Постанова

від 09.02.2023 по справі 160/24018/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/24018/21

головуючий суддя І інстанції Кадникова Г.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства "ХІТ" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року в адміністративній справі №160/24018/21 за позовом Приватного підприємства "ХІТ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ХІТ" звернулось до суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати повністю картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00413 від 15.09.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000080/1 від 15.09.2021 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 року адміністративний позов Приватного підприємства "ХІТ" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці про відмову у прийнятті митної декларації, а саме: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00413 від 15.09.2021 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000080/1 від 15.09.2021 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

06.09.2022 року позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення шляхом стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000.00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року в задоволенні заяви Приватного підприємства "ХІТ" було відмовлено.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "ХІТ", звернулось з апеляційною скаргою, в якому посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення заяви про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що останнім було належним чином підтверджено понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7000.00 грн., що свідчить про необхідність її стягнення з відповідача.

Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, витрачених годин, акт виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2021 року між позивачем та адвокатом Бичковим Володимиром Вячеславовичем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. 3.1 наведеного договору, в суді першої інстанції клієнт зобов`язується сплатити виконавцю фіксований гонорар в розмірі 7000.00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі адвокатських послуг від 05.09.2022 року, адвокатом Бичковим Володимиром Вячеславовичем було надано позивачу наступні правничі послуги: підготовка та подання позову, клопотання про долучення доказів, клопотання про ухвалення додаткоовго рішення, надання консультацій.

В акті зазначено, що розмір фіксованого розміру гонорару складає 7000.00 грн., який не залежить від фактично витраченого часу.

Щодо правомірності зазначення фіксованого розміру гонорару адвоката без визначення затраченого часу, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду від 30.11.2022 року по справі №П/9901/97/21, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Згідно платіжних доручень №253 від 29.09.2021 року та №356 від 04.01.2022 року позивачем було сплачено адвокату Бичкову Володимиру Вячеславовичу гонорар за правничу допомогу у розмірі 7000.00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 7000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг складає 5000.00 грн

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення апеляційної скарги позивача, скасування ухвали суду першої інстанції та часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ХІТ" задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року в адміністративній справі №160/24018/21 скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву Приватного підприємства "ХІТ" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Приватного підприємства "ХІТ" понесені витрати на правничу допомогу за період розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 5000.00 грн.

В задоволенні решти заяви Приватного підприємства "ХІТ" про розподіл судових витрат відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяО.М. Панченко

суддяС.В. Сафронова