Рішення

від 06.02.2022 по справі 160/24018/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Справа № 160/24018/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ХІТ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ХІТ" (далі ПП "ХІТ", позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправним та скасування повністю рішення Дніпровської митниці (далі - відповідач) про відмову у прийнятті митної декларації, а саме: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00413 від 15.09.2021 року;

- визнання протиправним та скасування повністю рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000080/1 від 15.09.2021 року.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог зазначає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

Ухвалою суду від 06.12.2021р. справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначає, що виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, ненадання декларантом жодного документу згідно сформованого переліку, що спростовують зазначені розбіжності, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, тому послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості №UA110130/2021/000080/1 від 15.09.2021 року відповідно до норм чинного законодавства та видано картку відмови №UA110130/2021/00413 від 15.09.2021 року.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "ХІТ" є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності. На виконання зовнішньоекономічного контракту №1101 від 03.08.2018 р. та доповнення до контракту №1 від 03.01.2019 р. згідно інвойсу №SI210121 від 03.08.2021р. на підставі коносаменту №HIXM21ОDS07020 від 03.08.2021 р. компанією (виробником) «SUGI INTERNATIONAL LIMITED» (Гонконг) на комерційних умовах поставки FOB Xiamen (Китай) здійснило на адресу позивача поставку товару (дитяче взуття в асортименті), торговельна марка LEVIS KIDS FOOTWEAR.

На підставі цієї специфікації та інших товарно-супровідних документів позивачем до митного оформлення цей товар заявлено шляхом електронного декларування за електронною митною декларацією (ЕМД) №UA110130/2021/026786 від 13.09.2021р. за кодами 6402919000, 6402999100, 6402999600 та 6402999800 згідно УКТЗЕД.

До митного оформлення подані сертифікат походження товару №ССРІТ440 2102700424 від 06.08.2021 р. та інші товарно-супровідні документи.

Позивач отримав електронне повідомлення відповідача №9133f770-6df4-460e-affe648800a9fe91 від 14.09.2021 де зазначено, що поставка оцінюваних товарів №1-4 здійснюєтьсмя на підставі контракту з компанією «SUGI INTERNATIONAL LIMITED» (Гонконг) на комерційних умовах поставки FOB Xiamen (Китай), наведено перелік відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МК України), при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Листом від 14.09.2021р. №1/14 позивач направив відповідачу засобами електронної пошти додаткові документи отримані від експедитора (калькуляцію, заявку), повідомив про акт приймання-передачі не може надати через те що обставини, з якими повязується момент його складання, не настав (перевізник не виконав свої зобов`язання повністю), що підтверджується наступним електронним повідомленням відповідача №64bc1042-00be-4102-823c-104c25ecaf56 від 15.09.2021 на адресу позивача.

13.09.2021р. позивачем подана декларація митної вартості №UA110130/2021/027141 в якій вартість товару №1 становить 37547,12 дол. США, товар №2 становить 83,08 дол. США, товар №3 становить 10060,13 дол. США, товар № 4 становить 245,87 дол. США.

Після отримання від позивача додаткової інформації відповідач прийняв рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00413 від 15.09.2021 року (електронна форма).

Крім того, щодо спірного товару відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000080/1 від 15.09.2021 року (електронна форма), яке при роздрукуванні не містило інформацію про товар №3.

Після звернення за роз`ясненням з цього питання, згідно рішення №UA110130/2021/000080/1 від 15.09.2021 (в графах 30) відповідачем визначено митну вартість товару за резервним методом: товар №1 становить 53985,78 дол. США, товар №2 становить 111,00 дол. США, товар №3 становить 11327,04 дол. США, товар №4 становить 4431,84 дол. США.

Тобто, суттєво збільшив митну вартість товару, а відтак і розмір митних платежів які підлягають сплаті. Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, є дані інших митних декларацій поданих іншими імпортерами.

Згідно гр.32 рішення (код 2) митний огляд товару посадовими особами відповідача не здійснювався.

Згідно висновків відповідача в картці відмови подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартості неможливо відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Так, у картці відмови що є відтворенням змісту електронного повідомленні №64bc1042-00be-4102-823c-104c25ecaf56 від 15.09.2021 відповідачем зазначено підстави відмови: За Мд від 14.09.2021 UA110130/2021/026786: Положеннями статті 52 Митного кодексу України декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч.5 ст.54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У відповідності до ст. 337 Кодексу, при проведенні перевірки обов`язкових та додатково наданих декларантом документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне. Поставка оцінюваних товарів №1-4 здійснюється на підставі контракту з компанією «SUGIINTERNATIONAL LIMITED.» (Гонконг) на комерційних умовах поставки FOB Xiamen (Китай). Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011, комерційні умови поставки FOB «франко борт» означають, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати (у тому числі транспортування вантажу морем до місця призначення) і ризики втрати або пошкодження товару покладаються на покупця. За умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать фактурна вартість товару, витрати на страхування, фрахт судна. Також згідно пункту 4.1 наданого до митного оформлення договору про перевезення від 03.01.2019 № KL-200/01 «вартість послуг виконавця узгоджується сторонами у заявці. Винагорода виконавця окремо відображається в акті приймання-передачі робіт (надання послуг), що складається за фактом їх надання. Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) є невід`ємною частиною даного договору», до митного оформлення заявка на перевезення та акт надання послуг не надано. Таким чином, неможливо розрахувати винагороду виконавця, що впливає на числове значення транспортних витрат та витрат на перевезення товару, розмір яких впливає на рівень митної вартості товару як бази оподаткування. Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; б) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2. банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; 3. калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до п.2 та п.10 ст.58 та частини 2 ст.52 МКУ зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних. Відповідно до п.8 статті 264 МКУ 3 моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч.5 ст.54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 2 та п. 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 4. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 5. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 7. копію митної декларації країни-відправлення. Згідно п.6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Строк подання документів 10 днів. Про відмову від подання додаткових документів або про бажання надати додаткові наявні у Вас документи, прошу повідомити шляхом надіслання електронного повідомлення. Своїм листом від 14.09.2021 №1/14 декларантом ПП «Хіт» підтверджено факт проведення консультацій та надіслано інформацію щодо неможливості в поданні додаткових документів протягом встановленого законодавством терміну. Також надано калькуляцію транспортних витрат де виділено витрати на навантаження на судно, проте на момент подання ДМВ декларантом графа «Навантаження» не заповнена. На підставі п.5 ст.55 МКУ в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів, здійснено контроль співставлення. У митних органах відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 26). Враховуючи положення ст.61 МКУ, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2а)т а 2б) згідно статей 59 і 60 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст.62, ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю об активних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. До товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості подібних/аналогічних товарів за поставками від виробника для товару №1 за ЕМД від 07.09.2021 №UA100060/2021/423628 та складає 28,03 дол. США/пара; товару №2 за ЕМД від 16.08.2021 № UA100390/2021/113785 та складає 18,50 дол. США/пара; товару №3 за ЕМД від 05.07.2021 №UA110020/2021/006400 та складає 18,63 дол. США/пара; товару №4 за ЕМД від 16.08.2021 №UA100060/2021/421572 та складає 26,99 дол. США/пара. У відповідності до ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст.55 МКУ (п.3.2 МКУ); оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п.3.4 МКУ).

В картці відмови відповідачем роз`яснено вимоги виконання яких забезпечує прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів: Необхідне подання нової ВМД з митною вартістю товару відповідно до рішення про коригування митної вартості товару від 15.09.2021 №110130/2021/000080/1.

Копії таких митних декларацій чи знеособлена інформація яка була використана відповідачем під час коригування митної вартості позивачу не були надані для ознайомлення.

Тобто, позивач, як імпортер, не міг пересвідчитися, що товар на який послався відповідач в рішенні є справді подібним чи аналогічним, які ж умови поставки такого іншого товару тощо.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В частині 2статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Так, нормами ст.ст.49,50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із ст.51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 1 і 2 ст.52 МК України).

Нормами ч.1 і 2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, ч. 3 ст.53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, відповідно до ч.2, ч. 3 ст.53 МКУ передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно з положеннями ч.5 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

В силу норм ч.4 та 5 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

У відповідності до норм ч.1 - 3 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції-); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) н а основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму' імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

В свою чергу, ч.2 - 5 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцеві оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз положень ч.З ст.53, ч.1,2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме: у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 по справі №804/441/18, від 18.12.2018 но справі №821/289/18 зроблено наступний правовий висновок щодо положень частини 2 ст.53 МКУ :

…Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів.

Верховний Суд також зазначає, що факт неподання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості…

Відповідно до положень п.3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Дані норми кореспондуються з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п.3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до ч.1, 2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, відповідно до п.2 (а) статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до п.2 (b) зазначеної статті, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до п.(Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII, формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Між тим, ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Органи доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи не в усіх випадках, а лише в тих, які передбачені частиною третьою статті 54 Митного кодексу України. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки за наявності підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару (постанова Верховного Суду від 27.03.2020 року у справі №540/2605/18 (провадження №К/9901/24076/19), постанова Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №803/916/17 (провадження №К/9901/1137/17).

Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625 (провадження №К/9901/31148/19).

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі №809/872/17 (провадження №К/9901/3 8 5 69/18).

Якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 (провадження № К/9901/5149/18).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору (постанова від 23.04.2019 року Верховного Суду у справі №810/1479/16, адміністративне провадження №К/9901/14257/18).

На думку суду, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 року у справі №814/1521/16, адміністративне провадження №К/9901/34516/18.

На думку суду, відповідач під час прийняття рішень невірно та безпідставно застосував зазначені ним норми та приписи Митного кодексу України із спірних питань.

Так, відповідач в картці відмови у прийнятті митної декларації фактично зазначив наступні підстави.

Неможливість використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно п.3 ч. 6 ст.54 МКУ (невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу)

Так, на думку відповідача, згідно пункту 4.1 наданого до митного оформлення договору про перевезення від 03.01.2019 №KL-200/01 «вартість послуг виконавця узгоджується сторонами у заявці... Винагорода виконавця окремо відображається в акті приймання-передачі робіт (надання послуг), що складається за фактом їх надання. Акт приймання-передачі робіт (надання послуг) є невід ємною частиною даного договору», до митного оформлення акт надання послуг не надано. Таким чином, неможливо розрахувати винагороду виконавця, що впливає на числове значення транспортних витрат та витрат на перевезення товару, розмір яких впливає на рівень митної вартості товару як бази оподаткування.

Поряд з цим, суд зазначає наступне, згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. До зазначених документів можуть належати, зокрема 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Договір на транспортно-експедиторске обслуговування №KL-200/01 від 03.01.2019р. між позивачем та ТОВ «Керріленд Логістікс ЛТД» укладений на різні види та способи експедтрування, транспортування вантажів та не привязані к одному, конкретному перевезенню, стосується як експортних, імпортних та транзитних вантажів із можливістю залучення до виконання умов договору інших учасників.

У листі №1/14 від 14.09.2021 р. позивач зазначив, що перевізник не повністю виконав свої зобов`язання та зобов`язання із складання акту приймання-передачі послуг експедитора ще не настав.

Відповідач не врахував умови договору на транспортно-експедиторске обслуговування №KL-200/01 від 03.01.2019р. у відпоідно до умов якого (п.1.1.1 договору це послуги осіб, ніж експедтор та вартість яких відшкодовується позвачем експедитору, ці кошти є транзитними (п.4.7.2 договору, залишаються у власності позивача (замовника послуг за договором та призначаються для розрахунків з учасниками транспортного процесу).

Кошти які сплачені за послуги надані згідно п.1.1.2 догвору є власністю виконавця (експедитора) згідно умов п.4.7.3 договору. Однак, в даному випадку ці послуги експедитром були надані виключно на митній території України про що зазначено далі та їх вартітсь за правилами Митного кодексу Увкраїни не впливає на митну вартість товару.

Згідно умов зовнішньоекономічного контракту №1101 від 03.08.2018р. дійсно поставка здійснюється на умовах FOB Xiamen (Китай) згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, однак до зобов`язань постачальника не входить поставка товару в контейнері та завантаження товару до моменту перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера.

Послуги із завантаження конгтейнеру в країні експорту були надані китайським агентом - компанією Nigho Hanzsnternatinal friegrht forwarder со, ltd (Китай) до зобов`язань якої входило забезпечення подачі контейнеру постачальнику, завантаження товара в контейнер (за рахунок покупця ПП «ХІТ») та організація перевезення його в порт Одеса з місця поставки товару у відповідності до умов FOB Xiamen (Китай) згідно Правил ІНОТЕРМС в редакції 2010 р.

Вказану компанію експедитор (ТОВ «Керріленд Логістікс ЛТД») залучив для виконання взятих на себе зобов`язань.

ТОВ «Керріленд Логістікс ЛТД» (м. Одеса) за договором №KL-200/01 від 03.01.2019 р. не є перевізником товару за морським коносаментом до митного кордону України, а відтак і не надавало послуги з такого перевезення.Так само ТОВ «Керріленд Логістікс ЛТД» не надавало послуги з експедирування спірного товару до митного кордону України.

Тобто, експедитор (ТОВ «Керріленд Логістікс ЛТД») сам виступав замовником цих послуг, а не надавав їх. Саме тому експедитор виставив позивачу рахунок на відшкодування цих витрат №645/21 від 31.08.2021 р. які вказанаі в калькуляції витрат як наванатужвальні роботи вартістю еквівантною 10940,96 грн. Однак це не означає, що це навантажували і роботи з перміщення товару через поручні судна у розумінні умов FOB згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Вартість перміщення самого контейнеру з завантаженим товаром входить до вартості товару, тоді як кошти сплачені (відшкодовані) за завантаження товару в контенер не призначені для сплати постачальнику.

На запит позивача до експедира ТОВ «Керріленд Логістікс ЛТД» отримано відповідь від 07.10.2021р. №3/15 що підтверджує вказані доводи та узгоджується з умовами та зобов`язаннями сторін зідно зовнішньоекономічного контракту №1101 від 03.08.2018р.

При цьому, за Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року сторони наділені правом відступати від цих Правил, а тому не можна їх розглядати як такими, що іх положення носять імперативний характер.

Тому, витрати з завантаження контейнеру товаром до його розміщення через поручні судна не входить до винагороди експедитора, а відтак така підстава відмови у прийнятті митної декларації та прийняття рішення про коригування митної вартості, як неможливість розрахування винагороди виконавця (експедитора) є такою, що не підтверджується ані умовами зовнішньоекономічного догвору, ані з поданою позивачем калькуляцією від 14.09.2021 p., ані жодними платіжними документами про те, що витрати з завантаженян контейнеру товаром на суму 10940,96 грн мають включатися до винагороди експедитора, а не до сум відшкодування витрат на користь інших учасників перевезення (в даному випадку на користь китайського агента - компанії Nigho Hanzsnternatinal friegrht forwarder со, ltd (Китай) та сума такої компенсації не впливає на оподаткування митними платежами спірного товару виходячи із правил заповнення декларації митної вартості, що повязано з іншою підставою відмови у прийнятті митної декларації та прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Стосовно ненадання відповідачу калькуляції транспортних витрат де виділено витрати на навантаження товару на судно та не заповнення на момент подання ДМВ декларантом графа «Навантаження», суд враховує, що у поданій відповідачу калькуляції від 14.09.2021р. не вказано, що витрати екв. 10940,96 грн. це вартість погрузки контейнеру через поручні на судно.

Тобто, відповідач вказав не існуючу підставу для коригування митної вартості товару без проведення додаткових консультацій з декларантом для з`ясування цього питання.

Вартість послуг з навантаження товару на судно (через поручні) входить до ціни товару сформованої постачальником яка сплачена на його користь та декларант немає обов`язком. Декларант має можливітсь подавати митниці тільки ту інформацію на запит яка є або повинна бути у нього.

А тому вимога відповідача надати калькуляцію вартості винагороди експедитора із завантаження товару на судно та яка входить до складу ціни товару є безпідставною. Вартість завантаження товару в контейнер (еквіванте 10940,96 грн) в межах та після початку фрахту контейнера входить до витрат які відшкодовані позивачем експедитору за послуги, роботи інших учасників перевезення залученних ним до виконання зобов`язань експедитора на підставі рахунку № 645/21 від 31.08.2021 р. як транзитні суми та на цю суму позивач не занижував митну вартість товару.

За правилами частини 10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

У розумінні ч.5 ст.58 МКУ ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь ПРОДАВЦЯ через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

В даному випадку експедитор листом від 07.10.2021р. №3/15 підтвердив, що кошти сплачені за рахунком №645/21 від 31.08.2021р. за виконання навантажувальних робіт у Китаї (еквівалент 10490,96 грн.) згідно калькуляції не підлягають та не сплачені на користь постачальника товару прямо чи опосередковано та призначені для перерахування китайському агенту - компанії Nigho Hanzsnternatinal friegrht forwarder со, ltd (Китай), як іншому учаснику перевезення у відповідності з умовами п.1.1.1, п.4.7.2 договору №KL-200/01 від 03.01.2019р.

Сплата цих сум та відображення їх у складі транспортно-експедиторських не призвела до заниження митної вартості товару, а тому підстави для коригування митної вартості у відпоідача відсутні.

Вартість послуг ТОВ «Керріленд Логістікс ЛТД» наданих на митній території України обкладаються ПДВ та не підлягають включенню до митної вартості товару, не підягають включенню до довідки №CLL11891 від 01.09.2021 p., калькуляції №CLL11891 від 14.09.2021р. та рахунок-фактури №645/21 від 31.08.2021р., оскільки ТОВ «Керріленд Логістікс ЛТД» було замовником послуг з завантаження товару в контейнер та перевезення вантажу (контейнеру з товаром) за морським коносаментом та саме перевізник відповідав за схоронність та цілістність вантажу під час його транспортування.

Про надання експедитром ТОВ «Керріленд Логістікс ЛТД» власних послуг позивачу на митній території України складається інший акт (копія акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №645.1/21 від 17.09.2021р. за нарахуванням сум ПДВ), ніж акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №645/21 від 31.08.2021р. щодо витрат у складі фрахту та супутніх йому послуг (робіт) інших осіб (п.1.1.1 договору №KL-200/01 від 03.01.2019 р.) в якому визначена така сума винагороди експедитора.

У картці відмови, спірних митних декраціях містяться відомості про подання позивачем до митного оформлення рахунку на оплату від 31.08.2021р. №645/21, довідки №CLL11891 від 01.09.2021р. які підтверджують вартість послуг які підлягають включенню до митної вартості спірного товару в розмірі 245380,56 грн, калькуляцію цих витрат (транспортно-експедиторські послуги) №CLL11891 від 13.09.2021р. яка оформлена компанією ТОВ «Керріленд Логістікс ЛТД» та розшифровує склад витрат в розмірі 245380,56 грн. (вартість навантажувальних робіт у Китаї (еквівалент 10490,96 грн) та морський фрахт (еквівалент 234889,60 грн).

Рахунок від 31.08.2021р. №645/21 оплачений платіжним дорученням від 13.09.2021р. №232 на суму 245380,56 грн з ПДВ та був поданий до митного оформлення.

Відповідач з власної ініціативи не витребував, а відтак і не обґрунтував підстави витребування всіх документів перелічених в частині 3 ст.53 МКУ як окремо, так і у сукупності, а констатував, що позивач їх не подав.

В той же час відповідач зазначив що йому нібито не вистачає лише документ про оплату транспортно-експедиційних витрат з огляду на те що рахунку та довідки про транспортні витрати на думку відповідача нібито не достатньо що суперечить законодавству на яке він сам послався у картці відмови.

За вказаних обставин, з урахуванням правових позицій Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 (провадження №К/9901/5149/18), у позивача не виникло обов`язку їх подання відповідачу та це не свідчить про законність та обґрунтованість оскаржуваних за цим позовом рішень.

До товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару.

Як зазначено в Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів у графі 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач не зазначив який конкретно основний документ який підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (з переліку передбаченого ст.53 МКУ) не був позивачем поданий митниці. А відтак така підстава коригування митної вартості та відмови у прийнятті митної декларації фактично відсутня.

Згідно п.4 ч.2 ст.53 МК України до основних документів додається якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Платіжні документи про оплату товару подані були відповідачу, однак він незаконно поширив дію цього пункту на документ про оплату не товару, а транспортно-експедиційних послуг.

На переконання суду, підставою для коригування митної вартості не є неправильний розрахунок такої вартості.

Не є підставою для коригування митної вартості і обрання декларантом або уповноваженою ним особою неправильного методу, оскільки у позивача не було підстав для обрання іншого методу, ніж перший (за ціною договору).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00413 від 15.09.2021 року та рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000080/1 від 15.09.2021 року є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4540 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №323 від 19.11.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 4540 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн., то суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Бичков Володимиром Вячеславовичем.

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду подано лише наступні документи: копію договору про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) від 17.09.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.09.2021, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.11.2007, посвідчення №1438 від 19.11.2007, копії платіжних доручень №253 від 21.09.2021 та №356 від 04.01.2022.

Проте не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, витрачених годин, акт виконаних робіт.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08.05.2018 року у справі №810/2823/17, від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, від 22.05.2018 року у справі №826/8107/16, від 24.01.2019 року у справі №716/155/17 та від 22.04.2019 року у справі №806/2143/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, а також неспівмірність заявлених судових витрат із позовними вимогами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000грн., у зв`язку з чим вимога щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ХІТ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про відмову у прийнятті митної декларації, а саме: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00413 від 15.09.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000080/1 від 15.09.2021 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "ХІТ" (код ЄДРПОУ 32366398) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) судовий збір у розмірі 4'540грн. 00коп. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова