Ухвала

від 25.08.2022 по справі 2-92/2007

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 4-с/582/1/22

Справа № 2-92/2007

Копія

Недригайлівський районний суд Сумської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2022 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенко Н.М., за участю секретаря Ярмоленко А.І., розглядаючи у залі суду смт Недригайлів у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В :

До Недригайлівського районного суду 17.08.2022 надійшла скарга представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Тетяни Лазоренко на постанову державного виконавця від 22.09.2018 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 40 028.37 грн з клопотанням про поновлення строку на її оскарження.

Ухвалою суду від 09 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги на постанову державного виконавця про накладення штрафу та прийнято скаргу до розгляду.

Скарга мотивована тим, що у лютому 2022 року ОСОБА_1 під час перевипуску банківської карти довідався, що на його банківський рахунок накладено арешт у зв`язку з вчиненням виконавчих дій на виконання виконавчого листа, виданого Недригайлівским районним судом Сумської області у справі №2-92/2007 від 23.05.2007 про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/ 4 частини всіх видів заробітку та доходу щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму.

Через повномасштабне вторгнення РФ та бойові дії на території України ОСОБА_1 лише в липні 2022 року з`ясував, що виконавче провадження знаходилося на виконанні в Бериславському РВ ДВС ПМУМЮ м. Одеса. На даний час Бериславський район Херсонської області перебуває в окупації. Згідно листа Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з питань примусового виконання рішень, місцем виконання яких є Херсонська область, сторони виконавчих проваджень мають право звернутись до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечений примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіональною управління (м. Дніпро).

18.07.2022 скаржник звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління (м. Дніпро) із заявою, в якій просив повідомити про розмір заборгованості та вказати реквізити для їх оплати.

Разом з тим ОСОБА_1 , скориставшись доступом до Єдиного реєстру виконавчих проваджень довідався, що державним виконавцем Бериславського РВ ДВС ПМУМЮ м. Одеса було відкрито виконавче провадження №30039477 за вищевказаним виконавчим листом, а у 2018 році було проведено ряд дій, про які скаржник не знав та не міг знати, а саме 16.02.2018 винесені постанови, якими ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, тимчасово обмежено у праві керування транспортними засобами, тимчасово обмежено у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, тимчасово обмежено у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Також 12.04.2018 винесено постанову про арешт майна боржника, 21.09.2018 винесено постанову про накладення штрафу на нього у розмірі 40 028.37 грн у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, яка перевищує суму відповідних платежів за три роки, та 29.09.2021 року накладено арешти на його рахунки у банках.

В цій скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову від 21.09.2018 про накладення на нього штрафу у розмірі 40 028,37 грн.

ОСОБА_1 вважає, що накладення на нього штрафу порушує конституційний принцип «закон немає зворотної сили», оскільки положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018, яким передбачається відповідальність для платника податків у вигляді штрафу, вступив в дію з 28.08.2018, у зв`язку з чим, підставами для застосування штрафів в порядку ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» є виникнення заборгованості платника аліментів після 28.08.2018 у визначених Законом розмірах. Штраф на боржника накладено 21.09.2018 року. Тобто за дії, які були вчинені до набрання чинності норми, яка забороняє такі дії. ОСОБА_1 , як платник аліментів до 2018 року не міг передбачити настання негативних наслідків у вигляді штрафу за свої дії. Постанова про накладення штрафу не узгоджується із положеннями ст. 58 Конституції України, оскільки її винесення є прямим порушенням принципу незворотності нормативно- правових актів.

Крім того, ОСОБА_1 не знав і не міг знати про здійснення щодо нього виконавчого провадження, оскільки ніколи не мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Ця адреса не має жодного відношення до ОСОБА_1 , він завжди був і є зареєстрованим за адресою - АДРЕСА_2 . Жодного повідомлення про відкриття виконавчого провадження на адресу скаржника за якою він проживає та зареєстрований - не надходило. За умов неповідомлення державним виконавцем боржника про відкрите щодо нього виконавче провадження ОСОБА_1 вважає, що постанова про накладення на нього штрафу є незаконною.

Старший державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницький Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) подала заперечення проти скарги, в якому просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про скасування постанови про накладення штрафу. Також зазначила, що Міністерство юстиції України наказом від 14.06.2022 № 2373/5 «Про визначення органу ДВС, який здійснюватиме примусове виконання рішень» визначило, що на час дії воєнного стану примусове виконання рішень, місцем виконання яких є Херсонська область здійснює відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

До відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - відділ) надійшла заява від представника боржника адвоката Лазоренко Тетяни, в якій представник просила надати інформацію щодо суми заборгованості зі сплати аліментів, та надати реквізити для сплати аліментів, також скасувати постанови від 16.02.2018 року винесені в межах ВП 30039477 з примусового виконання виконавчого листа № 2-92/2007 виданого 23.05.2007 Недригайлівським районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів.

Оскільки паперові матеріали виконавчого провадження Бериславського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до відділу не надходили, виходячи з електронних даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі АСВП) боржнику надавалась інформація відносно сум боргу. Перевіркою в АСВП виконавчого провадження ВП № 30039477 встановлено, що коштів, які б були не перераховані на користь стягувача або ж, які знаходились на депозитному рахунку та не були перераховані на користь стягувача, не було виявлено.

Також встановлено, що з метою отримання інформації щодо місця роботи чи отримання боржником пенсії, наявності відкритих в банківських установах рахунків, державним виконавцем Бериславського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) періодично направлялись запити протягом 2011-2022 років до ДФСУ та УПФУ. Згідно відповідей за весь цей час ДФСУ боржник не перебував на обліку як отримувач пенсії, та офіційно не працевлаштований.

Після надходження заяви представника боржника, державним виконавцем примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області 04.08.2022 року був здійсненний розрахунок заборгованості на підставі інформації про доходи боржника та згідно інформації про середню заробітну плату працівника для Херсонської місцевості, яка за період з 01.02.2018 по 01.08.2022 склала 144 359,00 грн. Боржником ОСОБА_1 10.08.2022 було сплачено борг по аліментам та виконавчий збір, кошти надійшли на депозитний рахунок відділу.

На думку державного виконавця, сплата боржником заборгованості по аліментах за весь період часу, що складає більше 10 років, підтверджує факт ухиляння його від сплати аліментів за весь час. Отже, не має підстав скасовувати постанову від 21.09.2018 про накладення на ОСОБА_1 штрафу на у розмірі 40 028,37 грн.

Суд, дослідивши позиції скаржника, державного виконавця, що викладена у поданих суду заявах, матеріали виконавчого провадження, інші надані докази, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

На час відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина 17.11.2011 був чинним Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV у відповідній редакції, далі Закон N 606-XIV.

За змістом ст. 8 цього закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ст. 11 Закону N 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого

провадження має право серед іншого: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції;

Як передбачали вимоги ст. 19 Закону N 606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Ст. 25 Закону N 606-XIV визначала, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ст. 31 цього ж закону Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Скаржник ОСОБА_1 стверджує, що йому було невідомо про відкриття щодо нього виконавчого провадження за рішенням Недригайлівського районного суду від 27 квітня 2007 року, оскільки він постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував, ніколи не мешкав за місцем виконання рішення суду в Херсонській області. Ці обставини не спростовані державним виконавцем шляхом надання суду відповідних доказів.

05.10.2016 року набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» далі Закон України № 1404-VIII, який містив схожі положення щодо порядку вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1404-VIII ( в редакції яка діяла на час вчинення в 2018 році виконавчих дій) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".( ст. 5 Закону).

Так, ст. 18 Закону визначає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

Сторони виконавчого провадження на підставі ст. 19 Закону мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.

На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв`язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв`язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.

Порядок стягнення аліментів з 28.05.1999 визначався ст. 74 Закону N 606-XIV, а з 05.10.2016 ст. 71 Закону України № 1404-VIII.

Ст. 71 Закону № 1404-VIII, в редакції, яка діяла на час винесення державним виконавцем обмежувальних постанов, передбачала що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику серед іншого у разі надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

28.08.2018 року набрав чинності Закон №2475- VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким доповнено ст.71 Закону № №1404-VIIІ частиною 14 наступного змісту: «За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувану.

У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.

Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Крім того ст. 71 Закону містить вимогу про те, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція), виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-92/07 рішенням Недригайлівського районного суду від 27.04.2007 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/ 4 частити від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14 лютого 2007 року та аліменти сплачувати ОСОБА_2 .

Також встановлено, що судова кореспонденція надсилалася ОСОБА_1 за адресою: с. Стара Рябина Великописарівського району Сумської області.

Із копії сторінок паспорта ОСОБА_1 вбачається, що він з 2002 року зареєстрований в АДРЕСА_2 .

23.05.2007 стягувач ОСОБА_2 на підставі своєї заяви отримала виконавчий лист про стягнення аліментів на її користь, про що свідчить її заява з відміткою про отримання виконавчого листа. Копія виконавчого листа в матеріалах справи відсутня, тому з`ясувати яка адреса боржника в ньому зазначена не можливо.

Із наданої скаржником інформації про виконавче провадження від 26.07.2022 та копії постанов державного виконавця (а.с.36-44) вбачається, що виконавче провадження №30039477 за вищезгаданим виконавчим листом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 відкрито 17.11.2011 старшим державним виконавцем відділу ДВС Бериславського районного управління Лахматовим О.М. Місце проживання боржника зазначене: АДРЕСА_1 .

Із часу відкриття виконавчого провадження 17.11.2011 до 16.02.2018 відомості про вчинені виконавчі дії в реєстрі виконавчих проваджень відсутні.

З 16.02.2018 по 21.09.2018 щодо ОСОБА_1 винесено ряд обмежувальних постанов, відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» постанов, накладено арешт на все майно боржника та накладено на нього штраф у розмірі 40028,37 гривень у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, яку скаржник просить скасувати.

При цьому, з Інформації про виконавче провадження вбачається, що підставою винесення постанов державного виконавця про тимчасові обмеження щодо ОСОБА_1 є наявність заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.02.2018 на суму 1700 грн, що сукупно перевищує суму платежів за 6 місяців, а постанова про накладення на ОСОБА_1 штрафу від 21.09.2018 року містить інформацію, що розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів перевищує суму відповідних платежів за три роки. При цьому постанова від 21.09.2022 не містить розміру цієї заборгованості, але сума штрафу, визначена як 40 028.37 грн, що відповідно до вимог ч. 14 ст. 71 мало б складати 50% цієї заборгованості.

У липні 2022 року представник скаржника звернулася до відповідного відділу ДВС з проханням провести розрахунок заборгованості ОСОБА_1 .

Відповідно до наданого розрахунку від 04.08.2022 №14471/04.1-27 (а.с.97-100) заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.08.2018 (місяць винесення постанови) становила 27 293,25 грн., а заборгованість за період з 01.02.2018 по 01.07.2022 склала 144 359.00 грн.

Як вбачається з досліджених судом доказів, із часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів в 2007 році до часу пред`явлення виконавчого документа за цим рішенням на виконання в 2011 році, пройшло більше 4 років. Виконавче провадження було відкрито в Бериславському відділ ВДВС Херсонської області, тоді як місце проживання боржника ОСОБА_1 з 2002 року зареєстровано в смт Недригайлів. Тільки в 2018 році, через майже 7 років після відкриття виконавчого провадження були вчинені виконавчі дії, в тому числі винесена 21.09.2018 року оскаржувана постанова. Докази направлення постанов державного виконавця боржнику, у тому числі і щодо обмежень, передбачених ч. 9 ст. 71 Закону, а також розрахунків стану заборгованості по аліментах, як це передбачено законом, відділом ДВС не надано.

Про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження скаржник, з його слів, довідався лише в лютому 2022 року від співробітника банку, який повідомив про арешт рахунків боржника. Це пояснення також ніякими доказами відділом ДВС не спростовано.

З пояснень державного виконавця вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів перевищує 10 років, а стягувач також жодного разу не зверталась до відділу примусового виконання рішення із будь-якими заявами про отримання аліментів за весь період часу, ані в усній, ані в письмовій формі. Однак за цей період часу, протягом якого виконавче провадження №30039477 перебувало на виконанні у відділі ДВС, державний виконавець не пересвідчився, що такий боржник ОСОБА_1 дійсно проживає на підвідомчій території, не скористався наданими йому повноваженнями: не викликав до відділу, не застосував до нього привід за неявку, не оголосив у розшук (відсутні відомості про вчинення державним виконавцем таких дій).

Таким чином, з аналізу досліджених доказів можливо прийти до висновку про те, що ні факт існування рішення суду від 27.04.2007 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, ні факт сплати боржником заборгованості зі сплати аліментів 10.08.2022 не свідчать про те, що боржнику було відомо про відкрите виконавче провадження щодо нього.

Отже, суд приходить до висновку, що у виникненні заборгованості зі сплати аліментів відсутня вина боржника, а її виникнення зумовила поведінка державних виконавців при виконанні рішення суду.

При цьому, суд також бере до уваги невідповідність розміру заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.02.2018 та на 01.08.2018, яке відображено в постановах державного виконавця та наданому розрахунку заборгованості від 04.08.2022, розміру накладеного на боржника штрафу. При цьому будь-яке пояснення цієї невідповідності в досліджених матеріалах відсутнє.

Відповідно практики ЄСПЛ, яка є джерелом права, ризик будь-якої помилки державного органу влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб (див., mutatis mutandis, згадане рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. the Czech Republic), пункт 58, та рішення у справах «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, і «Трґо проти Хорватії» (Trgo v.Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити та скасувати постанову державного виконавця від 21.09.2018 про накладення штрафу.

Представник скаржника просила також стягнути ВДВС судовий збір, який нею сплачено при подачі позовної заяви - скарги на дії державного виконавця органу ДВС, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України та журналом судового збору (а.с.65-66).

Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне. Не зважаючи на назву «позовна заява», звернення представника за змістом і по суті є скаргою на дії державного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено ЗУ "Про судовий збір". Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом. За своїм змістом вказаний перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає.

Розміри ставок судового збору, визначені у статті 4 ЗУ "Про судовий збір", залежать від характеристики об`єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в окремих випадках - у поєднанні з характеристикою суб`єкта, який звертається до суду).

Статтею 4 ЗУ "Про судовий збір" не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі N 12-66гс18.

Отже, сплачений судовий збір підлягає поверненню скаржнику відповідно п.1.ч.1 ст.7 згаданого закону, як такий що сплачений надмірно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 77, 102, 103, 104, 210, 252, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Бериславського районного відділу державної виконавчої служби ГТНЮ у Херсонській області від 21.09.2018 (орган, який виконує повноваження відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління (м. Дніпро) про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 40028,37 грн.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , з державного бюджету сплачений ним судовий збор у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривень 40 коп. за квитанцією про оплату №79210 від 29 липня 2022 року на рахунок: отримувач коштів ГУК Сум.обл/Недригайл-ка СТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA108999980313171206000018478, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення, а особами, без участі яких було проголошена ухвала протягом 15 днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали складено 31 серпня 2022 року.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: Н. М. Яковенко