Рішення
від 28.06.2022 по справі 640/30876/21
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2022 року м. Київ № 640/30876/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання -Яковчук М.В., за участі представника позивача - Журавель О.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН"

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 червня 2022 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (04119, м.Київ, вул. Дорогожицька, 1, пов.6) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11г) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000001480702, №0000001490702 від 15.04.2021 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, необґрунтованими, таким що прийняті без належної документальної перевірки, за наслідком безпідставного неврахування належним чином оформлених фінансово-господарських документів позивача, складених на підтвердження реальних операцій з контрагентами.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що сукупністю викладених у акті перевірки фактів, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевірений період між ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» та контрагентами ТОВ «Корнагро Україна», ТОВ «Агроі ТОВ» та перевіркою правильно встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити. Щодо клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду зауважив, що у зв`язку з проведенням карантинних заходів в офісних приміщеннях ТОВ «САВ- ДІСТРИБЬЮШН» директор підприємства з поважних причин не міг отримувати та здійснювати розгляд вхідної поштової кореспонденції за юридичною адресою підприємства, а відтак не міг бути обізнаним про існування рішення ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13.07.2021 року, яке не було направлено підприємству в порядку та строки, передбачені ст.56 ПК України. Про існування вказаного рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 13.07.2021 року директору ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» стало відомо лише після поновлення нормального режиму роботи підприємства - 18.10.2021 року, після перегляду масиву поштової кореспонденції за весь період карантину (віддаленої/дистанційної роботи), який накопичився в поштовій скоринці підприємства та у відділенні поштового зв`язку за місцем обслуговування. Таким чином, позивач фактично дізнався про існування підстав для звернення до суду лише 18.10.2021 року та невідкладно вжив усіх належних заходів з метою дотримання процесуальних строків для оскарження спірних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.

Представники відповідача у судове засідання не з`явились, представник відповідача про дату час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки, які є поважними, в судові засідання суд завчасно не повідомив, заяв про розгляд справи за відсутності його представника не подавав

У судовому засіданні 29.06.2022 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сав - Дістрибюшн» (далі - ТОВ «Сав - Дістрибюшн» (код ЄДРПОУ 35625082) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Корнагро Україна" (код ЄДРПОУ 42003681) за період січень 2019, ТОВ «Агро ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) за період березень 2019 - травень 2019 та липень 2019 та показників фінансової звітності за перше півріччя 2019 року з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток, за результатами якої складено акт перевірки від 16.03.2021 року №137/31-00-07-02-16/35625082.

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення суб`єктом перевірки :

- пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами, п.7, п. 10 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 53 926 089 грн, в тому числі по періодах: І квартал 2019 року - 40 080 059 грн І півріччя 2019 року - 13 846 030 грн.

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 110 003 806 грн., в тому числі: - за січень 2019 року на суму ПДВ 8 542 915 грн; за лютий 2019 року на суму ПДВ 3 617 654 грн; за березень 2019 року на суму ПДВ 24 645 033 грн; за квітень 2019 року на суму ПДВ 7 727 797 грн; за травень 2019 року на суму ПДВ 15 384 478 грн; за липень 2019 року на суму ПДВ 12 305 289 грн; за вересень 2019 року на суму ПДВ 10 015 889 грн; за жовтень 2019 року на суму ПДВ 27 764 751.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000001480702 від 15.04.2021 року за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14060100» на загальну суму 137504758,00 грн., з яких 110003806,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 27500952,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000001490702 від 15.04.2021 року за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств 11021000» на загальну суму 67407611,00 грн., з яких 53926089,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 13481522,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивачем було оскаржено спірне рішення податкового органу до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13.07.2021 року скарга ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" залишення без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із даним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо строків звернення до суду то суд, зазначає наступне.

Так, як зазначає позивач у позовній заяві, рішення про результати розгляду скарги №23206/6/99-00-06-01-06 від 12.10.2021 було отримано ТОВ "Науково-технічного центру "Охоронні системи" 18.10.2021.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000001480702, №0000001490702 були прийняті ЦМУ ДПС по роботі з ВПП - 15.04.2021 року, отримані ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» - 19.04.2021 року. 30.04.2021 року ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» звернулось до ДПС України зі скаргою про перегляд та скасування податкових повідомлень-рішень №0000001480702, №0000001490702 від 15.04.2021 року.

Державна податкова служба України листом №10979/6/99-00-06-01-02-06 від 18.05.2021 року за вх.№658/6 від 30.04.2021 року повідомило ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» про отримання скарги та запропонувало прийняти участь в розгляді матеріалів скарги на ППР «у режимі конференц-зв`язку.

Оскільки ДПС України не забезпечило ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» можливості прийняти участь в розгляді скарги згідно листа-повідомлення №10979/6/99-00-06-01-02-06 від 18.05.2021 року, не повідомило та не вручило у 20-ти денний строк рішення про результати розгляду скарги, не повідомляло про прийняття рішення про продовження розгляду скарги, директор ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» вважав, що скарга платника податків задоволена, а податкові повідомлення-рішення №0000001480702, №0000001490702 скасовані в силу положень ст.56.9 ПК України.

Рішенням ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13.07.2021 року скарга ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" залишення без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом липня - жовтня 2021 року, у зв`язку зі спалахом серед працівників ТОВ «САВ- ДІСТРИБЬЮШН» захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови Кабінету міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 р. № 1236, штат підприємства був переведений на режим дистанційної (надомної) роботи, частина співробітників, в тому числі і директор підприємства, перебували на самоізоляції та віддаленому (дистанційному) режимі роботи за межами офісних приміщень підприємства.

Проведення карантинних заходів за юридичною та фактичною адресою ТОВ «САВ- ДІСТРИБЬЮШН», а також запровадження віддаленого режиму роботи працівників підприємства підтверджується наступними доказами: - договором про надання послуг з дезінфекції приміщень №02/0721-05ГР від 02.07.2021 року, укладеним між ТОВ «ГІПЕР-РЕНТІНГ» та ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН»; - листом-заявкою про проведення дезінфекції приміщень ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» від 02.07.2021 року; - наказами по підприємству про проведення дезінфекції та запровадження для працівників дистанційної (наземної) роботи в період 15.07.2021- 19.07.2021р.; 20.07.2021 - 31.07.2021р.; 02.08.2021 - 30.09.2021р.; 02.10.2021 - 17.10.2021р.

Так, у зв`язку з проведенням карантинних заходів в офісних приміщеннях ТОВ «САВ- ДІСТРИБЬЮШН» директор підприємства з поважних причин не міг отримувати та здійснювати розгляд вхідної поштової кореспонденції за юридичною адресою підприємства, а відтак не міг бути обізнаним про існування рішення ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13.07.2021 року, яке не було направлено підприємству в порядку та строки, передбачені ст.56 ПК України.

Про існування вказаного рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 13.07.2021 року директору ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» стало відомо лише після поновлення нормального режиму роботи підприємства - 18.10.2021 року, після перегляду масиву поштової кореспонденції за весь період карантину (віддаленої/дистанційної роботи), який накопичився в поштовій скоринці підприємства та у відділенні поштового зв`язку за місцем обслуговування.

Таким чином, позивач фактично дізнався про існування підстав для звернення до суду лише 18.10.2021 року та невідкладно вжив усіх належних заходів з метою дотримання процесуальних строків для оскарження спірних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку.

Оцінюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 44.1 статті 41 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Крім того, згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Тобто, у даному конкретному випадку підлягають встановленню реальність господарських операцій між позивачем та спірними контрагентами, та підлягає перевірці наявність таких обов`язкових реквізитів первинних документів: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наведеного, перевіряючи реальність здійснення спірних господарських операцій, суд встановив наступне.

10 січня 2019 року між ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (Покупець) та ТОВ «КОРНАГРО УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42003681) (Постачальник), укладено договір поставки №Е-КС-1 та специфікацію №1, згідно умов яких постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін Товар у власність Покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 Договору №Е-КС-1 від 10.01.2019 року та п.1 Специфікації №1 товаром, що поставляється за Договором є сільгосппродукція, а саме кукурудза 3 класу вартістю 4986,00 грн. за тону, загальною кількістю 23000 тон (+/- 15%), на загальну суму поставки 114678000,00грн.

Згідно п.3.2 Договору №Е-КС-1 від 10.01.2019 року та п.З Специфікації №1, сторонами визначено, що поставка товару здійснюється в пункт поставки: склад ТОВ «КОРНАГРО УКРАЇНА», розташований за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Шляхова, буд. 4а.

Згідно п.З.5 Договору №Е-КС-1 від 10.01.2019 року датою поставки партії товару вважається дата зазначена в видаткових накладних на товар. Перехід права власності відбувається в момент передачі Товару Покупцю за видатковою накладною в пункті поставки. Датою переходу права власності є дата видаткової накладної.

ТОВ «КОРНАГРО УКРАЇНА» на виконання умов Договору №Е-КС-1 від 10.01.2019 року було здійснено постачання сільгосппродукції, кукурудзи 3-го класу, що підтверджується наступними належним чином оформленими видатковими накладними: №1601/001 від 16.01.2019 року на суму 7186935,08 грн., в т.ч. ПДВ - 1197822,51 грн.; №1701/001 від 17.01.2019 року на суму 7411713,94 грн., в т.ч. ПДВ - 1235285,66 грн.; №1801/001 від 18.01.2019 року на суму 7421002,85 грн., в т.ч. ПДВ - 1236833,81 грн; №1901/001 від 19.01.2019 року на суму 7148348,42 грн., в т.ч. ПДВ - 1191391,40 грн; №2001/001 від 20.01.2019 року на суму 7261361,10 грн., в т.ч. ПДВ- 1210226,85 грн; №2101/001 від 21.01.2019 року на суму 7305666,70 грн. в т.ч. ПДВ - 1217611,12 грн; №2201/001 від 22.01.2019 року на суму 7167758,93 грн., в т.ч. ПДВ - 1194626,49 грн; №2301/001 від 23.01.2019 року на суму 7489904,39 грн., в т.ч. ПДВ - 1248317,40 грн; №2401/001 від 24.01.2019 року на суму 7338225,28 грн., в т.ч. ПДВ - 1223037,55 грн.; №2501/001 від 25.01.2019 року на суму 7232502,13 грн., в т.ч. ПДВ - 1205417,02 грн; №2601/001 від 26.01.2019 року на суму 7180538,04 грн., в т.ч. ПДВ - 1196756,34 грн; №2701/001 від 27.01.2019 року на суму 3614850,00 грн., в т.ч. ПДВ - 602475,00 грн.; №3101/001 від 31.01.2019 року на загальну суму 29680918,30 грн., в т.ч. ПДВ-4946819,72 грн., всього на загальну суму 113439725,16 грн., в т.ч. ПДВ - 18906620,87

Оплата за придбаний у ТОВ «КОРНАГРО УКРАЇНА» товар (кукурудзу Зго класу), за договором поставки №Е-КС-1 від 10.01.2019 року, проведена позивачем безготівковим шляхом у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (платіжними дорученнями, банківськими виписками, іншими документами) наявними в матеріалах справи.

При цьому, факти придбання товару, його оплати та проведення взаєморозрахунків підтверджується змістом акту перевірки та не оспорюється відповідачем.

За наслідком проведених операцій ТОВ «КОРНАГРО УКРАЇНА» були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) наступні податкові накладні:№1 від 16.01.2019 року на суму ПДВ - 1,197,822.51 грн.; №2 від 17.01.2019 року на суму ПДВ - 1,235,285.66 грн.; №3 від 18.01.2019 року на суму ПДВ - 1,236,833.81 грн.; №4 від 19.01.2019 року на суму ПДВ - 1,191,391.40 грн.; №5 від 20.01.2019 року на суму ПДВ - 1,210,226.85 грн.; №6 від 21.01.2019 року па суму ПДВ -1,217,611.12 грн.; №7 від 22.01.2019 року на суму ПДВ - 1,194,626.49 грн.; №8 від 23.01.2019 року на суму ПДВ - 1,248,317.40 грн.; №9 від 24.01.2019 року на суму ПДВ - 1,223,037.55 грн.; №10 від 25.01.2019 року на суму ПДВ - 1,205,417.02 грн.; №11 від 26.01.2019 року на суму ПДВ - 1,196,756.34 грн.; №12 від 27.01.2019 року на суму ПДВ - 602,475,00 грн.; № 13 від 31.01.2019 року на суму ПДВ - 4,946,819.72 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» суму ПДВ в розмірі 18906620,87 грн., сформовану на підставі вищезазначених належним чином оформлених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, відображено у регістрах податкового обліку підприємства та деклараціях з податку на додану вартість звітних періодів, а саме: за січень 2019 року - 8 542 915,18 грн. за лютий 2019 року - 3 617 654,63 грн. за березень 2019 року - 6 746 051,06 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРНАГРО УКРАЇНА» на виконання умов договору №Е-КС-1 від 10.01.2019 року та специфікації до нього здійснено постачання позивачу Товару (кукурудзи Зго класу) за визначеним у специфікації місцем поставки - склад постачальника, тобто без необхідності фактичного транспортування.

16 січня 2019 року між ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» (Поклажодавець) та ТОВ «КОРНАГРО УКРАЇНА» (Зберігач) укладено договір зберігання №Е-КС-2 від 16.01.2019 року, згідно якого позивачем передано на зберігання кукурудзу Зго класу врожаю 2018 року загальною кількістю 23000,00 тон на складі за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Шляхова,4а, що підтверджується Актами приймання-передачі та не заперечується висновками Відповідача, викладеними у акті перевірки.

Також, 01 березня 2019 року між ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» та ТОВ «ТОВ АГРО-ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) укладено договір поставки № КУД-01-03/19 та наступні специфікації до нього: Специфікація №1 від 01.03.2019 року; Специфікація №2 від 04.03.2019 року; Специфікація №3 від 05.03.2019 року; Специфікація №4 від 19.03.2019 року; Специфікація №5 від 19.03.2019 року; Специфікація №6 від 16.04.2019 року; Специфікація №7 від 16.04.2019 року; Специфікація №8 від 16.04.2019 року; Специфікація №9 від 16.04.2019 року; Специфікація №10 від 16.04.2019 року; Специфікація №11 від 16.04.2019 року; Специфікація №12 від 18.04.2019 року; Специфікація №13 від 19.04.2019 року; Специфікація №14 від 19.04.2019 року; Специфікація №15 від 19.04.2019 року; Специфікація №16 від 19.04.2019 року.

Згідно умов договору № КУД-01-03/19 від 01.03.2019 року та специфікацій до нього, Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений Товар, а саме - кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року.

01 березня 2019 року між ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» та ТОВ «ТОВ АГРО-ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) укладено договір поставки № ПШД-01-03/19 та наступні специфікації до нього: специфікація №1 від 01.03.2019 року; специфікація №2 від 05.04.2019 року; специфікація №3 від 15.04.2019 року; специфікація №4 від 18.04.2019 року; специфікація №5 від 19.04.2019 року; специфікація №6 від 19.04.2019 року; специфікація №7 від 20.06.2019 року; специфікація №8 від 21.06.2019 року; специфікація №9 від 26.06.2019 року; специфікація №10 від 01.07.2019 року; специфікація №11 від 01.07.2019 року; специфікація №12 від 01.07.2019 року; специфікація №13 від 01.07.2019 року; специфікація №14 від 19.07.2019 року.

Згідно умов договору № ПШД-01-03/19 від 01.03.2019 року та специфікацій до нього, Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений Товар, а саме - пшеницю 2-го класу врожаю 2018 року.

01 червня 2019 року між ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» та ТОВ «ТОВ АГРО-ТОВ» (код ЄДРПОУ 42451526) укладено договір поставки № ЯЧД-01-06/19 та наступні специфікації до нього: специфікація №1 від 14.06.2019 року; специфікація №2 від 14.06.2019 року.

Згідно умов договору № ЯЧД-01-06/19 від 01.06.2019 року та специфікацій до нього, Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений Товар, а саме - ячмінь фуражний 3-го класу врожаю 2019 року.

На виконання умов зазначених договорів, за період з 01.01.2019 року по 31.10.2019 року, ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» отримано від постачальника ТОВ «ТОВ АГРО-ТОВ» наступний товар: ячмінь 3 класу на суму 13 611 539,77 грн. кукурудзу 3 класу на суму 172 538 166,09 грн. пшеницю 2,3,4,5 та 6 класу на суму - 360 433 406,95 грн., всього сільгосппродукції на загальну суму 546 583 112, 81 грн.

Товар отриманий та оприбуткований ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» на підставі належним чином оформлених прибуткових накладних.

Судом встановлено, що оплата за придбаний у ТОВ «АГРО-ТОВ» товар за укладеними договорами поставки, проведені позивачем безготівковим шляхом у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами (платіжними дорученнями, банківськими виписками, іншими документами) наявними в матеріалах справи.

Факти придбання товару, його оплати та проведення взаєморозрахунків підтверджується змістом акту перевірки та не оспорюється відповідачем.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведених операцій ТОВ «АГРО-ТОВ» були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладні податкові накладні за здійсненою операцією.

Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» суму ПДВ в розмірі 91,097,185.48 грн., сформовану на підставі вищезазначених належним чином оформлених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, відображено у регістрах податкового обліку підприємства та деклараціях з податку на додану вартість звітних періодів, а саме: за січень 2019 року - 8 542 915,18 грн. за лютий 2019 року- 3 617 654,63 грн. за березень 2019 року - 6746 051,06 грн.

З огляду дослідженні в судовому засіданні документи, висновки контролюючого органу щодо заниження ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» доходу на вартість безоплатно отриманих активів, в результаті чого занижено фінансовий результат та безпідставність формування податкового кредиту по проведених безтоварних операціях не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Крім того, акт перевірки від 16.03.2021 року №137/31-00-07-02-16/35625082 не містить опису порушень щодо документального оформлення господарських операцій: правильності складання первинних документів та достовірності їх реквізитів, наявності підписів, ідентифікації осіб, що брали участь, тощо.

Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Верховний Суд в постанові від 13.01.2021 по справі № 808/2547/16 прийшов до висновку, що посилання на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними ним договорам.

Судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що діяльність ТОВ"САВ-ДІСТРИБЬЮШН" спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, також відповідачем не додано будь яких доказів порушення кримінальних справ щодо контрагентів позивача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 14.04.2021 №805/1214/16-а.

Слід зазначити, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Суд підкреслює, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

При цьому, суд зазначає, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Тобто, як вже зазначалося вище, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника на формування витрат та податкового кредиту від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг). Порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для позбавлення іншого платника - покупця товару (послуг) права на формування витрат та податкового кредиту, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Вищевказані висновки повністю узгоджуються з правовими позиціями, сформульованими та неодноразово підтриманими Верховним Судом в постановах, зокрема, від 19.02.2019 у справі №811/217/17, від 09.03.2019 у справі №810/302/15, 03.10.2019 у справі № П/811/3228/14, від 02.04.2019 у справі №826/6245/18, від 13.10.2020 у справі №0340/1408/18.

Також Верховний Суд сформував досить чітку позицію щодо наявності вироків і кримінальних проваджень, зокрема у Постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року (справа № 826/18952/14), де Верховний Суд вказав, що вирок та матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про господарські операції між платником податків та контрагентом, та про будь-які інші господарські операції вказаного контрагента платника податків, як і не містить будь-якого аналізу його господарської діяльності.

Поряд з цим, актом перевірки не встановлено фактів, які б свідчили про те, що діяльність ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН» спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

В межах цієї судової справи отримання та оприбуткування платником податків придбаних у контрагентів товарів підтверджується даними бухгалтерського обліку і первинними документами, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Разом з тим суд наголошує, що у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. (06.05.2011 р.) №742/11/13-11 зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічні висновки відображені і у рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18.01.2018 р. № К/9901/2964/18, № 2а-44807/09/1670.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Викладений висновок підтверджено у рішенні у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у п. 23 якого зазначено, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б».

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 р. №77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, а також наявних в матеріалах справи документів, суд приходить до висновку, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, а також враховуючи висновки державного податкового органу викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість та прибутку та податку на прибуток, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у постачальників контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), що підтверджує факт реального настання правових наслідків за господарськими операціями з придбання товару у спірних контрагентів.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкового правопорушення, а отже, з огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень №0000001480702, №0000001490702 від 15.04.2021 року протиправними та їх скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 134, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (04119, м.Київ, вул. Дорогожицька, 1, пов.6) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України №0000001480702, №0000001490702 від 15.04.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (04119, м.Київ, вул. Дорогожицька, 1, пов.6) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 44082145)

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2022 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа

Дата ухвалення рішення28.06.2022
Оприлюднено29.08.2022

Судовий реєстр по справі —640/30876/21

Постанова від 14.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Постанова від 14.03.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 27.02.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 27.02.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 10.01.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 30.12.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Постанова від 30.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Постанова від 30.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Постанова від 30.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Постанова від 30.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні