку з ринку, виключно за умови, якщо такі посадові особи заперечують обставини недостатності майна банку при виведенні його з ринку неправомірними діями Фонду/уповноваженої особи Фонду в межах спору про стягнення шкоди з таких посадових осіб.

Обмежити (чи іншими словами закрити очі на такі аргументи) відповідачів означатиме позбавити їх права на суд, адже складно уявити інший спір з ефективним способом захисту, який такі посадові особи могли б ініціювати для доведення того факту, що недостатність майна банку для задоволення вимог вкладників та кредиторів обумовлена не їх діями, а діями Фонду/уповноваженої особи Фонду.

При цьому, суд констатує, що з моменту введення в банку тимчасової адміністрації колишні посадовці такого банку втрачають не тільки права впливу на бізнес-процеси та операції банку, а й навіть не можуть бути обізнані про них.

Через значний проміжок часу такі особи визначаються відповідачами за позовами Фонду із претензією щодо дій багаторічної давнини, а Фонд намагається презюмувати розмір суми недостатності майна банку для задоволення вимог кредиторів.

І в цьому разі, ці особи (Фонд та відповідачі) знаходяться в не рівних умовах, адже Фонд, одержавши всі документи щодо діяльності відповідачів мав змогу проаналізувати їх діяльність на предмет незаконних дій, а відповідачі - не мають можливості аналізу дій Фонду, який значний проміжок часу після їх усунення від управляння банком, здійснював повноваження органів управління.

При цьому, предметом таких позовів є надзвичайно значні суми (інколи непомірні для звичайних фізичних осіб) і очевидно, що їх розгляд необхідно здійснювати через призму ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, адже більш за все забезпечення стягнення таких сум буде реалізовано за рахунок майна відповідних осіб. При цьому, Фонд хоч і є юридичною особою публічного права, проте з огляду на механізм його формування, суть та регулювання діяльності в аспекті відповідного Протоколу є частиною механізму державного регулювання відповідних відносин.

Отже, очевидним є, що в межах даного спору існує не лише можливість, а й необхідність оцінки дій Фонду/уповноваженої особи Фонду по виведенню АТ "Артем-Банк" із ринку. Інший підхід до цього питання може призвести до зловживань Фонду/уповноваженої особи Фонду, які власні невдалі та/чи незаконні рішення будуть перекладати на інших осіб (попереднє керівництво), які хоч і не є ідеалами ділової репутації (з огляду на те, що банк було виведено з ринку, оскільки могли бути порушення), проте сам факт виведення банку з ринку не може бути єдиною безумовною підставою для притягнення таких осіб до майнової відповідальності та покладення на них обов`язку відшкодувати незадоволені вимоги кредиторів такого банку

2.2. Щодо протиправних дій Фонду/уповноваженої особи по виведенню Банку з ринку.

Відповідачі та ДАХК "Артем" стверджують що дії Фонду/уповноваженої особи по виведенню Банку з ринку:

А) вчинені із недотриманням фідуціарних обов`язків та призвели до недоотримання Банком коштів при продажу прав вимоги до ДАХК "Артем" за кредитними договорами №969-978-ЮО та № 32/КЛ-0514 (договір №6UA-EA-2018-09-12-000005-b від 06.11.2018 та договір №7UA-EA-2018-09-12-000005-b від 06.11.2018, укладені з ТОВ "ФК "Управління активами", надалі - "правочини по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №1") та продажу прав вимоги до ДАХК "Артем (договір №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019, укладений з ТОВ "ФК "Соната фінанс", надалі - "правочин по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №2");

Б) за правочином по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №2 передано те, що не було предметом торгів.

За договором №6UA-EA-2018-09-12-000005-b від 06.11.2018 продано право вимоги до ДАХК "Артем" на підставі кредитного договору №969-978-ЮО загальною вартістю 106 052 287,40 грн. за 21 210 457,48 грн.

За договором №7UA-EA-2018-09-12-000005-b від 06.11.2018 продано право вимоги до ДАХК "Артем" на підставі кредитного договору №32/КЛ-0514 загальною вартістю 85 092 609,57 грн. за 17 018 521,91 грн.

За договором №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019 продано дебіторську заборгованість за договором застави №19/12 від 29.10.2014 до кредитного договору №19/12 від 12.10.2012 р. у розмірі 34 855 644,50 грн. (згідно договору та додатку до нього) за 481 075,64 грн.

Загальний розмір майнового права до ДАХК "Артем" проданий Фондом/уповноваженою особою по виведенню Банку з ринку за вказаними правочинами становить 226 000 541,47 грн. за 38 710 055,03 грн., тобто розмір дисконту становить 187 290 486,44 грн.

Із змісту позову та звіту про ліквідацію Банку залишок незадоволених вимоги кредиторів Банку становить 154 699 660,00 грн. (без урахування присудженого до стягнення Банку судового збору у справі №910/16065/18 на суму 607 004,36 грн., які, як зрозумів суд, Банк і Фонд забули включити для ліквідаційного звіту, а дії по стягненню вжиті після запитання суду у даній справі "де відображено судовий збір, який стягнуто в межах справи №910/16065/18")), тобто різниця дисконту по наведеним правочинам перевищує недостачу майна для розрахунків із кредиторами, а тому підстави та правомірність такого дисконту (що становить заперечення відповідачів та третьої особи проти позову) має істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідачі 1, 3 і третя особа вказують, що рішення про продаж такого майна із значним дисконтом було економічно не вірним і призвело до незадоволення вимог кредиторів Банку, адже боржник ДАХК "Артем" є платоспроможним державним підприємством.

Фонд обґрунтовує свої рішення про продаж майнових прав АТ "Артем-Банк" тим, що строки ліквідації є обмеженими, стягнення коштів займе тривалий час, а відтак рішення про продаж майна є найбільш оптимальним.

За змістом ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" безвідносно до визначеного строку ліквідації банку, затвердження звіту про ліквідацію та припинення юридичної особи не є можливим допоки наявне майно банку.

Відтак, сплив визначеного законом строку не має жодних присічних наслідків для особи, яка здійснює виведення банку із ринку.

На запитання суду чому віддається перевага в рамках процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку повноваженню по продажу майна (п. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") над повноваженнями по поверненню заборгованості (в т.ч в судовому порядку) (п. 4 ч. 1 ст. 48 такого Закону) не було почуто переконливої відповіді від представника Фонду.

Повертаючись до суті діяльності Фонду в аспекті задоволення інтересів кредиторів банку (п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), суд вважає, що баланс інтересів кредитора між сумою та швидкістю очевидно полягає у перевазі такого елементу як суми одержаних коштів над швидкістю їх одержання. Іншими словами, кредитору краще довше одержувати більшу суму, ніж швидко нічого не одержати.

Таким чином, аргумент Фонду щодо переваги норми Закону щодо строку ліквідаційної процедури банку є хибним та таким, що не спрямований на забезпечення інтересів кредиторів банку.

Крім того, загальновідомим фактом є те, що АТ "Артем-Банк" за обсягом кредиторів/дебіторів є незрівнянним із такими банками як ПАТ "КБ "Надра" чи АТ "Дельта банк", а відтак застосування Фондом однакового підходу (а саме - вкластися у визначений Законом строк ліквідації) є неправильним.

Із змісту Звіту про завершення процедури ліквідації АТ "Артем-Банк", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24.06.2019 №1575, вбачається, що вимоги кредиторів 4 черги не є погашеними, а відтак такі кредитори, на думку Фонду, мають бути задоволені швидкістю, а не одержаними коштами.

Фонд, який обрав "швидкість", вказує на те, що різниця має бути стягнута з попередніх посадових осіб, та розподілена між кредиторами, проте суд, констатуючи хибність доводів Фонду, які полягали у строках ліквідації та наявності права продажу, з огляду на наведення відповідачами конкретних дій/правочинів (щодо заборгованості ДАХК "Артем") вважає за необхідне надати їм оцінку через призму добросовісності та дотримання фідуціарних обов`язків Фондом.

2.3. Щодо правочинів по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №1

Відповідно до інформації про кредитний портфель Банку на початок процедури ліквідації (додаток №2 до Протоколу засідання Головної інвентаризаційної комісії АТ "Артем-Банк" від 15.03.2017) Банк мав майнові права до ДАХК "Артем" за кредитним договором №969-978-ЮО від 31.07.2014 (термін погашення 17.11.2016) у валюті євро на суму, що складає еквівалент у гривні станом на 16.12.2016 (88 814 228,13 грн. з яких 8 929 978,32 грн. погашено позичальником за час ліквідаційної процедури) (рядок №43) та за кредитним договором №32/КЛ-051 від 29.12.2014 (термін погашення 17.11.2016) у валюті гривня (хоча в дійсності судом встановлено факт описки, і правильною валютою є євро) станом на 16.12.2016 у розмірі 65 773 617,23 грн.

Оцінка такого майна проведена у розмірі 27 480 613 грн. та 21 036 136 грн. відповідно до звіту про оцінку прав вимоги від 01.04.2017, здійснену ТОВ "Верітас проперті менеджмент". Така оцінка проведена на підставі інформації та документації, отриманої від Банку, а висновки про фінансовий стан боржника базувалися виключно на інформації отриманої від замовника, оцінювач не мав у своєму розпорядженні актуальних даних щодо фінансових показників/звітності боржників (п. 7 ч. 1.4. Звіту).

Всі кредити класифіковані за 5-ю категорією якості або мають прострочення більше 90 днів. Відповідно до встановленої якості кредитів та після консультацій з менеджментом Замовника, щодо перспектив виконання боржником своїх зобов`язань, кредити юридичних осіб класифіковані оцінювачем як "умовно проблемні", тобто кредити від яких не очікується отримання грошових коштів від клієнта внаслідок виконання своїх зобов`язань за кредитом. Два кредити, боржником по яким виступає державне підприємство "ДАХК "Артем" ідентифіковані оцінювачем, як "умовно проблемні". Загальна сума заборгованості складає 165 157 781,23 грн. Ці кредити не забезпечені (хоча в додатку до звіту таблиця "кредитний портфель - юридичні особи" в графі 4 та 5 наведені всі забезпечення по таким кредитам) і не обслуговуються боржником. Боржник є державним підприємством, що відноситься до оборонної галузі, в зв`язку із чим, станом на дату оцінки існують певні труднощі (наявні мораторії) на накладення стягнення з боржника за рахунок проведення претензійно-позовної роботи (глава 3 Звіту).

На сторінці 17 оцінювач робить висновок, що процес стягнення заборгованості триває 3-5 років, очевидно на підставі слів голови правління Укргазбанку Сергія Мамедова (посилання на сторінці 20 Звіту). На сторінках 41-42 оцінювачем обґрунтовано по стадійно, що процес судового розгляду може тривати 3-5 років для суду першої інстанції (міські, районні суди) та проаналізовано касаційний суд (Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних справ), хоча в існуючих реаліях судочинство в господарській юстиції набагато швидше, ніж в цивільній, і оцінювачем не наведено чому ним використано такий підхід по кредитам юридичних осіб, які мали б розглядатися в господарській юстиції. Хоча на сторінці 43 робить висновок саме про тривалості стягнення заборгованості по кредитам юридичних осіб. Приведена таблиця на сторінці 43 є такою, що явно не відповідає реаліям судочинства, адже приймати середню тривалість розгляду господарської справи в суді 1 інстанції у 2,75 років (тобто 33 місяці), у суді 2 інстанції - 12 місяців та суді касаційної інстанції 9 місяців є очевидно неправильно.

В главі 5 оцінювач аналізує існуюче та найбільш ефективне використання прав грошової вимоги та зазначає, що таке є розумне, можливе та юридично дозволене використання в результат якого призведе до їх найвищої вартості. Оцінивши чотири критерії, оцінювач робить висновок про найбільшу ефективність шляхом реалізації прав вимоги.

Суд відзначає, що наявність такого блоку не тільки не вимагається від звіту оцінювача щодо оцінки вартості майна, а й не відноситься до компетенції оцінювача. Обґрунтування, застосовне у главі 5 є однобоким та не містить жодного обґрунтування чому найвища вартість від активу буде одержана саме від його продажу, а не від стягнення в результаті претензійно-позовної роботи. Прикметно, що у главі 3 оцінювач пише, що "по кредиту з ПрАТ "Гамалія" досягнута домовленість з боржником про погашення всієї суми заборгованості на протязі 6 місяців", проте незважаючи на наведене робить висновок про найефективніший спосіб управління - продаж всіх майнових прав (без виключень щодо боржника, який протягом 6 місяців бажає погасити заборгованість, хоч на сторінці 38 і оцінено без дисконту).

В додатку №3 до звіту, який надано на CD-R диску, міститься Розрахунок вартості прав вимоги. Кредитний портфель - юридичні особи на 01.04.2017 року. Рядки 5 та 9 містять інформацію щодо наведених кредитів ДАХК "Артем". Судом встановлені такі неузгодженості:

А) кількість днів прострочення (стовпчик АА) містить відомості про 45 днів прострочення, хоча в Звіті використано відомості про прострочення більше 90 днів, що породило класифікацію кредиту за 5 категорією.

Б) сума фактично виданого кредиту (у валюті зобов`язання) (стовпчик R) - 2 726 371,23 Євро та 2 403 576,09 Євро (тіло без відсотків), хоча в наступному у Звіті та всіх діях Фонду продавався визначений гривневий еквівалент на дату звіту.

В) загальна сума погашення заборгованості на дату скоригованого балансу (стовпчик AB) становить 10 593 064,68 грн. та 4 624 286,57 грн., хоча у звіті зазначено, що кредити не обслуговуються.

Г) стовбці AG, AH, AI, AJ, AK, AN містять відомості про ID застави, тип застави, вид застави код застави та вартість застави, описи застави, хоча в звіті зазначено, що кредити не забезпечені.

Д) стовбці BU та BV (ознака забезпечення по кредиту) містять відмітку - не забезпечений, хоча в попередніх стовпчиках наведено опис та вартість застави.

Е) в подальшому в розділі "Розрахунок вартості умовно проблемних незабезпечених кредитів державного підприємства" робиться оцінка вартості кредитів, виходячи із визначеного (як встановлено судом безпідставно) строку стягнення заборгованості у 5 років (хоча по тексту звіту цей період визначено 3-5 років).

Враховуючи обраний Фондом спосіб продажу активу, суд погоджується із доводами Фонду, що продаючи актив за моделлю "голландського аукціону" первісна оцінка вартості активу особливо не впливає на ціну за наслідком продажу, проте наявні дефекти впливають на опис характеристик такого права та визначення валюти права вимоги, що впливає на реальну суму. Більш того, питання яке постало перед судом в аспекті добросовісної реалізації Фондом своїх прав при виведенні Банку із ринку саме обраний спосіб: стягнення коштів чи продаж майна з торгів.

В даному аспекті із звіту вбачається цілеспрямоване бажання оцінювача в однобокий спосіб обґрунтувати саме доцільність продажу активу (глава 5), а всі оцінки базуються на: 1) консультаціях з менеджментом Замовника, щодо перспектив виконання боржником своїх зобов`язань, 2) інформації, отриманої від замовника, 3) оцінювач не мав у своєму розпорядженні актуальних даних щодо фінансових показників/звітності боржників, 4) інформації, що кредити ДАХК "Артем" не забезпечені, 5) існуванні певних труднощів (наявні мораторії), 6) тривалості судового провадження в судах господарської юрисдикції близько 5 років, 7) кредити не обслуговуються.

Проаналізувавши наведені підстави суд відзначає, що по п. 1-3 інформація надана Фондом, п. 4 не відповідає дійсності (дані кредити були забезпечені), п. 5 не відповідає дійсності (наведених мораторіїв не існувало та не існує), п. 6 не відповідає дійсності, п. 7 інформація не відповідає дійсності (кредити обслуговувалися як до введення адміністрації та і під час ліквідації банку).

На запитання суду, чому по заборгованості ДАХК "Артем" була обрана процедура саме продажу активів, а не їх стягнення, представник Фонду обмежився тим, що таке право наявне у особи, яка виводить Банк із ринку, тому дії правомірні. Також, як вказувалося раніше, мова йшла про швидкість продажу.

З урахуванням цього суд відзначає, що дії по тотальному продажу майнових прав (без виокремлення активів, задоволення яких варто задовольнити в судовому порядку) для видимості обґрунтованості (правомірності) були "прикриті" звітом оцінювача, який в описі і обґрунтуванні вартості прав вимоги по ДАХК "Артем" вказує на надмірні складнощі стягнення коштів та існування мораторіїв, яких ні де-факто, ні де-юре не існувало, та визначає необґрунтований та надуманий термін 5 років для стягнення заборгованості.

При цьому, вся інформація, яка надана оцінювачу надавалася Фондом (і останній міг звернути увагу на суперечливість висновків оцінювача як щодо наявності забезпечення по кредитам ДАХК "Артем" так і його часткового обслуговування), а для Фонду такі описи не є обов`язковими, і, виконуючи свої фідуціарні обов`язки з метою захисту майнових інтересів вкладників і кредиторів банку, які інвестували свої кошти в банк, зобов`язаний в кожному випадку приймати власне рішення щодо способу управління активом (продаж чи стягнення).

Таким чином, Фондом не наведено розумного економічного обґрунтування (аналогічно тому, який Фонд вимагає в позові від відповідачів по операції придбання "сміттєвих" цінних паперів) щодо способу управління активом (майновими правами по кредитам ДАХК "Артем") у вигляді їх відчуження, а не стягнення.

Суд відзначає непослідовність дій Фонду, який по кредитам, які є предметом правочинів по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №1 з позовом не звертався, а по кредиту, який є предметом правочину по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №2 подав позов (судове провадження у справі №910/16065/18 тривало з 30.11.2018 подача позову до 30.01.2020 (постанова ВС), всього 14 місяців, і в цей же період було виконано повністю із стягненням із боржника всієї суми коштів).

Більш того, в один лот з кредитами, які є предметом правочинів по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №1 було включено заборгованість ДАХК "Артем" за кредитом №НКЛ-2022958 від 02.10.2013, яка стягнута судовими рішеннями у справі №910/20183/15 (провадження тривало з 05.08.2015 по 20.09.2016, тобто 14 місяців).

Рішенням Фонду №1613 від 07.06.2018 ініційовано продаж прав вимоги за договорами №969-978-ЮО та № 32/КЛ-0514 з торгів. Торги були призначені на 08.06.2018.

Листом Банку №517 від 07.06.2018 у зв`язку із виявленням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинних обтяжень нерухомого майна ДАХК "Артем" та необхідністю проведення додаткової перевірки на предмет виявлення невиконаних зобов`язань ініційовано зняття лоту з продажу.

Рішенням Фонду №1613 від 07.06.2018 припинено продаж та знято з продажу на відкритих торгах лот №F106GL16219, продаж якого було ініційовано рішенням Фонду №1613 від 07.06.2018, скасовано торги та зобов`язано вжити заходів з метою виявлення причин допущення помилок та запобігання у майбутньому помилкам при формуванні пропозицій щодо реалізації активів (майна) АТ "Артем-Банк".

Пропозицією №36 щодо погодження початкових умов реалізації прав вимоги за кредитними договорами Банку від 21.06.2018 встановлено, що по таким активам наявне рішення Фонду щодо продажу даних активів на аукціоні (№702 від 12.03.2018), але рішенням №1613 від 07.06.2018 актив було знято з продажу у зв`язку із виявленням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинних обтяжень нерухомого майна ДАХК "Артем" та необхідністю проведення додаткової перевірки на предмет виявлення невиконаних зобов`язань.

На сторінці 2 вказаної пропозиції наведено опис забезпечень щодо вказаних кредитів (9 забезпечень по одному, і 7 - по іншому), що свідчить про неправомірність повідомлення оцінювачу відомостей про відсутність таких забезпечень, та неправдивість оцінки щодо відсутності забезпечень кредитів ДАХК "Артем", що беззаперечно має вплив на вірність такої оцінки.

У пункті 4 пропозиції вказано, що останні торги були проведені 08.06.2018, але було рішення Фонду №1613 від 07.06.2018 про зняття з продажу цього активу. Очевидно, що за таких обставин підстав вважати торги 08.06.2018 такими, що відбулися не було.

В пункті 5 міститься пропозиція продати активи з торгів з початковою ціною реалізації на рівні балансової вартості кредитів станом на 01.06.2018, і міститься опис кредитів (одна із відмінностей від визначених судом раніше з посиланням на рядок №43 додатку №2 до Протоколу засідання Головної інвентаризаційної комісії АТ "Артем-Банк" від 15.03.2017 - валюта кредиту №32/КЛ-0514 - євро (а не гривня, як зазначено раніше). Заборгованість за кредитом на 01.04.2017 - 93 547 839,48 грн. та 71 609 941,75 грн., всього 165 157 781,23 грн., а на 01.01.2018 - 106 052 287,40 грн. та 85 092 609,57 грн., а всього 191 144896,97 грн.

Рішенням Фонду №2230 від 09.08.2018 визначено право вимоги до ДАХК "Артем" за кредитами №969/978-ЮО та №32/КЛ-0514 на загальну суму 106 052 287,40 грн. та 85 092 609,57 грн., а всього 191 144 896,97 грн. такими, що підлягають продажу шляхом проведення торгів.

На запитання суду, у зв`язку із чим у червні 2018 року цей актив знімався з продажу (а саме, що ж за майно боржника було виявлено та які дії вжито), учасники справи надали пояснення та витяги з відповідних реєстрів.

Відповідно до пояснень та реєстрів вбачається, що у період між зняттям та наступним виставленням лоту Фонд ініціював припинення обтяження (та припинення іпотеки) майна ДАХК "Артем" (повідомлення Банку №743 від 09.08.2018, обтяження знято/іпотеку припинено 10.08.2018 (номер запису про обтяження 27442121, 27441099, 27444094, номер запису про іпотеку 27443508, 27444348). Об`єкт - нежитлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, майнові права на 15% корпусу фінансово-офісної установи ДАХК "Артем", загальною площею 27 034 кв.м.

Із витягів вбачається, що такі майнові права ДАХК "Артем" були предметом договорів з АТ "Артем-Банк" іпотеки №2056 від 10.09.2010 (забезпечено повернення кредиту розміром 4 850 000 євро) та №1075 від 29.07.2010 (забезпечено повернення кредиту розміром 2 658 000 євро).

Фонд пояснив, що оскільки кредити 2010 року були погашені, то необхідно було зняти обтяження, не поясняючи, яким чином такі обтяження (іншого майна боржника) заважали провести торги та чому а) вони були зняті, б) повторно ініційовані до зняття таких обтяжень (пропозиція №36 від 21.06.2018, рішення Фонду №2230 від 09.08.2018), а зняті 10.08.2018. Також не повідомлено, які ж заходи на виконання рішення Фонду №1613 від 07.06.2018 (п. 3) було вжито та про які ж такі недоліки формування йшла мова. Твердження про те, що такі арешти майна заважали продажу судом визнаються безпідставними, адже арешт майна боржника ДАХК "Артем" жодним чином не перешкоджає продажу іншого майна (прав вимоги до такого боржника), оскільки його власником є кредитор Банк.

Суду очевидно, що обставини продажу майнового права були такими:

- Банк має право вимоги до ДАХК "Артем" на значну суму і Фонд/Банк не вбачає можливості для її стягнення через в т.ч. тривалість та безперспективність;

- Банку достеменно відомо, що у боржника не тільки є ліквідне майно - майнові права на 15% недобудованого центру на вул. Мельникова у м. Києві від загальної площі 27 034 кв.м. (тобто, 4 055 кв.м.), а таке майно було предметом іпотеки за кредитними договорами на загальну суму орієнтовно 7,4 млн. євро (які боржник погасив чи реструктуризував у спірні кредити) і це обтяження існує на сьогоднішній момент (і очевидно може бути предметом задоволення діючих вимог);

- Банк знімає лот з торгів для того щоб розібратися і, розібравшись, не ініціює позов до ДАХК "Артем", розраховуючи на задоволення вимог за рахунок цього майна (яке хоч і забезпечувало інші погашені вимоги, проте обтяжено і за відсутності бажання Банку підстав вважати, що це обтяження буде знято в судовому порядку раніше, ніж буде одержане судове рішення для задоволення вимог кредиторів, немає), а знімає таке обтяження та продовжує продаж майнового права.

За кредитом ПАТ "Дельта-Банк", який було включено у лот, ДАХК "Артем" сплатив Банку у період з 11.07.2017 р. по 12.07.2018 р. - 8 371 032,99 грн., що підтверджується листом ДАХК "Артем" №034-228 від 24.01.2019 та спростовує твердження Фонду/Банку про неплатоспроможність компанії.

Очевидно, що за наведених обставин, зняття обтяження майна боржника та продовження продажу свідчить про недобросовісність дій уповноваженої особи з виведення Банку з ринку та Фонду, який, знаючи про такі обставини, затвердив умови продажу. Хоча в рішенні №1613 зазначав про необхідність вжиття заходів з метою виявлення причин допущення помилок та запобігання у майбутньому помилкам при формуванні пропозицій щодо реалізації активів (майна) АТ "Артем-Банк". Пояснень, які ж заходи були вжиті щодо запобігання таким помилкам в майбутньому не вказано.

В наступному такі активи: право вимоги 106 052 287,40 грн. та 85 092 609,57 грн., а всього 191 144 896,97 грн. були продані на користь ТОВ "ФК "Управління активами" за правочинами по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №1.

Через 10 днів після укладання таких правочинів новий кредитор листом №14258 від 16.11.2018 звертається до ДАХК "Артем" визначаючи себе кредитором на суму 6 530 997,18 євро та 2 311 420,32 долари США. Враховуючи, що кредити АТ "Артем-Банк" номіновані у євро, а ПАТ "Дельта-Банк" у доларах США (що підтверджується і судовим рішенням у справі №910/20183/15).

Тобто, на торгах Банк і Фонд продавав права вимоги не 191 144 896,97 грн., а 6 530 997,18 Євро, що виходячи із курсу Євро до гривні станом на момент укладання правочинів по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №1 складало 208 034 537 грн. (різниця близько 17 млн. грн.) Наведене підтверджується і листом нового кредитора №2495 від 05.12.2018 р., який стверджує, що є кредитором за кредитами Банку на суму 208 млн. грн., а не 191 млн. грн., які продавалися.

20.11.2018 ДАХК "Артем" запропонувало новому кредитору реструктуризацію боргу (лист №094-3379).

На підставі правочинів новації, відступлення права вимоги, купівлі-продажу майнових права, зарахування зустрічних однорідних вимог, укладених у лютому 2019 року, ДАХК "Артем" в рахунок погашення заборгованості передало у власність нового кредитора майнові права на 15% об`єкту будівництва по вул. Мельникова, 2/10 у м. Києві, тобто, того майна обтяження на яке було припинено Фондом 6 місяців назад.

Без відповіді залишилося питання формування розміру заборгованості у 191 144 896,97 грн., яка виставлялася на торги, оскільки станом на 01.01.2018 за курсом НБУ на цей день гривневий еквівалент мав би становити 218 758 520 грн., на момент прийняття Фондом рішення №2230 - 204 067 172 грн., на дату продажу 208 034 537 грн.

По даному активу прослідковується недобросовісність дій Фонду і АТ "Артем-Банк", які обрали однозначно неефективний спосіб управління активом.

Володіючи інформацією про наявність у ДАХК "Артем" майна, яке було предметом іпотеки інших (раніше погашених кредитів) та у зв`язку із цим не було таким, що не підлягає стягненню (адже інакше не могло б бути предметом іпотек), більш того знаючи, що таке майно обтяжене і обтяжувачем є сам Банк, Фонд/уповноважена особа не тільки не подали позов до суду, а відклали торги, ініціювали зняття іпотек та обтяжень, чим очевидно зменшили вірогідність задоволення вимог, та знаючи, що розмір вимог становить 6 530 997,18 євро, визначили її як 191 144 896,97 грн. та продали за 38 228 979,39 грн.

Із змісту звіту про ліквідацію вбачається, що ДАХК "Артем" добровільно погасив заборгованість у розмірі 8,9 млн. грн. із 9,3 млн. грн. всього погашення всіх кредитів Банку (стор. 9 звіту про ліквідацію), що найшли на кореспондетські/накопичувальні рахунки Банку, тобто 95,6 % загального розміру коштів.

Майже одночасно із цим, у листопаді 2018 року Банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості із ДАХК "Артем", пояснюючи такі дії тим, що це призведе до привабливості активу та дозволить одержати за нього більше коштів, що свідчить про непослідовність дій Банку по відношенню до того самого боржника.

Крім того, із додатку до звіту вбачається, що такі кредити були забезпечені майновими правами на депозити на загальну суму 1 994 154,85 євро та 281 500 дол. США, а звернувши стягнення на такі депозити сума зобов`язань Банку до виплати перед кредиторам була б зменшена на суму (за курсом станом на 06.11.2018) 71 406 944,64 грн. (63 520 634,03 грн. +7 886 310,61 грн.). На вказану суму була б зменшений розмір недостатності майна, який формується як різниця між акцептованими вимогами кредиторів та вартістю наявного майна.

Продаж такого активу за ціною удвічі менше, ніж сума депозитів (а відтак і акцептованих вимог вкладників) очевидно не спрямована на зменшення розміру недостатності майна Банку (навіть одержання кожним із вкладників гарантованої суми у 200 000 грн., відомостей про що у суду немає, особливо не змінить загальний розмір вимог таких вкладників).

Беззаперечно Фонд/Банк, як управитель активу, самостійно обирає найефективніший спосіб управління активом. У випадку, коли активом є право вимоги, то перед Фондом стає вибір між стягненням коштів (задоволенням вимог у позасудовому чи судовому порядку) та продажем такого права вимоги.

Судове стягнення коштів зумовлене тривалістю процедури, можливістю негативного сценарію (відмови в позові з одержанням нуля за такий актив), неможливістю примусового виконання одержаного судового рішення (через відсутність активів боржника чи ініціювання процедури банкрутства), проте може призвести до одержання 100% вартості активу.

Розумний управитель в кожному випадку буде шукати баланс таких позитивних і негативних аспектів з метою якнайкращого задоволення вимоги вкладників та кредиторів.

Із звіту про завершення ліквідаційної процедури Банку (стор 10) вбачається, що Фонд витратив 42 130,2 тис. грн. на розрахунки з кредиторами та 16 893,25 тис. грн. на здійснення процедури, тобто на процедуру витрачено близько 28% всіх коштів Банку, що є не малим співвідношенням. Крім того, іншими витратами на суму 3 008,42 тис. грн. є в тому числі послуги колекторів (точна сума відсутня), що свідчить про залучення Банком колекторів для стягнення боргів, а розмір фонду заробітної плати та відповідних нарахувань (8 939,39 та 2 365,55 тис грн.) дозволяв розраховувати кредиторам Банку на те, що претензійно-позовна робота могла бути проведена належним чином. Оцінювач у Додатку №3 до звіту (стовпчик DA) "Ймовірність стягнення заборгованості, пов`язана з відсутністю застави" визначив вірогідність стягнення коштів з ДАХК "Артем" у 90%, а тому Фондом/Банком не наведено розумних критерії обрання способу управління таки активом як продаж, а не стягнення.

Разом із цим, у випадках, коли боржниками є працюючі державні підприємства, визнати вірним рішення Фонду/Банку обрати спосіб управління таким активом через його продаж (який як правило відбувається через застосування процедури "голландського" аукціону) не вдається за можливим, адже як суду, так і Фонду відомі загальновідомі обставини (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України) про їх відчуження з надзвичайно значним дисконтом (до 99%). В той час, як згідно балансу вірогідності можливість домогтися виконання судового рішення про стягнення коштів з таких боржників є значно вища, ніж дисконтоване надходження коштів від їх продажу. Крім того, змішування такого активу з великою кількістю інших активів тільки ускладнює продаж такого майна на найкращих умовах, адже призводить до збільшення первісної ціни лота та, як наслідок, розміру гарантованого платежу.

Суд відзначає, що оцінювач, розраховуючи дисконтований дохід та вартість частки, враховує між іншим інфляційні процеси (співставляє, що краще одержати меншу суму зараз чи більшу через 5 років), проте суд відзначає, що по-перше, вони були не актуальні для кредиту, валютою зобов`язання якого було Євро, а по-друге, Фонд/Банк у своїй діяльності не зважають на інфляційні процеси, адже: а) розмір акцептованих вимог кредиторів банків не перераховують з урахуванням інфляційних процесів, б) розмір майнових прав (навіть, номінованих у гривні) не змінюється (не збільшується) при продажу на суму інфляції, хоча новому кредитору такі права передаються. Наведене спростовує будь-які аргументи з приводу того, що продаж такого активу (номінованого в валюті, до боржника який його обслуговував та має ліквідне майно, з визначеним оцінювачем вірогідністю повернення 90%) є ефективнішим ніж стягнення в судовому порядку.

Із звіту про завершення ліквідаційної процедури Банку (стор 9) вбачається, що від продажу кредитів Банком одержано 46 088,84 тис. грн., тобто продаж кредитів ДАХК "Артем" правочинами по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №1 на суму 38 228,97 грн. складав 83% всіх проданих кредитів Банку, а тому Фонд/уповноважена особа не могли не знати про істотність таких кредитів у всій ліквідаційній масі та повинні були приділити такому активу ще більше уваги (адже його ефективне управління могло забезпечити розрахунки з усіма кредиторами - досягти визначену законом мету діяльність Фонду по даному Банку).

Із матеріалів справи вбачається, що ДАХК "Артем" мало кошти для одномоментного виконання судового рішення та сплаті у грудні 2019 року на користь ТОВ "ФК "Соната Фінанс" 32 899 636,40 грн., що дає підстави для висновку про очевидну можливість Фонду до 2022 року одержати задоволення своїх вимог від такого боржника у розмірі суми боргу (в т.ч. шляхом задоволення таких вимог від продажу майнових прав на нерухомість, обтяження на яку Банк вирішив зняти). Про виконання судового рішення у 2019 році Фонд/Банк не міг знати у 2018 році, проте сукупність всіх обставин (наявність ліквідного майна, обслуговування кредиту, наявність застав, наявність незначної прострочки, ім`я та репутація позичальника, самостійне ініціювання позову, хибність доводів оцінювача про мораторій та тривалість судових проваджень у 5 років) давало безумовні підстави для висновку, що Фонд/Банк повинні були вважати, що стягнення коштів було б ефективнішим рішенням для кредиторів Банку ніж продаж з істотним дисконтом.

Тобто, застосовуючи аналогічним чином наведене тлумачення критеріїв порушення фідуціарного обов`язку до встановлених судом обставин проведення відчуження активів АТ "Артем-Банк" у вигляді прав вимоги до ДАХК "Артем", слід констатувати наявність протиправної поведінки уповноваженої особи Фонду та безпосередньо Фонду, вираженої у неналежному виконанні покладених на них фідуціарних обов`язків перед вкладниками і кредиторами АТ "Артем-Банк" щодо найефективнішого управління таким активом Банку задля задоволення якомога більшого розміру вимог.

В аспекті "поведінкової концепції вини" Фонд не довів свою добросовісну і розумну поведінку щодо відчуження такого активу за встановлених судом обставин, адже сама по собі дія в межах повноважень не виключає порушення фідуціарних обов`язків.

Про системність безвідповідально-недбалого підходу Фонду/уповноваженої особи при управлінні активами Банку свідчить також такі відомості таблиці Додатку №3 до звіту оцінювача із співставленням із Єдиним державним реєстром судових рішень (загальновідомі обставини в розумінні ч. 1 ст. 75 ГПК України) та Додатком №2 до звіту про ліквідацію:

А) Кредит ТОВ "КОМПАНІЯ ІНВЕСТТРЕЙДІНГ" №51/15 заборгованість 33,6 млн. грн. із забезпеченням іпотекою двох приміщень по вул. Щербакова в м. Києві площею 915 кв.м. та 916,8 кв.м. Двічі подавався позов, проте повернуто ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №910/9475/17 та ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 у справі №910/8863/18 через ненадання доказів сплати судового збору. Продано ТОВ "ФК "Соната Фінанс" за 504 272,71 грн.

Б) Кредит ТОВ "СПЕЦБУДЕКСПЛУАТАЦІЯ" №53/15 заборгованість 9,1 млн. грн. із забезпеченням майнові права на нерухоме майно площею 1100 кв.м. в м. Києві по проспекту Правди 80-82. Подано позов (30.03.2017) із сплатою судового збору у розмірі 149 414,52 грн., який рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 у справі №910/5148/17 задоволено. Продано Банком ТОВ "ФК "Соната Фінанс" за 193 128,60 грн.

В) Кредит ТОВ "Колосс-Інвест" №40/16 заборгованість 30,97 млн. грн. із забезпеченням іпотекою нежитлових приміщень площею 789,4 кв.м. по вул. Щербакова, 52 в м. Києві та однокімнатна квартира у м. Києві. 09.11.2017 подано позов до суду із сплатою судового збору у розмірі 92 001,88 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/19764/17 позов задоволено, стягнуто 6 133 458,52 грн. Продано ТОВ ФК "Соната Фінанс" за 356 010,68 грн.

Г) кредит ТОВ "ОХОРОННА АГЕНЦІЯ БАГІРА" №59/15 заборгованість 26,3 млн. грн. із забезпеченням товарами (арматура, швелер на суму 31 млн. грн.). 22.12.2017 продано позов до суду, який ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 у справі №910/23244/17 повернуто через несплату судового збору. Продано ТОВ "ФК "Соната Фінанс" за 386 315,22 грн.

Д) кредит ТОВ "Гамалія" №12/13 заборгованість 0,51 млн. грн. забезпечений іпотекою. Банком подано позов про стягнення коштів (справа №910/5122/17) та позов про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа №910/10419/18), розгляд якого завершився закриттям провадження 09.11.2018 через сплату позичальником всієї суми боргу. До обох позовів надано докази сплати судового збору.

Е) кредит ТОВ "ВБК "Мрія" №22/13 заборгованість вказана в таблиці №2 до звіту про ліквідації 0 грн., оціночна вартість 5,7 млн. грн., продано з торгів ТОВ ФК "Соната Фінанс" за 681 019,92 грн.), хоча у межах справи №910/4284/19 заявлено позов про стягнення з цього позичальника 77 млн. грн. з яких 31,85 млн. заборгованість по тілу кредиту. Позов повернуто через несплату судового збору. Таку саму суму заявлено Банком у межах справи №910/8984/19, з аналогічним поверненням з огляду на ненадання доказів сплати збору.

В наведених випадках прослідковується непослідовність Банку (в трьох справах судовий збір подано, в трьох не подано), відсутність жодних дій по примусовому зверненню стягненню на предмет іпотеки, який є ліквідним та вірогідно призвів би до одержання більшої суми, ніж сума продажу прав. Продаж майнових прав (забезпечених іпотекою нерухомого майна у м. Києві) за суму, співмірну із розміром судового збору, сплаченого за подачу позову до суду, не можна визнати ефективним управлінням майном.

Більш того, в обох справах позови розглянуто із набуттям рішеннями статусу остаточних за 2-3 місяці, а відтак Фонд/Банк (навіть за умови, що вони довіряли оцінювачу в його міркуваннях щодо 5 років стягнення) повинні б були поставити під сумнів такі висновки оцінювача та змінити власну тактику управління активами. Позитивне вирішення спору по ПрАТ "Гамалія" із погашенням всього боргу, давало позитивний приклад Фонду/Банку для використання такої практики щодо інших позичальників (вимоги яких були забезпечені іпотекою), чого без будь-якого обґрунтування зроблено не було.

Наведене додатково переконує суд в тому, що діяльність Фонду/уповноваженої особи була націлена на якнайшвидше завершення процедури ліквідації, а не на управління активів Банку таким чином, щоб одержати якнайбільше коштів, а тому такий підхід є шкідливим для вкладників та кредиторів Банку та порушує суть управління активами банку, який виводиться з ринку.

Більш того, відповідно до додатку №2 до звіту про ліквідацію рядки 58-60 містять відомості про відновлені за результатами застосування наслідків нікчемності в процесі ліквідації та містить відомості про 3 кредити: ТОВ "ВБК "Мрія", ПП "Віндор плюс", ТОВ "Перформ". При цьому, із відомостей ЄДРСР вбачається також відновлення за позовами Банку про застосування наслідків нікчемності правочинів таких кредитів:

- позичальник Трошин А.С., вимоги 238 732,35 Євро забезпечені іпотекою квартири (рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №910/21562/17);

- позичальник ТОВ "Компанія Рось" за договором про відкриття кредитної лінії №27/13 від 23.12.2013 вимоги 3 678 535 грн. 35 коп.;

Доказів продажу чи погашення цих двох майнових прав, власником яких в силу встановленої судом нікчемності правочину факторингу є Банк, звіт про ліквідацію Банку не містить.

Відповідно до окремої ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/11264/18, залишеної без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019, суд за подібних обставин реагував на схожі порушення при відчуженні майна іншого банку шляхом повідомлення Національного антикорупційного бюро України про виявлення в діях посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст.ст. 364, 365-2, 367 Кримінального кодексу України, а також повідомляв Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Комітет з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України, як суб`єктів, що формують склад Адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про виявлення в діях посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порушень законодавства під час здійснення відчуження активів АТ "Банк "Національні інвестиції", які суперечать меті та засадам функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, визначеним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У наведеній справі уповноваженою особою банку був ОСОБА_8 , який також здійснював управління АБ "Артем-Банк" з 16.12.2016 по 15.12.2018, і як вбачається із встановлених судом обставин, визначені судом в наведеній окремій ухвалі, порушення Фонду/уповноважених осіб мають системний характер.

2.4. Щодо правочинів по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №2.

Оцінюючи доводи учасників судового процесу щодо правочину по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №2 судом встановлена суперечність такого правочину публічному порядку та нікчемність з огляду на наступне.

У розумінні п. 21 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відкриті торги - спосіб продажу майна (активів), за якого переможцем (покупцем) стає учасник, що відповідає конкурсним умовам, запропонував за майно (активи) найвищу ціну та взяв на себе виконання конкурсних зобов`язань, а для об`єктів цивільних прав, обмежених в обороті, - також може мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права та має відповідні ліцензії і дозволи.

Частиною четвертою статті 656 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах встановлюється відповідними актами законодавства. Отже, досягнення згоди щодо усіх істотних умов укладення таких договорів та процедура переходу прав між сторонами договору може мати певні особливості, виходячи із правового регулювання за такими актами.

Згідно із ч. 7 ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду, які він приймає з питань, віднесених до його повноважень, і які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами; такі нормативно-правові акти Фонд видає у формі, зокрема, положень, які підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством (стаття 6 цього Закону).

На виконання зазначених нормативних приписів виконавчою дирекцією Фонду рішенням від 24.03.2016 №388 було затверджено Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються (надалі - "Положення №388"), яке визначає особливості процедури продажу активів неплатоспроможного банку, та прийнято рішення від 20.07.2017 №3117 "Про реалізацію активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції", зареєстроване Міністерством юстиції України 14.08.2017 за № 999/30867.

Також умови конкретних відкритих торгів затверджуються виконавчою дирекцією Фонду відповідно до частини сьомої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у тому числі аукціонів, що проводяться за методами підвищення та/або зниження ціни і без обмеження мінімальної ціни продажу майна), зокрема, щодо розмірів гарантійного внеску, лота та кроку аукціону, порядку зниження ціни, встановлення або відмови від встановлення мінімальної ціни продажу. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про затвердження переліку майна банку, що не підлягає продажу; об`єднання майна банку або кількох банків у пули та/або продаж окремих інвентарних об`єктів; строки та заходи передпродажної підготовки майна; обмеження загальної кількості відкритих торгів, на яких пропонуються до продажу одні й ті самі об`єкти або пули активів; проведення відкритих торгів (аукціонів) уповноваженою особою Фонду або торговельним посередником, біржею тощо, у тому числі у разі продажу пулів активів, сформованих за рахунок майна кількох банків. Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному вебсайті Фонду та вебсайті банку, майно якого продається. Умови реалізації заставного майна банку повинні відповідати вимогам частини третьої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, відкриті торги з реалізації майна банку в його ліквідаційній процедурі є різновидом правочину купівлі-продажу майна з публічних торгів, який має спеціальне регулювання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення №388.

Відносно правової кваліфікації протоколу, підписаного за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації та договору купівлі-продажу такого активу варто констатувати, що має місце таких трьох правових позицій:

Позиція 1. Протокол, підписаний за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації, слід розглядати як такий, що за своєю правовою природою є попереднім договором купівлі-продажу (п. 11.66 постанови Великої Палати Верховного суду від 09.02.2022 у справі №910/6939/20);

Позиція 2. У момент визначення переможця торгів є узгодженими всі умови договору купівлі-продажу: предмет договору був відомий сторонам ще до початку торгів, а покупною ціною є остання пропозиція переможця торгів. Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів. При цьому жодний попередній договір не укладається. Таким чином, укладення на торгах і подальше виконання договору купівлі-продажу права вимоги здійснюється в такій послідовності: укладення договору купівлі-продажу права вимоги. Укладення цього договору підтверджується протоколом; виконання договору купівлі-продажу права вимоги з боку покупця шляхом сплати ним покупної ціни. Правовою підставою такої сплати є договір купівлі-продажу, укладений на торгах; укладення договору відступлення права вимоги (цесія). Цей договір укладається з метою виконання договору купівлі-продажу права вимоги з боку продавця. Продавець виконує цей обов`язок лише після виконання договору купівлі-продажу права вимоги покупцем. (п.п. 18, 22 окремої думки судді Великої Палати Верховного Суду Рогач Л. І. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/6939/20);

Позиція 3. Підписання протоколу відкритих торгів (аукціону) відповідно до Положення №388 є фіксацією одного з етапів учинення складного правочину купівлі-продажу активів неплатоспроможного банку з публічних торгів, виходячи із нормативного регулювання наслідків складення протоколу згідно з цим Положенням. Продаж активів банку з публічних торгів згідно з Положенням №388 є за своєю правовою природою складним правочином, який передбачає вчинення сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення правового результату - переходу права власності на об`єкт продажу до набувача майна. Умови переходу права власності визначаються правилами проведення такого продажу (пункт 6 розділу VІІ Положення №388), які на відміну від Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/15, вимагають складення у письмовій формі договору купівлі-продажу як окремого документа на завершальному етапі укладення правочину та надають Фонду додаткові повноваження щодо скасування результатів аукціону (торгів) на будь-якому етапі до моменту укладення договору купівлі-продажу за умови встановлення певних обставин (невідповідності вимогам закону кроку аукціону, істотної зміни вартості предмета продажу та інших факторів, які могли вплинути на ціну такого активу). (п. 2.17, п. 3.14 окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду Катеринчук Л.Й., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Крет Г.Р., Пророка В.В., Ситнік О.М., Ткача І.В. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/6939/20).

Безвідносно до правової кваліфікації ситуації продажу майна неплатоспроможного банку у процедурі його ліквідації об`єкт продажу (об`єктом відступлення у випадку відступлення права вимоги) може виступати виключно такий об`єкт, який був предметом продажу на публічних торгах, оскільки: а) не може об`єкт попереднього договору купівлі-продажу бути відмінним від об`єкту основного договору купівлі-продажу (по позиції 1); б) якщо узгодження позицій (в т.ч. об`єкту продажу відбувається в момент визначення переможця, то зміна такого об`єкту у момент оформлення укладання договору купівлі-продажу права вимоги (по позиції 2), в) не може бути змінено об`єкт продажу між різними етапами фіксації учинення складного правочину купівлі-продажу активів неплатоспроможного банку з публічних торгів (по позиції 3).

Визначений Положенням №388 спеціальний порядок реалізації майна (активів) банку у процедурі його ліквідації становить узгоджену чітку послідовність етапів із передпродажної підготовки майна, обрання способів реалізації активів, затвердження умов проведення торгів; передбачає способи та повноту публікації інформації про активи банку та умови їх продажу; регламентує конкурсну процедуру проведення відкритих торгів, порядок оплати та документальне оформлення участі в торгах, визначення результатів такої процедури, оформлення договору купівлі-продажу та умови переходу права власності на актив до набувача майна.

Положення №388 розрізняє такі етапи проведення публічних торгів із реалізації активів неплатоспроможного банку: передпродажна підготовка активів (інвентаризація, оцінка активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробка плану продажу активів (формування лотів з їх продажу); публічне оприлюднення паспортів активів (майна) та паспортів відкритих торгів (аукціонів); проведення відкритих торгів організатором аукціону чи представником (відображення процедури торгів у протоколі про проведенням аукціону, затвердження протоколу про проведення аукціону організатором торгів та замовником, проведення повторних торгів); акцепт пропозиції продавця з оформленням результатів із визначення переможця торгів (установлення обставин, які виключають можливість прийняття пропозиції переможця торгів, укладення договору купівлі-продажу або прийняття рішення про повернення гарантійних внесків, оплата переможцем аукціону за придбаний актив із дотриманням визначеної цим Положенням процедури).

Тобто, актив, який є об`єктом купівлі-продажу (відступлення) має не тільки входити до лоту відповідних торгів, а й відповідати таким етапам: а) його має бути проінвентаризовано, б) його має бути оцінено, в) щодо нього було прийнято рішення фонду про відчуження та визначено умови відчуження, г) щодо нього оприлюднено оголошення про продаж та включено до паспорту торгів.

Наведені дії становлять затверджену Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" публічну процедуру відчуження активів неплатоспроможного банку задля забезпечення прозорості та інтересів кредиторів такого банку. Продаж активу без дотримання такої процедури не допускається та становить порушення відповідної процедури.

Така процедура була недотримана при укладанні правочину №2 з огляду на наступне:

Із матеріалів справи вбачається, що загальний розмір дебіторської заборгованості, який включено до ліквідаційної маси банку станом на 01.04.2017 становив 36 382 303,92 грн. (графа 7 таблиці 6 сторінки звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури АТ "Артем-Банк" від 24.06.2019 та сторінка 4 акту формування ліквідаційної маси від 15.05.2017), з яких 34 855 644,50 грн. становила дебіторська заборгованість ДАХК "Артем" за договором №29/01/16-1 від 16.09.2016 (сторінка 21 звіту).

Головною інвентаризаційною комісією АТ "Артем-Банк" були встановлено перебіг правовідносини, які стосувалися такої заборгованості (відносини, які виникли за договором кредитної лінії №19/12 від 12.10.2012, укладеного між АТ "Артем-Банк" та ДАХК "Артем"; їх подальшого переходу до ПАТ "Банк Січ"; повернення до АТ "Артем-Банк"; переходу до ТОВ "ФК "Грінем"). Зокрема, встановлено, що ТОВ "ФК "Грінем" одержало від АТ "Артем-Банк" право вимоги до ДАХК "Артем", яке полягало у поверненні ДАХК "Артем" 1 271 038,09 євро на користь АТ "Артем-Банк", у зв`язку із виконанням останнім зобов`язань перед ПАТ "Банк Січ" за ціною 34 855 644,50 грн. Визначено, що існують судові спори у справах №910/12965/16 та №910/16876/16 та вирішено "приймаючи до уваги, що вирішення в судовому порядку зазначених спорів та встановлення фактичних обставин справи має суттєве значення для правильного відображення зазначеної операції в балансі Банку, зміни в бухгалтерському обліку внести по факту винесення судових рішень, що набрали законної сили, у відповідності до фактичних обставин, що будуть встановлені такими рішеннями" (сторінки 41-42 Протоколу засідання Головної інвентаризаційної комісії АТ "Артем-Банк" від 15.03.2017).

За результатами проведення оцінювачем ТОВ "Верітас Проперті Менеджмент" Зражевським Д.В. аналізу якісної структури дебіторської заборгованості в рамках оцінки прав вимоги за дебіторською заборгованістю АТ "Артем-Банк" було надано таку кваліфікацію відповідній заборгованості ДАХК "Артем" - "позиція заборгованості на загальну суму 34 855 644,50 грн., що належить ДАХК "Артем", виникла у зв`язку із договором від 16.09.2016 про дострокове розірвання договору №26/01/196-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016. Фактично заборгованість виникла внаслідок списання гарантії…" (Не зрозуміло що мав на увазі оцінювач, адже жодних гарантій не існувало, ймовірно ототожнив поруку (заставу майнових прав) із гарантією, що свідчить про формально-халатний підхід до оцінки, що було констатовано по звіту про оцінку кредитної заборгованості) "…наданої АТ "Артем-Банк" в рахунок забезпечення кредиту отриманого ДАХК "Артем" в іншому банку". (сторінка 7 звіту про оцінку прав вимоги за дебіторською заборгованістю АТ "Артем-Банк", затвердженого 05.05.2017).

В додатку №1 до звіту про оцінку прав вимоги за дебіторською заборгованістю АТ "Артем-Банк", затвердженого 05.05.2017, відображено (графа 5) наявність дебіторської заборгованості ДАХК "Артем" на суму 34 855 644,50 грн., яка "виникла у зв`язку Договору від 16.09.2016 про дострокове розірвання Договору №29/01/16-1 про відступлення прав вимоги від 29.01.2016", дата виникнення заборгованості - 30.09.2016, код валюти - 980 (гривня).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі №910/22177/16 договір від 16.09.2016 про дострокове розірвання договору №29/01/16-1 про відступлення прав вимоги від 29.01.2016 визнано недійсним (в апеляційному порядку не оскаржувалося, повний текст складено 24.04.2017 та набрало законної сили 10.05.2017).

З постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі №910/12965/16 (одна із справ, рішення в якій чекала Головна інвентаризаційна комісія АТ "Артем-Банк") вбачається, що АТ "Артем-Банк" сплатив на користь ПАТ "Банк Січ" на підставі договору поруки 1 271 038,09 євро, а 34 855 644,50 грн. є еквівалентом майнового права, що відступалося ТОВ "ФК "Грінем" (права вимоги, наявного у АТ "Артем-Банк" до ДАХК "Артем" у розмірі 1 271 038,09 євро) на підставі недійсного правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 у справі №910/16879/16 визнано недійсним договір відступлення права вимоги №29/01/16-1 від 29.01.2016 (ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 скаргу повернуто без розгляду, рішення набрало законної сили).

В додаткових поясненнях на позовну заяву у справі №910/16879/16 від 22.12.2016 представник АТ "Артем-Банк" (після введення адміністрації) вказував: "Таким чином, 01.12.2015 АТ "Артем-Банк" було у повному обсязі виконано зобов`язання ДАХК "Артем" за договором №19/12 від 12.10.2012, а саме: 1 229 651,07 Євро боргу та 41 387,02 Євро процентів. Відповідно до частини 2 статті 559 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, а тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Таким чином, виконавши зобов`язання ДАХК "Артем" перед ПАТ "Банк Січ" за кредитним договором, АТ "Артем-Банк" набув прав кредитора, а значить і права вимоги до ДАХК "Артем" у сумі виконаних зобов`язань.". А в апеляційній скарзі, яка підписана уповноваженою особою, проте не розглянута судом по суті через пропуск строку на її подання, вказував, що Банк отримав в порядку регресу права вимоги до ДАХК "Артем" за договором застави №19/12 від 29.10.2014, які випливають із кредитного договору №19/12 від 12.10.2012 на суму 1 271 038,09 євро.

Тобто, після завершення розгляду справ №910/22177/16, №910/12965/16 та №910/16879/16 було визнано недійсними договір відступлення права вимоги №29/01/16-1 від 29.01.2016, договір від 16.09.2016 про дострокове розірвання договору №29/01/16-1 про відступлення прав вимоги від 29.01.2016, і АТ "Артем-Банк" було достеменно відомо, що суть виконаного зобов`язання полягає у набутті права вимагати від ДАХК "Артем" суму коштів, яка була сплачена на користь ПАТ "Банк Січ", а саме - 1 271 038,09 євро.

Незважаючи на наведене, а також те, що Головна інвентаризаційна комісія АТ "Артем-Банк" визначила такі справи суттєвими для правильного відображання балансу банку, проявивши безпідставну непослідовність, АТ "Артем-Банк" (в особі уповноваженої особи Фонду) не тільки не вніс корегування балансу, а й включив до паспорту публічних торгів та провів публічні торги з продажу цього майна, а Фонд ухвалив рішення про продаж такої неіснуючої заборгованості.

Пояснення представника Фонду стосовно того, що Банк не має права корегувати баланс суперечить як позиції Головної інвентаризаційної комісії АТ "Артем-Банк", яка у 2017 році визначилася, що за наслідками судових актів проведе корегування балансу, так і діям АТ "Артем-Банк" по іншим кредитам (зокрема, сторінки 16-17 Протоколу засідання Головної інвентаризаційної комісії АТ "Артем-Банк" від 15.03.2017 - де у зв`язку із вставленням розбіжностей бухгалтерського обліку із фактичними обставинами вирішено внести на розгляд кредитного комітету банку питання щодо приведення бухгалтерського обліку у відповідність фактичним даним), а також листу АТ "Артем-Банк" №447 від 15.05.2018 по лоту F106GL16219, де корегувалася дата кредитного договору у паспорті торгів і Єдиному кабінеті "Прозоро.Продажі".

Тобто, АТ "Артем-Банк" і Фонд інвентаризували та оцінили майно (право вимоги на суму 34 855 644,50 грн., яке виникло згідно договору від 16.09.2016 про дострокове розірвання договору №29/01/16-1 про відступлення прав вимоги від 29.01.2016), якого після набрання законної сили судовими рішеннями не існувало.

В той же час, існувала заборгованість ДАХК "Артем" у розмірі 1 271 038,09 євро згідно кредитного договору №19/12 від 12.10.2012 та договору застави майнових прав №19/12 від 29.10.2014 (саме це в наступному було встановлено остаточними судовими рішеннями у справі №910/16065/18 про її стягнення).

Незважаючи на це, пропозицією №43 від 12.09.2018 уповноважена особа АТ "Артем-Банк" ОСОБА_9 звернувся до Фонду з пропозицією продати актив - дебіторську заборгованість ДАХК "Артем" у розмірі 34 855 644,50 грн., в пункті 1 якої описав історію виникнення боргу, проте із двох сум, які фігурували в описі (1 271 038,09 євро та 34 855 644,50 грн.) уповноважена особа віддала перевагу (очевидно виділивши жирним шрифтом) сумі 34 855 644,50 грн., вказавши, що вона виникла на підставі договору відступлення №29/01/16-1 від 29.01.2016 та договору про розірвання такого договору від 16.09.2016. Уповноважена особа не вказала, що такі договори визнано недійсними, хоча достеменно знала про це (адже в Протоколі засідання Головної інвентаризаційної комісії АТ "Артем-Банк" від 15.03.2017 було вирішено здійснити корегування після завершення конкретно визначених судових справ, АТ "Артем-Банк" був стороною таких справ, і в одній із них подавав апеляційну скаргу). Міститься посилання на оцінку цього активу 01.04.2017.

Жодних пояснень чому за вказаною пропозицією почався продаж активу у розмірі 34 855 644,50 грн., який виник на підставі недійсного правочину, замість продажу активу у розмірі 1 271 038,09 євро на підставі існуючого правочину позивачем не надано.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №2104 від 28.09.2018 затверджено умови продажу активів АТ "Артем-Банк", в т.ч. дебіторської заборгованості у розмірі 34 855 644,50 грн., з можливістю зниження початкової вартості на 80%.

Паспорт торгів містить опис дебіторської заборгованості, яка продається - право вимоги на суму 34 855 644,50 грн., підстава - договір №29/01/16-1, дата відкриття - 30.09.2016, дата закінчення - 30.09.2016, відсоткова ставка - 0%, валюта - гривня.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №422 від 25.02.2019 було затверджено умови продажу активів АТ "Артем-Банк", в т.ч. дебіторської заборгованості у розмірі 34 855 644,50 грн. (п.п. 34 п. 1.1, п.п. 34 п. 1.2, п.п. 34 п. 1.3), мінімальна ціна на перших торгах 1 394 225,78 грн., на других - 278 845,16 грн., на третіх - 2 788,45 грн.

03.04.2019 відбулися торги №UA-EA-2019-03-25-000058-b, переможцем яких відповідно до протоколу визначено ТОВ "ФК "Соната Фінанс".

02.05.2019 між АТ "Артем-Банк" та ТОВ "ФК "Соната Фінанс" укладено договір №11UA-EA-2019-03-25-000058-b, за яким ТОВ "ФК "Соната Фінанс" набуває майнові права за укладеними договорами на підставі протоколу електронних торгів №UA-EA-2019-03-25-000058-b від 03.04.2019 за 481 075,64 грн. у обсягах, вказаними у додатку №1.

Відповідно до додатку №1 до цього договору (графа 368) АТ "Артем-Банк" передав ТОВ "ФК "Соната Фінанс" таке право: "право вимоги на підставі договору застави майнових прав №19/12 від 29.10.2014 до кредитного договору №19/12 від 12.10.2012 із датою виникнення зобов`язання 01.12.2015, сума 34 855 644,50 грн.".

Тобто, на відміну від предмета торгів, який було включено до складу ліквідаційної маси, опис якого містився як в Пропозиції №43 уповноваженої особи, так і рішеннях Фонду про продаж майна, оцінено, проінвентаризовано, включено до паспорту публічних торгів, а саме: "виникла у зв`язку Договору від 16.09.2016 про дострокове розірвання Договору №29/01/16-1 про відступлення прав вимоги від 29.01.2016, дата виникнення заборгованості - 30.09.2016", до договору відступлення прав вимоги включено зовсім інше майнове право: "право вимоги на підставі договору застави майнових прав №19/12 від 29.10.2014 до кредитного договору №19/12 від 12.10.2012 із датою виникнення зобов`язання 01.12.2015".

Таке право, хоч в дійсності і належить АТ "Артем-Банк" (в обсязі 1 271 038,09 євро, а не 34 855 644,50 грн.), проте жодного разу в процедурі підготовки до продажу цього майна АТ "Артем-Банк" та Фондом не згадувалося, не оцінювалося, в паспорт торгів чи лот не включалося та не було предметом публічних торгів.

Пояснення представника Фонду, що це і є те саме право, судом відхиляються, адже суду не зрозуміло що заважало з 2017 року після набрання чинності судовими актами, яких чекав АТ "Артем-Банк" в особі Головної інвентаризаційної комісії, відобразити в бухгалтерському обліку зміни та забезпечити проведення процедури продажу цього майна, або якщо і були складнощі щодо змін бухгалтерського обліку (в чому суд сумнівається), то відобразити дійсний опис предмета заборгованості, що відчужується в паспорті відкритих торгів.

Підтвердженням наміру передати саме права за договором 19/12, а не 29/01/16-1, є те, що відповідно до акту приймання-передачі документів за Договором №11UA-EA-2019-03-25-000058-b договір №29/01/16-1 не передавався, а передані лише договори №19/12 з додатками, а правочин із №29/01/16-1, який був описаний в паспорті торгів не передано.

Очевидно, що продаж заборгованості, яка виникла на підставі правочину, який визнано судом недійсним, не зумовить існування бажаючих потенційних покупців у придбанні такого майна, адже потенційний покупець розраховує, що зміст договору відступлення віддзеркалює зміст паспорту торгів та за звичайних умов не може сподіватися на зміну характеристик майнового права після проведення торгів, що і передбачено публічною процедурою продажу такого майна.

Більш того, підстави вважати, що Фонд та АТ "Артем-Банк" не знали, що в дійсності даний актив становить право вимоги у розмірі 1 271 038,09 євро, а не 34 855 644,50 грн., відсутні, з огляду на наступне:

- 13.11.2018 уповноважена особа Фонду Шевченко А.М. звернувся до ДАХК "Артем" з вимогою №1057 про сплату 1 271 038,09 євро;

- 30.11.2018 АТ "Артем-Банк" подав позов до суду (провадження №910/16065/18), в якому просив стягнути заборгованість у розмірі 1 271 038,09 євро, яка виникла в результаті виконання банком як майновим поручителем зобов`язань ДАХК "Артем", встановлених договором кредиту №19/12 від 12.10.2012.

Жодних згадок на підставу виникнення цього зобов`язання як "Договір від 16.09.2016 про дострокове розірвання Договору №29/01/16-1 про відступлення прав вимоги від 29.01.2016" ні позов, ні вимога не містять.

- аналогічне тлумачення правовідносин міститься як у письмових поясненнях на позовну заяву Фонду №27-386/19 від 24.01.2019, так і у відповіді на відзив АТ "Артем-Банк" від 21.01.2019;

- у запереченнях Фонду №27-4706/19 від 14.03.2019 на заяву про вступ прокурора у справі №910/16065/18 Фонд вказував, що: "пред`явлення позову зумовлене невиконанням ДАХК "Артем" зобов`язання по сплаті 1 271 038,09 євро, і вказане очевидно підтверджує порушення балансу майнових інтересів ДАХК "Артем" і майнових інтересів вкладників і кредиторів банку, які інвестували свої кошти в банк. Зазначені інтереси вкладників банку є в даному випадку тим "суспільним інтересом", належний захист якого у демократичному суспільстві повинна забезпечити держава в особі органів правосуддя та виконання приписів ст. 37, 48 Закону №4452-VІ.";

- рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 у справі №910/16065/18 задоволено позов АТ "Артем-Банк" та стягнуто з ДАХК "Артем" заборгованість у розмірі 1 271 038,09 євро та судовий збір у розмірі 607 004,36 грн.

Тобто, з вересня 2018 по травень 2019 АТ "Артем-Банк" та Фонд продають право вимоги до ДАХК "Артем" з такими характеристиками: сума - 34 855 644,50 грн., підстава - Договір №29/01/16-1, дата відкриття - 30.09.2016, дата закінчення - 30.09.2016, відсоткова ставка - 0%, валюта - гривня, а з листопада 2018 - у справі №910/16065/18 стягують із ДАХК "Артем" заборгованість з такими характеристиками: сума - 1 271 038,09 євро, підстава - договір застави майнових прав №19/12 від 29.10.2014 до кредитного договору №19/12 від 12.10.2012 із датою виникнення зобов`язання 01.12.2015.

Жодних пояснень такої непослідовності не наведено.

Більш того, одержавши рішення про задоволення позову на користь АТ "Артем-Банк", ні уповноважена особа Фонду, ні Фонд не вжили жодних заходів для зупинення продажу такого лоту чи скасування торгів, хоча вказували, що зверталися із позовом з метою стягнення коштів та реального одержання 100% вартості активу (підвищення вартості продажу), в той час як фіналізуючи завершення продажу активу неплатоспроможного банку, внесли до додатку до договору відступлення №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019, зміни опису активу та відобразили такі реквізити активу, які не були предметом продажу на відкритих торгах.

Відповідно до встановлених обмінних курсів гривні до Євро станом на 01.09.2018 гривневий еквівалент майнового права до ДАХК "Артем" становив - 42 026 007,60 грн., а на 03.04.2019 - 38 399 404,19 грн. Тобто, різниця становила від 4 до 7,5 млн.грн. Про такі обставини достеменно знала уповноважена особа Фонду Шевченко А.М., який у преамбулі позову у справі №910/16065/18 вказав гривневий еквівалент майнового права до ДАХК "Артем" у розмірі 40 466 957,39 станом на 28.11.2018, що відрізняється на близько 6 мільйонів від суми права вимоги, яку він ініціював до продажу в пропозиції №43 від 12.09.2018.

Безпідставна зміна в додатку до договору відступлення №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019 опису активу та відображення таких реквізитів активу, які не були предметом продажу на відкритих торгах, зумовили заміну позивача у справі №910/16065/18 та наступне стягнення всієї суми коштів з ДАХК "Артем" на користь ТОВ "ФК "Соната Фінанс".

У відповідності до приписів частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України).

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому, категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

В аспекті добросовісної реалізації АТ "Артем-Банк" та Фондом своїх обов`язків по "захисту майнових інтересів вкладників і кредиторів банку, які інвестували свої кошти в банк, які є "суспільним інтересом", належний захист якого у демократичному суспільстві повинна забезпечити держава в особі органів правосуддя та виконання приписів ст. 37, 48 Закону № 4452-VІ" (як вказував Фонд у запереченнях №27-4706/19 від 14.03.2019 на заяву про вступ прокурора у справі №910/16065/18) варто констатувати, що наказ у справі №910/16065/18 було виконано за декілька днів шляхом списання 1 271 038,09 євро з рахунків ДАХК "Артем" - постановою приватного державного виконавця Бочковського Т.О. від 17.12.2019 відкрито виконавче провадження, а з постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.01.2020 вбачається, що борг стягнуто з боржника та перераховано стягувачу платіжним дорученням від 21.12.2019 №3571.

Тобто, Фонд за подачу позову сплатив 607 004,36 грн., одержав рішення про стягнення 1 271 038,09 євро та після цього продав це право (шляхом безпідставного включення до додатку до договору відступлення №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019, зміни опису активу та відобразили такі реквізити активу, які не були предметом продажу на відкритих торгах) за 481 075,64 грн., тобто за суму, меншу, ніж сплачено судового збору за подачу позову у справі №910/16065/18, а рішення про стягнення коштів було виконано за 4 дні на користь неналежного кредитора, що зумовило втрату активів АТ "Артем-Банк" станом на дату виконання ДАХК "Артем" цього зобов`язання (21.12.2019) у розмірі 32 418 560,70 грн. (1 271 038,09 євро * 25,884068 грн. = 32 899 636,40 грн. - 481 075,64 грн.).

По даному активу прослідковується повна непослідовність (якщо припустити, що Фонд і АТ "Артем-Банк" помилково ототожнили опис об`єкту активу), адже спочатку приймається рішення про його продаж (рішення Фонду №2104 від 28.09.2018) з можливим дисконтом у 80% (очевидно Фонд обрав спосіб управлінні активом - продаж), через два місяці подається позов до суду у справі №910/16065/18 (за що сплачується судовий збір у розмірі 607 004,36 грн.) (тобто, обирається спосіб управління активом - стягнення). Пояснення представника Фонду - подача позову для того, щоб зробити актив більш привабливим, могло б бути розумним, якби Фонд змінив/виправив опис активу та зазначив його вірні реквізити. В подальшому одержавши судове рішення про повне задоволення позову, Фонд і АТ "Артем-Банк" продає такий актив з дисконтом 98,8%, що беззаперечно не відповідає майновим інтересам вкладників і кредиторів такого банку, які інвестували свої кошти в нього.

Суд відзначає, що встановлені обставини проведення такого відчуження не викликають жодних сумнівів у тому, що вони здійснювалися свідомо, нехтуючи своїми фідуціарними обов`язками в системі гарантування вкладів фізичних осіб, що безумовно посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави в рамках регулювання такої сфери суспільних відносин, що в свою чергу є неспростовною ознакою порушення публічного порядку в розумінні положень ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відтак, проведене уповноваженою особою Фонду та Фондом в рамках процедури виведення АТ "Артем-Банк" з ринку відчуження прав вимоги до ДАХК "Артем", оформлене договором відступлення №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019, є нікчемним, адже є наслідком протиправних дій, вчинених всупереч публічному порядку (порядок продажу активів неплатоспроможного банку, визначений п. 21 ч. 1 ст. 2, ст. ст. 51, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", положення №388, щодо недопустимості передачі новому кредитору активу за наслідком публічних торгів, який не був предметом продажу на публічних торгах).

В аспекті наведеного, суд враховує, що в межах справи №910/16065/18 (на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції) за наслідками проведеного продажу та укладення договору відступлення №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019 відбулась заміна позивача правонаступником з АТ "Артем-Банк" на ТОВ "ФК "Соната Фінанс" (ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019), однак, наведене жодним чином не нівелює обставини нікчемності відповідного відчуження, адже здійснюючи таку заміну суд виходив із закріпленої в положеннях ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а матеріали такої справи не містять як жодних посилань її учасників на неправомірність відповідного відчуження, так і матеріалів процедури підготовки такого активу до продажу, що унеможливлювало здійснення судом оцінки наданого правочину на предмет його нікчемності.

Щодо посилань Фонду на судовий спір у справі №910/16173/19 за позовом ДАХК "Артем" до ТОВ "ФК "Соната Фінанс" та АТ "Артем-Банк" про визнання недійсним договору відступлення №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019, за наслідками розгляду якого рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020, в задоволенні позову було відмовлено. Із змісту зазначених судових актів вбачається, що судом не здійснювалася оцінка договору відступлення №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019 на предмет відмінності опису лоту, який продавався на відкритих торгах, та був включений до предмету договору.

2.5. Стосовно правових наслідків нікчемності наведеного договору в аспекті наведеної справи.

Нікчемність правочину відчуження майнового права за кредитним договором №19/12 з огляду на ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України після виконання такого зобов`язання ДАХК "Артем" новому кредитору - ТОВ ФК "Соната Фінанс" не відновлює зобов`язання ДАХК "Артем" перед Банком. Натомість у Банку існує право вимагати від ТОВ "ФК "Соната Фінанс" повернення одержаного за недійсним правочином.

Відтак, у Банку наявне майно - майнове право вимагати від ТОВ ФК "Соната Фінанс" одержані від ДАХК "Артем" кошти на підставі договору №19/12 та недійсного (нікчемного) договору відступлення №11UA-EA-2019-03-25-000058-b від 02.05.2019, а у випадку неможливості - збитків від осіб, які допустили порушення обов`язків, що призвели до неодержання Банком таких коштів.

ІІІ. Щодо редакції ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка підлягає застосуванню та її застосування у зв`язку із встановленими судом обставинами.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, що була чинна протягом 2013-2015 років, до внесення змін до цієї норми за Законом України № 629-VIII від 16 липня 2015 року, що набрав чинності 12 серпня 2015 року) Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

Отже різниця між попередньою та новою редакцією зазначеної норми полягає у тому, що:

1) редакція норми, чинна станом на дату подання позову у цій справі, містила більш широке коло осіб, до яких Банк може звертатися з вимогою, - не лише до власників істотної участі, контролерів та керівників Банку, а й до будь-яких осіб, пов`язаних з банком;

2) редакція норми, чинна станом на дату подання позову у цій справі, передбачала недостатність майна Банку для розрахунків з кредиторами як обов`язкову умову, за наявності якої Фонд мав право звернутися з позовом.

Відповідно до пункту 6-2 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній з 12 серпня 2015 року до 22 травня 2020 року) недостатність майна банку - перевищення розміру зобов`язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів над оціночною вартістю ліквідаційної маси банку, за винятком майна банку, що є предметом застави та використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Крім того питання відповідальності банку за своїми зобов`язаннями урегульовані статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до частин четвертої - шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, що була чинна протягом 2013-2015 років, до внесення змін до цієї норми згідно із Законом України №218-VIII від 02 березня 2015 року, що набрав чинності 08 березня 2015 року) власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність.

На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Згідно з частинами четвертою - шостою статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на час звернення Фонду до суду з позовом у цій справі) власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Суд зазначає про те, що до норм матеріального права належать норми, які визначають осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності. Тоді як до процесуальних, процедурних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Норми права, що визначають порядок дій Фонду як ліквідатора банку, зокрема щодо вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання - до суду, є процесуальними, процедурними нормами.

Відповідно до правовідносин, учасником яких є Фонд як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватися в редакції статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

Водночас норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (статті 58 Конституції України). Такі норми поширюють свою дію тільки на ті відносини, що виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. <…> Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №1-зп/1997 від 13 травня 1997 року).

Отже при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у спірних правовідносинах у квітні 2015 року.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин четвертої - шостої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" стосовно процесуального чи матеріального характеру цих норм викладений у пунктах 131 - 148 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №910/12930/18.

З огляду на викладене суд зазначає про те, що необхідно розмежувати зазначені норми в залежності від їх характеру (на матеріальні та процесуальні), та врахувати, що Фонд, звертаючись до суду з позовом у цій справі, реалізував своє процесуальне право на пред`явлення до суду вимоги про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, передбачене частиною п`ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, та, вчиняючи такі дії, правильно керувався редакцією цієї норми, чинною станом на дату подання ним позову, яка вже містила такі терміни як "недостатність майна" та "пов`язані з банком особи". Отже, дана норма має застосовуватися у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі до спірних правовідносин, а відтак наявність такого показника як "недостатність майна банку" була умовою для пред`явлення такого позову.

ІV. Щодо відповідальної особи при встановленні обставини, що недостача майна банку, яка необхідна для задоволення вимог всіх кредиторів виникла через неправомірні дії як позивача, так і відповідача.

Недостатність майна банку - перевищення розміру зобов`язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів над оціночною вартістю ліквідаційної маси банку, за винятком майна банку, що є предметом застави та використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Очевидно, що оцінка є попереднім визначенням майна, а відтак не є безумовним підтвердженням вартості активу (адже можна продати дорожче оцінки, або відносно права вимоги одержати задоволення вимог від боржника у 100% розмірі), а відтак особи, які притягаються до відповідальності не позбавлені можливості спростувати оцінку майна. В даному випадку, недостатність майна обґрунтована не оцінкою, а реальною відсутністю майна для задоволення вимог кредиторів за наслідком завершеної ліквідаційної процедури.

Недостатність майна Банку, який виводиться з ринку може бути зумовлена, як порушенням попередніми керівниками Банку (коли придбані активи куплені за дорого) або уповноваженою особою по виведенню Банку з ринку (коли внаслідок неефективного управління активи продані задешево чи з істотним порушенням процедури, що призвело до недоодержання коштів від їх реалізації).

Відтак, така недостатній може знаходитися у причинно-наслідковому зв`язку як з діями попереднього керівництва, так і з діями Фонду/уповноваженої особи.

У межах даної справи, судом встановлено, що:

1) оцінка майна Банку (звіт про оцінку майнових прав по кредитним договорам, що знаходяться на балансі АТ "Артем-Банк", складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Верітас Проперті Менеджмент"; звіт про оцінку майнових прав за дебіторською заборгованістю, що знаходяться на балансі АТ "Артем-Банк", складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Верітас Проперті Менеджмент") зроблені з очевидними недоліками та помилками, які не дозволяють визначати такі звіти, як достовірні; Фондом не надано всіх документів для проведення правильної оцінки (оцінювачем встановлено відсутність забезпечення деяких кредитів, що не відповідало дійсності);

2) у Банка залишилося майно (майнові права що виникли внаслідок укладання нікчемного правочину, за яким набувач одержав виконання від боржника), яке не оцінене та не реалізоване;

3) судом встановлене порушення Фондом та уповноваженою особою по виведенню Банку із ринку своїх фідуціарних обов`язків при ліквідації Банку щодо укладання правочинів по відчуженню прав вимоги ДАХК "Артем" №1, які призвели до заподіяння Банку шкоду на суму різниці між сумою зобов`язань ДАХК "Артем" та сумою одержаних від їх реалізації коштів.

Сума недоодержаних коштів перевищує розмір недостатності майна Банку для задоволення вимог кредиторів.

Визначаючи особу, яка має нести відповідальність за недостатність майна Банку, суд виходить із наступного:

- залишок незадоволених вимог кредиторів, внесених до Переліку (реєстру) вимог кредиторів, за балансом банку станом на 03.06.2016 складає 154 699 660,00 грн. (з яких 125 млн. грн. становлять вимоги 3 черги, тобто вимоги перед Фондом);

- неправомірні дії відповідачів призвели до заподіяння Банку збитків (витрати коштів) у розмірі 14 487 448,40 грн. та мали місце у квітні 2015 року;

- неправомірні дії Фонду та уповноваженої особи по виведенню Банку із ринку призвели до заподіянню Банку збитків (недоодержання коштів від ДАХК "Артем") на суму 217 210 576 грн. (1 271 038,09 євро, що за курсом на день винесення рішення становить 47 405 017,92 грн. та 169 805 557,60 грн. (різницю 208 034 537 грн. (сумою зобов`язань ДАХК "Артем" перед Банком) і 38 228 979,39 грн. (сумою продажу такого майна)), які мали місце у 2018-2019 роках.

Оцінюючи причинно-наслідковий зв`язок неправомірних дій позивач та відповідачів в аспекті впливу на незадоволені вимоги кредиторів, суд вважає, що за умови правомірності дій Фонду (навіть при умові неправомірних дій відповідачів) активів Банку вистачило б для розрахунку із усіма кредиторами Банку. Тобто, недостача коштів для задоволення вимог кредиторів знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із неправомірними діями Фонду, які були пізніше (2018-2019), ніж дії посадовців Банку (2015).

Інший висновок буде свідчити про перекладення відповідальності Фонду/уповноваженої особи на відповідачів, що є недопустимим.

Крім того, встановлена наявність судом у Банку майнових прав вимагати виконаного за нікчемним правочином, свідчить про передчасність такого позову, адже відсутні підстави вважати, що у Банку відсутнє майно за рахунок якого можна задовольнити вимоги кредиторів.

Відтак, підстав вважати, що незаконні дії відповідачів призвели до недостатності майна Банку у суду немає, а відтак даний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код 21708016) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) про стягнення шкоди у розмірі 15 938 891,02 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.08.2022.

Суддя Р.В. Бойко