Ухвала

від 30.08.2022 по справі 380/10054/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/10054/22

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

31 серпня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача від 19 серпня 2022 про забезпечення позову у справі № 380/10054/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПРОМ ГРУП» (вул. Лісна, 8А, с. Гранки-Кути, Миколаївський район, Львівська область, 81658) до Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПРОМ ГРУП» (заявник/Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ11721/397/ПД/АВ/ФС від 03 грудня 2021 року;

- ухвалою суду зупинити стягнення на підставі постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ11721/397/ПД/АВ/ФС від 03 грудня 2021 року в межах виконавчого провадження Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 69061384;

- судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 27 липня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін. У постановленні ухвали про зупинення стягнення на підставі постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ11721/397/ПД/АВ/ФС від 03 грудня 2021 року в межах виконавчого провадження Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 69061384 відмовлено.

Ухвалою суду від 25 серпня 2022 року у справі призначено судове засідання.

30 серпня 2022 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява від 19 серпня 2022 року про забезпечення позову, яка мотивована тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ11721/397/ПД/АВ/ФС від 03 грудня 2021 року є виконавчим документом. Одним із видів забезпечення позову відповідно до пункту 5 частини 1 статті 151 КАС України є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. У разі задоволення позовних вимог, виконавчий документ буде визнаний таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, спір стосується саме правомірності виконавчого документа, на підставі якого застосовується стягнення. Застосований захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів та усуне перешкоди у користуванні майном позивача. З огляду на викладене представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ11721/397/ПД/АВ/ФС від 03 грудня 2021 року в межах виконавчого провадження Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 69061384.

Вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Забезпечення позову це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовані главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами четвертою шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.

Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Звернувшись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача обґрунтовує необхідність застосування таких заходів тим, що оскаржувана постанова є виконавчим документом. Одним із видів забезпечення позову відповідно до пункту 5 частини 1 статті 151 КАС України є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. У разі задоволення позовних вимог, виконавчий документ буде визнаний таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, спір стосується саме правомірності виконавчого документа, на підставі якого застосовується стягнення. Застосований захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів та усуне перешкоди у користуванні майном позивача.

З цього приводу суд вважає за необхідне відзначити таке.

У цій справі оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ11721/397/ПД/АВ/ФС від 03 грудня 2021 року прийнята на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України.

Суд погоджується з аргументом представника позивача, що оскаржувана постанова є виконавчим документом. Більше того, така вже пред`явлена до виконання органу державної виконавчої служби і з приводу її виконання державним виконавцем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 69061384.

Разом з тим у постанові від 01 червня 2022 року Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні заяви заявника про забезпечення позову у справі № 380/4273/21, предметом оскарження у якій була постанова органу Держпраці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, звернув увагу на таке:

«[…] 40. Верховний Суд вважає, що при розгляді спорів про оскарження постанов органів Держпраці про накладення штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України може бути виправданим забезпечення позову за певних умов.

Так, у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 200/3887/19-а не підтримано висновок судів про забезпечення позову, з тих мотивів, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.

Колегія суддів застосувала підхід, за якого при вирішенні подібних заяв необхідним є надання відомостей щодо поточних фінансових показників суб`єкта господарювання, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. В контексті цього, суди повинні перевіряти, чи володів заявник фінансовими можливостями, з урахуванням сум штрафів, визначених у спірних постановах, достатніми для нормального функціонування Товариства і здійснення ним господарської діяльності.

41. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне уточнити такий підхід при розгляді питань забезпечення позову у справах про оскарження постанов органів Держпраці, прийнятих на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, враховуючи таке.

42. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

43. Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.

44. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

45. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

46. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

47. З урахуванням вищенаведеного, суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.

48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

51. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти […]».

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена також і в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18.

Проте, всупереч наведеному, заявник не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.

Так, сума штрафу, яку накладено на позивача оскаржуваною постановою, становить 120000,00 грн.

Суд враховує, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника, однак лише у межах суми стягнення.

За таких обставин решта коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату працівникам тощо.

Суд зазначає, що, по-перше, заявником не надано суду жодних доказів накладення арешту на кошти та/або майно боржника під час виконання оскаржуваної постанови. По-друге, заявником не надано суду жодних відомостей щодо поточних фінансових показників боржника, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі, на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.

В контексті викладеного у суду відсутня можливість перевірити, чи володіє заявник фінансовими можливостями, з урахуванням суми штрафу, визначеного у спірній постанові, достатніми для нормального функціонування Товариства і здійснення ним господарської діяльності.

Отже, заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження майнового стану Товариства.

Заявником жодними належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для господарської діяльності Товариства, а також, що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав Товариства.

Таким чином, заявником жодними належними та допустимими доказами не доведено необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви представника позивача від 19 серпня 2022 року про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача від 19 серпня 2022 року про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено 31 серпня 2022 року.

Суддя Клименко О.М.