Рішення

від 31.08.2022 по справі 320/1775/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2022 року справа №320/1775/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ГРОНА" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Грона" звернулось з позовом до Київського окружного адміністративного суду до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0017280715 від 18.01.2022року та № 0017420715 від 18.01.2022року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки перевірки про те, що спірні господарські операції позивача з ТОВ "Автодрайв БЦ" нібито не мають реального характеру є припущенням відповідача, а не достовірно встановленим фактом, підтвердженим належними доказами. Вказав, що на підтвердження проведених господарських операцій позивачем було надано при перевірці всі належним чином оформлені первинні документи по взаємовідносинах з вказаним контрагентом та іншими особами. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з ТОВ "Автодрайв БЦ" є необгрунтованими. Крім того, зазначив також, що безпідставними і необгрунтованими є й інші припущення Акту щодо нецільового використання кредитних коштів. Отже прийняті за результатами розгляду акту перевірки податкові повідомлення- рішення є такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2022р. відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ Фірма "Грона". Відповідачем зазначено, що під час перевірки, на підставі електронної бази даних ДПС, встановлено відсутність реальності здійснення господарської операцій з надання транспортних послуг ТОВ "Автодрайв БЦ" для ТОВ Фірма "Грона" в період з 01.01.2017 року по 30.06.2021року. Крім того, відповідач наголошував на тому, що позивачем отримано кредитні кошти в АТ «Укрексімбанк», які позивач поклав на депозит та використав не за цільовим призначенням.

Ухвалою суду від 07.06.2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання, призначене на 14.07.2022 з`явилися представники сторін.

Присутні у судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити в повному обсязі. Крім того, представник позивача після надання пояснень та стадії питань, заявив клопотання про подальший розгляд справи і дослідження письмових доказів проводити в порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову та просив відмовити. Щодо клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, поклався на розсуд суду.

Приймаючи до уваги заявлене представником клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Грона" (код ЄДРПОУ: 21178239, місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Залізнична, буд 10) зареєстроване як юридична особа 31.10.1995. Номер запису: 4801200000010069, та як платник податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД (10.72) є, зокрема: виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання.

У період з 21.10.2021 по 01.12.2021 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82, п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок", відповідно до плану-графіка документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на жовтень 2021 року, наказу Головного управління ДПС у Київській області від 29.09.2021 № 2168-п та направлень від 21.10.2021 № 7282, 7283, 7284 7285, 7286, 7287, 7288 виданих Головним управлінням ДПС у Київській області, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Фірма "Грона", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області складено Акт від 08.12.2021р. № 21427/10-36-07-15/21178239 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Фірма "Грона", код ЄДРПОУ 21178239, податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 30.06.2021 (надалі - Акт), згідно висновків якого встановлене порушення:

- п.44.1 ст.44. п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.6 П(С)Б016 "Витрати", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток загальну суму 3 593033 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 1 340028 грн., за 2018 рік 1652138 грн., за 2019 рік 600867 грн.;

- п.198.1, п. 198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 839783 грн. в т.ч. за період березень 2018 61341 грн. квітень 2018 470359 грн., липень 2019- 308083 грн.

Такі висновки контролюючий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ Фірма "Грона" та ТОВ "Автодрайв БЦ", не створення позивачем кваліфікаційного активу та не збільшення балансової вартості основних засобів, придбаних за рахунок запозичень. при цьому перевіркою встановлено, що кошти, отримані в межах програми АТ "Укрексімбанк" з рефінансування витрат на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто, за твердженням відповідача, використані не за цільовим призначенням на цілі, не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства.

За наслідком проведеної перевірки та на підставі Акту перевірки 21427/10-36-07-15/21178239від 08.12.2021р. ГУ ДПС у Київській області прийняті податкові повідомлення - рішення від 18.01.2022р.:

-№ 0017280715 від 18.01.2022 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 3952336,00 грн.;

-№ 0017420715 від 18.01.2022року яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 953761,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеними за результатами перевірки податковим повідомленнями рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В розумінні п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документа про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІV (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської: операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-XIV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06,2011 № 742/11/13-11.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Як встановлено під час розгляду справи, ТОВ Фірма "Грона" мало господарські відносини з контрагентом - ТОВ "Автодрайв БЦ" (ЄДРПОУ 40014642).

Так, в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що в результаті взаємовідносин з ТОВ "Автодрайв БЦ" позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування.

В обґрунтування правомірності таких висновків відповідач в Акті перевірки зазначив відомості щодо постачальника ТОВ "Автодрайв БЦ", а саме: зареєстровано 16.09.2015р. №13531020000007520; перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Київській області (м. Біла Церква); адреса: 91000, Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 178; основний вид діяльності оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 01.01.2016 р. № 200244762 (діюче); остання декларація з податку на додану вартість подана за жовтень 2021 року.

Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (звіт 1 ДФ): за 1 квартал 2017 за ознакою "101" працювали 4 особи, за ознакою "157" отримувала дохід 1 особа; за 2 квартал 2017 за ознакою "101" працювали 8 осіб; за 3 квартал 2017 за ознакою "101" працювали 7 осіб, за ознакою "157" отримували дохід 2 особи; за 4 квартал 2017 за ознакою "101" працювали 6 осіб, за ознакою "157" отримували дохід 2 особи; за 1 квартал 2018 за ознакою "101" працювали 6 осіб, за ознакою "157" отримували дохід 1 особа; за 2 квартал 2018 за ознакою "101" працювали 6 осіб; за 3 квартал 2018 за ознакою "101" працювали 6 осіб, за ознакою "157" отримували дохід 2 особи: за 4 квартал 2018 за ознакою "101" працювали 7 осіб; за 1 квартал 2019 за ознакою "101" працювали 6 осіб, за ознакою "157" отримували дохід 1 особа.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень по ТОВ "Автодрайв БЦ" наявна інформація по кримінальному провадженню, що внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110260000056 від 13.02.2019 року, щодо факту заволодіння майном ТОВ Фірма "Грона" шляхом обману, вчиненому у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3ст 190 КК України.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, ТОВ "Автодрайв БЦ орендує 4 автомобілі та 1 причіп, які не зазначені в товарно - транспортних накладних.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, ТОВ "Автодрайв БЦ не здійснює придбання транспортних послуг у інших контрагентів-постачальників, в т.ч. у підприємств, зазначених у заявках на перевезення як перевізники ТОВ "Автодрайв БЦ" протягом 2017 року послуги перевезення надано 58 підприємствам; у 2018 році - 39 підприємствам.

Згідно відомостей, відображених в акті перевірки, встановлено відсутність реальності здійснення господарської операцій з надання транспортних послуг ТОВ "Автодрайв БЦ" для ТОВ Фірма "Грона" в період з 01.01.2017 по 30.06.2021 на суму 4427750 грн. без ПДВ, віднесених ТОВ Фірма "Грона" до складу витрат на збут. Відбулось здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача та ТОВ "Автодрайв БЦ", за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесені відповідні суми вартості отриманих послу до складу витрат на збут, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Так, 13.01.2016 року між ТОВ фірма "Грона" (Замовник) в особі директора Левенчук Н.М. та ТОВ "Автодрайв БЦ" (Виконавець) в особі Підопригори О.С. укладено договір перевезення № 13/01, згідно якого Виконавець здійснює перевезення вантажів на підставі транспортних заявок. За цим Договором виконавець вправі укладати від свого імені договори перевезення вантажу, включаючи договори, на організацію перевезення, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також здійснювати інші обов`язки, пов`язані з перевезенням, залишаючись відповідальним за перевезення та збереження вантажу перед замовником. Виконавець зобов`язаний забезпечувати подачу транспортних засобів під завантаження в узгоджені сторонами строки і в стані, придатному для виконання даних перевезень, а також наявність усіх необхідних документів на кожен автомобіль; здійснювати своїми силами і засобами закупівлю і заправку паливно-мастильних матеріалів для забезпечення працездатності автомобіля. Ціна договору визначається рахунками-фактурами та актами виконаних робіт по Договору.

На виконання умов зазначеного Договору № 13/01 від 13.01.2016р. ТОВ "Автодрайв БЦ" надані транспортно-експедиційній послуги на замовлення ТОВ Фірма "Грона".

Надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими актами виконаних робіт у кількості 637 шт., які містять інформацію про найменування робіт, а саме транспортні послуги за маршрутом, кількість наданих послуг, сума за виконані послуги;належним чином оформленими товарно - транспортними накладними; заявками на перевезення вантажу;видатковими накладними (675 аркушів) щодо реалізації (відпуску) готової продукції ТОВ Фірма "Грона" покупцям, та/або щодо закупівлі сировини й матеріалів ТОВ Фірма «Грона» у постачальників; додатково надані копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, водійських посвідчень та документів, що посвідчують особу у кількості 2189 шт.

Сторонами не заперечується, що господарські операції з поставки готової продукції належним чином відображені у фінансовому/бухгалтерському обліку ТОВ Фірма "Грона" та призвели до фактичного руху активів та/або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях ТОВ Фірма "Грона" у зв`язку з його господарською діяльністю.

Окрім того позивачем надані акти звірки із покупцями ТОВ Фірма "Грона" на підтвердження у тому числі і фактичного транспортування партій продукції, сировини, матеріалів саме у ті дні і за тим конкретним маршрутом, що повністю відповідає змісту господарської операції ТОВ Фірма "Грона" із ТОВ "Автодрайв БЦ", а також - оплату поставленої продукції покупцем та отримання ТОВ Фірма "Грона" відповідних доходів, що також не заперечується сторонами.

ТОВ "Автодрайв БЦ" виписано за період 2017 рік - лютий 2019 року на адресу ТОВ фірма "Грона" податкові накладні на придбання транспортних послуг на загальну суму 5313300 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ТОВ Фірма "Грона" включено до податкового кредиту за періоди: березень 2017р.- лютий 2019р.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ Фірма "Грона" та ТОВ "Автодрайв БЦ" за 2017-2019 роки зареєстровані та враховані у складі податкового кредиту податкові накладні на загальну суму 5309800 грн.

Розрахунки між суб`єктами господарювання здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та виписками банку.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд у цій справі виходить з того, що між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які, в свою чергу, є у справі, досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду.

Господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, віднесення сум до доходів та витрат при визначенні об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, доходів та витраті вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення продавцем або покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов`язку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема наявність таких обставин; неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічно; діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 14.02.2020 у справі № 804/249/16.

Дослідивши наявний в матеріалах справи укладений ТОВ Фірма "Грона" договір з ТОВ "Автодрайв БЦ", суд встановив, що вказаний договір відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також цей договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Відповідачем не подано до суду доказів щодо наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з ТОВ Фірма "Грона".

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд зазначає, що документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Також в судовому засіданні, представником відповідача було зазначено про те, що питань до первинних документів у податкового органу немає.

Надані позивачем первинні документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України та, відповідно, підтверджують фактичне виконання фінансово- господарських операцій, а тому в розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Автодрайв БЦ".

Крім того, суд зазначає, що відповідачем до суду не надано доказів того, що ТОВ "Автодрайв БЦ" (контрагент позивача) на час вчинення операцій не був належним чином зареєстрованим як юридична особа, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності ТОВ "Автодрайв БЦ" здійснювати надання транспортно- експедиційних послуг із залученням третіх осіб - перевізників, відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені належними доказами.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У той же час. будь-яких доказів того, що відповідачем було здійснено належну перевірку господарських відносин ТОВ "Автодрайв БЦ" податковий орган не надав.

Отже, висновки про відсутність умов у ТОВ "Автодрайв БЦ" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, нереальними (безтоварними).

Таким чином, факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладену у постановах від19.03.2019у справі № 826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі № 826/1536/18, Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Автодрайв БЦ" у період, що перевірявся, з огляду на відсутність інформації щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних від інших контрагентів-постачальників на користь ТОВ "Автодрайв БЦ" щодо придбання транспортних засобів, транспортно-експедиційних послуг, транспортних послуг, послуг оренди автотранспортних засобів від інших контрагентів та відсутність серед переліку об`єктів оподаткування згідно форми 20-ОПП інформації щодо наявності на обліку ТОВ "Автодрайв БЦ" відповідних транспортних засобів, суд зазначає, що ТОВ Фірма "Грона" не є особою, відповідальною за ведення податкового обліку на підприємстві контрагента.

Статтею 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності. Тобто, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку копи він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Законодавство України зобов`язує платників податків вести в установленому порядку обпік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

При цьому, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту

Щодо посилань контролюючого органу на дані, зазначені контрагентом позивача ТОВ "Автодрайв БЦ" у поданих ними до контролюючого органу податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), то суд враховує, що ТОВ Фірма "Грона" не є особою, відповідальною за нарахування доходів водіям перевізника та утримання податків з таки; доходів.

Той факт, що водії, вказані в товарно-транспортних накладних, не відображені в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не свідчить про нереальність господарської операції, а може свідчити лише про те, що ТОВ "Автодрайв БЦ" міг залучати до виконання договору перевезення інших осіб чи міг не нарахувати водіям дохід на момент проведення перевірки.

Причина не нарахування доходу цим водіям з боку ТОВ "Автодрайв БЦ" не повинна бути відомою ТОВ Фірма "Грона", адже позивач не є особою, відповідальною за нарахування доходів водіям експедитора-перевізника та утримання податків з доходів водіїв, а тому не може нести відповідальність в формі зменшення суми податкового кредиту та виключення відповідних сум зі складу витрат на збут.

Крім того, ТОВ "Автодрайв БЦ" цілком очевидно здійснює діяльність, пов`язану із вантажними перевезеннями, подає звітність до податкового органу, складає та подає на реєстрацію податкові накладні, які й до цього час є зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних - отже Системою автоматичного моніторингу відповідності критеріям оцінки ризиків (САМКОР) перевірені операції та підтверджена їх легальність та невідповідність критеріям ризиковості. Тобто на цій стадії ознак нереальності діяльності ТОВ "Автодрайв БЦ" податковим органом не виявлено.

За наведених обставин, податковий орган не може покладати на позивача негативні наслідки невключення з боку перевізників водіїв в звіт 1-ДФ, якщо таке мало місце, адже перевірка та забезпечення додержання податкової дисципліни щодо належного документального оформлення трудових відносин відноситься саме до компетенції відповідача.

Крім того, суд зазначає, що відсутність інформації щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних від інших контрагентів-постачальників на користь ТОВ "Автодрайв БЦ" щодо придбання транспортних засобів, транспортно-експедиційних послуг, транспортних послуг, послуг оренди автотранспортних засобів від інших контрагентів та відсутність серед переліку об`єктів оподаткування згідно форми 20-ОПП інформації щодо наявності на обліку ТОВ "Автодрайв БЦ" відповідних транспортних засобів, не свідчить про нереальність господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ "Автодрайв БЦ", оскільки нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 ПК України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Отже, посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно- аналітичних базах відносно контрагента позивача є безпідставними, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотнього.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

Варто зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення Головним управлінням ДПС в Київській області зустрічних звірок ТОВ "Автодрайв БЦ".

Враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на відсутність у ТОВ Фірма "Грона" права на формування показників податкового кредиту та витрат на збут за операціями щодо придбання послуг перевезення у ТОВ "Автодрайв БЦ", суб`єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності правочинів, укладених з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про не доведення контролюючим органом своїх висновків про те, що позивачем фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій.

У справі, що розглядається, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Отже, судом встановлено, що кошти сплачені позивачем його контрагенту в оплату за надані послуги, є пов`язаними з основною діяльністю позивача та підтверджуються документально.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ "Автодрайв БЦ" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Стосовно не створення позивачем кваліфікаційного активу та не збільшення балансової вартості основних засобів, придбаних за рахунок запозичень, при цьому перевіркою встановлено, що кошти, отримані в межах програми АТ "Укрексімбанк" з рефінансування витрат на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, тобто, за твердженням відповідача, використані не за цільовим призначенням на цілі, не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що 10.03.2017 між АТ "Укрексімбанк" (банк) та ТОВ фірма "Грона" (Позичальник) укладено кредитний договір № 27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ з метою рефінансування витрат, пов`язаних з Проектом енергоефективності, відповідно до якого: Міжнародний банк реконструкції та розвитку та АТ "Укрексімбанк" уклали угоду про позику від 10.06.2011 № 8064-UA в межах гарантії, наданої Україною, відповідно до якої МБРР погодився надати Банку позику на умовах викладених в Угоді про позику, для надання підтримки в реалізації проектів з енергоефективності в Україні.

Відповідно до умов Угоди про позику АТ "Укрексімбанк" погодився надати відібраним за погодженими з МБРР критеріями прийнятності позичальника частину коштів Позики в межах кредитних договорів та на умовах, затверджених МБРР, для цілей фінансування/рефінансування Проектів.

Позичальник звернувся до Банку із запитом про надання йому частини коштів Позики для цілей реалізації Проекту, з урахуванням передумов та взаємних домовленостей, що відображені в договорі та уклали кредитний договір з метою фінансування інвестицій Позичальника, спрямованих на підвищення ефективності використання енергії, за рахунок коштів МБРР, відповідно до Проекту з енергоефективності.

Відповідно до умов договору для реалізації Проекту Банк надає Позичальникові Кредит у межах проекту з енергоефективності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити Проценти за Кредитом. Кредит надається Позичальнику шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії: 4460000 доларів США. Сума основного боргу у валюті Кредиту в гривневому еквіваленті за Офіційним курсом Національного банку України на кожну поточну дату не може перевищувати 128100000 грн. Кінцевий термін погашення кредиту: 01 березня 2024 року.

Згідно пункту 2.5 Кредитного договору кредит надається позичальнику на такі цілі: рефінансування витрат, понесених у рамках проекту заміни застарілого обладнання, оптимізації і розширення технологічних процесів діючого виробництва.

Відповідно до пунктів 5.4-5.7 Кредитного договору: рефінансуванню за рахунок Кредиту підлягають витрати за Контрактами, що відповідають вимогам чинного законодавства України, Банку та МБРР. Напередодні платежів за рахунок Кредиту Позичальник зобов`язаний надати до банку заявку на виплату кредитних коштів разом з реквізитами заявки на платіж і документи, що підтверджують виникнення таких витрат у межах Проекту та їх прийнятність для рефінансування. Надання кредиту здійснюється на підставі заявки на виплату кредитних коштів разом з реквізитами заявки на платіж шляхом зарахування на поточний рахунок Позичальника у Банку, вказаний у підпункті 11.2.16 цього Договору, з метою рефінансування витрат за Проектом з одночасним утворенням заборгованості за Кредитом на позичковому рахунку Позичальника, відкритому згідно пункту 5.10 Договору. Платежі за рахунок Кредиту здійснюються протягом поточного Банківського дня в разі отримання банком відповідних Первинних документів Позичальника ... але не раніше ніж після отримання від Позичальника документів, що є підставою для їх здійснення (Контракти, митні декларації, інвойси, рахунки, накладні, акти виконаних робіт тощо), та їх належним чином завірених копій, з урахуванням часу, необхідного для їх перевірки банком.

Пунктом 5.9 Кредитного договору до випадків, коли надання Позичальнику Кредиту не здійснюється, віднесено: 5.9.1. Надані для здійснення платежів документи не відповідають вимогам чинного законодавства чи документи суперечать цільовому призначенню Кредиту.

Згідно пункту 8.1.7 Кредитного договору саме банк має право контролювати, у тому числі за участю представників МБРР, Міністерства фінансів України, виконання Позичальником будь-яких зобов`язань за цим Договором, зокрема, цільового використання Кредиту.

При цьому, пункт 10.3 Кредитного договору передбачає за нецільове використання кредитних коштів Позичальник сплачує Банку штрафну санкцію у розмірі 25% від суми Кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

В Додатку № 3 до Кредитного Договору, передбачено два варіанти заявки на виплату кредитних коштів: Варіант 1 застосовується у разі фінансування витрат за Проектом та передбачає оплату кредитних коштів безпосередньо на рахунок Постачальника/ контрагента за контрактом, а Варіант 2 застосовується у разі рефінансування витрат за Проектом шляхом здійснення платежу Позичальника (його поточний рахунок)

Згідно банківських виписок, запозичені кошти були зараховані безпосередньо на рахунок позичальника, що також встановлено під час перевірки, зазначено в акті перевірки та не заперечується відповідачем. Зазначене підтверджує надання коштів банком саме в порядку рефінансування раніше здійснених витрат.

Зокрема перевіркою встановлено, що грошові кошти, які були отримані підприємством безпосередньо за договором № 27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017 року, надійшли на поточний рахунок 10.03.2017р. та в подальшому не використовувалися для придбання активів.

За даними первинних банківських документів судом встановлено, що ТОВ фірма "Грона отримано кредитні кошти 10.03.2021 року у сумі 4 460 000 дол. США (120012498,72 грн.) на поточний валютний рахунок. Відповідно до банківської виписки 14.03.2017 року та 22.03.2021 ТОВ фірма "Грона" покладено на депозитний рахунок грошові кошти:

- згідно Генерального договору банківського вкладу № 401140164 від 14.03.2017, додаткова угода № 1 від 14.03.2017 на суму 200000 дол. США (5378913,6 грн.);

- згідно договору банківського вкладу з виплатою процентів щомісяця № 25 від 14 березня 2017 року на суму 1050000 дол. США (28239296,4 грн.);

- згідно договору банківського вкладу з виплатою процентів у кінці строку № 15 від 14.03.2021 на суму 3000000 дол. США (80683704 грн.);

- згідно Генерального договору банківського вкладу № 401140164 від 14.03.2017, додаткова угода № 2 від 22.03.2017 на суму 48000 дол. США (1288850,88 грн.).

Відповідач в акті перевірки та у своєму відзиві на позов стверджує, що оскільки кошти отримані в межах програми АТ "Укрексімбанк" на підвищення ефективності використання енергії були покладені на депозит, отже були використані не за цільовим призначенням на цілі не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства.

Згідно наданого позивачем листа АТ "Укрексімбанк" (надісланого банком на запит позивача № 1299 від 25.01.2022р.) кредитний договір №27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10 березня 2017 року (далі - Кредитний договір) був укладений між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ фірма "Грона" (далі - Позичальник) відповідно до Проекту з енергоефективності (угоди між АТ "Укрексімбанк та МБРР) у межах Генеральної кредитної угоди від 29 квітня 2011 року №27111 N1.

Згідно Кредитного договору кредит надавався Позичальнику на такі цілі, як рефінансування витрат, понесених у рамках проекту заміни застарілого обладнання, оптимізації і розширення технологічних процесів діючого виробництва.

Так, під час судових засідань було встановлено, що позивачем було здійснено заміну обладнання на підприємстві для чого було використано власні кошти, що були зняті з банківських рахунків товариства, але для того щоб повернути кошти на зазначені рахунки позивачем для цієї цілі оформлено кредит.

Згідно підпункту 5.9.1 пункту 5.9 розділу 5 Кредитного договору надання Позичальнику кредиту не могло бути здійснене у випадках надання Позичальником документів, що не відповідали б вимогам чинного законодавства або у разі суперечності таких документів цільовому призначенню кредиту. Надання кредитних коштів шляхом зарахування їх на поточний рахунок Позичальника здійснювалось АТ "Укрексімбанк" для рефінансування витрат, фактично здійснених Позичальником на придбання основних засобів, на підставі належним чином оформлених документів, наданих АТ "Укрексімбанк" Позичальником до надання кредитних коштів.

АТ "Укрексімбанк" не має жодних претензій чи зауважень щодо цільового використання ТОВ фірма "Грона" кредитних коштів у загальному розмірі 4 460 000,00 доларів США, наданих йому за Кредитним договором.

АТ "Укрексімбанк" підтверджує, що отримані на поточний рахунок кошти в межах Кредитного договору, ТОВ фірма "Грона" могло використати за власним бажанням, самостійно визначаючи спосіб їх використання, в т.ч. і шляхом розміщення на депозит.

Отже висновки в акті перевірки про те, що розміщення ТОВ Фірма "Грона" коштів на депозитному рахунку (зберігання коштів) є нецільовим використанням кредитних коштів і не пов`язане з господарською діяльністю позивача, є помилковими, суперечать чинному законодавству України. Відповідачем також не доведена наявність у нього визначених законом повноважень для дослідження цільового характеру використання позикових коштів, отриманих позивачем від банківської установи. Правовідносини з використання запозичених коштів регламентовані кредитним договором № 27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017р., контролюються банківською установою (АТ "Укрексімбанк"), отже знаходяться поза межами визначених законом повноважень позивача, як податного органу.

ТОВ Фірма "Грона" є суб`єктом господарювання і здійснює підприємницьку діяльність.

Підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність задля досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Види діяльності, використання активів, якими є в т.ч. грошові кошти, визначення способу їх використання (збереження) здійснюється у відповідності до рішень уповноважених органів.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається платіж за використання коштів, залучених у депозит (п.п. "б").

Згідно з Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577, вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Отже розміщення коштів на депозитному рахунку є зберіганням коштів у банку на умовах виплати процентів.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73: звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення; операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю; інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (грошей); фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталів підприємства.

Отже в рамках звичайної, тобто господарської діяльності, підприємство здійснює як операційну, так й інвестиційну та фінансову діяльність.

Таким чином, висновок позивача про те, що розміщення підприємством коштів на депозитному рахунку (зберігання коштів) не пов`язане з його господарською діяльністю суперечить наведеним приписам чинного законодавства, оскільки зазначені дії пов`язані зі здійсненням звичайної діяльності, що здійснюється підприємством, яка належним чином відображена в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, створює об`єкт до оподаткування, як й інша господарська діяльність підприємства, що пов`язана безпосередньо зі виробництвом та реалізацією продукції, товарів та послуг.

Протягом 2018 - травня 2019 року кредит у сумі 4460000 дол. США було погашено у повному обсязі достроково. При цьому відсотки за даний кредит відображено на рахунку 951 у складі "Фінансових витрат".

За даними оборотно-сальдової відомості за дебетом рахунку 10 за 2017 рік відбулося збільшення балансової вартості основних засобів на 142 796 548 грн. Доказів фінансування витрат з придбання основних засобів за рахунок кредитних коштів, після їх отримання позивачем у березні 2017 року за кредитним договором № 27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017р., матеріали не містять і відповідачем не надано.

Відповідач посилається на вимоги Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", якими передбачено, що:

Кваліфікаційний актив - актив, який обов`язково потребує суттєвого часу для його створення.

Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу;

Собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Вважає, що всупереч зазначених вимог ТОВ Фірма "Грона" не створювався кваліфікаційний актив та не збільшувалася балансова вартість основних засобів, придбаних за рахунок запозичень.

Проте, як наведено вище, відповідачем під час перевірки встановлено і не заперечується сторонами, що ТОВ Фірма "Грона" отримані кредитні кошти у сумі 4460000 дол. США відразу зараховані на поточний банківський рахунок та спрямовані на депозитний рахунок позивача.

За таких фактичних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, стверджувані ним в акті перевірки випадки придбання ТОВ Фірма "Грона" основних засобів саме за рахунок запозичень у межах кредитного договору № 27117К5/ЕЕР-121-ЕХІМ від 10.03.2017р., а отже не доведена і необхідність створення позивачем кваліфікаційного активу та/або збільшення балансової вартості основних засобів.

Підставами збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0017280715 від 18.01.2022р. визначено встановлене під час перевірки порушення позивачем п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, яким передбачено, що Об`єктом оподаткуванн-; є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку): зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Приписи зазначеної норми передбачають визначення об`єкту оподаткування як фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, із наступним його коригуванням на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Під час перевірки не встановлено будь-яких порушень щодо повноти визначення різниць, які виникають відповідно до ПК України, про що вказано на сторінці 37 Акту та у додатку 7 до нього і не заперечується сторонами.

Нормами законодавства, на які посилається відповідач на обґрунтування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень не заборонено включення до складу витрат сплачених банківській установі відсотків, а також не передбачена необхідність коригування фінансового результату до оподаткування на суму сплачених відсотків.

При цьому, Розділ III ПК України, яким врегульовані питання визначення податку на прибуток підприємств, не містить жодних обмежень щодо формування витрат платника податку їх зв`язком із господарською діяльністю. Єдиним таким випадком правового регулювання обчислення податку на прибуток залежно від господарської діяльності платника податку, є встановлені пунктом 138.3.1-138.3.2 випадки коригування амортизації, нарахованої за правилами бухгалтерського обліку, - проте зазначені приписи не мають жодного відношення до відображення сплачених відсотків у складі витрат.

З наведеного слідує, що фінансовий результат до оподаткування визначається з урахуванням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Діючі положення встановлюють право підприємства на включення до складу витрат, а відповідно, і впливу на фінансовий результат до оподаткування здійснених фінансових витрат, зокрема інших витрат підприємства, пов`язаних із запозиченнями. Жодного застереження чи обмеження щодо включення до складу витрат сум нарахованих і сплачених відсотків їх зв`язком із господарською діяльністю чи цільовим використанням запозичених коштів - чинне законодавство не містить, що додатково підтверджуються відсутністю в Акті висновків про таке порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів.

Пунктом 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 7 лютого 2013 року № 73, визначено, що: витрати це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Суд вважає, що сума нарахованих та сплачених банківській установі відсотків за кредитним договором зазначеним вимогам повністю відповідає, позивач правомірно та у відповідності до наведених норм включив суму сплачених відсотків до складу своїх фінансових витрат та врахував їх при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 24810,00 грн. (платіжне доручення від 02.02.2022 № 284), отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0017280715 та № 0017420715 від 18.01.2022року, що прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Грона" (код ЄДРПОУ 21178239) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797) судовий збір у розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.