Постанова

від 26.04.2023 по справі 454/4356/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 454/4356/21

провадження № 61-3724св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - директор (завідувач) комунального закладу дошкільної освіти смт. Жвирка (ясла-садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області Хома Оксана Михайлівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року в складі судді: Веремчук О. А., та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до директора (завідувача) КЗДО смт. Жвирка (ясла-садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області Хоми О. М. про визнання дій незаконними, скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала вихователем КЗДО смт Жвирка (ясла -садок ) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області. Вказала, що у листопаді 2021 року вона стикнулася з грубим порушенням її конституційного права на роботу, яке полягало у постійному незаконному вимаганні медичної інформації щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та обмеження права щодо повноцінної роботи. 08.11.2021 року позивачу було зачитано та вручено наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з посиланням на наказ МОЗ України.

Позивач зазначала, що у посадовій інструкції, ані в будь-якому іншому документі не вказано обов`язку працівника проводити вакцинацію, та відсутнє право відповідача на відсторонення позивача з роботи з такої підстави.

ОСОБА_1 просила:

визнати відсторонення ОСОБА_1 від роботи з підстав визначених в наказі комунального закладу дошкільної освіти СМТ Жвирка (ясла-садок) «Сонечко, Сокальської міської ради, Львівської області № 94 від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи вихователя ОСОБА_1 » незаконним, скасувати наказ;

зобов`язати КЗДО СМТ Жвирка (ясла-садок) «Сонечко Сокальської міської ради, Львівської області поновити позивачку на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до директора (завідувача) комунального закладу дошкільної освіти смт. Жвирка (ясла-садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області Хоми Оксани Михайлівни відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

відсторонення позивача від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом та існування правових та фактичних підстав. У даному випадку відсутнє порушення права позивача на працю, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини.Оскільки позивачем не доведено протиправності дій відповідача щодо відсторонення позивача від роботи, то і правових підстав для поновлення права судом не встановлено;

позивачем подано позов до неналежного відповідача Хоми О. М. директора (завідувача) КЗДО смт. Жвирка (ясла -садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області, оскільки належним відповідачем у справі є юридична особа КЗДО смт. Жвирка (ясла -садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області, а Хома Оксана Михайлівна директор (завідувач) КЗДО може бути лише третьою особою. Суд встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц(провадження№14-61цс 18).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

ухвалою суду першої інстанції від 30 березня 2022 року у заяві ОСОБА_1 про відвід судді було відмовлено (а. с. 39). Незважаючи на відмову суду у задоволенні заяви позивачки від 24 березня 2022 року про відвід судді за безпідставності такої, позивачка у подальшому ще 4 (чотири) рази подавала до суду аналогічні заяви про відвід судді Веремчука О. А.: 2 травня 2022 року (а. с. 46-47), 08 липня 2022 року (а. с. 61-62), 11 липня 2022 року (а. с. 66-67) та 31 серпня 2022 року (а. с. 92). У цих заявах позивачки про відвід судді Веремчука О. А. не наведено фактів та обставин, які б могли слугувати правовою підставою для відводу останнього від участі у розгляді даної справи з підстав, що передбачені пунктами 3 та 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, оскільки наведене у цих заявах ґрунтується на суб`єктивній оцінці позивачкою ходу розгляду даної справи судом першої інстанції. Апелянт (позивачка) сама визнає, що вона «покинула зал судового засідання» через «недовіру такому складу суду». На переконання колегії суддів, така поведінка позивачки свідчить лише про неповагу позивачки до суду і аж ніяк не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення з тих підстав, що справу було розглянуто «за її відсутності». Тому доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що справу розглянуто «неповноважним складом суду», оскільки « ОСОБА_3 не складав … присяги судді Українському народові …та не уповноважений здійснювати правосуддя від імені України», і згаданому судді були заявлені відводи, «які були відхилені через явну упередженості та зацікавленість у розгляді справи», колегія суддів визнає такими, що не можуть прийматися до уваги, оскільки такі колегія суддів розцінює, як домисли позивачки ОСОБА_1 , так як наведене будь-якими належними та допустимими доказами не обґрунтовано та не підтверджено;

предметом позовних вимог є визнання «відсторонення (позивачки) від роботи з підстав визначених в наказі комунального закладу дошкільної освіти СМТ Жвирка (ясла-садок) «Сонечко, Сокальської міської ради, Львівської області № 94 від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи вихователя ОСОБА_1 » незаконним», скасування згаданого наказу та зобов`язання «КЗДО смт Жвирка (ясла-садок) «Сонечко Сокальської міської ради, Львівської області поновити (позивачку) на роботі. Позивачку відсторонено від роботи наказом саме Комунального закладу дошкільної освіти смт. Жвирка (ясла-садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області, тобто - наказом юридичної особи (код ЄДР 35712557) (а. с. 15), саме яку (а не фізичну особу Хому О. М. ) позивачка просить зобов`язати суд «поновити (її) на роботі». Проте ця юридична особа не є стороною у справі, оскільки позивачкою до участі в цій справі не залучалася. Тому у суду першої інстанції відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу юридичної особи, не залученої до участі у справі, та про зобов`язання цієї юридичної особи поновити позивачку на роботі.

Аргументи учасників справи

16 березня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року та постанову Львівськогоапеляційного суду від 13 лютого 2023 року, в якій просила: скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд першої інстанції не роз`яснив позивачеві право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача, і закрив підготовче засідання в обстановці недовіри позивача цьому складу суду, при фактичному непроведенні підготовчого засідання, та відмовив у задоволенні заяви позивачки про повернення до підготовчого провадження від 30 серпня 2022 року. Суд апеляційної інстанції проігнорував заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 08 вересня 2022 року про відмову у поверненні до підготовчого засідання;

суд першої інстанції не встановив належний склад учасників справи, не забезпечив реалізацію всіх процесуальних прав учасників справи, апеляційний суд під час апеляційного перегляду справи на зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув, тому ухвалені у справі судові рішення відповідно до частини третьої статті 411 ППК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції;

суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, та від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20, відповідно до яких суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження;

висновки апеляційного суду щодо обґрунтованості заявлених відводів, винесені без врахування практики ЄСПЛ, зокрема щодо невідповідності судді Веремчук О. А. як суб`єктивному так і об`єктивному критерію безсторонності. Суддя Веремчук О. А. не був безстороннім за об`єктивним критерієм, оскільки не забезпечив достатні гарантії для того, щоб виключити у позивача будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

14 квітня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 06 квітня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 454/1558/17; від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21; від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що наказом № 94 від 05 листопада 2021 року КЗДО смт Жвирка (ясла-садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 позивача було відсторонено від роботи з 05 листопада 2021 року без збереження заробітної плати до усунення причин, що спричинили відсторонення.

Позиція Верховного Суду

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абзац 1 частини першої статті 92 ЦК України).

Дієздатністю юридичної особи, як і особи фізичної, є її здатність набувати для себе цивільні права та здійснювати їх, а також набувати та виконувати цивільні обов`язки. Однак якщо для фізичної особи це є природними діями, які вона виконує власне сама, то юридична особа в силу того, що вона є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, набуває прав і обов`язків через, зокрема свої органи управління. Ключовим для дієздатності юридичної особи є діяльність її виконавчого органу. Цей орган може бути одноособовим і колегіальним (наприклад, директор або правління). Директор юридичної особи у разі вчинення правочину юридичною особою виступає в такому разі не як фізична особа, а як орган юридичної особи, тобто є її частиною. Тобто виступ в обороті від імені юридичної особи здійснюється, як правило, її виконавчим органом. При цьому виконавчий орган (наприклад, керівник колегіального виконавчого органу) діє не від свого імені, а від імені юридичної особи (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 16 лютого 2022 року в справі № 554/7761/20 (провадження № 61-16724св21), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 29 березня 2023 року в справі № 592/5841/22 (провадження № 61-2616св23).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц зазначено, що:

«приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами цивільного чи адміністративного судочинства, відповідно, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) вказано, що:

«здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України). Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19 (провадження № 61-77св21) вказано, що:

«директор ЗОШ № 10 Новокаховської МР Рєзніков В. В. і виконуюча обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР - заступник директора з навчально-виховної роботи Нелепенко Т. П. не можуть бути відповідачами у цій справі, як фізичні особи, наділені процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовими особами ЗОШ № 10 Новокаховської МР, тобто юридичної особи, від імені якої вони діяли у відносинах з позивачем.

Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу, на вказане уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про можливість розгляду позовних вимог МО ВППОН м. Нова Каховка в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР Рєзнікова В. В., виконуючої обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР - заступника директора з навчально-виховної роботи Нелепенко Т. П. про перешкоджання законній діяльності профспілки.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Відповідно до змісту частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

З урахування викладеного, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 серпня 2020 року та постанова Херсонського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року в частині розгляду позовних вимог МО ВППОН м. Нова Каховка в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР Рєзнікова В. В., виконуючої обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР - заступника директора з навчально-виховної роботи Нелепенко Т. П. підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 592/6904/21 (провадження № 61-16798св21) зазначено, що:

«у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_6 зазначив відповідачем директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 Купреєву Н. М. та пред`явив вимоги про поновлення його на роботі.

Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що вони спрямовані до директора ОСОБА_7 як до посадової особи КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10, та стосуються її професійної діяльності. Жодних позовних вимог до ОСОБА_7 як фізичної особи, позовна заява ОСОБА_6 не містить. При цьому трудовий спір у ОСОБА_6 виник із саме роботодавцем - КУ Сумською спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 10. Таким чином, оскільки КУ Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 10 є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, а позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме вона має відповідати за цим позовом.

Директор КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 Купреєва Н. М. не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, наділена процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовою особою КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10, тобто юридичної особи, від імені якої вона діяла у відносинах з позивачем.

Суди попередніх інстанцій, розглянувши справу, на вказане уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про можливість вирішення позовних вимог ОСОБА_6 до директора КУ Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10 Купреєвої Н. М. про поновлення його на роботі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

З урахування викладеного, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року в справі № 592/4106/22 (провадження № 61-8819св22) вказано, що:

«посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_6 про поновлення на роботі заявлені до директора ОСОБА_8 як посадової особи комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20 м. Суми Сумської області та стосуються її професійної діяльності на посаді директора школи. Позовна заява ОСОБА_6 не містить вимог до ОСОБА_8 , як фізичної особи. При цьому фактично трудовий спір ОСОБА_6 про поновлення на роботі існує із роботодавцем - комунальною установою Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20 м. Суми Сумської області. Оскільки комунальна установа Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20 м. Суми Сумської області є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, то саме вказана установа має бути відповідачем за позовом ОСОБА_6 про поновлення на роботі. Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

За таких обставин, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, правильно виходив з того, що ОСОБА_8 є посадовою особою юридичної особи - комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20 м. Суми Сумської області, від імені якої вона діяла у правовідносинах з ОСОБА_6 , у зв`язку з чим ОСОБА_8 не може бути відповідачем за позовом про поновлення на роботі. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19 та від 12 січня 2022 року у справі № 592/6904/21».

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

У справі, що переглядається: суди встановили, що згідно змісту позовної заяви позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явлені до директора (завідувача) КЗДО смт Жвирка (ясла-садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області Хоми О. М. Відповідно директор (завідувач) не може бути відповідачем у справі, як фізична особа, оскільки є посадовою особою юридичної особи, від імені якої вона діяла у трудових відносинах з позивачем. За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тому оскаржені рішення належить скасувати та закрити провадження у справі.

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви позивачки про повернення до підготовчого провадження від 30 серпня 2022 року. Оскільки позов ОСОБА_1 пред`явлений до директора (завідувача) КЗДО смт Жвирка (ясла-садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області Хоми О. М., то провадження у цій справі не могло бути відкритим, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відвід судді Веремчука О. А.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2022 року у заяві ОСОБА_1 про відвід головуючому судді відмовлено.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України невиконання суддею прямих обов`язків, на думку позивача, не може бути підставою для відводу.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 04 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Веремчук О. А.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що викладені позивачем підстави для відводу судді не створюють підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для відводу головуючого судді Веремчук О. А.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 20 червня 2022 року у заяві ОСОБА_1 про відвід головуючому судді відмовлено.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України обставини зазначені у заяві про відвід не можуть бути підставою для відводу.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 08 липня 2022 року у заяві ОСОБА_1 про відвід головуючому судді відмовлено.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що заява про відвід судді надійшла до суду в день судового засідання, а тому питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу та відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України обставини зазначені у заяві про відвід не можуть бути підставою для відводу.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 18 липня 2022 року у заяві ОСОБА_1 про відвід головуючому судді відмовлено. Провадження у справі зупинено та передано заяву про відвід для вирішення іншим суддею, що не входить до складу суду, визначеному в порядку статті 33 ЦПК України.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді не підлягає до задоволення, оскільки в своїй заяві про відвід ОСОБА_1 фактично висловлює незгоду з процесуальними діями судді під час розгляду цивільної справи, що в розумінні частини четвертої статті 36 КПК України, не може бути підставою для відводу. Також безпідставними є посилання ОСОБА_1 на особисту зацікавленість судді у результатах розгляду даної справи, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Позивачкою ОСОБА_1 вже заявлявся тричі відвід судді Веремчук О. А., у тому числі частково із мотивів наведених вище, і він був предметом судового розгляду, в задоволенні такої заяви було відмовлено.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 19 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Веремчука О. А.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що заявником не наведено, а судом не встановлено обставин, які б безпосередньо свідчили про упередженість головуючого у справі та порушення норм процесуального законодавства, а також інших підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, які унеможливлювали б розгляд справи суддею та викликали необхідність його відводу. Тому заявлений відвід є необґрунтованим та безпідставним.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 30 серпня 2022 року у заяві ОСОБА_1 про відвід головуючому судді відмовлено.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що заява про відвід судді надійшла до суду в день судового засідання, а тому питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу та відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України обставини зазначені у заяві про відвід не можуть бути підставою для відводу.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяв позивача про відвід судді Веремчук О. А.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржені рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року скасувати.

Провадження у справі № 454/4356/21 за позовом ОСОБА_1 до до директора (завідувача) комунального закладу дошкільної освіти смт. Жвирка (ясла-садок) «Сонечко» Сокальської міської ради Львівської області Хоми Оксани Михайлівни про визнання дій незаконними , скасування наказу про відсторонення від роботи та про поновлення на роботі закрити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08 вересня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук