Постанова

від 31.08.2022 по справі 360/3686/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2022 року справа №360/3686/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 р. у справі № 360/3686/21 (головуючий І інстанції суддя Т.І. Чернявська) за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській областіпровизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2021 року звернулася до суду з позовною заявою доУправління Державної міграційної служби України в Луганській області, в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (в редакції від 23 лютого 2007 року № 719-V) без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, засобів Єдиного державного демографічного реєстру та без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних - виключно відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (в редакції від 23 лютого 2007 року № 719-V), із зазначенням особливої відмітки в паспорті, зокрема, відомостей про неповнолітню дитину (а.с. 1-18).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 р. у справі № 360/3686/21 у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 108-114).

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що Закон № 5492-VI не відповідає вимогам принципу верховенства права, який закріплений і в Конституції України і в Статуті Ради Європи і в Європейській конвенції з прав людини.

Законом № 5492-VI можливість реалізації конституційного права людини і громадянина на свободу пересування ставиться у пряму залежність від слідуючого за цим втручання у приватне життя з боку держави, пов`язаного з оформленням та наступним використанням паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм персональних даних. Саме для формальної законності дій працівників територіальних підрозділів ДМС України у громадян, які звертаються з приводу надання адміністративних послуг щодо оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, відбирається згода на обробку їх персональних даних.

Апелянт зазначає, що Велика Палата Верховного Суду визнала у своїй постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 факт порушення нормами Закону № 5492-VI вимог статті 22 Конституції України. Посилання на рішення від 09.10.2018 у справі № 816/1423/18 є недоречним, оскільки в цій справі судом першої інстанції було встановлено обставини, які не є аналогічними та ідентичними матеріалам справи № 360/3686/21.

Позивач зауважує, що його відмова від оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон засобами Єдиного державного демографічного реєстру і його бажання отримати вказаний паспорт відповідно до Положення № 2503-XII обґрунтовується у т.ч. намаганням захистити від приниження свою гідність.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Справа розглянута поза датою, визначеною в ухвалі суду від 17 лютого 2021 року, з огляду на прийняття Верховною Радою України Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, від 15 березня 2022 року № 2119-IX, від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 15 серпня 2022 року № 2500, якими в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і продовжено його до 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернулась з заявою до Управління Державної міграційної служби (УДМС) України в Луганській області (вх. № Б-12/6/4401-21 від 15 січня 2021 року), в якій висловила прохання оформити та видати їй паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, та виключно на підставі Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ Про громадянство України та постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року№ 2503-ХІІ Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (в редакції від 23 лютого 2007 року № 719-V), тобто без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 29).

Розглянувши заяву позивача від 15.01.2021, відповідач надав відповідь від 20.01.2021, в якій роз`яснено вимоги Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 10 листопада 2012 року № 5492-VI, Постанови КМУ від 7 травня 2014 року № 152 (в редакції постанови КМУ від 16 листопада 2016 року № 1001), Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру, та одночасно зазначено, що у Управління ДМС України в Луганській області відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія (а.с. 30-31).

Спірними питанням у справі є правомірність відмови у наданні паспорту громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ «Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 року № 719-V) без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, посилався на не дотримання позивачем процедури подання документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також на те, що із відповідною заявою встановленого зразка та необхідними документами у визначеному законодавством порядку до територіальних органів УДМС позивач не зверталася. Оскільки у інший спосіб оформлення закордонного паспорту громадянину України не передбачено, у відповідача були відсутні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних на підставі поданої нею заяви довільної форми.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 затверджено Положення про Державну міграційну службу України (далі - Положення).

Згідно з пунктами 1, 2 Положення Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Всі громадяни України за унормуванням статті 24 Конституції України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Правові та організаційні засади оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, регулюються, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. за № 5492-VІ, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» від 07 травня 2014 р. № 152 (в редакції постанови КМУ від 16.11.2016 р. № 1001).

Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина (абзац 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ( далі Закон № 5492-VI).

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування (абз. 3 ч.1 ст.4 Закон № 5492-VI).

Стаття 13 Закону № 5492-VI визначає назви та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта - містять безконтактний електронний носій (ч. 3 ст.13 Закону № 5492-VІ).

Позивач вважає, що їй може бути виданий паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-V) без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Частиною 4 статті 22 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.

За змістом частини 7 статті 22 Закону № 5492-VI до паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім`я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа; 15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).

Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження Положення про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-V) - є дійсною на час виникнення спірних правовідносин, не скасована, тому може застосовуватися при вирішення питань щодо паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Положення Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-V) не містять вимог щодо безконтактного електронного носія.

Частиною 2 статті 15 та частиною 2 статті 22 Закону України № 5492-VI занотовано, що кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 07.05.2014 № 152 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 р. № 1001) «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», якою затверджені зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

При цьому, частиною 4 цієї постанови визначено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

В силуу норм чинного законодавства з 20.12.2016 р. органи та підрозділи Державної міграційної служби здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено вказаною постановою.

З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що припинення прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, не є забороною щодо видачі паспорту, який не містить безконтактного електронного носія.

Як вбачається з листа відповідача, міграційна служба посилається на вказані нормативні акти, але позивач просить видати їй паспорт для виїзду за кордон без застосування безконтрактного електронного носія, що, в свою чергу, виключає можливість застосовувати до неї Закон України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», постанову КМУ № 152, та Порядок № 669 від 26.11.2014 р., оскільки дані нормативні акти стосуються, лише осіб, які бажають отримати паспорти для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.

Крім того, суд зазначає, що Постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» № 2503-XII від 26.06.1992 р. в редакції від 23.02.2007 р. № 719-У, затверджене Положення про паспорт громадянина України, де передбачено, що

«1. …Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон … .

3. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

6. …На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу.

…На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор.

…Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється».

Крім того суд відзначає, що ця постанова на час звернення позивача до відповідача є діючою.

Стаття 3 Конституції України визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За унормуванням ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції в цих правовідносинах слід зайняти таку позицію, яка буде відповідати демократичним засадам суспільства та пропорційному балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав людини та цілями, на досягнення яких приймаються відповідні рішення державою.

В силу своїх владних повноважень влада може втручатися в права людини. Однак, в демократичній державі межа цього втручання обмежується метою досягнення суспільних інтересів, що і є принципом пропорційності. При цьому права можуть бути обмежені державними органами тільки у випадку переслідування абсолютно необхідного публічного інтересу. В разі необхідності обмеження прав людини, з кількох можливих обмежень органи держави мають використати найменш болюче обмеження для людини з метою досягнення публічного інтересу.

Колегії суддів вважає, що видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія не перешкоджає досягненню публічного інтересу щодо застосування в Україні паспортів громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.

Така позиція відповідає статті 2 КАС України «Завдання та основні засади адміністративного судочинства», а саме: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) рішення субретками владних повноважень пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення/дія (п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішення про відмову у видачі паспорту для виїзду з кордон не дотримано принципу пропорційності, що зазначений у вищенаведеній статті.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач разом із заявою до територіального органу ДМС України надав документи для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 29).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.

Колегія суддів вважає, що це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

Так, законодавець, прийнявши Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта для виїзду за кордон, законодавством не передбачено.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.09.2018 року у справі № 806/3265/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому є підставою для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягнення на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 908 грн.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, але судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. 139, ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 311, 317, ст. 321, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 р. у справі № 360/3686/21 - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 р. у справі № 360/3686/21- скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській областіпровизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо неоформлення та невидачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (в редакції від 23 лютого 2007 року № 719-V) без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, засобів Єдиного державного демографічного реєстру та без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних - виключно відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (в редакції від 23 лютого 2007 року № 719-V), із зазначенням особливої відмітки в паспорті, зокрема, відомостей про неповнолітню дитину.

Стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (код ЄРДПОУ 37851432, юридична адреса вул. Партизанська, 12, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані НОМЕР_1 виданий Рубіжанським МСУ ДМС України в Луганській області 26 лютого 2014 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім грн.).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 1 вересня 2022 року.

Колегія суддів: Г.М. Міронова

І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв