Рішення

від 17.08.2022 по справі 522/8937/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8937/20

Провадження № 2/522/1455/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Смокової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 02.06.2020 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09 год. 37 хв. в соціальній мережі Facebook на сторінці «OlegNykolyn» відповідач опублікував інформацію наступного змісту: «22/04/2020, пока всем сказали сидеть дома, через пол года после принятия к рассмотрению кассационной жалобы ГАСИ Украины, Верховный Суд вынес решение. http://revestr.court.gov.ua/Review/88868247. Решение не в пользу ГАСИ. Комментировать не хочу. Скажу одно, теперь уже мы посудимся с ООО «Камертон», который с помощью судов обязал ГАСИ выдать незаконное разрешение на строительство в Одессе на Гагаринском плато 5. И процесс будет не формальный, а конкретно по сути. No pasaran! #unitytowers #камертон #мегалайн.» Позивач вважає, що опублікована інформація в частині «ООО «Камертон», который с помощью судов обязал ГАСИ выдать незаконное разрешение на строительство в Одессе на Гагаринском плато 5» є недостовірною та такою, що порушує право на недоторканість ділової репутації TOB «Камертон», не відповідає дійсності та підлягає спростуванню. Даний допис зафіксований в експертному висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі інтернет №114/2020-ЕВ від 24.04.2020 р., відеофіксацією змісту веб-сторінки від 24.04.2020 р. та скріншотами веб-сторінки. Коло осіб, які мали змогу ознайомитись з викладеною відповідачем інформацією орієнтовно налічує 129 928 осіб. Зокрема, відповідач розповсюдив свою публікацію до наступних груп в соціальній мережі Facebook: «Рада адвокатів України» (59200 учасників), «Позиції Вищих судів України» (54200 учасників), «Секта з вивчення КАСУ» (3700 учасників), «Містобудування, будівництво, землевпорядкування» (836 учасників), «Стоп корупції України» (592 учасників), «Містобудування в Україні» (9300 учасників), «Аркадия, Гагаринское плато - Остановим беспредел!!!» (2100 учасників). Крім того, перепост опублікованої інформації зроблено 11 користувачами в соціальній мережі Facebook. Поширення даної недостовірної інформації порушує особисті немайнові права ТОВ «Камертон», а саме порушує право юридичної особи на повагу до ділової репутації, поширена інформація зокрема формує у споживачів негативну оцінку про господарську діяльність позивача.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2020 року позовну заяву ТОВ «Камертон» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації було залишено без руху.

22.06.2020 року до Приморського районного суду м. Одеси було подано заяву позивача про усунення недоліків позовної заяви.

22.06.2020 року до Приморського районного суду м. Одеси було подано заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

07.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що до суду не надано доказів на підтвердження того, що сторінка в соціальній мережі Facebook «Oleg Nykolyn» належить відповідачу, також не надано доказів того що відповідач є автором публікації від 24.04.2020 року, відповідач вважає що в публікації виражено суб`єктивну думку автора, також відповідачем надано докази на підтвердження незаконності дозволу ДАБІ від 17.09.2019 р. за №ІУ 113192600199.

У підготовче судове засідання 08.09.2020 року з`явились представник позивача та відповідач. Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

19.10.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що підтвердженням того, що сторінка в соціальній мережі Facebook «Oleg Nykolyn» належить відповідачу є, зокрема, факт наявності публікації в соціальній мережі Facebook від 21.07.2020 року про отримання автором публікації ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2020 року про відкриття провадження у справі №522/8937/20 та копії позовної заяви ТОВ «Камертон» від 02.06.2020 року з фото зазначеної ухвали з штриховим ідентифікатором *1535*36397524*1*1* та позовної заяви.

У підготовче судове засідання 18.11.2020 року з`явились представник позивача та відповідач.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.11.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 28.04.2021 року з`явились представник позивача та відповідач. Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі, відповідач позовну заяву не визнав, визнав що сторінка в соціальній мережі Facebook «Oleg Nykolyn» належить йому, повідомив що він поширює інформацію та на його думку має право це робити.

08.06.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Стрийського районного суду Львівської області.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.06.2021 року цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації передано на розгляд за підсудністю до Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.08.2021 року справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації повернуто до Приморського районного суду м. Одеси.

У судове засідання 18.08.2022 року з`явились представник позивача та відповідач.

Представник позивача просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі, а відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши обгрунтування представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09 год. 37 хв. в соціальній мережі Facebook на сторінці «Oleg Nykolyn» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 було розміщено інформацію наступного змісту: «22/04/2020, пока всем сказали сидеть дома, через пол года после принятия к рассмотрению кассационной жалобы ГАСИ Украины, Верховный Суд вынес решение. hap://revestr.coui4,aov,ua/Review/88868247. Решение не в пользу ГАСИ. Комментировать не хочу. Скажу одно, теперь уже мы посудимся с ООО «Камертон», который с помощьто судов обязал ГАСИ выдать незаконное разрешение на строительство в Одессе на Гагаринском плато 5. И процесс будет не формальный, а конкретно по сути. No pasaran! #unitytowers #камертон #мегалайн.»

Позивач вважає, що опублікована інформація в частині «ООО «Камертон», который с помощью судов обязал ГАСИ выдать незаконное разрешение на строительство в Одессе на Гагаринском плато 5» є недостовірною та такою, що порушує право на недоторканість ділової репутації TOB «Камертон», не відповідає дійсності та підлягає спростуванню.

Позивач просить визнати недостовірною зазначену вище інформацію, що порушує права позивача на недоторканість ділової репутації та зобов`язати відповідача спростувати протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили усю зазначену інформацію шляхом розміщення резолютивної частини рішення суду на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook та у наступних групах соціальної мережі Facebook: «Рада адвокатів України», «Позиції Вищих судів України», «Секта з вивчення КАСУ», «Містобудування, будівництво, землевпорядкування», «Стоп корупції України», «Містобудування в Україні», «Аркадия, Гагаринское плато - Остановим беспредел!!!».

Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, за своєю суттю є негативного характеру, що принижує честь і гідність, ділову репутацію позивача.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано експертний висновок Дочірнього підприємства "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів та адресів" за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет (а. с. 42-46), копію рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/1607/19 від 31.05.2019 року (а.с.57-63), копію постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/1607/19 від 28.08.2019 року (а.с.64-73).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, (ч. 1 ст. 2 ЦГІК України).

Суд звертає увагу що, крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, у ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Приймаючи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 вказаного закону, оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вказані положення національного законодавства кореспондується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, рішення у справі "Лінгенс проти Австрії" (12/1984/84/131) містить вказівку про необхідність розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 41).

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі №132/1489/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі №461/9631/15-ц зазначено: "тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо її застосування".

Також в п. 15 постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі статтею 10 Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, №30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, від 06 жовтня 2015 року).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Права на недоторканість гідності та честі публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли ця особа доведе, що інформація поширена з явним злим умислом", тобто із знанням її неправдивості, або із нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість (див., наприклад, рішення у справі "Нью-Йорк Таймс проти Салівана" (NewYorkTimes v. Sullivan) чи "КуртісПаблішінгКо. проти Батса" (CurtisPublishingCo. v. Butts)).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Також в п. 12 постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечував в суді факту належності йому оглянутої сторінки у Інтернет-мережі "Facebook" « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (https://www.facebook.eom/oleg.nvkolvn.7). Факт поширення інформації від 24.04.2020 року, а саме: «22/04/2020, пока всем сказали сидеть дома, через пол года после принятия к рассмотрению кассационной жалобы ГАСИ Украины, Верховный Суд вынес решение. http://reyestr.court.gov.ua/Review/88868247. Решение не в пользу ГАСИ. Комментировать не хочу. Скажу одно, теперь уже мы посудимся с ООО «Камертон», который с помощью судов обязал ГАСИ выдать незаконное разрешение на строительство в Одессе на Гагаринском плато 5. И процесс будет не формальный, а конкретно по сути. No pasaran! #unitytowers #камертон #мегалайн.» не спростовано відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Проаналізувавши оприлюднений відповідачем допис, суд вважає, що вказані висловлювання виражені у посиланні на конкретні факти та події.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 18 зазначеної Постанови роз`яснено, що обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте, позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов`язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абз. 1 ч. 2 ст. 302 ЦК України.

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Частиною 4 статті 14 Закону України "Про інформацію" передбачено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

Зі змісту поширеної інформації, на думку суду, можна дійти висновку, що інформація, поширена відповідачем містить фактичні дані, та викладена у категоричній стверджувальній формі, а відтак може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності і, як наслідок, може бути визнана недостовірною.

Поширену відповідачем інформацію про позивача можна перевірити на предмет її істинності, дійсності; зазначена інформація не підпадає під ознаки критики; в оспорюваній інформації відсутня оцінка дій, суб`єктивна думка, переконання і погляди відповідача, припущення, а також мовно-стилістичні засоби (гіпербола, алегорія, сатира) тощо, а тому вона не є оціночними судженнями, і може бути спростована.

Поширена відповідачем інформація за своїм характером та змістом ґрунтується на твердженнях про причетність позивача та інших осіб до вчинення протиправних дій

Враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, поширена недостовірна інформація висловлена у формі фактичного твердження.

Оскільки інформація сформульована відповідачем способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому форма вираження вищезазначеної інформації не містить критики або оцінки дій, без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, суд вважає, ш наявні підстави для визнання цієї інформації як недостовірної, та такою, що порушує особисті немайнові права позивача.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством".

Суд вважає, що твердження відносно позивача, формують негативну громадську думку, руйнують імідж та репутацію позивача, а відтак є такими, що порушують право позивача на повагу до його ділової репутації.

Враховуючи вищевикладене, суд, прийшов до висновку, що відповідач поширив недостовірну інформацію на невизначене коло осіб про позивача, яка складає негативне враження у суспільства про позивача.

Суд також погоджується з тим, що поширена інформація є негативною, оскільки, її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача, поставити під сумнів дотримання ним законодавства України.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.20 року, спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.

Оспорювана інформація не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується наданими суду доказами, є негативною, створює негативне уявлення про позивача та безпосередньо порушує його особисті немайнові права і завдає шкоди його діловій репутації.

Виходячи з встановлених обставин справи та положень законодавства, яким регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію, останнього, тобто порушують немайнові права позивача, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширення інформації, що є предметом розгляду у цій справі, порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2019 року, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка підлягає визнанню недостовірною, суд вважає, що способом спростування поширеної відповідачем недостовірної інформації, який би сприяв найбільш повному відновленню порушеного немайнового права позивача, є зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, у спосіб, зобов`язання відповідача позивача шляхом розміщення спростування, викладеної 24.04.2020 року інформації про позивача та опублікування на сторінці в соціальній мережі Facebook спростування цієї інформації.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивачем обрано законний спосіб спростування поширеної інформації, а відтак вимоги позову в цій частині також підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН1608 від 01.06.2020 року на суму 840,80 грн. та квитанцією №ПН2715 від 17.06.2020 року на суму 3363,20 грн.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір за дві вимоги немайнового характеру на суму 4204,00 грн. підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст. ст. 32, 34, 40, 68 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини, ст. 30 Закону України "Про інформацію, ст. ст. 16, 23, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України, п. п. 15,19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, ст. ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - задовольнити.

Визнати інформацію «ООО «Камертон», который с помощью судов обязал ГАСИ выдать незаконное разрешение на строительство в Одессе на Гагаринском плато 5», що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09 год. 37 хв. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на особистій сторінці « ОСОБА_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_5 у соціальній мережі Facebook - недостовірною та такою, що порушує право Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон» на недоторканість ділової репутації.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) опублікувати спростування недостовірної інформації на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook «Oleg Nykolyn» (https://www.facebook.eom/oleg.nvkolvn.7) та у наступних групах соціальної мережі Facebook: «Рада адвокатів України», «Позиції Вищих судів України», «Секта з вивчення КАСУ», «Містобудування, будівництво, землевпорядкування», «Стоп корупції України», «Містобудування в Україні», «Аркадия, Гагаринское плато - Остановим беспредел!!!» шляхом опублікування резолютивної частини судового рішення у даній справі не пізніше 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон» (код ЄДРПОУ - 25154613) судовий збір у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право па поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 23.08.2022 року.

Суддя Донцов Д.Ю.