Постанова

від 28.08.2022 по справі 400/4937/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/4937/21Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Косцової І.П.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного правлінням ДПС у Миколаївській області від 13.04.2021 №0095379-2409-1409, №0095378-2409-1409, №0095377-2409-1409, №0095376-2409-1409, №0095375-2409-1409, №0095374-24-1409, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у загальній сумі 366 511,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, шо належні йому об`єкти нерухомого майна входили до комплексу будівель, призначених для ремонту та технічного обслуговування машин та устаткування для сільського та лісового господарства. Після їх придбання позивачем у 2016 році цільове призначення будівель не змінювалось.

В подальшому вказані будівлі були передані для користування ТОВ «Плавні», засновником та бенефіціарним власником якого є позивач.

ТОВ «Плавні» відповідно до КВЕД здійснює сільськогосподарську діяльність, тому об`єкти нерухомого майна, що використовуються сільськогосподарськими товаровиробниками не оподатковуються податком на майно згідно з приписами пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Крім того позивач вказував, що рішенням у справі №400/2786/19 було скасовані податкові повідомлення-рішення, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за минулий період - 2019 рік.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, передбаченою пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, є правовий статус будівлі та використання цієї будівлі за її призначенням.

Позивач не надав суду доказів, що належні йому будівлі віднесені до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення» та не надав суду доказів виробництва сільськогосподарської продукції, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації.

Також судом відхилене послання на рішенням у справі №400/2786/19, оскільки у 2019 та 2020 році відрізняється нормативне регулювання спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, ОСОБА_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що він є фізичною особою зі статусом сільськогосподарського товаровиробника та має у власності будівлі та споруди, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Також він має у власності землі сільськогосподарського призначення.

Апелянт вважає, що в сукупності вказані факти доводять його спеціальний статус сільськогосподарського товаровиробника та встановлюють для нього право на податкову пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке він використовує у вказаній діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Миколаївській області заперечувало проти її задоволення та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договорів купівлі - продажу від 27.08.2016 року та від 03.11.2016 року, ОСОБА_1 на праві власності належать:

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються із: будівлі охорони, цегла, майстерня, вапняк, будівля кузні, бут, будівля зварювального цеху;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються із: будівлі СТОА, цегла, склад ПММ;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються із: мийка СТОА, цегла, будівля зварювального цеху СТОА, цегла;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються із: боксовий гараж, з/б плити, адмінприміщення АТП, цегла;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються із: будівлі СТОТ з адмінкорпусом, з/б плити, підстанція, вапняк;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються із: будівлі спец цеху, вапняк (т. 1 а.с. 20-30)

13.04.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області прийняті податкові повідомлення-рішення №0095379-2409-1409,№ 0095378-2409-1409, №0095377-2409-1409, №0095376-2409-1409, №0095375-2409-1409, №0095374-24-1409, якими нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік у загальній сумі 366 511,10 грн. (т. 1 а.с. 14-19)

Законність вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору у даній справі.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями пп. «ж» пп.266.2.2. п. 266.2. ст.266.2.2 ПК України (у редакції чинній у базовому податковому періоді - 2020 року) передбачено, що не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Правовий аналіз наведеної норми дає обґрунтовані підстави вважати, що її застосуванню передує обов`язкова сукупність трьох умов:

1)власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

3)об`єкт нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

При цьому доведенню підлягає саме наявність фактичного використання спеціальних об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності суб`єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

В свою чергу, під час розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 не являється фізичною особою-підприємцем, який здійснює сільськогосподарську діяльність.

На час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем також не надано доказів, що він є фізичною особою-підприємцем, який здійснює сільськогосподарську діяльність.

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено здійснення спеціальної діяльності, а саме сільськогосподарське товаровиробництво.

Позивач визначає, що він є співзасновником та одним з бенефіціарних власників ТОВ «Плавні» (код ЄДРПОУ 31829637), якому у 2019 році були передані об`єкти нерухомості для використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Матеріали справи містять витяг з ЄРПОУ щодо ТОВ «Плавні» (код ЄДРПОУ 31829637), видами діяльності якого за КВЕД є, зокрема: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорідних і дворічних культур; післяурожайна діяльність (т. 1 а.с. 31).

Судова колегія визначає, що приписи пп. «ж» пп.266.2.2. п. 266.2. ст.266.2.2 ПК України вимагають наявність спеціального статусу сільськогосподарського товаровиробника саме у власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди).

За такихобставин судова колегія не вбачає підстав для дослідження діяльності ТОВ «Плавні», оскільки товариство не є власником об`єктів нерухомості.

Також матеріали справи містять договір користування майном (нежитловими приміщеннями) №1 від 27.08.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у строкове платне користування нерухоме майно:

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються із: будівлі охорони, цегла, майстерня, вапняк, будівля кузні, бут, будівля зварювального цеху;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються із: будівлі СТОА, цегла, склад ПММ;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються із: мийка СТОА, цегла, будівля зварювального цеху СТОА, цегла;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються із: боксовий гараж, з/б плити, адмінприміщення АТП, цегла;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються із: будівлі СТОТ з адмінкорпусом, з/б плити, підстанція, вапняк;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , які складаються із: будівлі спец цеху, вапняк (т. 1 а.с. 166-172).

Відповідно до вказаного договору плата за користування майном складає 5 000 грн., строк користування 12 місяців з моменту прийняття приміщень за Актом прийому-передачі. Також обумовлено пролонгацію договору за умови відсутності пропозицій щодо його розірвання.

На підтвердження передачі обумовленого нерухомого майна позивач надав до суду Акт прийому-передачі, підписаний ОСОБА_1 та директором ТОВ «Плавні» Більським В.І. (т. 1 а.с. 173-174).

Дослідивши наведені обставини, судова колегія визначає, що наданий позивачем договір користування майном (нежитловими приміщеннями) за своєю суттю та змістом свідчить про передачу ОСОБА_1 в оренду нежитлових приміщень та отримання за це відповідної плати, тобто доводить, що позивач використовує належні йому нежитлові приміщення не для здійснення сільськогосподарської діяльності, а для отримання прибутку внаслідок здачі їх в строкове платне користування.

Судова колегія за наслідком ретельного розгляду даної справи констатує, що особа, яка передала належне їй нерухоме майно у платне строкове користування, не може претендувати на податкову пільгу, встановлену пп. «ж» пп.266.2.2. п. 266.2. ст.266.2.2 ПК України.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно та скасуванню не підлягають.

Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.