Ухвала

від 28.08.2022 по справі 369/8311/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 369/8311/19

провадження № 61-7741ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Дяченка Сергія Вікторовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та відшкодування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про поновлення на роботі та відшкодування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації моральної шкоди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 5 375,60 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року в частині стягнення 5 375,60 грн скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

09 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - Дяченко С. В. звернувся із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року в указаній вище справі, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Разом із касаційною скаргою представник заявника - адвокат Дяченко С. В. подає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року.

Клопотання обґрунтовує тим, що копію постанови апеляційного суду заявник отримав у травні 2021 року, проте оскаржити судові рішення у касаційному порядку з дотриманням строку не мав змоги, з огляду на наступне. У червні - липні 2021 року заявник захворів на COVID-19, у липні 2021 року і представник заявника захворів на COVID-19, перебував на амбулаторному лікуванні, з періодом реабілітації майже два місяці, у жовтні 2021 року представника заявника госпіталізовано до кінця листопада 2021 року, період амбулаторної реабілітації склав до 6 місяців. Відтак, ані представник заявника, ані сам заявник, який не має спеціальних знань, не мали змоги скласти та направити касаційну скаргу у визначений законом строк. Крім того, посилається на введення воєнного стану у країні. Зазначає, що представник заявника Дяченко С. В. проживає у м. Ірпінь, Київської області, з березня 2022 року евакуювався до м. Сміла Черкаської області. Повернувшись у 2022 році до офісної будівлі дізнався, що приміщення майже знищено. Лише після відновлення будівлі для житла адвокат отримав доступ до частини документів та копій, мав змогу зустрітись із ОСОБА_1 для уточнення правової позиції та поновив роботу над підготовкою скарги. У зв`язку з викладеним просить вважати обставини пропуску строку на касаційне оскарження об`єктивними та такими, що не залежали від заявника та його представника.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі подання касаційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути поновлений виключно за наявності однієї з двох умов, а саме: 1) якщо заявник не був повідомлений про розгляд справи або не залучений до участі у ній, за умови, що суд ухвалив рішення про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) строк на касаційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Враховуючи, що представник ОСОБА_1 - Дяченко С. В. звернувся із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у серпні 2022 року, відтак касаційна скарга подана із пропуском процесуального строку за спливом більше ніж одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Посилання представника ОСОБА_1 - Дяченка С. В. на обставини, зазначені у клопотанні про поновлення строку не є обставинами непереборної сили, оскільки не свідчать про надзвичайну та невідворотну подію, яка перешкоджала поданню касаційної скарги.

Зокрема, не заслуговують на увагу аргументи представника заявника про те, що ОСОБА_1 не хотів звернутись за правовою допомогою до іншого адвоката, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Статтею 24 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено підстави та порядок заміни адвокатів або працівників центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Частиною другою зазначеної статті передбачено випадки заміни адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу. Під час заміни одного адвоката або працівника Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги іншим адвокатом або працівником Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Отже, звернувшись до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за наданням йому безоплатної вторинної правничої допомоги, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутись із заявою про заміну адвоката, зокрема, для складення касаційної скарги.

Отже, зазначені доводи не свідчать про виникнення обставин непереборної сили, оскільки не свідчать про надзвичайну або невідворотну подію, яка перешкоджала заявниці поданню касаційної скарги.

Щодо посилання представника ОСОБА_1 на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, колегія суддів вважає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо пропуск цього строку відбувся ще до запровадження воєнного стану.

Обставини, зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень не обґрунтовують, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, враховуючи, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята 17 березня 2021 року, а воєнний стан в Україні запроваджено майже через дванадцять місяців.

Вказана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.

У статті 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, оскільки касаційна скарга представника . подана після спливу одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, наведені представником заявника обставини не можна віднести до виключних випадків, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Дяченка Сергія Вікторовича про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Дяченка Сергія Вікторовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення на роботі та відшкодування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак