Рішення

від 29.08.2022 по справі 205/7872/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

30.08.2022 Єдиний унікальний номер 205/7872/20

Єдиний унікальний номер судової справи 205/7872/20

Номер провадження 2/205/1299/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу №205/7872/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2020 року цивільний позов у кримінальному провадженні №1-кп/205/293/20 (205/3962/19) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінат-С», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - задоволено частково, та цивільний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінат-С», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, задоволено частково.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02.10.2020 року вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2020 року в частині вирішення цивільних позовів скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Дінат-С», ПАТ «Страхова компанія «Країна» про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення та позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ «Дінат-С», ПАТ «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з урахуванням уточнень від 10.12.2020 року, обґрунтовано тим, що 15.03.2019 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автобусом «I-VAN A07 A2-44», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Дінат-С», рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год., в світлий час доби, по сухому покриттю, в крайній правій смузі проїзної частини вул. Київської, яка має по дві полоси руху в обидві боки, з боку пр. Івана Мазепи у напрямку Криворізького шосе Новокодацького району, м. Дніпро. Під час руху по вул. Київській, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_5 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об`єктивну можливість виявити на вищезазначеному нерегульованому пішохідному переході пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також транспортні засоби «Hyundai Tucson», д/н НОМЕР_2 та «Mercedes-Benz Sprinter», д/н НОМЕР_3 , які рухаючись попереду в лівій смузі у попутному йому напрямку, перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зменшили швидкість свого руху, водій ОСОБА_5 не зменшив своєчасно швидкість руху керованого ним автобуса «I-VAN А07А2-44» та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, тим самим створивши останнім небезпеку для руху, внаслідок чого о 15 годині 00 хвилин 15 березня 2019 року, в районі електроопори № 58 передньою центральною частиною автобуса «I-VAN А07А2-44», де в правій смузі на пішохідному переході здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перетинали проїзну частину вул. Київській по нерегульованому пішохідному переході зліва на право відносно напрямку руху автобуса «I-VAN А07А2-44». Порушення водієм ОСОБА_5 п.п. 18.1., 18.4. Правил дорожнього руху України, призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішохід ОСОБА_6 отримала чисельні тілесні ушкодження, що у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню, згідно з п. 2.1.1 а «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України від 16.01.1995 року»), які спричинили її загибель.

Таким чином, внаслідок ДТП настала смерть ОСОБА_6 , яка є матір`ю позивачів.

На дату ДТП транспортний засіб «I-VAN A07 A2-44», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було забезпечено полісом № АМ/5175617 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПАТ «СК «Країна» та ТОВ «Дінат-С», з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, в сумі 200 000 грн. Таким чином, ПАТ «СК «Країна» зобов`язано відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану внаслідок смерті їх матері у ДТП, в розмірі 12 мінімальних заробітних плат, що становить 50 076 грн., по 25 038 грн. на одного потерпілого.

Також позивачі понесли витрати на поховання ОСОБА_6 та ритуальні послуги в розмірі 21 575 грн. Оскільки зазначені витрати були понесені в рівних частинах, то стягненню підлягає по 10 787,50 грн. на користь кожного позивача.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили стягнути з ТОВ «Дінат-С» на користь кожного позивача по 1 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з ПАТ «СК «Країна» на користь кожного позивача по 25 038 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілої, та по 10 787,50 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання.

У позові ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ «Дінат-С», ПАТ «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, з урахуванням уточненої позовної заяви від 28.12.2020 року, позивачі просили стягнути з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_3 : 54 330,44 грн. витрат на лікування ОСОБА_7 , 2 716,50 грн. відшкодування моральної шкоди, 11 430 грн. витрат на поховання загиблої, 15 045 грн. витрат на виготовлення пам`ятника та його встановлення, на користь позивачів 50 076 грн. відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з ТОВ «Дінат-С» на користь кожного позивача по 500 000 грн. моральної шкоди.

16.03.2021 року від представника ПАТ «СК «Країна» Журова Є.Є. надійшов відзив на позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому заперечував проти задоволення позову. Заперечення обґрунтовано тим, що з повідомленням про ДТП звернулася ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з повідомленням про ДТП, заявою на виплату страхового відшкодування, документами, що підтверджують понесені витрати у зв`язку з похованням матері не зверталася. 23.12.2019 року до АТ «СК «Країна» звернувся ОСОБА_8 із заявою на виплату страхового відшкодування у зв`язку з витратами на поховання потерпілої. Також у доказах витрат на поховання, а саме у свідоцтві на поховання, накладній від 16.03.2019 року, квитанції № 717383 від 18.03.2019 року, замовником зазначено ОСОБА_8 , що підтверджує понесення витрат на поховання не позивачем, а ОСОБА_8 . У відзиві також зазначено, що витрати на поховання включають комплекс заходів та обрядових дій, однак, поминальний обід не відноситься до поховання, тому такі витрати відшкодуванню страховиком не підлягають. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 23.02.2022 року відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від позовних вимог до ТОВ «Дінат-С» про відшкодування майнової та моральної шкоди прийнято судом, провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «Дінат-С» про відшкодування майнової та моральної шкоди закрито; відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від позову до ТОВ «Дінат-С», ПАТ «Страхова компанія «Країна» прийнято судом, провадження за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ «Дінат-С», ПАТ «СК «Країна» про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, закрито.

Ухвалою, постановленою 23.02.2022 року без виходу суду до нарадчої кімнати, підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «СК «Країна» проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ст.ст. 79, 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, заслухавши представника позивачів та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку, встановив наступні обставини справи.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (т.1 а.с.45), яка є матір`ю ОСОБА_9 (т. 1 а.с.226) (після укладення шлюбу з ОСОБА_8 (т.1 а.с.227) змінила прізвище на « ОСОБА_10 ») та матір`ю ОСОБА_2 (т.1 а.с. 228).

Також встановлено, що ОСОБА_5 15 березня 2019 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом «I-VAN А07А2-44», д/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , належить ТОВ «ДІНАТ-С», рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год., в світлий час доби, по сухому покриттю, в крайній правій смузі проїзної частини вул. Київської, яка має по дві полоси руху в обидві боки, з боку пр. Івана Мазепи у напрямку Криворізького шосе Новокодацького району, м. Дніпро. Під час руху по вул. Київській, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_5 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об`єктивну можливість виявити на вищезазначеному нерегульованому пішохідному переході пішоходів Любомудрову Ольгу Йосипівну та ОСОБА_7 , а також транспортні засоби «Hyundai Tucson», д/н НОМЕР_2 та «Mercedes-Benz Sprinter», д/н НОМЕР_3 , які рухаючись попереду в лівій смузі у попутному йому напрямку, перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зменшили швидкість свого руху, водій ОСОБА_5 не зменшив своєчасно швидкість руху керованого ним автобуса «I-VAN А07А2-44» та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, тим самим створивши останнім небезпеку для руху, внаслідок чого о 15 годині 00 хвилин 15 березня 2019 року, в районі електроопори № 58 передньою центральною частиною автобуса «I-VAN А07А2-44», де в правій смузі на пішохідному переході здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перетинали проїзну частину вул. Київській по нерегульованому пішохідному переході зліва на право відносно напрямку руху автобуса «I-VAN А07А2-44».

Своїми діями водій ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. б), 18.1. та 18.4. Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»;

- п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;

- п. 2.3.: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 18.1.: «Водій транспортного засобу, що наближається до пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;

- п. 18.4.: «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення водієм ОСОБА_5 п.п. 18.1., 18.4. Правил дорожнього руху України, призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішохід ОСОБА_6 отримала чисельні тілесні ушкодження, що у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню, згідно пункту 2.1.1 а «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України від 16.01.1995 року»), які спричинили її загибель. Смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 годині 50 хвилин в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР, від сумісної тупої травми тіла: численних переломів кісток скелету та ушкодження внутрішніх органів, що ускладнилася шоком.

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2020 року по кримінальній справі № 205/3962/19 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, встановлено вину ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілих (т. 1 а.с.10-16).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02.10.2020 року вирок в цій частини залишено без змін (т. 1 а.с.17-24).

Згідно з відкритою інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 15.04.2021 року вищевказаний вирок та ухвалу Дніпровського апеляційного суду залишено без змін.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2020 року встановлено вину ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілих, зокрема, ОСОБА_6 .

Цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу «I-VAN A07 A2-44», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ТОВ «Дінат-С» на момент ДТП була забезпечена полісом № АМ/5175617, укладеним з ПАТ «СК «Країна», правонаступником якого є АТ «СК «Країна». Відповідно до полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200 000 грн. (т.1 а.с.106).

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, що має враховуватись судом згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Згідно з вимогами 27.4 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну діяльність» поховання померлого визначено як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Згідно з рахунком-замовленням № 347 від 16.03.2019 року (т.1 а.с. 46), накладною № б/н від 16.03.2019 року (т.1 а.с.52), та відповідним товарним чеком від 16.03.2019 року на суму 14 075 грн. позивачі понесли витрати на похорони ОСОБА_6 в розмірі 14 075 грн.

Відповідно до позову зазначені витрати були понесені позивачами в рівних частках.

Суд не бере до уваги квитанцію № 717383 від 18.03.2019 року на суму 7 500 грн. (т.1 а.с.47), а також рахунок ПП «ГайКар» на 3 000 грн., фіскальний чек на суму 4 650,37 грн. (т. 1 а.с.48-49), оскільки з наданих доказів не вбачається, що вони стосуються витрат позивачів на поховання ОСОБА_6 , тобто такі докази не є достовірними та достатніми в розумінні ст.ст. 79-80 ЦПК України.

Суд відхиляє аргументи представника відповідача щодо відсутності правових підстав для визнання ОСОБА_1 особою, яка зазнала витрат на поховання ОСОБА_6 , через те, що позивачка не зверталася до страховика з повідомленням про ДТП, заявою про виплату страхового відшкодування, а звернувся ОСОБА_8 , з огляду на наступне.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому: відповідно до ст. 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі звернення потерпілого до страховика (МТСБУ) за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування або звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика (МТСБУ) про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення.

Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 зазначеного закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Отже, страховик (МТСБУ) приймає таке рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду у разі, якщо спір розглядався в судовому порядку.

Відповідно до п. 37.1.3. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Однак, враховуючи, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди було подано у кримінальній справі, під час розгляду якої встановлено обставини ДТП, винну у її настанні особу, характер та розмір завданої шкоди, що спростовує неможливість страховика встановити такі обставини та виключає застосування наслідків, передбачених ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к дійшла висновку про те, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика чи МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика чи МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Таким чином, враховуючи, що даний позов було заявлено як цивільний позов у кримінальному провадженні, а ухвалою суду апеляційної інстанції вирок суду в частині вирішення цивільних позовів направлено на новий розгляд, а також гарантоване законом право особи, якій завдано шкоди кримінальним правопорушенням, на звернення до суду, суд доходить висновку, що відсутність звернення ОСОБА_1 до страховика не впливає на її право на страхове відшкодування завданої шкоди.

Звернення ОСОБА_8 з заявою про виплату страхового відшкодування, відомостей щодо задоволення якої страховиком не надано, не впливає на право позивачів на отримання страхового відшкодування.

Також необхідно вказати, що зазначення чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_8 замовником у одній з накладних від 16.03.2019 року (т.1 а.с. 52) не спростовує оплату позивачкою витрат на поховання матері. Так само, видача свідоцтва про поховання ОСОБА_6 . ОСОБА_8 (т.1 а.с.159) не доводить понесення витрат на поховання саме ним, а лише підтверджує його участь в організації похорон ОСОБА_6 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачі в рівних частинах понесли витрати на поховання своєї матері в загальній сумі 14 075 грн., тобто по 7 037,50 грн. кожна, що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На підставі викладеного, виходячи з доведеності витрат на поховання в розмірі 14 075 грн., позовні вимоги в частині відшкодування витрат на поховання матері підлягають задоволенню в розмірі 7 037,50 грн. на кожного позивача.

Згідно ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з вимогами п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

Враховуючи викладене, суд встановив обов`язок страховика виплатити позивачам відшкодування моральної шкоди, завданої смертю їх матері.

Визначаючи розмір страхового відшкодування моральної шкоди, суд виходив з наступного.

У справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року Європейський суд зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків та обставин справи.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована 17.07.1997р.). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.)

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, враховуючи, що глибину душевних страждань позивачів, які виникли через втрату рідної матері, тяжкість та тривалість вимушених змін у житті позивачів, суд доходить висновку про необхідність стягнення моральної шкоди в максимальному розмірі, передбаченому п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, на одного померлого, що становить 50 076 грн. (12*4 173 грн.).

На підставі викладеного, з урахуванням того, що інші особи, визначені п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відшкодування моральної шкоди не зверталися, суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та стягнення вищевказаної суми з відповідача на їх користь в рівних частках, тобто по 25 038 грн. на користь кожного позивача.

Враховуючи зазначене, суд задовольняє позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судових збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 1167, 1187, 1201 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 89, 141, 259, 265, 354 ЦПК України -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 20842474) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , відшкодування на поховання в розмірі 7 037,50 грн., а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 038 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 20842474) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , відшкодування на поховання в розмірі 7 037,50 грн., а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 038 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 20842474) на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.08.2022 року.

Суддя Н.Г.Остапенко