Рішення

від 15.08.2022 по справі 520/15816/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/15816/19

Провадження № 2/947/871/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

- представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю

«Група компаній «Глобальні бізнес рішення» - Халдай Іллі Віталійовича,

- представників відповідача ОСОБА_1 : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відео конференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Група компаній «Глобальні бізнес рішення»

до ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу

Дишлева Тетяна Володимирівна,

Публічне акціонерне товариство «БАНК ВОСТОК»,

про визнання недійсним та скасування дубліката свідоцтва,

скасування записів про проведену державну реєстрацію,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Група компаній «Глобальні бізнес рішення»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу

Дишлева Тетяна Володимирівна,

державний реєстратор КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу»

Никифоров Володимир Олександрович,

Публічне акціонерне товариство «БАНК ВОСТОК»,

про скасування записів про проведення державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» 08.07.2019 року звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни, про визнання недійсним та скасування дублікату свідоцтва, скасування записів про проведену державну реєстрацію, в якій позивач просить суд:

1. Визнати недійсним та скасувати дублікат свідоцтва, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною 11.09.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №115, взамін зіпсованого свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною 17.08.2018 року за №68;

2. Скасувати запис про право власності 27861345, дата, час державної реєстрації 11.09.2018 року 14:25:48, внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомості за №167628051101 - нежитлове приміщення, загальною площею 2612 кв.м., нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, вбудоване у багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

3. Скасувати запис про право власності 27542732, дата, час державної реєстрації 17.08.2018 року 15:24:53, внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомості за №1188515251101 - земельну ділянку з кадастровим номером №5110136900:31:002:0049, площею 0,14 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» в 2011 році в законний спосіб набуло право власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема на підставі договору купівлі-продажу від 07.10.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., зареєстрованого в реєстрі за №2039, право власності на підставі якого було зареєстрованого 09.11.2011 року, а відтак з 09.11.2011 року є законним власником зазначеного нерухомого майна.

Однак, як стверджує позивач, йому нещодавно стало відомо, що починаючи з грудня 2016 року певні особи здійснили ряд незаконних дій щодо привласнення належного ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» нерухомого майна, що стало наслідком багаточисленних судових спорів.

Також позивачу стало відомо, що 17.08.2018 р. приватний нотаріус Дишлева Т.В. видала відповідачу ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого відбулась державна реєстрація за останнім прав на вказане нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., а також на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:31:002:0049. Надалі, 11.09.2018 р. приватним нотаріусом Дишлевою Т.В. щодо вказаного свідоцтва було видано дублікат та внесені відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вважаючи, що дублікат свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_1 було вчинено з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій, суперечить нормам чинного законодавства, позивач вважає за необхідне визнати недійсним дублікат цього свідоцтва, а також скасувати записи про державну реєстрацію прав власності, проведені на підставі цього дублікату свідоцтва.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 09.07.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви - п`ять днів з дня отримання копії ухвали. Роз`яснено позивачеві, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

12.07.2019 року позивачем надано до суду заяву на усунення недоліків поданої заяви до якої надано оригінал квитанції про сплату судового збору.

Оглянувши надані до суду документи, судом встановлено, що позивачем усунуті недоліки поданої заяви та ухвалою судді від 29.07.2019 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

13.09.2019 року до суду надійшла заява від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a> про забезпечення позову, за наслідком розгляду якої Київським районним судом міста Одеси 17.09.2019 року постановлено ухвалу суду про залишення цієї заяви про забезпечення позову, без задоволення.

19.09.2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни, про скасування записів про проведення державної реєстрації, в якій ОСОБА_1 просить суд:

1. Скасувати запис про скасування права власності, дата, час державної реєстрації: 04.09.2018 року 19:01:51, внесений державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О. 04.09.2019 19:04:19, індексний номер рішення 42840715;

2. Скасувати запис про скасування права власності 04.09.2018 року 19:01:51, внесений державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О. 04.09.2019 19:06:11, індексний номер рішення 42840715;

3. Скасувати запис про скасування права власності, дата, час державної реєстрації: 04.09.2018 року 19:01:51, внесений державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О. 04.09.2019 19:06:36, індексний номер рішення 42840715;

4. Скасувати запис про скасування права власності, дата, час державної реєстрації: 04.09.2018 року 19:01:51, внесений державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О. 04.09.2019 19:06:59, індексний номер рішення 42840715;

5. Скасувати запис про скасування права власності, дата, час державної реєстрації: 04.09.2018 року 19:01:51, внесений державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О. 04.09.2019 19:09:30, індексний номер рішення 42840715;

6. Скасувати запис про припинення іпотеки, дата, час державної реєстрації: 04.09.2018 21:22:26, внесений державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О.04.09.2018 року 21:22:49, індексний номер рішення 42841390;

7. Скасувати запис про обтяження 27766287, дата, час державної реєстрації: 04.09.2018 19:14:34, внесений державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О.04.09.2018 19:16:46, індексний номер рішення 42840816;

8. Скасувати запис про право власності 27861345, дата, час державної реєстрації: 11.09.2018 14:25:48, внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомості за №167628051101;

9. Скасувати запис про право власності 27542732, внесений 17.08.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомості за №1188515251101.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що 06.08.2018 р. відбулись електронні торги на яких ОСОБА_1 , як переможець торгів, придбав об`єкт нерухомого майна -нежитлове приміщення, загальною площею 2612 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,14 га, кадастровий номер 51110136900:31:002:0049, що також знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 в зустрічному позові стверджує, що 14.08.2018 р. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було видано акт №56504979 «Про реалізацію предмета іпотеки». На підставі цього акту приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. було видане свідоцтво про право власності, до якого 11.09.2018 р. нотаріусом був виданий дублікат.

Однак, 06.09.2018 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачеві за зустрічним позовом стало відомо, що право власності на належні йому нежитлові приміщення, яке було зареєстроване 17.08.2019 р. було протиправно вилучене за заявою ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О., оскільки право власності ОСОБА_1 та підстава виникнення такого права власності не скасовувалось, судових спорів щодо права власності ОСОБА_1 не було, на думку позивача за зустрічним позовом дії державного реєстратора Никифорова В.О. є незаконними.

Одночасно суд зазначає, що позивачі за первісним та зустрічними позовами в обґрунтування своїх правових позицій, як на рішення, що мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, посилаються на рішення судів, ухвалених за наслідками розгляду цивільних справ №520/15970/16-ц та №520/548/18.

16.10.2019 року судом в підготовчому судовому засіданні без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» в рамках цивільної справи №520/15816/19.

15.11.2019 року позивачем за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , та 23.01.2020 року позивачем за первісним позовом подані до суду клопотання про витребування доказів.

23.01.2020 року Київським районним судом міста Одеси, за наслідком розгляду вказаних клопотань позивачів за обома позовами, було постановлено ухвалу про їх задоволення та витребувано:

1. з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірені копії документів реєстраційних справ стосовно усіх проведених державних реєстрацій права власності стосовно об`єктів нерухомого майна:

- нежитлових приміщень, площею 2612 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

2. у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни належним чином завірені копії наступних документів:

- свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 17 серпня 2018 року, зареєстроване в реєстрі за №68, що було видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною ОСОБА_1 щодо нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- дубліката свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 11 вересня 2018 року, зареєстроване в реєстрі за № 115, що було видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною ОСОБА_1 щодо нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- усіх документів, на підставі яких приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Тетяна Володимирівна видала ОСОБА_1 свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 17 серпня 2018 року, зареєстроване в реєстрі за № 68, дублікат свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 11 вересня 2018 року, зареєстроване в реєстрі за №115, щодо нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

20.02.2020 року на виконання вказаної ухвали суду, до суду надійшли витребувані судом докази з Юридичного департаменту Одеської міської радим, а саме: копії реєстраційних справ, разом з копіями їх скан-копій, щодо об`єктів нерухомого майна за №167628051101 та №118515251101 (а.с.68-252 ІІ том, а.с. 1- 255, ІІІ том, а.с.1-132, ІV том).

12.11.2020 року до суду надійшла відповідь з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.11.2020 року за вих.№07-19/9180, в якій повідомлено, що на підставі наказу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.08.2020 року за №580/03-08 приватна нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни з 03.08.2020 року припинена. Повідомлено, що нотаріальні документи приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. зберігаються в Одеському державному нотаріальному архіві, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 92-А.

20.01.2021 року до суду надійшло клопотання від ПАТ «Банк Восток» про залучення останнього в якості третьої особи по справі, яке було задоволено судом в підготовчому судовому засіданні 25.01.2021 року.

Також, під час підготовчого судового провадження по справі, судом було ухвалено залучити до участі по справі в якості третьої особи, за зустрічним позовом - державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифорова Володимира Олександровича.

Надалі, підготовчі судові засідання до 05.07.2022 року неодноразово відкладались з підстав неможливості належним чином сповістити учасників процесу та враховуючи поважність причин неявки у зв`язку з встановленим в Україні карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також починаючи з 24.02.2022 року введеного на території України воєнного стану через широкомасштабну збройну агресію Російської Федерації проти України.

В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 05.07.2022 року судом були розглянуті клопотання учасників процесу, подані за проміжок часу з останнього проведеного судового засідання, а саме: долучено до справи та прийнято до розгляду поданий представником відповідача ОСОБА_1 за первісним позовом відзив на позовну заяву ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»; письмові пояснення третьої особи - ПАТ «Банк Восток»; додаткові пояснення по справі від представника позивача ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення».

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», з посиланням на те, що ним правомірно було набуто у власність спірні нежитлові приміщення та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а державним реєстратором Никифоровим В.О. безпідставно скасовані попередні записи про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2612 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та поновлено щодо нього запис про право власності позивача за первісним позовом.

У письмових поясненнях ПАТ «Банк Восток», просить суд відмовити у задоволенні первісного позову - ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» та підтримує зустрічний позов - ОСОБА_1 , з посиланням на те, що ОСОБА_1 правомірно набуто у власність спірні нежитлові приміщення та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , останній є належним і добросовісним власником, а відтак у державного реєстратора були відсутні підстави для проведення оспорюваних дій з державної реєстрації прав.

В додаткових поясненнях до позову ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» просить суд прийняти, як преюдиційні, факти і обставини встановлені судовими рішеннями за наслідком розгляду цивільної справи №947/27151/20.

Також, 23.01.2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a> про зупинення провадження в цій справі до набранням законної сили судовим рішенням за наслідком розгляду цивільної справи №520/548/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a> до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Торгової компанії «Алмі» (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a> про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю.

05.07.2022 року до суду від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на вказане клопотання, в яких представник просив суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі, з посиланням на те, що зібрані у цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, що стосуються спірних правовідносин з видачі спірного дублікату свідоцтва про право власності та вчинення у вересні 2018 року реєстраційних дій; у справі №520/548/18 не розглядається питання та факти правомірності видачі дублікату свідоцтва про право власності та вчинення реєстраційних дій у вересні 2018 року; факти, що можуть бути встановлені під час розгляду справи №520/548/18 не матимуть преюдиційного значення для цієї справи; ця справа розглядається з 2019 року (тобто вже понад три роки), за період чого по справі зібрані всі необхідні докази, у тому числі матеріали реєстраційних справ, що надає змогу перейти до розгляду справи по суті та надати суду оцінку спірним правовідносинам.

В підготовчому судовому засіданні 12.07.2022 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a> зазначене клопотання про зупинення провадження по справі підтримав, просив суд задовольнити, а також повідомив, що з часу його подання змінились обставини, а саме після ухвалення Верховним Судом 04.09.2019 року постанови, Одеським апеляційним судом вже було ухвалено постанову, яку залишено без змін Верховним Судом. Однак, наразі цивільна справа №520/548/18 знов перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 12.07.2022 року відмовлено в його задоволенні та зупиненні провадження в цій справі.

02.08.2022 року у підготовчому судовому засіданні представниками позивача за зустрічним позовом було відкликано та не підтримано клопотання про прийняття до розгляду заяв про уточнення зустрічного позову від 16.10.2019 року за вх. №52243, від 15.11.2019 року за вх№52337, від 11.11.2020 року, за наслідком чого судом було ухвалено не приймати зазначені заяви про уточнення позовних вимог під час розгляду справи.

Також, 02.08.2022 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08.08.2022 року судове засідання по цивільній справі №520/15816/19, яке призначене на 16 серпня 2022 року о 14 годині 30 хвилин, вирішено провести в режимі відеоконференції за допомогою системи «EasyCon» на офіційному порталі судової влади www.court.gov.ua, за участі представника ОСОБА_2 (електронна адреса, за якою зареєстрований представник позивачів в системі «EasyCon» - « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).

В судовому засіданні 16.08.2022 року, представник позивача за первісним позовом та як представник відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a> - Халдай І.В. підтримав первісний позов, просив суд його задовольнити в повному обсязі, заперечував проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Представники відповідача за первісним позовом та як позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 : ОСОБА_2 , який приймав участь за допомогою відеоконференції, та ОСОБА_3 заперечували проти задоволення первісного позову ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» та просили суд задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, крім представника третьої особи - ПАТ «Банк Восток», від якого в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 3 ст. 189 ЦПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі було відкрито ще 29.07.2019 року, тобто справа перебуває в провадженні суду вже два роки, у зв`язку з чим, суд позбавлений процесуальної можливості відкладати судові засідання.

При цьому суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Приймаючи вищевикладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 16.08.2022 року за відсутності третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний і зустрічний позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні первісного і зустрічного позовів, із наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД № 044249, виданим Одеським міським управлінням земельних ресурсів 25 травня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 лютого 2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рюміною О.О. за реєстровим № 925, та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2003 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

07.10.2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевою І.А., зареєстрований в реєстрі за №2039, за умовами якого ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» придбало нежитлове приміщення першого поверху та підвалу вбудованого в багатоквартирному житловому будинку, загальною площею 2612,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначене нежитлове приміщення першого поверху та підвалу було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 09.11.2011року реєстраційний номер 6337008.

07.02.2017 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення по справі №520/15970/16-ц за позовом ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Південний» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a>, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про витребування майна, позов ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Південний» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a>, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про витребування майна задоволено частково. Витребувано у ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Південний» нежитлове приміщення загальною площею 2 612кв.м., розташоване у АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна 167628051101.

24.02.2017 року державним реєстратором Тулба О.О. КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 34022008) від 24 лютого 2017 року ОСОБА_6 КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 2612 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі виникнення права власності ОСОБА_4 : ліквідаційний баланс, серія та номер: б/н, виданий 22 лютого 2017 року ТОВ «Торгівельний центр «Південний»; акт приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 22 лютого 2017 року ТОВ «Торгівельний центр «Південний»; протокол загальних зборів засновників, серія та номер: б/н. виданий 22 лютого 2017 року ТОВ «Торгівельний центр «Південний» (а.с.145, ІІІ том).

03.03.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 передала у власність, а ОСОБА_5 прийняв у власність нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з нежилих приміщень загальною площею 2 612кв.м., яке розташоване на земельній ділянці, площею 0,1400га, кадастровий номер: 5110136900:31:002:0049, надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що відчужується одночасно із земельною ділянкою, і оплатив ціну за нежитлове приміщення на нижчевикладених умовах. Вказаний договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В., зареєстровано в реєстрі за №880 (а.с.160, ІІ том).

03.03.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, продавець - ОСОБА_4 передала у власність, а покупець - ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1400га, кадастровий номер: 5110136900:31:002:0049. Вказаний договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В., зареєстровано в реєстрі за №882 (а.с.74, ІІ том).

13.12.2017 року між ОСОБА_5 та Торговою компанією «АЛМІ» (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, ОСОБА_5 передав у власність (продав), а покупець Торгова компанія «АЛМІ» (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) прийняв у власність (купив) нежитлове приміщення, загальною площею 2612,0кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок та зобов`язується оплатити за нього обговорену грошову суму. Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстровано у реєстрі за №6823 (а.с.181, ІІ том).

13.12.2017 року між ОСОБА_5 та Торговою компанією «АЛМІ» (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, ОСОБА_5 передав у власність (продав), а покупець Торгова компанія «АЛМІ» (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) прийняв у власність (купив) земельну ділянку площею 0,14га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:31:002:0049 та зобов`язується сплатити на неї обговорену грошову суму. Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстровано у реєстрі за №6824 (а.с.185, ІІ том).

13.12.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було зареєстроване за Торговою компанією «АЛМІ» (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 2612,0кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 23902743 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 167628051101), що підтверджується відповідним витягом за №107355102 від 13.12.2017 року (а.с.179, ІІ том).

13.12.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було зареєстроване за Торговою компанією «АЛМІ» (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) право власності на земельну ділянку, площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 23902803, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1188515251101), що підтверджується відповідним витягом за №107355535 від 13.12.2017 року (а.с.180, ІІ том).

13.12.2017 року вищевказані: нежитлове приміщення, загальною площею 2612,0 кв.м., та земельна ділянка, загальною площею 0,14га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , були передані в іпотеку Публічному акціонерному товариству Акціонерний Банк «Південний» в рахунок забезпечення виконання зобов`язань Торгової компанією «АЛМІ» (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), що випливають з кредитного договору №АС2017-04949 від 12.12.2017 року та всіх додаткових угод до нього, що підтверджується договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 13.12.2017року, зареєстровано в реєстрі №6829 (а.с. 248-252, ІІІ том)

16.01.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення»</a> звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Торгової компанії «Алмі» (Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), в якій просить визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 2612 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (справа №520/548/18).

22.03.2018 року постановою Апеляційного суду Одеської області рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року по справі №520/15970/16-ц в частині позовних вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a>, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна - скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a>, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого, майна, витребування майна - відмовлено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Південний» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a>, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна - скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Південний» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a>, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна - закрито.

Вищезазначені обставини встановлені на підставі даних, які містяться у витребуваних судом з Юридичного департаменту Одеської міської радим копій реєстраційних справ, разом з копіями їх скан-копій, щодо об`єктів нерухомого майна за №167628051101 та №118515251101 (а.с.68-252 ІІ том, а.с. 1- 255, ІІІ том, а.с.1-132, ІV том).

06.08.2018 року відбулися електронні торги, на яких ОСОБА_1 придбав об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, площею 2612 кв.м., та земельну ділянку, площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота № 290838, що підтверджується протоколом №350042 проведення електронних торгів. Вказаний об`єкт нерухомого майна було придбано за ціною 34633787,39 гривень. (а.с.192, І том).

14.08.2018 року на підставі протоколу №350042 Головним державним виконавцем відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є. видано акт № 56504979 про реалізацію предмета іпотеки (а.с.194, І том).

В зазначеному акті засвідчено, що сума гарантійного внеску складала 1714543,93 грн. На рахунок Міністерства юстиції України кошти надійшли своєчасно та в повному обсязі згідно протоколу №350042 від 06.08.2018 року в сумі 32902098,02 грн. Ціна продажу лоту №290838 в сумі 34633787,39 грн. сплачена переможцем торгів ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі.

З матеріалів вищевказаних витребуваних судом реєстраційних справ, судом встановлено, що на підставі вищевказаного акту № 56504979 про реалізацію предмета іпотеки від 14.08.2018 року, затвердженого заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименком Р.В. від 14 серпня 2018 року, згідно з протоколом від 06.08.2018 року №350042, 17.08.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 2831/5 від 29.09.2016 року, Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», Законом України «Про іпотеку», було видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за №68.

Відповідно до змісту свідоцтва, ОСОБА_1 ,

реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , належить на праві власності майно, що складається з нежитлового приміщення, загальною площею 2612,0 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 167628051101) та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1188515251101), які належали на праві власності Торговій компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) (а.с.192 ІІ том).

На підставі вказаного свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 17.08.2018 року, за реєстраційним №68, 17.08.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №42598545, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером - 1188515251101, за ОСОБА_1 , запис про право власності - 27542732, (а.с.162 І том, 107-110 ІІ том).

Тієї ж дати, на підставі вищевказаного свідоцтва, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. також винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.08.2018 року за №42597367, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 167628051101 - нежитлове приміщення, загальною площею 2612 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 27541542, (а.с. 168 І том, а.с.189-191 ІІ том).

22.08.2018 року нежитлове приміщення, загальною площею 2612кв.м., та земельна ділянка, площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, за адресою: АДРЕСА_1 , були передані в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Банк Восток», з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, серія та номер: ОК2018-0443 від 22.08.2018року, на підставі укладеного договору іпотеки від 22.08.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за №4109, (а.с.64-71 V том), на підставі в чого проведено державну реєстрацію іпотеки та в Державний реєстр прав внесено номер запису про іпотеку земельної ділянки №27612244 (а.с.116, ІІ том), номер запису про іпотеку нежитлового приміщення №27612199 (а.с.194 ІІ том).

У відповідності до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №172604481 від 04.07.2019 року (а.с.161-191 І том), а також з матеріалів реєстраційної справи стосовно об`єкту нерухомого майна за №167628051101 (а.с.196 ІІ том), вбачається, що 04.09.2018 року 19:01:51 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О., на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 року по справі №520/15970/18, винесено рішення про скасування за №42840715, за наслідком чого державним реєстратором проведені наступні державні реєстрації та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесені записи щодо змін до записів:

- 04.09.2018 19:04:19 - скасовано державну реєстрацію права власності проведену 17.08.2018 14:52:42 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42597367 15:05:50, запис про право власності 27541542, та скасовано переходи права власності проведені під час цієї державної реєстрації;

- 04.09.2018 19:06:11 - скасовано державну реєстрацію права власності проведену 13.12.2017 12:14:49 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38695453 від 13.12.2017 12:22:30, запис про право власності 23902743, та скасовано подальші зареєстровані переходи права власності;

- 04.09.2018 19:06:36 - скасовано державну реєстрацію права власності, проведену 03.03.2017 13:45:35 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мозолєвою О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34133659 від 03.03.2017 14:06:43, номер запису про право власності 19303155, та скасовано подальші зареєстровані переходи права власності;

- 04.09.2018 19:06:59 - скасовано право власності, державну реєстрацію якого проведено 24.02.2017 09:45:02 державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Тарасенко О.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34022008 від 24.02.2017 13:40:18, номер запису про право власності 19186605, та скасовано подальші зареєстровані переходи права власності;

- 04.09.2018 19:09:30 - скасовано право власності, державну реєстрацію якого проведено 20.02.2017 13:19:47 державним реєстратором Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» Тихоновою А.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33980637 від 22.02.2017 14:25:44, номер запису про право власності 19142769, та скасовано подальші зареєстровані переходи права власності.

Крім того, 04.09.2018 року винесено рішення за індексним №42841390 на підставі якого 04.09.2018 21:22:49 внесено відомості до Реєстру про припинення іпотеки, державну реєстрації якої проведено 22.08.2018 18:52:32 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42672712 від 22.08.2018 18:53:56, на підставі іпотечного договору від 22.08.2018 року, за р.4109, номер запису 27612199.

04.09.2018 року винесено рішення за індексним №42841380 на підставі якого 04.09.2018 21:20:33 внесено відомості до Реєстру про припинення обтяження - заборони на нерухоме майно, державну реєстрації якого проведено 22.08.2018 18:42:52 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42672592 від 22.08.2018 18:45:06, на підставі іпотечного договору від 22.08.2018 року, за р.4109, номер запису 27612170.

04.09.2018 року державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42840816 19:16:46, на підставі якого проведено державну реєстрацію обтяження - арешту нерухомого майна, на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 17.01.2018 року по справі №520/548/18, номер запису про право власності 27766287.

За наслідком викладеного було поновлено запис про право власності 2657223, на об`єкт нерухомого майна нежитлового приміщення, загальною площею 2612,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОНМ: 167628051101), за ТОВ «Група компаній «Глобальні Бізнес Рішення», проведеної державним реєстратором Київського міського нотаріального округу м. Києва Черкасовою Н.Б., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6258432 від 26.09.2013, на підставі виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 07.10.2011 року, за р.№2039 (а.с.197, ІІ том).

Також, судом встановлено, що 11.09.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. видано дублікат свідоцтва, зареєстроване в реєстрі за №115, замість зіпсованого свідоцтва, виданого 17 серпня 2018 року, за р. №68 (а.с.203 ІІ том).

На підставі вказаного свідоцтва, посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з нежитлового приміщення, загальною площею 2612,0 кв.м., та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначено, що нежитлове приміщення, що складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок (РНОНМ: НОМЕР_3 ), яке належало Торговій компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді ТОВ), на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 13.12.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №6823, та земельна ділянка, загальною площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049 (РНОНМ 1188515251101), яка належала Торговій компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді ТОВ), на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 13.12.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №6824. Засвідчено, що переможець торгів - ОСОБА_1 , який сплатив за вищезазначене майно, ціна продажу лота - №290838 (предмет іпотеки) у сумі 34633787,39 грн. (а.с.203, ІІ том).

На підставі вказаного свідоцтва, 11.09.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. проведено державну реєстрацію змін до записів про право власності ОСОБА_1 стосовно об`єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами №167628051101 та №1188515251101, шляхом внесення змін до розділу підстави виникнення права власності на вказане майно, на: «дублікат свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 115, виданий 11.09.2018, видавник - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Т.В., взамін зіпсованого свідоцтва №68 від 17.08.2018».

В подальшому, як вбачається з поданих до суду доказів, 05.12.2018 року постановою Великої Палати Верховного Суду залишено без змін вищевказану постанову апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 року по справі №520/15970/16-ц (а.с.64-69, І том).

Щодо позовних вимог за первісним позовом про скасування дублікату свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 11.09.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., зареєстроване в реєстрі за №115, взамін зіпсованого свідоцтва від 17.08.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №68, суд зазначає наступне.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Крім того, відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З аналізу статей 13, 15, 16 Цивільного кодексу України слідує, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У даному спорі правовою підставою для звернення до суду, ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» зазначає порушення його законного права стосовно спірного нежитлового приміщення фактом видання на ім`я ОСОБА_1 дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.09.2018 року та здійснення реєстрації прав на його підставі.

Як вже судом було встановлено, дублікат свідоцтва від 11.09.2018 року за №115, було видано взамін зіпсованого свідоцтва від 17.08.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №68, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В., на ім`я ОСОБА_1 , на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки за №56504979 від 14.08.2018 року, а відтак на підтвердження права власності на майно, що було придбане відповідачем за первісним позовом в межах реалізації іпотечного майна під час примусового виконавчого провадження на електронних торгів, які відбулись 06.08.2018 р.

Суд зазначає, що порядок відчуження та умови набуття права власності на підставі договорів, укладених за результатами торгів, має окрему специфіку залежно від предмета торгів і сфери їх проведення, у зв`язку з чим у кожному конкретному випадку необхідно ураховувати правила, установлені спеціальним законодавством.

Станом на момент проведення торгів щодо спірного нерухомого майна, правила проведення прилюдних торгів визначались «Порядком реалізації арештованого майна», що був затверджений наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 року за №2831/5, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1301/29431.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що реалізація майна здійснюється шляхом проведення Організатором електронних торгів або торгів за фіксованою ціною.

Пунктом 4 розділу V Порядку передбачено, що переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція (при звичайному перебігу торгів або через особливу ставку). Якщо один із учасників запропонував придбати майно за стартовою ціною і пропозицій щодо купівлі майна від інших учасників не надійшло, майно продається за стартовою ціною.

Пунктом 2 Розділу VII Порядку зокрема передбачено, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником Організатора та покупцем предмета іпотеки. У протоколі, крім інформації, передбаченої пунктом 1 розділу VIII цього Порядку, зазначаються дата видачі/підписання протоколу та початкова ціна предмета іпотеки, встановлена відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про іпотеку».

Організатор протягом трьох днів з дня підписання переможцем протоколу електронних торгів надсилає відповідний протокол виконавцю.

Протягом п`яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про іпотеку» та не пізніше наступного робочого дня надсилає його Організатору.

Протягом п`яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки Організатор видає цей акт переможцю електронних торгів (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

На підставі зазначеного акту, у відповідності до вимог статті 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

У постанові від 02.11.2021 року по справі № 925/1351/19, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто, в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ж до отримання покупцем свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, то видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є окремою нотаріальною дією, передбаченою статтею 34 Закону України «Про нотаріат», спрямованою на посвідчення відповідного права покупця, тобто, юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. Тобто, права та обов`язки за договором купівлі-продажу виникають та виконуються щодо сторін договору, і саме їх виконання/невиконання створює відповідні правові наслідки для сторін договору, виникнення, зміну чи припинення правовідносини за договором. Питання ж оформлення свого права покупцем не охоплюється змістом зобов`язальних правовідносин сторін купівлі-продажу.

Крім того, як вбачається з пункту 3.3 глави 12 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року, за №282/20595, свідоцтво про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, видається нотаріусом на підставі копії акта про реалізацію предмета іпотеки, складеного державним виконавцем та затвердженого начальником (заступником начальника) відповідного органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Отже, на відміну від дій з нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно саме цим набувачем та підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності тільки фіксує факт наявності у відповідача відповідного права власності.

Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Таким чином, для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу на підставі якого було видано вказане свідоцтво.

Схожі висновки сформульовані у сталій практиці Верховного Суду, викладеній зокрема, в постановах від 27 червня 2018 року № 925/797/17, від 05 лютого 2020 року № 904/750/19, від 27 травня 2020 року № 442/2771/17, від 16 вересня 2020 року по справі № 278/657/18.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що оспорюване свідоцтво про право власності, як і його дублікат, є лише документами, якими оформлюється відповідне право, але ці документи, видані нотаріусом Дишлевою Т.В., не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуваний дублікат свідоцтва про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Враховуючи вищевказані правові позиції вбачається, що для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу на підставі якого було видано вказане свідоцтво.

Суд зазначає, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_1 є саме акт №56504979 виданий 14.08.2018 р. державним виконавцем «Про реалізацію предмета іпотеки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №1421/5229/12-ц (провадження №14-194цс18) зроблено такі висновки: «Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача, то ефективним способом захисту прав боржника є пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Подання боржником скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечує йому відновлення порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення […]».

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27 жовтня 2021 року у справі №701/425/18 (провадження №61-10891св21): «Зважаючи на те, що заявниця оскаржує дії державного виконавця як ті, що передували проведенню електронних торгів, так і результат проведених електронних торгів, який є підставою для виникнення прав та обов`язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав у порядку позовного провадження. Оскільки оскарження дій державного виконавця направлено на оспорення результатів торгів, які на час подання розглядуваної скарги на дії державного виконавця вже відбулися, Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги на судові рішення в частині вирішення вимог про визнання недійними результатів електронних торгів констатував необхідність вирішення спору за правилами позовного провадження, а усі інші вимоги, у разі встановлення їх обґрунтованості, є по своїй суті підставами для визнання результатів торгів недійсними, тому відсутня правова доцільність аналізу обґрунтованості доводів касаційної скарги в іншій частині».

Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 року по справі №361/3505/20 дійшов до висновку, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).

Матеріали справи не містять доказів того, що електронні торги, на яких ОСОБА_1 придбав нерухоме майно (нежитлове приміщення та земельну ділянку), за наслідком яких видано акт про реалізацію предмета іпотеки за №56504979 від 14.08.2018 року, були визнані недійсними чи скасовані.

За наслідком вищевикладеного, суд доходить до висновку, що оспорюване свідоцтво, так і його дублікат, за наявності чинного акту про реалізацію предмета іпотеки, виданого на підтвердження проведення електронних торгів, та за відсутності відповідного рішення суду про визнання торгів недійсними, - окремому оскарженню не підлягає.

Щодо доводів позивача про те, що виданий 11.09.2018 року приватним нотаріусом дублікат свідоцтва за реєстраційним №115, не відповідає за змістом оригіналу виданого свідоцтва від 17.08.2018 року, за реєстраційним №68, як на підставу для скасування свідоцтва, суд зазначає наступне.

Порядок видачі дублікатів документів нотаріусами передбачено главою 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року, за №282/20595, у відповідності до якої підставою видачі дубліката документа, зокрема є випадок у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.

Пунктом 6 вказаної глави передбачено, що дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис нотаріуса. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії свідоцтв від 17.08.2018 року за №68, та внаслідок його зіпсування виданий дублікат свідоцтва від 11.09.2018 року, за №115, вбачається, що останній містить більш конкретизовані дані стосовно попереднього власника нерухомого майна - Торгової компанії «АЛМІ» (підприємство у вигляді ТОВ), щодо якого воно видано у відповідності до акту про реалізацію предмета іпотеки за №56504979 від 14.08.2018 року.

Разом з тим, суд зазначає, що дублікат свідоцтва від 11.09.2018 року, видане на підставі того ж самого акту про реалізацію предмета іпотеки за №56504979 від 14.08.2018 року, містить той самий об`єм прав на те саме нерухоме майно, що був раніше визначений у свідоцтві про право власності від 17.08.2018 року, видане ОСОБА_1 .

Жодних нових майнових прав або нових об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 у спірному дублікаті свідоцтва, приватним нотаріусом Дишлевою Т.В. не зазначено.

Виданий приватним нотаріусом дублікат свідоцтва від 11.09.2018 року, цілком відповідає змісту акту про реалізацію предмета іпотеки за №56504979 від 14.08.2018 року.

Приймаючи вищевказане, суд вважає, що виявлена неточність у виданому дублікату свідоцтва, не спростовує його суті, не впливає на права особи щодо якої було вчинено нотаріальну дію, а відтак суд вважає не пропорційними дії зі скасування вищевказаного свідоцтва, що впливає на матеріальні права та інтереси покупця спірного нерухомого майна та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно, судом не приймаються доводи сторони позивача за первісним позовом стосовного того, що вказаний дублікат свідоцтва, значним чином впливає на права та інтереси позивача - ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», як власника спірного нерухомого майна, яке незаконно вибуло з його власності та внаслідок проведення електронних торгів, перейшло у власність ОСОБА_1 , що підтверджується обставинами встановленими постановою Одеського апеляційного суду від 17.11.2020 року по справі №520/548/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 03.11.2021 року, які, на думку позивача за первісним позовом, мають преюдиційне значення в цій справі.

Так, судом встановлено, що у відповідності до зазначених постанов, в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» про витребування майна з чужого незаконного володіння та вимог третьої особи ОСОБА_1 про визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності, рішення Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2018 року - скасовано.

Разом з тим, ухвалено витребувати у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» нежитлове приміщення, загальною площею 2612 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення»</a> про усунення перешкод в здійсненні права власності, визнання права власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку, площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , -відмовлено.

Приймаючи, що вказані копії постанов суду за наслідком розгляду цивільної справи №520/548/18, надані до суду без належного їх посвідчення та встановлення дат набрання законної сили, судом були перевірені зазначені рішення за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2022 року по справі №520/548/18, зупинено дію постанови Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення»</a> до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Торгової компанії «Алмі» (Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю), ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний», Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення»</a> про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні власністю. Зупинити дію рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року у цій справі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року по справі №520/548/18.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Приюдиційність судового рішення, яка передбачена вказаною ч. 4 ст. 82 ЦПК України, характеризується таким:

1) спільність у двох різних справах суб`єктного складу їх сторін;

2) спільністю обставин, які мають значення для цих справ;

3) набранням законної сили судовим рішенням у спорі між тими самими сторонами, яким встановлено спільні для обох справи обставини.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що дію постанови Одеського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року по справі №520/548/18 - зупинено, встановлені цим рішенням суду обставини не створюють преюдиційність в цій справі.

Також судом зазначається, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим складом суду при розгляді іншої справи.

У постанові Одеського апеляційного суду від 17.11.2020 р. у цивільній справі №520/548/18 не встановлювались будь-які обставини, які входять до предмету доказування у даній справі, а саме: щодо обставин та порядку видачі дублікату свідоцтва та порядку вчинення реєстраційних дій приватним нотаріусом Дишлевою Т.В. або державним реєстратором Никифоровим В.О.

До того ж, предметом дослідження для суду в цій справі є обставини, які мали місце станом на момент видання 11.09.2018 р. спірного дублікату свідоцтва та вчинення реєстраційних дій. Вищевказані судові рішення за наслідком розгляду цивільної справи №520/548/18, на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій та видачі дублікату свідоцтва, ухвалені не були, натомість існував акт торгів №56504979 від 14.08.2018 р., який є чинним на цей час, на підставі якого приватний нотаріус Дишлева Т.В. мала законне право видати ОСОБА_1 свідоцтво та дублікат до нього, як переможцю торгів з придбання нежитлового приміщення та земельної ділянки.

За наслідком чого посилання позивача за первісним позовом про надання оцінки набуття кожною зі сторін у власність спірного нерухомого майна, судом не приймаються, оскільки є предметом розгляду цивільної справи №520/548/18.

Відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

З цієї підстави судом також відхиляється посилання представника позивача за первісним позовом на мотивувальні частини судових рішень у іншій цивільній справі №947/27151/20.

Також, судом не приймаються в якості належних доказів роздруківки з Єдиного державного реєстру судових рішень судових рішень за наслідком розгляду адміністративної справи №826/16316/18, оскільки не посвідчені належним чином, не містять інформацію про осіб стосовно яких було здійснено розгляд справи, адрес нерухомого майна та спірних документів.

Також, щодо способу захисту порушених прав, застосованого позивачем за первісним позовом в частині вимоги про скасування свідоцтва, суд також враховує наступні висновки Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18.

Позовна заява у цій справі подана ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» у зв`язку із незаконним, на його думку, заволодінням нежитловим приміщенням, загальною площею 2612 кв.м., розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , фізичною особою - відповідачем ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у справі №359/3373/16-ц у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи нерухомого майна є особа, за якою зареєстроване право власності на таке майно. Якщо нерухомим майном неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

За наслідком вищевикладеного, вимоги позивача ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» про визнання недійсним свідоцтва, не відповідають належному способу захисту.

Вказаний правовий висновок також узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 04 травня 2022 року по справі № 495/6094/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Приймаючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» в частині вимог про скасування дублікату свідоцтва від 11.09.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №115, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині, слід відмовити.

Оскільки вимоги ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» про скасування записів про державну реєстрацію є похідними від вимоги про визнання недійсним дублікату свідоцтва, а тому також не підлягають задоволенню судом.

Крім того, є безпідставною вимога позивача за первісним позовом стосовно запису про право власності 27542732, внесеного приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на об`єкт нерухомості за №1188515251101 - земельну ділянку з кадастровим номером №5110136900:31:002:0049, площею 0,14 га, за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивачем за первісним позовом не підтверджено жодними належними доказами наявність у ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» майнових прав на цю земельну ділянку, а тому права позивача за первісним позовом не можуть бути порушені вказаним записом про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Стосовно обраного позивачем за первісним позовом способу захисту порушених прав, в частині вимоги про скасування записів про право власності, суд також зазначає.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland», заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» («Garnaga v. Ukraine», заява № 20390/07, § 29).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» («Chahal v. the United Kingdom», заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02, § 75)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Звідси ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У ч.2 ст.26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України від 05 грудня 2019 року №340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16 січня 2020 року, ст.26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1,2,3ч.3ст.26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Крім того, Законом № 2255-IX від 12.05.2022, який набув чинності в цілому 26.07.2022 року, зокрема внесено зміни до абзаців 2,3 частини3 ст.26 Закону України № 1952, відповідно до яких, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від ч.2 ст. 26 Закону України №1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування статті 26 Закону про державну реєстрацію прав у новій редакції при вирішенні спорів у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, №905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 18.11.2020 у справі № 154/883/19-ц, від 13.10.2021 у справі №161/15629/19.

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак позивачем обрано спосіб судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав, є неефективним.

Разом з тим, суд звертає увагу, що до розгляду справи по суті, суд перейшов 02.08.2022 року, а відтак позивач, представництво якого під час розгляду справи здійснювалось фаховим адвокатом, не був позбавлений скористатись процесуальним правом на зміну предмету позову у відповідності до ст.49 ЦПК України.

Також, приймаючи вищезазначені висновки суду щодо необґрунтованості заявленого позову, виходячи зі змісту частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом.

Зазначені висновки суду, узгоджуються з правовими висновками викладеними Верховним Судом зокрема у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 16.02.2022 року у справі №910/10440/19.

Стосовно вимоги позивача ОСОБА_1 за зустрічним позовом стосовно оскарження записів про проведену державну реєстрацію прав, зареєстрованих державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О., що мало місце 04.09.2018 року, суд зазначає наступне.

Отже, як і позивач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 просить суд скасувати записи про право власності від 04.09.2018 р., що були здійснені державним реєстратором Никифоровим В.О., у спосіб, який не відповідає встановленим частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» способам захисту порушеного права власності на нерухоме майно, не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав, є неефективним.

Крім того, як вже судом було встановлено, 04.09.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоровим В.О., на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 року по справі №520/15970/18, було винесено рішення про скасування за №42840715, за наслідком чого проведені наступні державні реєстрації прав та їх обтяжень, а саме внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності скасовано записи про право власності щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером №167628051101 - нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 2612,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які були зареєстровані після проведення державної реєстрації права власності на це майно за ТОВ «Група компаній «Глобальні Бізнес Рішення», за наслідком чого за останнім поновлено запис 2657223 про право власності на вказане майно.

Однак, 11.09.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. на підставі виданого дублікату свідоцтва, зареєстрованого в реєстрі за №115, замість зіпсованого свідоцтва, виданого 17 серпня 2018 року, за р. №68, були внесені зміни до записів про право власності стосовно нежитлових приміщень та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в частині підстави виникнення права власності та внесені записи про право власності на це майно за ОСОБА_1 , за наслідком чого порушене право позивача за зустрічним позовом було поновлено, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині.

Разом з тим, суд вважає слушними посилання позивача за зустрічним позовом стосовно відсутніх підстав у державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифорова В.О. для винесення рішення про скасування за №42840715 та проведення оспорюваних державних реєстрацій щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером №167628051101, оскільки зазначене рішення було ухвалено на підставі постанови Апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 р. по цивільній справі №520/15970/18.

Разом з тим, матеріали реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером №167628051101, не містять рішення суду за такими реквізитами.

З метою перевірки зазначених обставин, судом за допомогою сайту «Судова влада» в мережі Інтернет, який перебуває у відкритому доступі, за посиланням: https://court.gov.ua/, було перевірено та встановлено, що за №520/15970/18, значиться справа про адміністративне правопорушення щодо розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП та не стосується спірного питання в цій справі та не породжує право власності ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером №167628051101.

Судом також приймається, що під час розгляду справи було встановлено, ухвалення Апеляційним судом Одеської області 22.03.2018 р. постанови за наслідком розгляду апеляційної скарги по цивільній справі №520/15970/16-ц, однак, як вже судом встановлено, постановою апеляційної інстанції по зазначеній справі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року по справі №520/15970/16-ц в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a>, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна - скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a>, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого, майна, витребування майна - відмовлено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Південний» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a>, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна - скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Південний» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a>, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна - закрито.

У відповідності до пункту 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року за №1127, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року за №553, передбачено перелік документів, що подаються для державної реєстрації прав, які виникають на підставі рішень судів, які зокрема підтверджують визнання права власності особи на нерухоме майно чи витребування майна з чужого незаконного володіння на його користь.

Однак, постанова Апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 р. по цивільній справі №520/15970/16-ц, не містить висновків щодо визнання права власності або витребування спірного нерухомого майна на користь ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення», як і не містить порядку його виконання.

За наслідком викладеного, якщо прийняти, що державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоров В.О. 04.09.2018 року для винесення рішень про державну реєстрацію та проведення оспорюваних за зустрічним позовом реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером №167628051101, мав на увазі постанову Апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 р. саме по цивільній справі №520/15970/16-ц, ані №520/15970/18, то таке судове рішення не є підставою для проведення державної реєстрації прав у відповідності до пункту 67 Порядку, оскільки не підтверджує визнання права власності особи на нерухоме майно чи витребування майна з чужого незаконного володіння на його користь.

У зв`язку з чим, суд вважає підставними доводи позивача за зустрічним позовом, що станом на 04.09.2018 р. у ТОВ «Група компаній «Глобальні бізнес рішення» були відсутні будь-які, передбачені «Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127, документи та чинні судові рішення, які могли б слугувати підставою для проведення державної реєстрації прав на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 2612 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вимог позивача за зустрічним позовом в частині скасування записів про право власності за №27861345 від 11.09.2018 року та №27542732 від 17.08.2018 року суд вважає також необґрунтованими та безпідставними, оскільки останні стосуються державної реєстрації прав саме ОСОБА_1 на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 2612 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, розташовану за цією ж адресою, та останнім не наведено жодних доводів стосовно їх оспорення та підстав для скасування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, надаючи оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, суд вважає, що у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a> та зустрічного ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи відмови у задоволенні позовних вимог за первісним та зустрічним позовами, судові витрати понесені позивачами не відшкодовуються та покладаються на них в межах понесених витрат.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 13, 76-84, 89, 141, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a> (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48; ідентифікаційний код 35390470) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Тетяна Володимирівна (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11, офіс 210), Публічне акціонерне товариство «БАНК ВОСТОК» (місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24; код ЄДРПОУ 26237202), про визнання недійсним та скасування дубліката свідоцтва, скасування записів про проведену державну реєстрацію - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Глобальні бізнес рішення»</a> (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48; ідентифікаційний код 35390470), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Тетяна Володимирівна (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11, офіс 210), Публічне акціонерне товариство «БАНК ВОСТОК» (місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24; код ЄДРПОУ 26237202), державний реєстратор КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Никифоров Володимир Олександрович (місцезнаходження: 67243, Одеська область, Іванівський район, с. Павлинка, вул. Першотравнева, 16), про скасування записів про проведення державної реєстрації - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 26.08.2022 року.

Головуючий Калініченко Л. В.