Постанова

від 08.12.2022 по справі 205/7872/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7099/22 Справа № 205/7872/20 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Барильської А. П.,

суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

секретар судового засідання - Астатурян А. В.,

сторони:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач - Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 серпня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2020 року у кримінальному провадженні №1-кп/205/293/20 (205/3962/19) частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінат-С», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення та цивільний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінат-С», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих кримінальним правопорушенням.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02.10.2020 року вирок Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.07.2020 року в частині вирішення цивільних позовів скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з урахуванням уточнень від 10.12.2020 року, обґрунтовано тим, що 15.03.2019 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автобусом «I-VAN A07 A2-44», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Дінат-С», рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год., в світлий час доби, по сухому покриттю, в крайній правій смузі проїзної частини вул.Київської, яка має по дві полоси руху в обидві боки, з боку пр.Івана Мазепи у напрямку Криворізького шосе Новокодацького району, м.Дніпро. Під час руху по вул.Київській, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_5 , будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об`єктивну можливість виявити на вищезазначеному нерегульованому пішохідному переході пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також транспортні засоби «Hyundai Tucson», д/н НОМЕР_2 та «Mercedes-Benz Sprinter», д/н НОМЕР_3 , які рухаючись попереду в лівій смузі у попутному йому напрямку, перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зменшили швидкість свого руху, водій ОСОБА_5 не зменшив своєчасно швидкість руху керованого ним автобуса «I-VAN А07А2-44» та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, тим самим створивши останнім небезпеку для руху, внаслідок чого о 15 годині 00 хвилин 15 березня 2019 року, в районі електроопори № 58 передньою центральною частиною автобуса «I-VAN А07А2-44», в правій смузі на пішохідному переході здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які перетинали проїзну частину вул.Київській по нерегульованому пішохідному переході зліва на право відносно напрямку руху автобуса «I-VAN А07А2-44». Порушення водієм ОСОБА_5 п.п. 18.1., 18.4. Правил дорожнього руху України, призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, які спричинили загибель ОСОБА_7 .

На дату ДТП транспортний засіб «I-VAN A07 A2-44», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було забезпечено полісом № АМ/5175617 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПАТ «СК «Країна» та ТОВ «Дінат-С», з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, в сумі 200 000 грн. Таким чином, ПАТ «СК «Країна» зобов`язано відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану внаслідок смерті їх матері у ДТП, в розмірі 12 мінімальних заробітних плат, що становить 50 076 грн., по 25 038 грн. на одного потерпілого.

На підставі зазначеного, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили стягнути з ТОВ «Дінат-С», на користь кожного, по 1 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також стягнути з ПАТ «СК «Країна», на користь кожного позивача, по 25 038 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілої, та по 10 787,50 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 відшкодування на поховання в розмірі 7 037,50 грн., а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 038 грн,стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 , відшкодування на поховання в розмірі 7 037,50 грн., а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 038 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду Акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що судом не взято до уваги, що 23.12.2019 року до АТ «СК «Країна» звернувся ОСОБА_8 із заявою на виплату страхового відшкодування у зв`язку зі здійсненням витрат на поховання потерпілої ОСОБА_7 . При цьому, позивач ОСОБА_1 до АТ «СК «Країна» із заявою на виплату страхового відшкодування не зверталася.

Так, в матеріалах страхової справи містяться документи на підтвердження понесених витрат, а саме: копія свідоцтва про поховання серії НОМЕР_4 від 18.03.2019 року, видана на ім`я ОСОБА_8 , як замовника поховання; копія накладної б/н від 16.03.2019 року, видана на ім`я ОСОБА_8 ; копія квитанції №717383 від 18.03.2019 року, де зазначено ОСОБА_8 , що вказує на понесення витрат на поховання ОСОБА_8 , копія паспорту та картки платника податків також містяться в матеріалах страхової справи, але аж ніяк позивачами ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 .

Крім цього, судом першої інстанції не врахувано, що окрім позивачів, отримати відшкодування моральної шкоди можуть й інші особи - чоловік загиблої ОСОБА_7 , інші діти, про їх наявність чи відсутність яких позивачі не повідомляли АТ «СК «Країна».

А тому, стягуючи з АТ «СК «Країна» на користь позивачів максимально можливе відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції унеможливлює отримання іншими особами страхового відшкодування моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з"явилися.

Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України, статті 371 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності не з"явившися у судове засідання сторін по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 15 березня 2019 року приблизно о 15 годині 00 хвилин, керуючи автобусом «I-VAN А07А2-44», державний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , належить ТОВ «ДІНАТ-С», рухався по вулиці Київської у місті Дніпрі, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, маючи об`єктивну можливість виявити на вищезазначеному нерегульованому пішохідному переході пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також транспортні засоби «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_2 , та «Mercedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_3 , які рухаючись попереду в лівій смузі у попутному йому напрямку, перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зменшили швидкість свого руху, водій ОСОБА_5 не зменшив своєчасно швидкість руху керованого ним автобуса, чим спричинив наїзд на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які перетинали проїзну частину вул. Київській у місті Дніпрі, в подальшому потерпіла ОСОБА_7 померла від отриманих ушкоджень.

На дату дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «I-VAN A07 A2-44», застроховано відповідно страхового полісу № АМ/5175617 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПАТ «СК «Країна» та ТОВ «Дінат-С», з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, в сумі 200 000 грн.

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2020 року по кримінальній справі № 205/3962/19 встановлено вину ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілих (т. 1 а.с.10-16).

Задовольняючи позов в частині стягнення з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь кожного позивача відшкодування на поховання в розмірі 7037,50 грн., а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 038 грн, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено понесення позивачами витрат на поховання своєї матері в загальній сумі 14 075 грн., а також той факт, що інші особи, визначені п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відшкодування моральної шкоди не зверталися, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність стягнення моральної шкоди в максимальному розмірі, передбаченому п. 27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, на одного померлого, що становить 50 076 грн. (12*4 173 грн.), що становить 25 038 грн. кожному позивачу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

За вимогами ст.ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 р. у справі № 755/18006/15-ц, що має враховуватись судом згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Згідно з вимогами 27.4 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну діяльність» поховання померлого визначено як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому: відповідно до ст. 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на підставі звернення потерпілого до страховика (МТСБУ) за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування або звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика (МТСБУ) про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення.

Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 вищезазначеного Закону, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Отже, страховик (МТСБУ) приймає таке рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду у разі, якщо спір розглядався в судовому порядку.

У Постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц касаційний суд висловився про необхідність стягнення страхового відшкодування не зважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах необхідного строку, а в Постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к посилання страховика на те, що потерпілий не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, було відхилено касаційним судом.

У Постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив про те, що потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту».

Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з вимогами п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

У справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року Європейський суд зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків та обставин справи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована 17.07.1997р.). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.)

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивачів, які втратила підтримку близької людини, оскільки втратили матір, радість спілкування з нею.

У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи апеляційної скаргищодо сплати послуг за поховання, які здійснювалися ОСОБА_8 , не спростовують доводи, викладені в рішенні суду першої інстанції, щодо належного отримання позивачами суми страхового відшкодування понесених витрат, зважаючи на той факт що ОСОБА_8 є чоловіком позивачки ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 серпня 2022 року року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складений 08 грудня 2022 року.

Головуюдчий: суддя: А. П. Барильська

Судді: Н. М. Деркач

Т. Р. Куценко