Ухвала

від 30.08.2022 по справі 463/6275/22

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/6275/22

Провадження №1-кс/463/4665/22

У Х В А Л А

про накладення арешту

30 серпня 2022 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_3, з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4, розглянувши клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Клопотання мотивує тим, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що неналежне виконання Головою Фонду державного майна України своїх службових обов`язків та системне ігнорування вимог ст. ст.2, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» в частині відсутності належного контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства,призвело до відчуження об`єктів нерухомості, які перебували в управлінні Федерації професійних спілок України (ЄДРПОУ: 00014479), ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ: 02583780), ПрАТ «Укрпрофтур» (ЄДРПОУ 02605473) та є державною власністю.

Так у період з 1992 року по теперішній час, службові особи ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур», Федерації професійних спілок України, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими під час досудового розслідування особами, умисно, бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, здійснюють відчуження курортно-оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому відданні, без погодження із Фондом державного майна України, що призводить до нанесення матеріальної шкоди (збитків) державі в особливо великих розмірах.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що першим етапом злочинного механізму є підготовка членами правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ПрАТ «Укрпрофтур» звернення до Федерації професійних спілок України (далі ФПСУ) про надання дозволу на реалізацію земельних ділянок, будівель чи споруд, попередньо визначених об`єктів нерухомого майна, що перебувають в управлінні зазначених юридичних осіб.

Після цього працівниками Департаменту корпоративних прав та майна ФПСУ готується проєкт постанови президії ФПСУ про відчуження окремих об`єктів нерухомого майна із пропозиціями щодо об`єктів нерухомості, які планується продати нібито через офіційні торги.

Разом з тим до вказаного проєкту постанови на адресу членів постійної комісії ради ФПСУ з майнових питань готується пояснювальна записка, в якій міститься інформація про об`єкт нерухомості, що готується до відчуження, а також його характеристика (фінансово-господарський стан), інформація про наявні борги та інші фінансові зобов`язання.

Надалі з метою затвердження постанови про відчуження об`єктів нерухомості скликається президія ФПСУ, до якої входить керівництво ФПСУ, а також як члени (з правом голосу) керівники членських організацій та регіональних осередків ФПСУ.

Після винесення постанови президії ФПСУ, наглядовою радою ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» або ПрАТ «Укрпрофтур» скликається зібрання (засідання правління), на якому остаточно затверджується рішення щодо реалізації визначеного майна.

В ході проведення допитів, в межах вказаного кримінального провадження встановлено, що службові особи «Укрпрофтур», є учасниками схеми із незаконного відчуження державного майна. Відповідно до схеми спершу описується ганебний стан об`єкта, проводиться його занижена оцінка підконтрольними експертами, для того щоб покупець офіційно здійснив мінімальну оплату, так як іншу частину попередньо обумовленої суми коштів покупець передає службовим особам «Укрпрофтур», після чого здійснюється реалізації майна з яким досягнуто попередньої згоди.

Крім цього службові особи «Укрпрофтур» отримують неправомірну вигоду від: - процедур відмови ПрАТ «Укрпрофтур» від використовуваних ними земельних ділянок з подальшою їх передачею до органів місцевого самоврядування; - неправомірна вигода за передачу майна товариства в оренду іншим особам; - керівники всіх дочірніх підприємств здійснюють перерахування «данини» у вигляді грошових коштів на особисті банківські рахунки.

У ході здійснення досудового розслідування з метою зберереження речових доказів та враховуючи те, що 18.08.2022 органом досудового розслідування прийнято рішення про визнання вищевказаного нерухомого майна речовими доказами у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 та виникла необхідність в арешті на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2530018556060, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання був повідомлений належним чином, просив таке слухати у його відсутності.

Суд погоджується, що з метою забезпечення арешту майна, з врахуванням положень ч.2 ст.172 КПК України, слід здійснити розгляд клопотання без повідомлення власників майна та осіб, у фактичному володінні яких перебуває це майно, оскільки існує ризик того, що дізнавшись про внесення та розгляд цього клопотання, здійснюватимуться перешкоди у накладені арешту на нього і майно може бути відчужене чи перереєстроване на інших осіб, що унеможливлять накладення подальшого арешту, а також унеможливить досягнення мети арешту.

Згідно з ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Окрім цього суд погоджується з думкою прокурора, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Відповідно до ст.16 КПК України - позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Сукупність наведеної норми свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Слідчий суддя дослідив та оцінив наступні матеріали клопотання.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.08.2019, підтверджується факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Так починаючи з 1992 року по теперішній час лише ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» незаконно оформлено право власності на 102 об`єкти нерухомості. Рішення про видачу свідоцтв про право власності приймали органи місцевого самоврядування (виконавчі комітети, сільські та селищні ради, міські ради та інші) за місцем розташування нерухомого майна, за письмовим зверненням представників вищезазначених юридичних осіб.

Окрім цього ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» без погодження із Фондом Держмайна України було передано до статутних фондів суб`єктів господарювання, комунальної власності, громадських та релігійних організацій за період з 01.01.1994 р. по 01.01.2021 р. - 161 об`єкт нерухомості, а всього відчужено 330 таких об`єктів.

Загалом через суди повернуто у власність держави - 83 об`єкти нерухомості, які в подальшому рішенням Кабінету Міністрів України передано у віддання іншим органам державної влади, а деякі об`єкти реалізовано Фондом держмайна України на аукціонах.

Таким чином дії осіб, причетних до реалізації вищезазначеної схеми осіб, спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також на приховання і маскування незаконного походження таких доходів, володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, а так само пов`язані із набуттям, володінням та використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Встановлено, що ПрАТ «Укрпрофтур» є засновником ПрАТ "Рівнетурист", код ЄДРПОУ 02651374 та є власником його акцій на загальну суму 99.9877 % від їх загальної кількості.

Так, під час проведення слідчих (розшукових) дій органом досудового розслідування отримано інформацію про об`єкт нерухомого майна професійних спілок, який належав ПрАТ "Рівнетурист", код ЄДРПОУ 02651374 та був незаконно відчужений на користь є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 яка дружиною директора ПрАТ «Укрпрофтур» ОСОБА_2 , а саме:

-Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2530018556060, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зібрані під час досудового слідства докази вказують на те, що вищезазначені об`єкти нерухомості є об`єктом протиправного посягання службових осіб правоохоронних органів, службових осіб Федерації професійних спілок України, ПрАТ «Укрпрофтур» та ПрАТ "Рівнетурист".

Під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 18.08.2022 органом досудового розслідування прийнято рішення про визнання вище вказаних матеріальних об`єктів речовими доказами у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Оскільки об`єктом кримінально протиправних дій службових осіб є вищезазначене нерухоме майно, постановою слідчого у кримінальному провадженні прийнято рішення про визнання такого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Так, завданнями кримінального провадження, згідно зі статтею 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа. не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із частиною 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно статті 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора про те, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Підставою для накладення арешту на майно є те, що вказане нерухоме майно являється речовим доказом у кримінальному провадженні із наведених у клопотанні підстав та обставин.

Метою накладення арешту на майно відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 170 КПК України є збереження речових доказів.

Окрім цього, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від 18.08.2022, матеріальні об`єкти власником яких є ОСОБА_1 , та які визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Враховуючи вище наведене, слідчий суддя приходить до переконання, що з метою запобігання відчуженню державного майна, яке є об`єктом кримінально протиправних дій, та яке визнано речовими доказами,тому клопотання слідзадовольнити.

Керуючись вимогами ст. ст. 117, 170-173, 309, 395 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України - задовольнити.

Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно власником якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:

-Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2530018556060, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Виконання ухвали покласти на прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_3