Ухвала

від 29.08.2022 по справі 454/4356/21

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/4356/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О.А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокаля заяву позивачки про відвід головуючому судді по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 директор (завідувач) КЗДО СМТ Жвирка (ясла -садок ) "Сонечко" Сокальської міської ради Львівської області про визнання дій незаконними , скасування наказу та про поновлення на роботі-,

в с т а н о в и в:

Позивач вчетверте заявила відвід головуючому судді , оскільки, на думку позивача, в неї є сумнів в неупередженості головуючого судді.

Згідно ст.38 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Частиною 2 статті 40 ЦПК України регламентовано, що питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до ч.3 ст. 40 ЦПК України вбачається, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді не підлягає до задоволення, оскільки в своїй заяві про відвід ОСОБА_1 фактично висловлює незгоду з процесуальними діями судді під час розгляду цивільної справи, що в розумінні ч. 4 ст. 36 КПК України, не може бути підставою для відводу.

Також безпідставними є посилання ОСОБА_1 на особисту зацікавленість судді у результатах розгляду даної справи, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачкою ОСОБА_1 вже заявлявся чотири рази відвід судді Веремчук О.А., в тому числі частково із мотивів наведених вище, і він був предметом судового розгляду, в задоволенні таких заяв було відмовлено іншими суддями.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.08.2022 року про відвід судді Веремчук О.А. від розгляду цивільної справи № 454/4356/21 .

Крім того суд звертає увагу позивачки, що відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до ст. 144 ЦПК заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Статтею 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Цивільний процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду, визначеною у постанові від 07.08.2019 у справі № 910/11287/16.

Суд зазначає про те, що подання заяви про відвід судді є правом особи, яка звертається до суду за захистом своїх, як вона вважає, порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів. Суд вважає вказані дії позивачки зловживанням правами , враховуючи зміст поданої заяви.

Відповідно до вищенаведеного, приходжу до висновку про необхідність відмови у заяві про відвід судді, оскільки заява про відвід судді надійшла до суду в день судового засідання, а тому питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу та відповідно до ч.4 ст. 36 ЦПК України обставини зазначені у заяві про відвід не можуть бути підставою для відводу.

На підставі зазначеного вище та керуючись ст.ст.36, 40 ЦПК України, суд.-

у х в а л и в:

в заяві ОСОБА_1 про відвід головуючому судді по даній цивільній справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. А. Веремчук