Постанова

від 22.08.2022 по справі 910/9933/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/9933/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури (позивача) - Савицької О. В. (прокурор за посвідченням),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Гринюк В. Г. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі

за позовом прокурора Львівської області в інтересах держави

до: 1. Львівської обласної державної адміністрації, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся"

про визнання недійсним розпорядження, договору та застосування наслідків недійсного правочину.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Прокурор Львівської області звернувся до суду із позовом до Львівської обласної державної адміністрації (далі - ЛОДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" (далі - Товариство) про визнання недійсним розпорядження, договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосування наслідків недійсного правочину.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельні ділянки водного фонду не можуть перебувати у приватній власності, що свідчить про невідповідність рішення про відчуження земельної ділянки водного фонду у приватну власність чинному законодавству. Оскільки договір купівлі-продажу був укладений на підставі незаконного рішення, то він є недійсним та не створює будь-яких правових наслідків, що є підставою в тому числі для застосування реституції.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, у позові відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що спірна земельна ділянка складається з земель віднесених до категорії земель рекреаційного призначення, і не містить земель водного фонду, при укладенні спірного договору не було порушено вимог чинного законодавства, зокрема статті 59 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Перебування у приватній власності земель рекреаційного призначення не суперечить земельному законодавству.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц щодо застосування положень статей 59, 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19 щодо застосування положень статті 79 ГПК України.

7. Крім того, скаржник у касаційній скарзі виклав обставини, які є підставою для касаційного оскарження прийнятих у справі рішень відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України.

8. При цьому скаржник наголошує на тому, що висновки, викладені у оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають обставинам справи, вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 58, 59, 60, 61, 78, 84 Земельного кодексу України, статей 4, 6, 85, 88, 89 Водного кодексу України, статей 178, 328 Цивільного кодексу України, статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу", пунктів 1.8, 4.12, 4.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5), а також з порушенням норм процесуального права (статті 2, 7, 73, 74, 77, 79, 86, 91, частини 4, 5 статті 236 ГПК України), що відповідно до статті 311 ГПК України є підставою для їх скасування.

У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

1) судами першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог статті 86 ГПК України не взято до уваги докази, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді Товариства з 2003 року як землі водного фонду;

2) судами першої та апеляційної інстанції не обґрунтовано відхилено докази щодо наявності водного об`єкту, прибережної захисної смуги на спірній земельній ділянці та її належності до земель водного фонду в силу закону, у зв`язку з чим позов прокурора залишено без задоволення;

3) спірна земельна ділянка, на якій знаходиться незамкнена природна водойма загальною площею понад 3 гектара (9,2065 га) та прибережна захисна смуга, не могла передаватись у власність, оскільки є землями водного фонду України;

4) судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що згідно з положеннями земельного та водного законодавства землі водного фонду наділені надважливими функціями i завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів;

5) суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги та за будь-яких умов Товариство не могло i не може набути право приватної власності на спірну земельну ділянку водного фонду, оскільки таке набуття прямо суперечить нормам чинного законодавства, які регулюють правовий режим використання зазначеної категорії земель і вказує на відсутність можливості у подальшому використання відповідачем спірної земельної ділянки для забудови.

6) оскільки експертизи у справі № 910/9933/20 ухвалами суду не призначались, висновки судових експертиз з питань землеустрою від 10.11.2020 № 21643/20-41, з питань землеустрою від 12.11.2020 № 21646/20-41, судової гідротехнічної експертизи від 10.04.2021 № 05/21, судової оціночно-земельноп експертизи вiд 23.11.2020 № 21647/20-41, складені судовими експертами, слід розцінювати як висновки спеціалістів, надані за заявою однієї із сторін, а не як висновок судової експертизи.

7) судові експертизи з питань землеустрою від 10.11.2020 № 21643/20-41, з питань землеустрою від 12.11.2020 № 21646/20-41, судова гідротехнічна експертиза від 10.04.2021 № 05/21, судова оціночно-земельна експертиза від 23.11.2020 № 21647/20-41 проведено з порушенням норм чинного законодавства, тому висновки, складені за її результатами, є недопустимим доказом у цій справі та не могли бути прийняті судом (стаття 77 ГПК України), що відповідно до пункту 4 статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Узагальнені доводи інших учасників справи

9. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Відзиву на касаційну скаргу від ЛОДА до суду не надійшло.

Розгляд справи

10. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/9933/20 за касаційного скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у цій справі, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.03.2022.

17.03.2022 розгляд справи № 910/9933/20 не відбувся у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, наслідком чого стало введення воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2022 постановлено здійснити розгляд справи № 910/9933/20 за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у судовому засіданні 21.06.2022.

Верховний Суду ухвалами від 21.06.2022, 12.07.2022, 09.08.2022 оголошував перерви в судовому засіданні до 12.07.2022, 09.08.2022, 23.08.2022 відповідно.

Справа розглядається судом касаційної інстанції в розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Указів Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Розпорядженням Перемишлянської районної державної адміністрації від 07.11.2003 № 545 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Узлісся" на території Стрілківської сільської ради" вирішено надати в оренду Товариству земельну ділянку загальною площею 15,4412 га, в тому числі земельну ділянку зайняту спорудами стаціонарної рекреації площею 0,2798 га та для рекреаційних цілей площею 15,1614 га, розташовані за межами села Стрілки в урочищі "Ріпище", на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки від 20.11.2003.

12. Розпорядженням Перемишлянської районної державної адміністрації та від 11.04.2007 № 199 "Про продовження ТОВ "Узлісся" терміну оренди земельних ділянок на території Стрілківської сільської ради" вирішено продовжити термін оренди зазначених земельних ділянок, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки від 23.05.2007.

13. 25.11.2009 між Перемишлянською районною адміністрацією та Товариством укладено договір оренди водного об`єкту № 24, відповідно до якого було передано в строкове платне користування водне дзеркало ставу площею 9,2065 га, розміщеного за межами с. Стрілки. Матеріали справи містять акт прийому-передачі об`єкта оренди від 25.11.2009.

14. За змістом паспорта ставка від 26.07.2002 № 50, який розташований в с. Стрілки, урочище "Ріпище", його площа - 9,2065 га, тип ставка - русловий, джерело живлення - канал, в басейні річки Дністер.

15. Розпорядженням Перемишлянської районної державної адміністрації № 254 від 10.07.2018 затверджено детальний план території з метою розширення території рекреаційного призначення за заявою Товариства на підставі протоколу громадських слухань від 19.06.2018 та протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради від 05.07.2018 № 28.

16. Відповідно до довідки відділу Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області від 01.11.2018 № 32-13-0.28-632/171-18 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) про кількісні характеристики земельних ділянок рекреаційного призначення на території Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області (станом на 01.01.2016) всього в адміністративно-територіальному підпорядкуванні с. Стрілки Товариством забудовані землі (землі призначення) - 6,2347 га, води (ставки) - 9,2065 га з усіх земель 15,4412 га - землі рекреаційного призначення.

17. Угодою від 15.11.2018 про дострокове розірвання договору оренди водного об`єкта від 25.11.2009 № 24 на підставі розпорядження Перемишлянської районної державної адміністрації від 15.11.2018 № 420 за взаємною згодою сторін було достроково розірвано договір від 09.11.2009 № 24. Об`єкт оренди повернуто орендодавцю на підставі акта.

18. Висновком від 17.01.2019 № 10 відділу містобудування та архітектури Перемишлянської районної державної адміністрації про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється Товариством для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, погоджено проект землеустрою. Висновком Держгеокадастру про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.01.2019 № 572/82-19 погоджено проект землеустрою Товариства земельної ділянки, розташованої у Львівській області, Перемишлянського району, Стрільківської сільської ради. Проект землеустрою також був погоджений Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (від 21.11.2018 № 31-2051/0/2-18).

19. У листі Державного агентства водних ресурсів України від 18.01.2019 № 17 (від 29.01.2019 № 27/ЛВ/21-19), який адресовано Перемишлянському районному виробничому відділу Львівської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру", щодо питання погодження проекту землеустрою зазначено, що земельні ділянки в межах прибережних смуг можуть належати до будь-якої категорії земель. В матеріалах проекту запроектовану до відведення земельну ділянку віднесено до земель рекреаційного призначення (довідка відділу Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області від 01.11.2018 № 32-13-0.28-632/171-18). Враховуючи викладене, повідомлено, що погодження проектів землеустрою, в яких земельну ділянку не віднесено до земель водного фонду, не належить до компетенції Держводагентства.

20. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 11.03.2019 № НВ-4608896192019 земельна ділянка, кадастровий номер 4623387200:02:000:0294, розташована у Львівській області, Перемишлянського району, Стрільківської сільської ради, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, площа - 15,1563 га, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 25.10.2018, Перемишлянський РВВ Львівської РФ Центру ДЗК Ривак Р. Я. Згідно з кадастровим планом земельної ділянки, що є додатком до витягу, до складу земельної ділянки входять виключно землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення, а також землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво (будівництво на яких не розпочато).

21. Розпорядженням голови ЛОДА від 29.03.2019 № 269/0/5-19, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 15,1563 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0294), 0,2010 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0293) та 0,0839 га (кадастровий номер 4623387200:02:000:0242) (загальна площа 15,4412 га), розташованих за межами с. Стрілки Перемишлянського району Львівської області, із зміною цільового призначення на "для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення". Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у господарській справі № 910/9933/20 від 10.11.2020 № 21643/20-41 за результатами проведених досліджень виявлені не істотні невідповідності проекту землеустрою, затвердженого розпорядженням голови ЛОДА від 29.03.2019 №269/0/5-19, щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється Товариством - "для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинним станом на 29.03.2019, які не впливають на результати заходів передбачених цим проектом землеустрою. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у господарській справі № 910/9933/20 від 12.11.2020 № 21646/20-41 за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється Товариством - "для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", затвердженим розпорядженням голови ЛОДА від 29.03.2019 № 269/0/5-19, основне цільове призначення (вид користування) земельних ділянок не змінено.

22. Розпорядженням ЛОДА від 04.06.2019 № 571/0/5-19 Товариству було надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки зазначених земельних ділянок. Згідно з рецензією на оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 4623387200:02:000:0249, вартість цієї земельної ділянки складає 7 231 071,00 грн. Висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи у господарській справі № 910/9933/20 від 23.11.2020 № 21647/20-41 встановлено, що документація з оцінки земель "Звіт про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки площею 15,1563 га кадастровий № 4623387200:02:000:0294, яка підлягає продажу у власність ТОВ "Узлісся" відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, що діяли на дату його складання.

23. Товариство є власником комплексу будівель профілакторію, об`єкту нежитлової нерухомості за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Стрілки, хутір Ріпище, 1 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 31.07.2019 № 175767235).

24. 07.08.2019 ЛОДА прийнято розпорядження № 844/0/5-19 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення", яким зобов`язано:

- продати Товариству земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 15,1563 (кадастровий номер 4623387200:02:000:0249, КВЦПЗ - 07.01), розташовану за межами населеного пункту с. Стрілки на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за ціною 7 231 071,00 грн без розстрочення платежу;

- Перемишлянську районну державну адміністрацію від імені ЛОДА укласти договір купівлі-продажу відповідно до вимог чинного законодавства.

25. 02.09.2019 між ЛОДА, від імені якої діяла Перемишлянська районна державна адміністрація, та Товариством укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного округу Юзвою В. Я. та зареєстрований в реєстрі за № 1876, за змістом якого:

- продавець продав, а покупець купив без зміни цільового призначення земельну ділянку площею 15,1563 га, кадастровий номер 4623387200:02:000:0249, яка належить продавцю на праві державної власності, що підтверджується витягом від 24.04.2019 № 164776616 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим Практикою А. Г. - державним реєстратором комунального підприємства "Реєстрація" Львівської області (пункт 1.1);

- цільове призначення земельної ділянки: 07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель: землі рекреаційного призначення. Місце розташування земельної ділянки: за межами населеного пункту с. Стрілки, Перемишлянського району, Львівської області на території Стрілківської сільської ради, яка входить в Об`єднану територіальну громаду Бібрської міської ради (пункт 1.2);

- сторони оцінюють покупку в 7 231 071,00 грн і підтверджують, що згадана ціна є реальною та такою, що не є нижчою ринкової вартості (пункт 2.2).

26. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, який наявний в матеріалах справи, складеним ЛОДА та Товариством сторона-1 передала з державної власності, а сторона-2 прийняла у приватну власність земельну ділянку площею 15,1563 га, кадастровий номер 4623387200:02:000:0249, розташовану за межами населеного пункту с. Стрілки на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області.

27. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02.09.2019 було внесено відповідний запис № 33043713 про право власності Товариства на земельну ділянку кадастровий номер 4623387200:02:000:0249, площею 15,1563 га.

28. Позивач зазначає, що відчужена земельна ділянка площею 15,1563 га, кадастровий номер 4623387200:02:000:0249, розташована за межами населеного пункту с. Стрілки на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, має в своєму складі землі водного фонду, оскільки на ній розташовано став площею більше 3 гектарів, а тому може перебувати у юридичних осіб тільки на праві оренди. Зазначені обставини, на думку позивача, зумовлюють протиправність розпорядження від 07.08.2019 № 844/0/5-19 та як наслідок недійсність договору купівлі-продажу від 02.09.2019 № 1876.

29. Зі змісту додатку до листа Перемишлянської районної державної адміністрації від 08.09.2020 № 01-21/2004 вбачається, що доручення ЛОДА від 25.04.2013 № 31, від 08.08.2016 № 70/0/6-16, а також матеріали інвентаризації/обстежень ставків/водойм на території Стрілківської сільської ради (за межами населеного пункту) за період 2002, 2008, 2011, 2016 роки та письмові докази затвердження/погодження таких матеріалів ЛОДА в райдержадміністрації відсутні.

30. Позивачем до матеріалів справи було надано лист Басейнового управління водних ресурсів річок західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України від 11.05.2021 № 19221-21, в якому зазначено, що відсутність водних об`єктів на геопорталі не означає їх фактичну відсутність на місцевості. Згідно з відомостями інвентаризації водних об`єктів Перемишлянського району станом на 01.09.2016, складеної на виконання доручення ЛОДА від 08.08.2016 № 70/0/6-16, за межами населеного пункту с. Стрілки наявні землі водного фонду, паспорт ставка № 50, площею 9,2065 га, цільове призначення водного об`єкта - рекреація, орендар - Товариство, однак результати інвентаризації не були прийняті судом першої інстанції в якості належного доказу, оскільки вони в супереч статті 35 Закону України "Про землеустрій", Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 не були погоджені та затверджені в порядку, передбаченому статтею 186 Земельного кодексу України, а їх відомості не були внесені до Державного земельного кадастру України.

31. Відповідно до висновку № 05/21 судової гідротехнічної експертизи від 10.04.2021 зробленої Незалежним центром судових експертиз НУВГП, паспорт ставка від 26.07.2002 № 50 не є офіційним документом і не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки за таким документом неможливо ідентифікувати водойму, яка в ньому зазначена, відсутні інвентаризаційна справа, топографо-геодезична зйомка водного об`єкта, ситуаційний план водного об`єкта, план водного об`єкта М 1:500 - 1:2000, плани та розрізи всіх основних елементів гідровузла (водовідвідних, водорегулювальних, водоскидних, водовідвідних та інших споруд), повздовжній профіль по осі водного об`єкта, поперечні перерізи у характерних місцях, графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води. Під час дослідження було використано геопортал "Водні ресурси України" Водного кадастру України та за даними геопорталу було встановлено, що у межах досліджуваної ділянки природні водні об`єкти відсутні. На земельній ділянці загальною площею 15,1563 га розташовано спортивний майданчик для занять різними видами спорту на відкритому повітрі, в тому числі споруда загальною площею в 9,2 га для занять водними видами спорту. Основне призначення спортивного майданчика забезпечувати активний відпочинок відвідувачів Товариства. Досліджувана споруда має статус замкненого штучно створеного елемента довкілля, в якому зосереджуються води, згідно з положеннями [1,3], оскільки він не зв`язаний з будь-якими поверхневими водними об`єктами, а його живлення (наповнення) відбувається завдяки водоносним (підземним) горизонтам, які утворюють на території об`єкта значну кількість джерел, що забезпечують його функціювання. Досліджувану споруду створено у виїмці; загальна площа складає 9,2 га, максимальна глибина - 3,0 м, мінімальна - 1,5 м. Споруда обладнана автоматичним (шандорним) водоскидом та трубчастим водоспуском з діаметром труби 0,8 м, яка споруджена в підошві ділянки земляної греблі, розташованої в нижній частині. На правому березі гідротехнічної споруди влаштовано пляж; її лівий берег створено природним крутим схилом існуючого ландшафту. Стійкість зазначених ділянок гідротехнічної споруди забезпечується бетонною підпірною стінкою, влаштованою по усьому периметру споруди. За результатами натурного обстеження досліджуваного об`єкта назначеного замовником, експертами було підтверджено основні положення, які експерти дослідили і вивчили попередньо, працюючи з копіями документів.

Позиція Верховного Суду

32. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

34. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження, договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосування наслідків недійсного правочину, оскільки земельні ділянки водного фонду не можуть перебувати у приватній власності, що свідчить про невідповідність рішення про відчуження земельної ділянки водного фонду у приватну власність чинному законодавству, а у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу був укладений на підставі незаконного рішення, то він є недійсним та не створює будь-яких правових наслідків, що є підставою в тому числі для застосування реституції.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

35. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19.

36. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

37. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

38. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України у цьому випадку підтвердилися, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

39. У позовній заяві прокурор стверджував, що земельні ділянки водного фонду не можуть перебувати у приватній власності, що свідчить про невідповідність рішення про відчуження земельної ділянки водного фонду у приватну власність чинному законодавству. Крім того, позивач зауважував, що оскільки договір купівлі-продажу був укладений на підставі незаконного рішення, то він є недійсним та не створює будь-яких правових наслідків, що є підставою в тому числі для застосування реституції.

40. За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються положення частин 1, 2 статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

41. Статтею 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

42. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

43. Для підтвердження доводів про те, що на спірній земельній ділянці розміщена водойма - став площею 9,2065 га, що свідчить про те, що ця ділянка є землями водного фонду, прокурор посилався на те, що судом встановлено та не заперечується сторонами, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді Товариства з 2003 року та згідно з умовами договору оренди на Товариство було покладено обмеження щодо використання земельної ділянки через наявність на ній озера та водоохоронної зони (пункт 5.1 договору). Окрім цього на підстави договору оренди землі між Перемишлянською районною державною адміністрацією та Товариством було укладено договір оренди водного об`єкта загальнодержавного значення № 24, згідно з пунктом 1.1. якого, орендодавець на підставі договору оренди землі від 23.05.2007 передав, а Товариство прийняло в строкове платне користування водне дзеркало ставу площею 9,2065 га, розміщеного за межами с. Стрілки Перемишлянського району, для рибогосподарських потреб та рекреаційних цілей, що також підтверджується актом прийому-передачі від 25.11.2009 до договору оренди водного об`єкта № 24. Крім того, довідка ГУ Держгеокадастру у Львівській областi вiд 01.11.2018 № 32-13-0.28-632/171-18 державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями (за даними форми 6-зем) про кількісні характеристики земельних ділянок рекреаційного призначення також підтверджує, що станом 01.01.2016 на спірній земельній ділянці наявний ставок площею 9,2065 га. Також судами вибірково досліджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється та не надано оцінки тому, що у пункті 2.5 Пояснювальної записки зазначено "води, землі під стравами площею 9,2065 га на абрисі, плані відведення, кадастровому плані земельної ділянки - позначення "став", що також підтверджує наявність водного об`єкту на спірній земельній ділянці. Розпорядженням Перемишлянської районної державної адміністрації від 15.11.2018 № 420 достроково припинення договір оренди водного об`єкта за взаємною згодою сторін шляхом його розірвання із Товариством. До того ж, актом перевірки Управління з контролю за використанням охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 19.05.2020 підтверджено факт наявності водного об`єкту на спірній земельній ділянці та віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а також вибуття її з державної власності усупереч вимогам законодавства.

44. У касаційній скарзі прокурор стверджує про порушення судами першої та апеляційної інстанцій у вимог статті 86 ГПК України, оскільки наведені докази не було взято судами до уваги, не обґрунтовано їх безпідставне відхилення та враховано, що спірна земельна ділянка перебувала в оренді Товариства з 2003 року як землі водного фонду.

45. Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водний об`єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

46. Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, зокрема поверхневі води - штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.

47. За змістом статті 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

48. Пунктами "а", "б" частини першої статті 58 Земельного кодекс України та статтею 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать земельні ділянки, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

49. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (частина 2 статті 88 Водного кодексу України, частина 2 статті 60 Земельного кодексу України).

50. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

51. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності передбачені положеннями частини другої статті 59 Земельного кодексу України.

52. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60- 62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного кодексу України.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

53. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. За змістом статті 59 Земельного кодексу України та статті 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

54. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, на яку посилається скаржник, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, та фізичних осіб про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, Верховний Суд зазначив: "З огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки як ділянки водного фонду, що не могла передаватися у приватну власність з іншою метою, ніж визначена у частині другій статті 59 Земельного кодексу України, суди попередніх інстанцій правильно виснували про те, що і передання цієї ділянки у приватну власність нібито із земель сільськогосподарського призначення, і подальша зміна її цільового призначення на землі громадської забудови є протиправними. Вимоги прокурора про визнання рішень № 10 і № 31 незаконними та скасування у частині є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника. Задоволення судами цих вимог є ефективним способом захисту такого права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки."

55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, на яку посилається скаржник, за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення Миколаївської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, висловлено таку правову позицію: "Закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт "г" частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 ВК України), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил)."

56. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статтею 60 Земельного кодексу України, статтею 88 Водного кодексу України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, фізичних осіб про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки.

57. За усталеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (постанова від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, на яку посилається скаржник).

58. У касаційній скарзі прокурор стверджує про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України та неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц за позовом прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області та Комінтернівської (нова назва - Лиманської) районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Продукт-2", фізичної особи про визнання недійсними протоколу аукціону з продажу об`єкта земельних торгів, договорів купівлі-продажу, міни та про повернення земельної ділянки:

"… землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок надання та використання. Такі землі можуть змінювати володільця шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, прямо передбачених у статті 59 Земельного кодексу України.

44. Апеляційний суд правильно застосував висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-175цс14, про те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 Земельного кодексу України, стаття 88 Водного кодексу України). А тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом (аналогічного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц)."

59. Скаржник також посилається на неврахування судами висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19 щодо застосування статті 79 ГПК України, а саме: "Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були".

60. В контексті застосування наведених положень статті 79 ГПК України, правовідносини у справі № 910/16505/19 та у справі № 910/9933/20, яка розглядається, є подібними.

61. Колегія суддів вважає, що доводи прокурора, наведені у пунктах 6- 8 цієї постанови, є обґрунтованими. Суд зауважує, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не врахували висновки, які наведені у постановах Верховного Суду щодо застування положень статей 59, 60 Земельного кодексу України з урахуванням вимог статті 79 ГПК України у подібних правовідносинах.

62. Отже, доводи прокурора щодо неврахування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц та у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19, є обґрунтованими.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

63. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили із того, що доказів того, що на спірній земельній ділянці є землі водного фонду чи розміщена водойма, яка згідно з положеннями чинного законодавства обліковується у Державному водному кадастрі і чи Державному земельному кадастрі матеріали справи не містять.

64. Суд касаційної інстанції зазначає, що суди не встановили правовий режим спірної земельної ділянки з урахуванням положень статей 1, 3, 4 Водного кодексу України, не з`ясували та не перевірили дотримання порядку та законності її передання у власність Товариству, правових підстав для такого передання. Суди не надали правової оцінки доводам прокурора про те, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги, є землями водного фонду України, та не надали оцінки доказам на підтвердження цих доводів, тому висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову є передчасним.

65. На земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту, можуть встановлюватися прибережні захисні смуги, які надаються в користування лише для цілей, визначених статями 59, 60 Земельного кодексу України та статями 85, 88- 89 Водного кодексу України, тому під час розгляду справ щодо надання у власність земельних ділянок на яких розташовані водні об`єкти, судам належить встановити, чи знаходиться земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги (незалежно від цільового призначення та категорії земельної ділянки), чи дотримано порядок її надання у власність.

66. Ураховуючи викладене та зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження підтвердилися, суди під час вирішення справи всупереч вимогам частини 4 статті 236 ГПК України застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо застосування положень статей 59, 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України. Крім того господарські суди не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи, та не надали їм правової оцінки, тому дійшли передчасних висновків про те, що вимоги позивача у цій справі є необґрунтованими.

Висновки Верховного Суду

67. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції наведеним вимогам не відповідають.

68. Згідно із частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

69. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини 1 статті 308 ГПК України).

70. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

71. Зважаючи на те, що доводи скаржника щодо допущення порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права підтвердилися та зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі судові рішення - скасуванню.

72. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Розподіл судових витрат

73. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 910/9933/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай