Ухвала

від 21.08.2022 по справі 367/5865/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

22 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 367/5865/20

провадження № 61-7751ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак Олеся Гурамівна, Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2022 року у складі судді Кравчук Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача, в якому просили: визнати шлюб між громадянином Федеративної республіки Німеччини ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_5 , зареєстрований 30 серпня 2014 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис за № 1964 недійсним з моменту його укладення та скасувати актовий запис у Книзі реєстрації актів про шлюб; застосувати наслідки недійсності шлюбу; вважати ОСОБА_5 такою, що іменується прізвищем « ОСОБА_6 » без достатньої правової підстави; припинити режим спільної сумісної власності у майні, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності шляхом визнання часток спільної часткової власності у майні, а саме: визначити частку у розмірі 95 %, як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144 площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити частку у розмірі 5 %, як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144 площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити частку у розмірі 95 %, як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_2 загальною площею 175,2 кв. м, що включає 72,6 кв. м житлової площі; визначити частку у розмірі 5 %, як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо квартири АДРЕСА_2 загальною площею 175,2 кв. м, що включає 72,6 кв. м житлової площі; визначити частку у розмірі 95 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо нежитлового приміщення загальною площею 73,7 кв. м в будинку АДРЕСА_3 ; визначити частку у розмірі 5 %, як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо нежитлового приміщення загальною площею 73,7 кв. м в будинку АДРЕСА_3 ; визначити частку у розмірі 95 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо квартири загальною площею 128,9 кв. м в будинку АДРЕСА_4 ; визначити частку у розмірі 5 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо квартири загальною площею 128,9 кв. м в будинку АДРЕСА_4 ; визначити частку у розмірі 95 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_5 ; визначити частку у розмірі 5 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо квартири АДРЕСА_5 ; визначити частку у розмірі 95 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:095:0387 площею 0,1 га з цільовим використанням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; визначити частку у розмірі 5 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:095:0387 площею 0,1 га з цільовим використанням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_6 ; визначити частку у розмірі 95 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186 площею 0,1046 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області; визначити частку у розмірі 5 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186 площею 0,1046 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області; визначити частку у розмірі 95 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027 площею 1,39 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області; визначити частку у розмірі 5 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027 площею 1,39 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області; визначити частку у розмірі 95 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_4 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026 площею 1,4005 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області; визначити частку у розмірі 5 % як належну на праві приватної власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026 площею 1,4005 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради Богуславського району Київської області; усунути ОСОБА_5 від права спадкування майна за законом після смерті ОСОБА_4 .

У січні 2022 року позивачами подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останні просили вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно: 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 558442680000); квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 175,2 кв. м, що включає 72,6 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1061941532109); земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186 площею 0,1046 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1124962532218); земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027 площею 1,39 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1201973632206); земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026, площею 1,4005 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1244033032206).

Обґрунтовуючи вказану заяву позивачі посилалися на те, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективно захистити бо поновити порушені права та інтереси позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду, оскільки відповідач ОСОБА_3 , як юридичний фактичний володілець вказаного нерухомого майна, може його реалізувати (продати, подарувати тощо), тобто може відчужити на користь третіх осіб, адже у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказане майна на даний час зареєстроване за останньою. Зазначали, що наявна інформація про те, що відносно квартири АДРЕСА_2 є оголошення ріелтора про продаж, а тому, на їх переконання, наразі існує реальна загроза відчуження такого майна та відповідно наявна необхідність в забезпеченні позову.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. До набрання рішенням суду законної сили, накладено арешт на: 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144, площею 0,1 гектари з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 175,2 кв. м, що включає 72,6 кв. м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186 площею 0,1046 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1124962532218); земельну ділянку з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027 площею 1,39 гектари з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1201973632206); земельну ділянку з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026, площею 1,4005 гектари з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Дибинецької сільської ради, Богуславського району, Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1244033032206).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову.

ОСОБА_3 у серпні 2022 року засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що застосовані судами заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленими позивачами вимогами. Зокрема, судами не враховано, що вона має право на половину майна, яке арештоване відповідно до оскаржуваної ухвали і зазначені 50 % майна не стосуються жодної позовної вимоги та не можуть бути об`єктом цієї справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу, зміст ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно вважав, що, оскільки між сторонами виник спір щодо визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна померлого, на час розгляду справи існує достатньо обґрунтоване припущення, що відповідач ОСОБА_5 , як власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому обрання такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на спірне майно відповідає, як предмету позовних вимог, так і вимогам статей 149, 150 ЦПК України.

Застосований судами захід забезпечення позову відповідає критерію співмірності вимогам позивачів, із якими вони звернулися до суду, принципу пропорційності та розумного балансу між інтересами сторін.

Задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права ОСОБА_5 щодо користування та розпорядження майном, а лише обмежує її у здійсненні деяких дій на певний період.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Доводи касаційної скарги щодо неспівмірності застосованих заходів забезпечення позову Суд відхиляє, як необґрунтовані, оскільки такі спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 58, рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04).

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак Олеся Гурамівна, Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна померлого, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак