Ухвала

від 24.11.2020 по справі 369/8311/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 369/8311/19

провадження №22-ц/824/14519/2020

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді судової палати з розгляду цивільних справ Лапчевської О.Ф., перевіривши виконання вимог ст.ст. 354, 355, 356 ЦПК України по справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року /суддя Дубас Т.В./

у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Українська залізниця про поновлення на роботі та відшкодування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати і компенсації моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.09.2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, апелянт подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.6 ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір (станом на дату подання позовної заяви) розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було заявлено такі вимоги: визнати недійсним наказ про звільнення та поновлення на роботі, стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.02.1996 року по 02.06.2002 року у розмірі 380 000, 00 грн., середній заробіток за час затримки виплати за період з 02.06.2002 року по 02.06.2019 рік у розмірі 1 020 000, 00 грн. та стягнути моральну шкоду 13 000 000, 00 грн.

Так, вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки оплати праці не підпадає під дію п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР`Про оплату праці" середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18.

Таким чином, позивачі мають пільги зі сплати судового збору виключно за позовними вимогами, що стосуються стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. За іншими позовними вимогами у трудових спорах позивачі від сплати судового збору не звільняються.

Пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Законом України "Про судовий збір" також не передбачено.

Враховуючи суму, яку позивач вважає підлягає до стягненню на його користь, то розмір судового збору за подачу позовної заяви мав становити 9 605 грн., а розмір судового збору за подачу апеляційної скарги має становити 14 407, 50 грн. (9 605х150%).

Згідно ЗУ Про судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення, передбачена сплата судового збору у розмірі 14 407, 50 грн.

Таким чином, апелянту необхідно сплатити судовий збір на такі платіжні реквізити:

Отримувач коштів: УК у Солом.р-ні/Соломян.р-н;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812;

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача (МФО) 899998;

Рахунок отримувача UA 548999980313101206080026010;

Код класифікації доходів бюджету 22030101;

Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) по справі

---

(Номер справи), Київський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).

Також судовий збір можна сплатити на офіційному сайті за посиланням https://kia.court.gov.ua/sud4824/gromadyanam/tax/ .

Оригінал квитанції або витяг з офіційного сайту про сплату судового збору має бути направлено до Київського апеляційного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, апелянту необхідно сплатити судовий збір у розмірі 14 407, 50 грн. та надати докази такої сплати.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 185, ч. 2 ст. 357 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Якщо апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга буде вважатись неподаною і повернеться апелянту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Лапчевська О.Ф.