Рішення

від 29.08.2022 по справі 911/40/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2022Справа № 911/40/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Макарівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промжитлосервіс"

про визнання договору недійсним

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулась Макарівська селищна рада (далі - позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промжитлосервіс" (далі - ТОВ "Промжитлосервіс", відповідач) про визнання договору № 69 від 15.07.2020, укладеного Копилівською сільською радою та ТОВ "Промжитлосервіс", недійсним.

Позов обґрунтований тим, що Макарівська селищна рада, як правонаступник Копилівської сільської ради, отримала позов від ТОВ "Промжитлосервіс" про стягнення заборгованості за договором № 69 від 15.07.2020 про надання послуг з відкачування стічних вод, проте, цей договір позивач вважає недійсним, оскільки той був підписаний особою з перевищенням повноважень та з порушенням чинного законодавства України.

Так, позивач зазначає, що Копилівська сільська рада є бюджетною установою, а тому укладення нею будь-яких договорів, на підставі яких беруться бюджетні зобов`язання, мало здійснюватися з урахуванням положень Бюджетного кодексу України (далі - БК України). Проте, спірний договір на реєстрацію бюджетних, фінансових зобов`язань до управління казначейства протягом 2020 року не подавався у порушення ст. 23, 48 БК України, тому зобов`язання за цим договором не можуть вважатись бюджетними і взяття їх на себе є порушенням бюджетного законодавства. Також спірний договір укладено сторонами без дотримання положень Закону України «Про публічні закупівлі», що свідчить про його недійсність.

Крім того, договір був укладений в.о. голови сільської ради із перевищенням повноважень та не був схвалений Копилівською сільською радою, оскільки не подавався на реєстрацію до органів казначейства. При цьому згідно з листом цього ж голови за Копилівською сільською радою не обліковуються ані дебіторська, ані кредиторська заборгованість як по загальному, так і спеціальному фондах, що підтверджується звітами про бюджетну заборгованість по відповідних фондах, сформованих Управлінням Державної казначейської служби у Макарівському районі. Також відсутні оригінали документів, що підтверджують наявність на балансі Копилівської сільської ради об`єктів, які стосуються надання послуг з відкачування стічних вод каналізаційною чи колекторною системами за адресою: с. Копилів, вул. Жовтнева, 53, які б свідчили про виконання спірного договору.

У позові, посилаючись на ст. 203, 215 ЦК України, Макарівська селищна рада просить визнати недійсним договір про надання послуг № 69 від 15.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2022 матеріали вказаного позову були направлені до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.05.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач - ТОВ "Промжитлосервіс" у визначений законом строк надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, вказав про відповідність укладеного договору вимогам чинного законодавства; належне виконання підрядником (відповідачем) своїх зобов`язань за спірним договором, що підтверджується актом виконаних робіт, підписаним сторонами без зауважень. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Установлено, що 15.07.2020 між ТОВ «Промжитлосервіс» (виконавець) та Копилівською сільською радою (замовник) був укладений договір про надання послуг № 69 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати такі послуги: ДК 021:2015:90410000-4-Послуги з відкачування стічних вод (поточний ремонт з відкачування відкладень каналізаційної насосної станції за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Копилів, вул. Жовтнева) (п. 1.1).

Замовник зобов`язується своєчасно прийняти і оплатити послуги, які визначені у п. 1.1 цього договору (п. 1.2 договору). Надані послуги за цим договором передаються виконавцем замовнику на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, який підписуються обома сторонами (п. 1.3 договору).

Загальна сума договору складає: 49099,56 грн. без ПДВ. (п. 2.1 договору). За надані послуги згідно з п. 1.1 договору замовник сплачує виконавцю суму, яка буде визначена актом (актами) здачі-прийняття наданих послуг (п. 3.1 договору). Оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 3.2 договору).

Прийом наданих виконавцем послуг оформлюється актом(ми) здачі-прийняття наданих послуг та здійснюється замовником протягом 2-х днів з моменту його повідомлення про готовність послуг до приймання. У випадку наявності недоліків або дефектів наданих послуг, замовник зобов`язаний у цей термін вмотивовано письмово повідомити виконавця про відмову від підпису актів (п. 5.1 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання взятих на себе зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (п. 12.1 договору).

Дослідивши умови укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що між ними виникли відносини підряду, що регулюються главою 61 ЦК України.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Із наявних у справі матеріалів встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав обумовлені договором роботи, що підтверджується скріпленим підписами та печатками сторін актом надання послуг № 30 від 17.07.2020 на загальну суму 49 099,56 грн. У той же час, Копилівська сільська рада своїх зобов`язань згідно договору про надання послуг від 15.07.2020 № 69 не виконала, надані послуги в сумі 49 099,56 грн. не оплатила.

Також судом встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», а саме - згідно з п. 1.10 у Київський області утворено Бучанський район (з адміністративним центром у місті Буча) у складі територій Білогородської сільської, Бородянської селищної, Борщагівської сільської, Бучанської міської, Вишневої міської, Гостомельської селищної, Дмитрівської сільської, Ірпінської міської, Коцюбинської селищної, Макарівської селищної, Немішаївської селищної, Пісківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

17.12.2020 Макарівською селищною радою було прийнято рішення за № 18-02-VІІІ «Про початок реорганізації Кодрянської селищної, Андріївської, Борівської, Великокарашинської, Гавронщинської, Забуянської, Колонщинської, Комарівської, Копилівської, Королівської, Липівської, Людвинівської, Маковшцанської, Мар`янівської, Мотижинської, Наливайківської, Небелицької, Ніжиловицької, Пашківської, Плахтянської, Рожівської, Ситняківської, Фасівської, Червонослобідської, Юрівської сільських рад шляхом приєднання до Макарівської селищної ради».

21.12.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис за №1003401270014000672 щодо прийняття рішення про припинення Копилівської сільської ради (ЄДРПОУ 04362314, місцезнаходження: 08033, Київська область, Макарівський район, село Копилів, вулиця Жовтнева, 57) в результаті реорганізації.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" від 17.11.2020 № 1009-ІХ внесено зміни до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розділ V "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктами 6-1 і 6-2 такого змісту:

1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі -сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами. територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі -розформовані територіальні громади);

4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;

9) юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Як вбачається з п. 18 рішення Макарівської селищної ради № 018-02-VIII від 17.12.2020, Макарівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Копилівської сільської ради.

Відповідно до ч. 8 ст. 45 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.

Відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад регулює Закон України "Про добровільне об`єднання територіальних громад".

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" об`єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

Згідно з ч. 3 та 4 ст. 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Із дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Враховуючи вищевикладене, Макарівська селищна рада є правонаступником Копилівської сільської ради, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із порушенням замовником (Копилівською сільською радою) умов договору про надання послуг № 69 від 15.07.2020 (спірного договору) в частині оплати вартості наданих послуг, виконавець (ТОВ «Промжитлосервіс») звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до правонаступника боржника - Макарівської селищної ради з позовом про стягнення заборгованості в сумі 49 099, 56 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2022 по справі № 911/3650/21 з Макарівської селищної ради на користь ТОВ «Промжитлосервіс» була стягнута сума основного боргу в розмірі 49 099, 56 грн. Указане судове рішення законної сили не набрало, оскільки оскаржується в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, Макарівська селищна рада звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом про визнання договору № 69 від 15.07.2020 недійсним з вищенаведених підстав.

Розглянувши доводи позивача, суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, враховуючи наступні обставини у даній справі.

Відповідно до ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог ГПК України.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Дослідивши зміст спірного договору підряду, суд прийшов до висновку, що він містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом - основні зобов`язання сторін, їх зміст та обсяг, строки виконання та вартість робіт (послуг), порядок прийняття робіт та розрахунків за ними, права та обов`язки сторін, правові наслідки порушення зобов`язання, обсяг та підстави відповідальності за невиконання договору, строк дії та умови його припинення, інші умови, що узгоджуються з вимогами глави 61 Цивільного кодексу України.

У подальшому зазначений договір був скріплений підписами представників сторін і печатками підприємств.

Отже, судом встановлено, що на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та цей договір був вчинений у повній відповідності з вимогами законодавства.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У даному спорі позивач зазначає, що договір підряду був укладений у порушення вимог бюджетного законодавства, оскільки він не був зареєстрований в органах державного казначейства.

Проте, суд відхиляє такі доводи позивача. Так, відповідно до ст. 1 БК України, на норми якого посилається позивач, ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Порядок складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, звітності фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 №44, на недотримання якого також посилається позивач, розроблено відповідно до ст. 58 БК України, якою визначено порядок подання, складання, зведення фінансової звітності щодо виконання Держаного бюджету України.

Разом з тим, не відображення інформації про зобов`язання, не здійснення реєстрації у відповідності з ст. 48 БК України, не подання відповідних документів до органів казначейства, взяття бюджетних зобов`язань поза межами бюджетних асигнувань, тощо, не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки наведені норми не регулюють відносини підряду, а встановлюють порядок дій бюджетних установ та організацій вже після укладення договору. Порушення відповідних норм можуть бути підставою для відповідальності, визначеної чинним бюджетним законодавством.

Також суд відхиляє посилання відповідача на ст. 241 ЦК України щодо вчинення представником Копилівської сільської ради правочину із перевищенням повноважень, які ґрунтуються на тому, що договір був укладений не представником замовника, а особою, яка на момент укладення договору виконувала обов`язки голови сільської ради.

Проте, як вбачається зі спірного договору, з боку Копилівської сільської ради він підписаний в.о. голови цієї ради Крижевським В.В., тобто особою, повноваження якої підтверджені відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 ЦК України). Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 910/1163/17 роз`яснив, що схвалення може відбутися як у формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Водночас, судом встановлено, що роботи за договором були виконані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень за підписаним та скріпленим печаткою актом № 30 про надання послуг від 17.07.2020. Доказів пред`явлення Копилівською сільською радою претензій щодо якості, обсягу та вартості робіт, складення дефектних актів суду не подано.

Отже, суд дійшов висновку, що після підписання спірного договору відбулось його наступне схвалення обома сторонами, в тому числі й з боку Копилівської сільської ради, а відтак, визнання його недійсним неможливе.

Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Стосовно доводів позивача про те, що акт про надання послуг не є належним доказом виконання договору, оскільки об`єкт каналізаційних мереж перебуває за адресою с. Копилів, вул. Жовтнева, 53, а послуги, зазначені в акті, надавалися за іншою адресою - с. Копилів, вул. Жовтнева, то такі доводи суд до уваги не приймає та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на дату складання відповідних документів), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 № 88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення): первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (п. 2.1 глави 2). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п. 2.2 глави 2).

Відповідно до п. 2.4 глави 2 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (п. 2.5 глави 2 Положення).

У даному випадку із наявної у справі копії підписаного сторонами акту суд має можливість достовірно встановити учасників господарської операції - замовника та виконавця, дату, вартість та зміст господарської операції, що відбулась між сторонами. При цьому, як вже зазначалось, за змістом п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Пунктом 1.1 Положення визначено, що воно встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Таким чином порушення в організації та веденні бухгалтерського обліку та складанні фінансової звітності є підставою для відповідальності осіб, які відповідні дії здійснюють, однак, не визначені як підстава звільнення від виконання господарських зобов`язань, за умови встановлення факту їх виникнення.

Отже, за висновком суду доводи позивача щодо неналежності акту є безпідставними.

При цьому посилання позивача на той факт, що ним не виявлено документів, які підтверджують наявність на балансі Копилівської сільської ради об`єктів, які стосуються каналізаційної системи чи колекторної системи за адресою, вказаною у договорі (вул. Жовтнева, м. Копилів Макарівського району Київської області), не впливають на висновок суду щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, оскільки наявність чи відсутність на балансі майна не свідчить про недійсність укладеного сторонами договору підряду.

Також суд відхиляє твердження позивача про порушення порядку укладення договору, передбаченого Законом України «Про публічні закупівлі», оскільки договір із ціною 49 099,56 грн. не належить до договорів, які мають укладатися відповідно до процедури, передбаченої цим Законом. Водночас, слід зазначити, що оприлюднення звіту про закупівлю відповідно до частини 3 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» є обов`язком замовника, а не виконавця. При цьому неоприлюднення замовником такого звіту щодо договору не спростовує факту укладення договору.

Неспроможними є й посилання відповідача щодо незастосування при укладенні спірного договору ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правил визначення вартості будівництва» при визначенні ціни робіт, оскільки такий стандарт (згідно з його преамбулою) до поточних ремонтів не застосовується.

Отже, на підставі викладеного та з урахуванням обставин, встановлених у справі, суд дійшов висновку, що позивач не навів обставин, з якими чинне законодавство пов`язує визнання договору недійсним та не надав відповідних цьому доказів.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позивач не довів належними та вірогідними доказами тих обставин, що договір підряду був укладений з порушенням чинного законодавства та з перевищенням повноважень особою, яка його підписала.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову Макарівської селищної ради про визнання недійсним договору про надання послуг № 69 від 15.07.2020.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Макарівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промжитлосервіс" про визнання договору недійсним.

Повне судове рішення складене 30 серпня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.