Рішення

від 06.09.2022 по справі 160/24018/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 вересня 2022 рокуСправа №160/24018/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі за позовом Приватного підприємства "ХІТ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Приватного підприємства "ХІТ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням суду від 07.02.2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення по справі та вважає, що у відповідності до ч.5 ст.246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не вирішеним питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в резолютивній частині рішення.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.1.ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.246 КАС України в резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Так, рішенням суду від 07.02.2022 року, зокрема стягнуто на користь Приватного підприємства "ХІТ" (код ЄДРПОУ 32366398) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) судовий збір у розмірі 4'540грн. 00коп. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок).

Щодо питання про витрати на професійну правничу допомогу судом у рішенні суду від 07.02.2022 року зазначено наступне.

Згідно зі ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Бичков Володимиром Вячеславовичем.

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду подано лише наступні документи: копію договору про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) від 17.09.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.09.2021, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.11.2007, посвідчення №1438 від 19.11.2007, копії платіжних доручень №253 від 21.09.2021 та №356 від 04.01.2022.

Проте не надано розрахунку опису робіт, виконаних адвокатом, витрачених годин, акт виконаних робіт.

Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08.05.2018 року у справі №810/2823/17, від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, від 22.05.2018 року у справі №826/8107/16, від 24.01.2019 року у справі №716/155/17 та від 22.04.2019 року у справі №806/2143/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Судом не прийнято до уваги платіжне доручення №253 від 29.09.2021 року (а.с.195) та №356 від 04.01.2022 року (а.с.249) з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженою постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 року №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року №377/8976, чинної на момент події та дату прийняття судового рішення по справі, платіжне доручення має містити такі обов`язкові реквізити:

- назву документа;

- дату складання і номер;

- прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку;

- найменування банку платника;

найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) код отримувача та номер його рахунку;

- найменування банку отримувача;

- суму цифрами та словами;

- призначення платежу;

- підпис платника.

У наданих до матеріалів справи копіях платіжних доручень №253 від 21.09.2021 року та №356 від 04.01.2022 року відсутній обов`язковий реквізит "підпис платника" або відсутня позначка банківської установи (підпис відповідальної особи, печатка, тощо) щодо проведення платежів.

Викладене унеможливило висновку про фактичну оплату гонорару за умовами Договору від 17.09.2021 року (а.с. 191-192).

Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, а також неспівмірність заявлених судових витрат із позовними вимогами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000грн., у зв`язку з чим вимога щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Таким чином, підстави для ухвалення додаткового рішення, визначених ч.1 ст.252 КАС України, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи свою заяву відсутні.

У задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення по справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.241, 243, 252, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі за позовом Приватного підприємства "ХІТ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Копію ухвали надіслати:

- позивачу за адресою: 49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.2л, офіс 266;

- відповідачу за адресою: 49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст.295 КАС України.

Суддя Г. В.Кадникова